Модуль 2 Безпека життєдіяльності

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

(Модуль 2 Безпека життєдіяльності.

Модуль 3 Цивільна оборона)

 

Конспект лекцій

для студентів всіх спеціальностей

денної і заочної форми навчання

 

 

Донецьк 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

 

 

Кафедра екології і фізики

 

 

А.С. Толстих

 

 

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

(Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільна оборона)

 

Конспект лекцій

для студентів всіх спеціальностей

денної і заочної форми навчання

 

 

Затверджено на засіданні кафедри

Екології і фізики

Протокол № 9 від 4.01.2010 р.

 

 

Донецьк 2010

ЗМІСТ

стор.

МОДУЛЬ 2 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ…………………………..3

Лекція 1 «Основні поняття і визначення БЖД» ………………………...3

Лекція 2 «Система «Людина-техніка-середовище»»…………………….8

Лекція 3 «Ознаки виникнення небезпеки. Джерела і

типи небезпеки»………………………………………………….18

Лекція 4 «Негативні фактори середовища перебування»……………….22

Лекція 5 «Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу»…………….34

Лекція 6 «Засоби захисту людини від негативних факторів»…………..41

 

МОДУЛЬ 3 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА …………………………………….53

Лекція 7 «Основи законодавства України в сфері

цивільного захисту»…………………………………………….53

Лекція 8 «Організація захисту населення»……………………………….70

Лекція 9 «Моделювання сценаріїв виникнення НС і

оцінка обстановки»……………………………………………...80

Лекція 10 «Радіаційно-хімічний захист населення в

надзвичайних ситуаціях»………………………………………104

Лекція 11 «Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій»………………115

Лекція 12 «Державне керування і нагляд за БЖД»………………………140

Література ………………………………………………………………….147

МОДУЛЬ 2 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ЛЕКЦІЯ 1

«ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ БЖД»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Функції, мета і завдання БЖД

· Об'єкти вивчення БЖД і стійкий розвиток суспільства

 

Функції, мета і завдання БЖД

 

БЖД повинна виконувати складний соціально-педагогічний процес із відповідними функціями - освітньої, виховної та психологічної.

Метою освітньої функції є забезпечення знаннями про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їхніх властивостях, можливому впливу на життя та здоров'я людей і сформуванні необхідних умінь і навичок для їхнього запобігання й ліквідації, захисту людей і навколишнього середовища.

Мета виховної функції - формування у студентів нового наукового світогляду, активної соціальної позиції, творчого мислення при рішенні виробничих і побутових проблем.

Психологічна функція складається у формуванні психологічної готовності до безпечної діяльності в умовах сучасного техногенного середовища.

Головні цілі БЖД полягають:

- у формуванні в людини свідомого й відповідального відношення до питань особистої та колективної безпеки;

- навчанні людини здатності розпізнавати й оцінювати потенційні загрози;

- визначенні шляхів надійного захисту від небезпек;

- умінні надання допомоги собі та постраждалим;

- у навичках оперативної ліквідації наслідків небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

Науковим змістом дисципліни є - теоретичні основи БЖД людини в системах "людина - навколишнє природне середовище", "людина - техніка - середовище".

Предмет розглядає:

- загальні питання безпеки;

- взаємодію людини з навколишнім середовищем;

- основи фізіології та раціональних умов роботи;

- анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних і шкідливих факторів та причини їхнього формування;

- ідентифікацію небезпечних і шкідливих факторів впливу надзвичайних ситуацій;

- способи й методи підвищення безпеки технічних засобів і технологічних процесів;

- основи проектування та використання екобіозахисної техніки;

- методи дослідження стійкості функціонування об'єктів і технічних систем у НС;

- прогнозування НС;

- розробку дій для захисту населення і виробничого персоналу та ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих;

- правові, нормативно-технічні й організаційні основи БЖД;

- контроль і керування умовами життєдіяльності.

Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" полягають у навчанні:

- ідентифікації потенційних небезпек, визначенні розміру та імовірності їхнього прояву;

- визначення небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів;

- прогнозування можливості та наслідків впливу негативних факторів на організм людини;

- використання нормативно-правової бази захисту особи й навколишнього середовища;

- розробки заходів і застосуванню засобів захисту від дії небезпечних факторів;

- запобігання НС, а у випадку їхнього виникнення прийняттю адекватних рішень і виконанню дій, спрямованих на їхню ліквідацію;

- використанню у своїй практичній діяльності суспільно-політичних, соціально-економічних, правових, технічних, природоохоронних, медико-профілактичних і освітньо-виховних заходів.

Безпека життєдіяльності - це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного напрямку, що вивчає загальні закономірності виникнення загроз, їхні властивості та наслідки впливу на організм людини, основи захисту здоров'я, життя людини і середовища проживання від цих ризиків, а також розробку і реалізацію відповідних засобів і заходів щодо створення і підтримки здорових і безпечних умов життя та діяльності людини.

БЖД, як наука, розглядає проблеми охорони здоров'я і безпеки людини в навколишньому середовищі, розкриває небезпечні та шкідливі фактори, розробляє методи й способи захисту людини шляхом зниження небезпечних і шкідливих факторів до припустимих значень, розробляє способи ліквідації наслідків небезпечних і надзвичайних ситуацій.

 

ЛЕКЦІЯ 2

«СИСТЕМА «ЛЮДИНА-ТЕХНІКА-СЕРЕДОВИЩЕ»»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Фізіологічні особливості людини

· Психологічні особливості людини

 

Фізіологічні особливості людини

 

Психологічні особливості людини

 

Психіка людини і БЖД

 

Психіка - це властивість нервової системи, завдяки якій: здійснюється зв'язок із зовнішнім миром; координується робота всього організму; організм діє у відповідь на подразнюючі сигнали (рефлекси).

Психіка людини проявляється в наступних трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси - це короткочасні процеси одержання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля і т.п.).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, які впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості - стійкі щиросердечні якості, які створюються в процесі життєдіяльності людини та характеризують його здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здатності, інтелект і т.п.).

Психіка людини тісно пов'язана із БЖД. Причинами більшості нещасних випадків (до 75 %) можуть бути внутрішні фактори (індивідуальний психологічний, фізіологічний або емоційний стан, недолік знань і досвіду), що впливають на дії, учинки, поводження в процесі життєдіяльності.

 

Значення психіки людини в забезпеченні БЖД

 

Людині притаманні наступні види поведінки: інстинкт, звички, усвідомлена поводження.

Інстинктивна поведінка - це дії, вчинки, які успадковуються видом "homo sapiens". На цьому рівні концентрується вся інформація, накопичена в ході еволюції людства (самозбереження, розмноження).

Звичайна поведінка - це дії, що склалися та доведені до автоматизму шляхом проб і помилок або тренувань.

Усвідомлена поведінка - найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує його духовну активність у конкретних умовах.

Розрізняють свідомість конкретної людини (знання про світ) і його самосвідомість (знання про себе - реальних і потенційних можливостях).

 

Властивості людини

 

До властивостей людини як особистості належить все те, що: обумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси); проявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поводження в конфліктних ситуаціях).

Властивості людини можна класифікувати по трьох основних ознаках:

1. Атрибути - це невід'ємні властивості (стать, вік, темперамент).

2. Риси - це стійкі властивості, що проявляються постійно (інтелект, характер і т.п.).

3. Якості - це властивості, що мають різний ступінь прояву залежно від умов ситуацій (здатності, відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення і т.п.).

 

Атрибути людини

 

До атрибутів людини належать: стать, вік, темперамент, здоров’я.

Стать - сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечують продовження роду і дають можливість розрізнити жіночі та чоловічі особливості.

Вік - поняття, які характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії його життя. Виділяють 4 підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Темперамент - це чорта, що визначає нашу індивідуальність. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності істотно підсилюється, тому що необхідна додаткова мобілізація організму.

