Додатковий продукт і форми його прояву

Матеіальну основу додаткової вартості складає додатковий продукт, який являє частину суспільного продукту, створюваного безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Необхідний продукт - це та частина створеного безпосередньо працівниками суспільного продукту, яка використовується ними та членами їхніх сімей для відтворення своїх фізичних і духовних можливостей до праці за наявних соціально-економічних умов. Розміри необхідного продукту визначають величину додаткового і їх співвідношення у складі сукупного суспільного продукту.Додатковий продукт виникає в період розпаду первіснообщинного ладу у зв'язку зі зростанням продуктивності праці і появою можливості використовувати частину часу праці для збільшення обсягів виробництва порівняно з попереднім періодом. В цьому розумінні додатковий продукт притаманний усім способам виробництва, які виникли після первіснообщинного ладу. Він являє собою результат розвитку продуктивної виробничої діяльності людини і належить до її специфічних рис. Додатковий продукт став реальним явищем виробничої діяльності людини тоді, коли вона почала створювати своєю працею більше матеріальних і духовних благ, ніж їй було необхідно для власного відтворення як працівника й особистості.Відповідно до теорії додаткової вартості К. Маркса грошове вираження додаткового продукту при капіталізмі - це неоплачена праця трудівника, або додаткова вартість. Вона є складовою новоствореної вартості і продуктом тільки живої праці.Якщо постійний капітал не створює приросту вартості, то при визначенні величини додаткової вартості її можна прирівняти до нуля. Тоді можна виміряти її абсолютно і оцінити відносно. Відносну оцінку додаткової вартості, тобто відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене в процентах, К. Маркс назвав нормою додаткової вартості, або рівнем експлуатації робочої сили.Отже, додатковий продукт є результатом розвитку притаманної людині продуктивної діяльності та матеріальною основою соціально-економічного прогресу суспільства. Формою його прояву виступає додаткова вартість.

Форми і системи заробітної плати

Заробітна плата -(за теорією Маркса)- це не перетворена форма вартості робочої соли, ціна цього продукту. Виступаючи ціною товару зарплата не збігається з його вартістю, а постійно відхиляється під впливом різних чинників.Здатність до праці притаманна не тільки найманим працівникам, які позбавлені власності, але і власникам землі і капіталу.В умовах ринкової економіки робоча сила – здатність до найманої праці. Тому ринкова економіка передбачає поділ суспільства на власне робочу силу, капіталістів і земельних.

В економічні й науці є 2 підходи до розуміння сутності зарплати:1)як форма вартості та ціни робочої сили (маркс)2) як ціна праці(Сей, Маршал, Самуельсон)Вартість робочої сили визначається робочим часом, необхідним для виробництва і для відтворення цього специфічного об’єкта «купівлі, продажу». Набуває форми вартості життєвих засобів працівника.Споживчу вартість складає здатність у процесі зєднання з засобами виробництва створювати вартість більшу, яка необхідна для її відтворення.Західна економічна наука повністю ігнорує проблему експлуатації, виходячи з якого ці всі фактори виробництва беруть участь у створенні певного обсягу товарів і послуг.Через те що їх участь у ціні знову створення продукту різна, то і їхня частка у виторгу від реалізації, пропорційна до їхньої участі.Ринок Забесп. Справедл. розподіл доходів пропорц. до участі різних екон. ресурсів у виробленому товарі. Це нормальний прибуток, а не дод. вартість, що отримав власник який купував робочу силу. Найманий працівник продає працю і отримує зарплату, яка є ціною праці. Зарплата виступає платою зо працю, її ціною.Заробітна плата – Винагорода найманого працівника обчислена у грошовому еквіваленті, який за трудовим договором роботодавець виплачує за роботу.Функції зарплати:-Відтворювальна(забезпечення благами для відтворення робочої сили)-стимулююча(встановлення залежності розміру зарплати від вкладу працівника та результатів діяльності)-оптимізаційна(забезпечення пропорції в зростанні рівнів зарплати та продуктивність праці)- Регулювальна-соціальна(забезпечення рівної зарплати в однакових умовах праці)-виміряльно – розподільча- ресурсно розміщувальна-формування платоспроможного попиту.

9) Функціонування і роль ринкової системи у вирішенні фундаментальних питань економіки Основними елементами ринкової системи є:Приватна власність (ринкова система починається з приватної власності на ресурси. Вона є базисним елементом ринкової системи.)Свобода підприємництва і вибору (свобода підприємництва означає, що немає ніяких перепон для вступу і виходу з будь-якої конкретної галузі в-цтва. Свобода вибору означає, що власник матеріальних ресурсів і капіталу може використовувати ресурси на свій вибір. В кінцевому рахунку споживач вирішує, що має виробляти економіка)Мотивація з урахуванням власних інтересів(Мотив особистого інтересу придає направленість і упорядкованість функціонуванню економіки, яка без такого інтересу виявилась би надзвичайно хаотичною)Конкуренція(Свобода вибору служить основою для конкуренції. Означає: а) наявність на ринку великого числа незалежно діючих покупців і продавців, будь-якого продукту чи ресурсу, які не можуть реальним чином впливати на ціну; б) свободу покупців і продавців виступати на ринках чи покидати їх.)система ціноутворення(є основним координуючим механізмом ринкової організації виробництва)роль держави, обмежена, але важлива. Сучасна ринкова система також включає:використання передової технології і засобів виробництва у великих масштабахспеціалізація виробництва Кожна система має знайти відповіді на такі питання «Що виробляти?», «Як виробляти?», «Для кого виробляти?», «Чи здатна система адаптуватися до змін?»«Що виробляти?» Виробляти товари, що приносять прибуток. Для виробничої діяльності треба забезпечити 4 види ресурсів: капітал, земля, підприємницькі здібності, робоча сила. Ці види ресурсів роблять підприємства діючими. Якщо підприємства отримують економічний прибуток, то виникає тенденція до розширення даної галузі.«Як виробляти?» Підпитання: а) як повинні розподілятися ресурси між галузями; б) які фірми повинні здійснювати в-цтво; в) які комбінації ресурсів, яку технологію кожна фірма повинна використовувати. Ринкова система направляє ресурси в ті галузі, в яких високий попит, щоб в-цтво було прибутковим. В конкурентній ринковій економіці виробництво здійснюють ті фірми що застосовують найбільш ефективні технології виробництва. Економічно ефективні технології означає отримання даного обсягу продукції при найменших витратах рідкісних ресурсів.«Для кого виробляти?» Будь-який продукт розподіляється між споживачами на основі здатності заплатити за них ціну. Ціни на ресурси відіграють ключову роль у формуванні розміру доходів, яке домогосподарство може запропонувати в обмін на частину суспільного продукту, а ціни на продукти – у формуванні структури витрат споживачів. Ринковій системі не властиві етичні принципи Вона спрямовує товар тому, хто може заплатити за нього ціну«Чи здатна система адаптуватися до змін?». Здатна. Так показує історія розвитку капіталізму. Про це свідчать факти функціонування ринкової економіки протягом останніх століть розвинутих країн світу. А.Смітт 1776р. ввів поняття «невидимої руки». Сила конкуренції контролює або направляє мотив вигоди таким чином, що він сприяє найкращому забезпеченню інтересів суспільства. Концепція невидимої руки полягає в тому, що коли підприємства максимізують прибуток, то суспільний продукт теж максимізується.

 

 

Оцінка ролі ринкової системи. Переваги і недоліки