Психологічні особливості людини

 

Психіка людини і БЖД

 

Психіка - це властивість нервової системи, завдяки якій: здійснюється зв'язок із зовнішнім миром; координується робота всього організму; організм діє у відповідь на подразнюючі сигнали (рефлекси).

Психіка людини проявляється в наступних трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси - це короткочасні процеси одержання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля і т.п.).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, які впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості - стійкі щиросердечні якості, які створюються в процесі життєдіяльності людини та характеризують його здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здатності, інтелект і т.п.).

Психіка людини тісно пов'язана із БЖД. Причинами більшості нещасних випадків (до 75 %) можуть бути внутрішні фактори (індивідуальний психологічний, фізіологічний або емоційний стан, недолік знань і досвіду), що впливають на дії, учинки, поводження в процесі життєдіяльності.

 

Значення нервової системи в життєдіяльності людини

 

Нервова система поєднує діяльність всіх органів і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого. Вона сприймає зовнішні й внутрішні подразнення, аналізує цю інформацію, вибирає та координує функції організму.

Людина має центральну і вегетативну нервові системи. Центральна нервова система керує зв'язком людини із зовнішнім миром і включає: спинний мозок, стовбур мозку, більші півкулі головного мозку, пов'язані із проміжним мозком.

На мозок людини безупинно діють різноманітні по кількості і якості множинні подразники із внутрішнього і навколишнього середовища, що викликають створення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і все це взаємодіє, систематизується, урівноважується і закінчується створенням динамічної рівноваги. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації приводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, тобто до стресу.

Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів, вона включає: нервові вузли, що перебувають біля внутрішніх органів; чутливу й напівчутливу системи; вищі центри, розташовані з різних сторін стовбура мозку та півкуль.

Вегетативна нервова система пов'язана із центральною системою і підтримує сталість внутрішнього середовища (температуру тіла, склад крові), регулює роботу органів кровообігу, дихання, травлення, ендокринних залоз, обмін речовин.

Наявність мозку, нервових систем, ендокринних залоз дає можливість організму реагувати охоче до можливих змін. Зв'язок між відчуттям і поведінкою установлюється в певних ділянках кори головного мозку, т. е виробляється рефлекс. Рефлекси можуть бути безумовні й умовні.

Безумовні рефлекси - це стереотипи поведінки, придбані людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, сформовані в процесі всієї попередньої історії розвитку, і передаються в спадщину.

Умовні рефлекси - це поведінка, що здобувають у результаті навчання або у випадку повторюваних дій, що називаються динамічним стереотипом.

 

Значення психіки людини в забезпеченні БЖД

 

Людині притаманні наступні види поведінки: інстинкт, звички, усвідомлена поводження.

Інстинктивна поведінка - це дії, вчинки, які успадковуються видом "homo sapiens". На цьому рівні концентрується вся інформація, накопичена в ході еволюції людства (самозбереження, розмноження).

Звичайна поведінка - це дії, що склалися та доведені до автоматизму шляхом проб і помилок або тренувань.

Усвідомлена поведінка - найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує його духовну активність у конкретних умовах.

Розрізняють свідомість конкретної людини (знання про світ) і його самосвідомість (знання про себе - реальних і потенційних можливостях).

 

Властивості людини

 

До властивостей людини як особистості належить все те, що: обумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси); проявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поводження в конфліктних ситуаціях).

Властивості людини можна класифікувати по трьох основних ознаках:

1. Атрибути - це невід'ємні властивості (стать, вік, темперамент).

2. Риси - це стійкі властивості, що проявляються постійно (інтелект, характер і т.п.).

3. Якості - це властивості, що мають різний ступінь прояву залежно від умов ситуацій (здатності, відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення і т.п.).

 

Атрибути людини

 

До атрибутів людини належать: стать, вік, темперамент, здоров’я.

Стать - сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечують продовження роду і дають можливість розрізнити жіночі та чоловічі особливості.