Риси людини

 

Риси людини - це стійкі особливості поведінки, що повторюються в різних ситуаціях і істотно впливають на життєдіяльність людини і його безпеку.

Інтелект (розуміння) - це розумові здатності людини, що зводять до можливості виділити в ситуації найважливіші властивості та адаптувати до них свою поведінку.

Інтелект дозволяє забезпечити реалізацію здатності людини до оцінки ситуації, ухваленню рішення і відповідної поведінки.

Характер - це постійні риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності та спілкуванні. Характер, найчастіше, визначає результативність і ефективність життєдіяльності людини.

 

Якості людини

 

Якості людини - це властивості, що проявляються залежно від сформованих умов і ситуацій.

Здатності - це психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого миру та регуляції поведінки: дотик, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, дії).

Відчуття - це основа знань людини про навколишній світ, що представляють відображення властивостей об'єктів.

Сприйняття - це відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи почуття.

Пам'ять - це здатність людини фіксувати, зберігати та відтворювати інформацію. Людська пам'ять утримує два види інформації: генетичну й придбану.

Генетична пам'ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоріч. Вона виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається в спадщину.

Придбана пам'ять зберігає інформацію, засвоєну в процесі життя і реалізується в умовних рефлексах. Розрізняють наступні види придбаної пам'яті: рухову, образну, емоційну й символічну (словесну й логічну).

Мислення - це найвища форма відображення реальності та свідомий цілеспрямованої діяльності людини. Вся інтелектуальна діяльність складається з наступних розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація.

Психомоторні здатності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.

Увага - це спрямованість і зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності.

Емоції - це психічні процеси, що відображають особисту значимість і оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання (афекти, власно емоції, почуття, настрій і стрес).

Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення його безпеки життєдіяльності.

ЛЕКЦІЯ 3

«ОЗНАКИ ВИНИКНЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ. ДЖЕРЕЛА І

ТИПИ НЕБЕЗПЕКИ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Поняття небезпеки і небезпечних ситуацій (ризиків)

· Класифікація небезпек

· Загальні поняття аналізу і оцінки ризиків

· Види аналізу небезпек (рівня ризиків)

 

Поняття небезпеки і небезпечних ситуацій (ризиків)

 

Небезпека - це вплив на людину несприятливих або несумісних з життям факторів.

Різна діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека - це небезпека, що має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина перебуває в зоні дії небезпеки; відсутність досить ефективних засобів захисту.

Небезпечною ситуацією називаються умови, що дозволяють небезпеки реалізуватися в подію.

Крім небезпечних ситуацій, існують і екстремальні.

Екстремальною називають ситуацію, що викликає у людини таке психофізіологічне навантаження, при якому вона губить раціональне мислення.

Джерелами (носіями небезпек) є природні процеси і явища, техногенне середовище і людські дії. Небезпеки існують у просторі та часі і реалізуються у

вигляді потоків енергії, речовини й інформації. При ідентифікації небезпек, тобто при знаходженні типу небезпеки та установленні її характеристик, необхідно виходити із принципу "все впливає на все", тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе.

Безпекою життєдіяльності можна назвати такий стан навколишнього середовища, при якому виключається можливість ушкодження організму.

 

Класифікація небезпек

 

Дотепер існує кілька різновидів класифікації небезпек. Прикладом одного з видів такого обліку може служити розподіл небезпек: по походженню (природна, техногенна, екологічна); по локалізації (атмосфера, літосфера, гідросфера); за результатами (захворювання, травми, загибель); по принесеному збитку (соціальна, технічна, екологічна); по сфері прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна).

Найбільш вдалою є класифікація по джерелах походження, відповідно до якої всі небезпеки діляться на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята у державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.

Перші три групи належать до елементів життєвого середовища, що оточує людину – природного, техногенного і соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища (природно-технічні, природно-соціальні, соціально-технічні небезпеки).

