Захист продуктів харчування і води

 

Основним способом захисту продуктів харчування і води від зараження є їхня ізоляція від зовнішнього середовища.

Найкраще захищені консервовані продукти, а також загорнені в пергамент, целофан і щільний папір. Упаковані продукти рекомендується зберігати в буфетах, шафах, ящиках і домашніх холодильниках. Для захисту продуктів харчування можна використати скляні та глиняні банки, різний домашній посуд, захисні мішки із прогумованої тканини або поліетиленових плівок, дерев'яні або фанерні ящики, вистилений зсередини щільним папером.

Особливо ретельно потрібно захищати хліб, сухарі, кондитерські вироби. Для цього застосовують поліетиленові мішечки, пергамент, плівки та інші подібні матеріали Для захисту рідких продуктів використаються посуд з добре пригнаними кришками, посудини із притертими пробками термоси, бідони, банки, пляшки. Картоплю, капусту та інші свіжі овочі варто зберігати в дерев'яних або фанерних ящиках, вистелених зсередини щільним папером, целофаном, поліетиленовою плівкою або клейонкою і укритих брезентом або іншою щільною тканиною.

Запаси питної води варто тримати в герметичному скляному або металевому посуді. Цю воду бажано щодня заміняти свіжою.

Для герметизації різних сховищ щілини в їхніх стелях і стінах замазують глиняним (цементним, вапняним) розчином. У дерев'яних приміщеннях щілини проконопачують мохами або ганчірками і штукатурять. Стіни цих приміщень зовні обвалують землею. Вікна наглухо закладають цеглою і замазують глиною або зашпаровують по обидва боки щитами, простір між якими засипають землею (піском). Частина вікон може залишатися незакритими. На ці вікна роблять знімні щити, що обшитые толем або іншим щільним матеріалом. Щілини між деталями вікон варто промастити замазкою або яким-небудь розчином. Двері ремонтують, оббивають толем, прогумованим або плівковим матеріалом. На дверну раму кріплять прокладку із пружного матеріалу: гуми губчатої, поролону. Із внутрішньої сторони дверних прорізів роблять занавеси із щільного матеріалу або солом'яних матів, які за допомогою планок щільно притискають до дверної рами. Повсякденно використовувані двері повинні мати тамбур такої величини, щоб, входячи в нього, можна було спочатку закрити за собою, а потім відкрити наступні двері. У тамбурі повинне бути місце для зберігання забрудненого одягу, комбінезонів, зміни взуття.

Система вентиляції повинна відповідати всім вимогам захисту: дверцята або заслінки вільно відкриватися і закриватися, і в той же час щільно пригнані. У вентиляційну трубу ставлять фільтри з підручного матеріалу: мішковини або рогожини в кілька шарів. Керування систем вентиляції повинне здійснюватися тільки із приміщення. Щоб у сховище не проникали гризуни, вентиляційні отвори, віддушини, вікна і дверні прорізи забезпечуються дрібними металевими сітками, а нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі.

 

 

МОДУЛЬ 3 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

 

ЛЕКЦІЯ 7

«ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В

СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.

· Цивільна оборона України.

· Єдина система цивільного захисту.

· Організація Цивільної оборони на об'єктах господарської діяльності.

Основні положення міжнародного права

З питань захисту людей

 

У цей час міжнародне право з питань захисту людей, в основному, базується на чотирьох Женевських Конвенціях (12 серпня 1949 р.) і двох Додаткових Протоколу до Женевських Конвенцій (8 червня 1977 р.).

У Конвенціях викладаються норми гуманності, під час війни, стосовно поранених, хворих у діючих арміях і на флоті, осіб, що потерпіли корабельну аварію, обігу з військовополоненими, а також захисту цивільного населення.

В умовах сучасного ведення воєн Конвенції не забезпечують повний захист всім жертвам. Додаткові Протоколи розширюють і поглиблюють правове поле в справах захисту осіб, що беруть участь у збройному конфлікті.

У цих документах дається чітке визначення всім учасникам конфлікту. Так, особи, що входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Будь-який комбатант, що попадає під владу противної сторони, є військовополоненим. Всі військовополонені користуються захистом.

Всі поранені, хворі і особи, що потерпіли корабельну аварію, незалежно від того, до якої сторони вони належать, користуються повагою і захистом. При всіх обставинах з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мері і у найкоротший термін медичну допомогу і догляд, що вимагає їхній стан. Між ними не проводиться ніякого розходження, по яким би те не було міркуванням, крім медичних.