Вік - поняття, які характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії його життя. Виділяють 4 підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Темперамент - це чорта, що визначає нашу індивідуальність. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності істотно підсилюється, тому що необхідна додаткова мобілізація організму.

Риси людини

 

Риси людини - це стійкі особливості поведінки, що повторюються в різних ситуаціях і істотно впливають на життєдіяльність людини і його безпеку.

Інтелект (розуміння) - це розумові здатності людини, що зводять до можливості виділити в ситуації найважливіші властивості та адаптувати до них свою поведінку.

Інтелект дозволяє забезпечити реалізацію здатності людини до оцінки ситуації, ухваленню рішення і відповідної поведінки.

Характер - це постійні риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності та спілкуванні. Характер, найчастіше, визначає результативність і ефективність життєдіяльності людини.

 

Якості людини

 

Якості людини - це властивості, що проявляються залежно від сформованих умов і ситуацій.

Здатності - це психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого миру та регуляції поведінки: дотик, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, дії).

Відчуття - це основа знань людини про навколишній світ, що представляють відображення властивостей об'єктів.

Сприйняття - це відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи почуття.

Пам'ять - це здатність людини фіксувати, зберігати та відтворювати інформацію. Людська пам'ять утримує два види інформації: генетичну й придбану.

Генетична пам'ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоріч. Вона виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається в спадщину.

Придбана пам'ять зберігає інформацію, засвоєну в процесі життя і реалізується в умовних рефлексах. Розрізняють наступні види придбаної пам'яті: рухову, образну, емоційну й символічну (словесну й логічну).

Мислення - це найвища форма відображення реальності та свідомий цілеспрямованої діяльності людини. Вся інтелектуальна діяльність складається з наступних розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація.

Психомоторні здатності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.

Увага - це спрямованість і зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності.

Емоції - це психічні процеси, що відображають особисту значимість і оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання (афекти, власно емоції, почуття, настрій і стрес).

Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення його безпеки життєдіяльності.

ЛЕКЦІЯ 3

«ОЗНАКИ ВИНИКНЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ. ДЖЕРЕЛА І

ТИПИ НЕБЕЗПЕКИ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Поняття небезпеки і небезпечних ситуацій (ризиків)

· Класифікація небезпек

· Загальні поняття аналізу і оцінки ризиків

· Види аналізу небезпек (рівня ризиків)

 

Поняття небезпеки і небезпечних ситуацій (ризиків)

 

Небезпека - це вплив на людину несприятливих або несумісних з життям факторів.

Різна діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека - це небезпека, що має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина перебуває в зоні дії небезпеки; відсутність досить ефективних засобів захисту.

Небезпечною ситуацією називаються умови, що дозволяють небезпеки реалізуватися в подію.

Крім небезпечних ситуацій, існують і екстремальні.

Екстремальною називають ситуацію, що викликає у людини таке психофізіологічне навантаження, при якому вона губить раціональне мислення.

Джерелами (носіями небезпек) є природні процеси і явища, техногенне середовище і людські дії. Небезпеки існують у просторі та часі і реалізуються у

вигляді потоків енергії, речовини й інформації. При ідентифікації небезпек, тобто при знаходженні типу небезпеки та установленні її характеристик, необхідно виходити із принципу "все впливає на все", тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе.

Безпекою життєдіяльності можна назвати такий стан навколишнього середовища, при якому виключається можливість ушкодження організму.

 

Класифікація небезпек

 

Дотепер існує кілька різновидів класифікації небезпек. Прикладом одного з видів такого обліку може служити розподіл небезпек: по походженню (природна, техногенна, екологічна); по локалізації (атмосфера, літосфера, гідросфера); за результатами (захворювання, травми, загибель); по принесеному збитку (соціальна, технічна, екологічна); по сфері прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна).

Найбільш вдалою є класифікація по джерелах походження, відповідно до якої всі небезпеки діляться на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята у державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.

Перші три групи належать до елементів життєвого середовища, що оточує людину – природного, техногенного і соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища (природно-технічні, природно-соціальні, соціально-технічні небезпеки).