ЛЕКЦІЯ 4

«НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ПЕРЕБУВАННЯ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Шкідливі фактори виробничої сфери й побуту

· Хімічні й біологічні фактори небезпек

· Психофізіологічні фактори небезпек

 

Дія шуму на організм людини

 

Шум - це хаотична сукупність різних по силі та частоті звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину.

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота, звуковий тиск, інтенсивність або сила звуку, звукова потужність і т.п. Інтенсивність понад 60-80 дБ негативно впливає на здоров'я.

Шум має акумулятивний ефект і шкідливо діє практично на всі органи і системи організму.

Інфразвуки особливий вплив роблять на психіку людини: вражають всі види інтелектуальної діяльності; погіршують настрій; іноді з'являється відчуття розгубленості, тривоги, переляку, страху, а при високій інтенсивності - почуття слабості.

Ультразвуки, що займають особливе місце в гамі виробничих шумів, вкрай негативно позначаються на нервовій системі людини.

 

Іонізуючі випромінювання

 

Іонізуюче - будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Іонізуюче випромінювання ділиться на електромагнітне (фотонне), до якого належать рентгенівське і гамма-випромінювання, і корпускулярне (альфа- бета-випромінювання, нейтрони, протони).

Людина належить до одного з найбільш чутливих до радіації біологічних об'єктів (в 50 % випадків при дозі опромінення 4 Зв протягом 30 діб відбувається загибель людини).

Різні органи неоднаково сприймають дію радіації, тому уведено поняття "критичний орган" - орган, що позначає, тканину, частину тіла, опромінення якого в даних умовах завдає найбільшої шкоди здоров'ю.

Джерела іонізуючого випромінювання діляться на природні та штучні.

 

Дія іонізуючого випромінювання на людину

 

Деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм полягають у наступному:

- органи почуттів не реагують на випромінювання;

- малі дози випромінювання можуть підсумуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);

- випромінювання має генетичний ефект.

Радіоізотопи, що потрапляють в організм розподіляються і локалізуються селективно.

Ефекти, викликані дією радіації, систематизуються по видах ушкоджень і часу прояву. Ефекти по видах ушкоджень класифікуються на 3 групи: соматичні, соматико-стохастичні (випадкові) і генетичні. Час прояву вказує на дві групи поразок - ранні (або гострі) і пізні.

Результати досліджень показують:

- не існує ніякої граничної зони, за якої відсутній ризик захворювання раком;

- ризик захворювання зростає прямо пропорційно дозі опромінення.

 

ЛЕКЦІЯ 5

«НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ МИРНОГО І ВОЄННОГО ЧАСУ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Основні визначення

· Загальна класифікація НС

· Структура класифікації НС в Україні

· Особливості надзвичайних ситуацій воєнного часу

 

Основні визначення

 

В Україні термінологічною основою з питань надзвичайних ситуацій, захисту населення й територій при їхньому виникненні є Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, підписаний Президентом України 8 червня 2000 року № 1809.

У відповідності зі ст.1 Закону вводяться наступні визначення.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що привела до загибелі людей або створює на об'єкті, окремій території загрозу життю й здоров'ю людей і може привести до руйнування будівель, споруджень, устаткування й транспортних засобів, порушенню виробничого або транспортного процесу або завдає шкоди навколишньому середовищу.

Катастрофа – велика по масштабах аварія або інша подія, що приводить до важких наслідків.

Надзвичайна ситуація техногенного і природного характеру – порушення нормальних умов життя й діяльності людей на окремій території або об'єкті на ній, або на водному об'єкті, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, у тому числі епідемією, епізоотією, пожежею, що привело (може привести) до неможливості проживання населення на території або об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей, і (або) значним матеріальним втратам.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру – система, відповідно до якої надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру підрозділяються на класи й підкласи, залежно від їхнього характеру.

Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру – технічна або інша характеристика аварії або катастрофи, що дозволяє віднести її до надзвичайної ситуації техногенного й природного характеру.