Цивільне населення повинне ставитися з повагою до перерахованих категорій осіб, навіть якщо вони належать до противної сторони, і не допускати стосовно них актів насильства.

Осіб, що перебувають під владою противної сторони, заборонено піддавати фізичному або психічному насильству або шкоді шляхом якої-небудь невиправданої дії або недогляду. Зокрема забороняється піддавати таких осіб навіть із їхньої згоди: фізичним каліцтвам, медичним або науковим експериментам, видаленню органів або тканин для пересадження.

Проти зазначених осіб забороняються репресалії.

У четвертій частині Першого Додаткового Протоколу обмовляється захист цивільного населення від наслідків воєнних дій. Для забезпечення поваги і захисту цивільного населення і цивільних об'єктів сторони, що перебувають в конфлікті, повинні завжди проводити розмежування між цивільним населенням і комбатантами, а також між цивільними об'єктами і військовими об'єктами і відповідно направляти свої дії тільки проти військових об'єктів.

Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктами нападів. Забороняються акти насильства або погрози насильством, що мають основною метою тероризувати цивільне населення.

Напад невиборчого характеру забороняються, а зокрема:

- напади, які не спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- засоби ведення бойових дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- напади, що попутно тягнуть за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб і збиток цивільним об'єктам.

Забороняється напад на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.

Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використатися для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити військові об'єкти від нападу або прикриття воєнних дій.

Напади повинні строго обмежуватися військовими об'єктами, тобто об'єктами, які в силу свого розташування, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії. У випадку сумніву в тім, чи не використається об'єкт, що призначений для цивільних цілей, наприклад місце відправлення культу, житловий будинок або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об'єкт використається в цивільних цілях.

Відносно захисту культурних цінностей і місць відправлення культу забороняється:

- робити які-небудь ворожі акти, спрямовані проти тих історичних пам'ятників, творів мистецтва або місць відправлення культу, які становлять культурну або духовну спадщину народів;

- використати такі об'єкти для підтримки військових зусиль;

- робити такі об'єкти об'єктами репресалій.

У Протоколах обмовляється захист об'єктів необхідних для виживання цивільного населення і захист природного середовища. Так забороняється використати голод серед цивільного населення як метод ведення війни, а відповідно до цього забороняється піддавати нападу або знищувати, вивозити або приводити в непридатність запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для постачання і запаси питної води, а також іригаційні спорудження.

При веденні бойових дій повинна проявлятися турбота про захист природного середовища від великого, довгострокового і серйозного збитку. Це мається на увазі заборона використання методів або засобів ведення війни, які заподіюють такий збиток природному середовищу і тим самим завдають шкоди здоров'ю або життю населення.

У Документах особлива увага приділяється захисту установок і споруд, які містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні ставати об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є військовими, якщо напад може викликати вивільнення небезпечних сил і наступні важкі втрати серед цивільного населення.

Шоста глава Першого Додаткового Протоколу дає визначення Цивільної оборони і установлює завдання ГО.

«Цивільною обороною» є виконання деяких або всіх згаданих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на те, щоб захистити цивільне населення від небезпек і допомогти йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій або лих, а також створити умови, необхідні для його виживання. Цими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ; проведення заходів щодо світломаскування; рятувальні роботи; медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а також релігійна допомога; боротьба з пожежами; виявлення і позначення небезпечних районів; знезаражування і інші подібні міри захисту; термінове надання даху і постачання; термінова допомога у відновленні і підтримці порядку в районах лиха; термінове відновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога в збереженні об'єктів, істотно необхідних для виживання; додаткова діяльність, необхідна для здійснення кожної з вищезгаданих завдань, включаючи планування і організацію, але не обмежувана цим.

 

Цивільна оборона України

 

3 лютого 1993 р. введений у дію Закон України «Про Цивільну оборону України». Потім в Закон були внесені зміни відповідно до поточного законодавства України.

Законом визначається, що Цивільна оборона України є системою органів керування, сил і засобів, які створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру.

Систему Цивільної оборони становлять:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діям у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного керування процесами захисту населення в складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міських державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення і інформаційного забезпечення;

- спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесені питання цивільної оборони;

- курси і навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців і населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі категорії населення, а розподіл по обсязі і відповідальності по їхньому виконанню здійснюється по територіально-виробничому принципу.

Завданнями Цивільної оборони України є:

- попередження надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і ліквідація їхніх наслідків;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час і постійне інформування його про існуючу обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, більших пожеж, стихійного лиха і застосування засобів поразки;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час;

- створення систем аналізу і прогнозування, керування, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їхньої готовності для постійного функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів керування і сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.