Загальна класифікація НС

Техногенні надзвичайні ситуації можуть бути класифіковані по галузевому принципі - будівництво, транспорт, енергетика, металургія і т.д.

По масштабах наслідків техногенних аварій і катастроф, а також природних явищ НС розділяються на об’єктові, місцеві, регіональні й загальнодержавні.

По характері негативного фактора НС бувають пов'язані з:

а) викидом небезпечних речовин (радіоактивних, ХНР, біологічно небезпечних речовин) в атмосферу.

б) пожежами й вибухами на потенційно небезпечних об'єктах і транспорті.

в) катастрофічними затопленнями при аваріях на гідроспорудах (греблях, дамбах і т.д.)

г) порушеннями систем життєзабезпечення (енергосистеми, інженерні системи, міський транспорт і т.д.)

Надзвичайні ситуації техногенного й природного характеру можуть бути класифіковані по розмірах матеріальних втрат. По оцінці закордонних фахівців шкала матеріальних втрат у НС виглядає в такий спосіб:

- мала техногенна аварія (НС) до 100.000 доларів;

- середня НС - до 1 мільйона доларів;

- більша аварія (НС) - до 10 мільйонів доларів;

- велика НС - до 10 мільярдів доларів.

НС можуть класифікуватися по кількості потерпілих. Причому така класифікація носить і галузевий характер. Наприклад, число загиблих в авіаційній катастрофі, дорожнім зіткненні, аварії морського судна й т.д. У загальному виді цей класифікаційний підхід можна представити в такий спосіб:

- мала НС - число потерпілих від 25 до 100 чоловік, з яких 10 - 15 вимагає госпіталізації;

- середня НС - число потерпілих від 100 до 1000 чоловік, підлягає госпіталізації 25-250 чоловік;

- більша НС - потерпілих більше 1000 чоловік, підлягає госпіталізації більше 250 чоловік.

Надзвичайні ситуації з погляду класифікації природних аномальних явищ (стихійні лиха) можна розділити на три основні групи:

- НС, обумовлені ендогенними процесами (землетруси, активізація тектонічних процесів по лініях розламів, грязьова вулканізація);

- НС, пов'язані з екзогенними процесами (селі, зсуви, обвали, карстові провали, просідання ґрунтів);

- НС гідрометеорологічного характеру (суховії, посухи, пилові бури, сніжні лавини й замети, повені, шторми, смерчі, зливи, град й т.д.).

Надзвичайні ситуації будь-якого характеру можна також класифікувати по динаміці розвитку й тривалості впливу, на населення й територію.

По динаміці розвитку виділяються:ь раптові (практично миттєві) НС (вибухи ВР, газоповітряних сумішей, транспортна аварія); що повільно розвиваються - характеризуються процесами повільного накопичення (акумуляції) небезпечного фактора (утворення пилового й хімічного смогу, підвищення концентрації алергенів в атмосфері, торф'яні пожежі); швидко розвиваються (аварії з викидом ХНР, пожежі).

По тривалості негативного впливу небезпечного фактора надзвичайні ситуації можна розділити на одномиттєві, при виникненні яких населення реагує на наслідки небезпечного явища – землетрус, вибух, лавина й т.п. і тривалої дії – епідемії, паводок і т.п.

ЛЕКЦІЯ 6

«ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Засоби індивідуального і колективного захисту від небезпечних виробничих факторів

· Захист населення на побутовому рівні

 

Радіаційна безпека

 

Основні захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при роботі закритих джерел (виключаючих влучення радіації в навколишнє середовище), засновані на знаннях наступних законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною:

а) доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання і часу впливу;

б) інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційному квадрату відстані;

в) інтенсивність випромінювання зменшується за допомогою екранів.

Із цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

1) зменшення потужності джерел до мінімальних величин ("захист кількістю");

2) скорочення часу роботи із джерелом ("захист часом");

3) збільшення відстані від джерел до працівників ("захист відстанню");

4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном").

Основні принципи захисту від відкритих джерел іонізуючого випроміннювання такі:

1) використання способів захисту, що застосовуються при роботі із закритими джерелами випромінювання;

2) герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що приводять до витоку радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

3) заходи планувального характеру;

4) застосування санітарно-технічних засобів і устаткування;

5) використання засобів індивідуального захисту та санітарної обробки персоналу;

6) виконання правил особистої гігієни (у випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації - похованню);

7) дезактивація будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту.

 

Захисні засоби

 

Захисними засобами в електроустановках називаються прилади, апарати, переносні пристосування і пристрої, що служать для захисту персоналу від поразки електричним струмом, а також від впливу електричної дуги, продуктів її горіння і т.д.

Ізолюючі захисні засоби - це вироби, виготовлені з діелектрика (бакеліт, текстоліт, порцелян, гума, пластмаса та ін.). Вони, у свою чергу, діляться на основні і додаткові.

Основні захисні засоби - це такі, ізоляція яких надійно витримує робочу напругу електричної установки. До них відносяться: вимірювальні штанги; покажчики напруги; спеціальні пристрої для ремонтних робіт, індикатори.

Додаткові захисні засоби - це засоби, не гарантуючі надійну ізоляцію від робочої напруги і, що з’являються додатковим заходом. До них належать діелектричні рукавички, діелектричні боти та калоші, діелектричні коврики; ізолюючі підставки.

До огорочуючих захисних засобів відносяться: ширми, бар'єри, щити, сітки і т.д.; попереджуючі та заборонні плакати.

 

Захист населення от ХНР

 

Основним у захисті людини від дії шкідливих речовин є санітарне нормування їхньої концентрації в різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів і стоків.

 

Біологічний захист

 

Насамперед, профілактикою інфекційних захворювань є дотримання правил особистої гігієни.

Специфічна профілактика заснована на створенні штучного імунітету шляхом щеплень. Проти ряду захворювань (віспа, дифтерія, туберкульоз) попереджуючі щеплення проводяться по певному розробленому плану. Боротьба з іншими інфекціями передбачає щеплення лише у випадках небезпеки їхнього поширення.

Для захисту від проникнення в організм людини збудників хвороб під час НС використають такі ж засоби, як і для захисту від РР (радіоактивних речовин) і ХНР. Ці засоби захисту розділяють на:

- індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);

- колективні (спеціально обладнані інженерні споруди).

У комплексі заходів біологічного захисту обов'язковою складовою частиною є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

 

МОДУЛЬ 3 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

 

ЛЕКЦІЯ 7

«ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В

СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.

· Цивільна оборона України.

· Єдина система цивільного захисту.

· Організація Цивільної оборони на об'єктах господарської діяльності.

З питань захисту людей

 

У цей час міжнародне право з питань захисту людей, в основному, базується на чотирьох Женевських Конвенціях (12 серпня 1949 р.) і двох Додаткових Протоколу до Женевських Конвенцій (8 червня 1977 р.).

У Конвенціях викладаються норми гуманності, під час війни, стосовно поранених, хворих у діючих арміях і на флоті, осіб, що потерпіли корабельну аварію, обігу з військовополоненими, а також захисту цивільного населення.

В умовах сучасного ведення воєн Конвенції не забезпечують повний захист всім жертвам. Додаткові Протоколи розширюють і поглиблюють правове поле в справах захисту осіб, що беруть участь у збройному конфлікті.

У цих документах дається чітке визначення всім учасникам конфлікту. Так, особи, що входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Будь-який комбатант, що попадає під владу противної сторони, є військовополоненим. Всі військовополонені користуються захистом.

Всі поранені, хворі і особи, що потерпіли корабельну аварію, незалежно від того, до якої сторони вони належать, користуються повагою і захистом. При всіх обставинах з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мері і у найкоротший термін медичну допомогу і догляд, що вимагає їхній стан. Між ними не проводиться ніякого розходження, по яким би те не було міркуванням, крім медичних.

Цивільне населення повинне ставитися з повагою до перерахованих категорій осіб, навіть якщо вони належать до противної сторони, і не допускати стосовно них актів насильства.

Осіб, що перебувають під владою противної сторони, заборонено піддавати фізичному або психічному насильству або шкоді шляхом якої-небудь невиправданої дії або недогляду. Зокрема забороняється піддавати таких осіб навіть із їхньої згоди: фізичним каліцтвам, медичним або науковим експериментам, видаленню органів або тканин для пересадження.

Проти зазначених осіб забороняються репресалії.

У четвертій частині Першого Додаткового Протоколу обмовляється захист цивільного населення від наслідків воєнних дій. Для забезпечення поваги і захисту цивільного населення і цивільних об'єктів сторони, що перебувають в конфлікті, повинні завжди проводити розмежування між цивільним населенням і комбатантами, а також між цивільними об'єктами і військовими об'єктами і відповідно направляти свої дії тільки проти військових об'єктів.

Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктами нападів. Забороняються акти насильства або погрози насильством, що мають основною метою тероризувати цивільне населення.

Напад невиборчого характеру забороняються, а зокрема:

- напади, які не спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- засоби ведення бойових дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні військові об'єкти;

- напади, що попутно тягнуть за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб і збиток цивільним об'єктам.

Забороняється напад на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.

Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використатися для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити військові об'єкти від нападу або прикриття воєнних дій.

Напади повинні строго обмежуватися військовими об'єктами, тобто об'єктами, які в силу свого розташування, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії. У випадку сумніву в тім, чи не використається об'єкт, що призначений для цивільних цілей, наприклад місце відправлення культу, житловий будинок або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об'єкт використається в цивільних цілях.

Відносно захисту культурних цінностей і місць відправлення культу забороняється:

- робити які-небудь ворожі акти, спрямовані проти тих історичних пам'ятників, творів мистецтва або місць відправлення культу, які становлять культурну або духовну спадщину народів;

- використати такі об'єкти для підтримки військових зусиль;

- робити такі об'єкти об'єктами репресалій.

У Протоколах обмовляється захист об'єктів необхідних для виживання цивільного населення і захист природного середовища. Так забороняється використати голод серед цивільного населення як метод ведення війни, а відповідно до цього забороняється піддавати нападу або знищувати, вивозити або приводити в непридатність запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для постачання і запаси питної води, а також іригаційні спорудження.

При веденні бойових дій повинна проявлятися турбота про захист природного середовища від великого, довгострокового і серйозного збитку. Це мається на увазі заборона використання методів або засобів ведення війни, які заподіюють такий збиток природному середовищу і тим самим завдають шкоди здоров'ю або життю населення.

У Документах особлива увага приділяється захисту установок і споруд, які містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні ставати об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є військовими, якщо напад може викликати вивільнення небезпечних сил і наступні важкі втрати серед цивільного населення.

Шоста глава Першого Додаткового Протоколу дає визначення Цивільної оборони і установлює завдання ГО.

«Цивільною обороною» є виконання деяких або всіх згаданих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на те, щоб захистити цивільне населення від небезпек і допомогти йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій або лих, а також створити умови, необхідні для його виживання. Цими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ; проведення заходів щодо світломаскування; рятувальні роботи; медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а також релігійна допомога; боротьба з пожежами; виявлення і позначення небезпечних районів; знезаражування і інші подібні міри захисту; термінове надання даху і постачання; термінова допомога у відновленні і підтримці порядку в районах лиха; термінове відновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога в збереженні об'єктів, істотно необхідних для виживання; додаткова діяльність, необхідна для здійснення кожної з вищезгаданих завдань, включаючи планування і організацію, але не обмежувана цим.

 

Цивільна оборона України

 

3 лютого 1993 р. введений у дію Закон України «Про Цивільну оборону України». Потім в Закон були внесені зміни відповідно до поточного законодавства України.

Законом визначається, що Цивільна оборона України є системою органів керування, сил і засобів, які створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру.

С