Організація дозиметричного і хімічного контролю

 

Дозиметричний контроль включає:

- контроль опромінення;

- контроль радіоактивного зараження.

Контроль опромінення проводиться з метою одержання даних при поглинанні дози радіації для первинної діагностики. Для виміру частки опромінення використають дозиметри. Контроль опромінення людей розділяється на дві групи: груповий і індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:

Д = Рср * Т/Косл

де Д - поглинена доза

Рср – середній рівень радіації (визначається приладом)

Косл – коефіцієнт ослаблення захисного спорудження

При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівникові. Цей метод застосовується у випадках неможливості використання групового методу.

Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю: відомість видачі вимірників дози і показників; журнал контролю опромінення; картка обліку доз опромінення; журнал відбору і здачі проб (тільки в службах і штабах ЦО); повідомлення про працездатність і зараження людей, техніки і ін.

Припустимі дози опромінення становлять:

а) у воєнний час:

- при одноразовому опроміненні (до 4 діб) – 50 Р;

- при багаторазовому опроміненні за 30 діб. - 100 Р;

за 3 міс. - 200 Р;

за 1 рік - 300 Р;

б) у мирний час:

- у нормальних умовах для населення за 1рік – 0,5 Р;

- для персоналу в нормальних умовах за 1 рік – 5 Р;

- для населення аварійне опромінення за 1рік – 10 Р;

- для персоналу аварійне опромінення за 1 рік – 25 Р.

Перевищення допустимої дози опромінення: для населення 1м3в (мілізиверт)/рік; для персоналу не більше 20м3в/рік;

Структура дози опромінення поглиненої в рік виглядає в такий спосіб: природне тло – 200 мР; медична радіодіагностика – 150 мР; будівельні матеріали – 100 мР; додаткові джерела опромінення - 50 мР.

Природне радіаційне тло обумовлене космічним випромінюванням і радіоактивними природними речовинами. Інтенсивність космічного випромінювання залежить від висоти над рівнем моря і сонячною активністю. Земним джерелом є природні радіонукліди, що удержуються в речовинах, які людина використає в повсякденній діяльності. Природне радіаційне тло для України становить 0,01-0,03 мР/год.

Контроль радіоактивного зараження здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу і інших об'єктів. Ступінь радіоактивного зараження визначається шляхом вимірів потужності експозиційної зони випромінювання від цих об'єктів приладами (ДП-5, ИМД-21 і ін.) і порівнянням їх з нормою.

Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності і ступеня зараження ОР, ХНР людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу і ін. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ - 54, ПХЛ - ЛБ).

Якщо немає можливості визначити ОР або ХНР- відбирається проба і направляється на аналіз у СЕС.

Відповідальність за відбір проб контролю покладає:

- у містах і районах – на начальників штабів і служб ГЗ міст, районів, командирів територіальних формувань ГЗ;

- на ОГД - на начальників штабів і служб ГЗ і командирів об'єктових формувань;

На об'єктах розробляється наказ по організації дозиметричного і хімічного контролю, у якому визначається:

1. Порядок забезпечення технічними засобами контролю.

2. Організація видачі засобів контролю.

3. Облік доз навчання і контролю забруднення РР, ОР, ХНР.

4. Обов'язки посадових осіб по веденню контролю.

Режими радіаційного захисту і порядок введення їх у дію

Режими радіаційного захисту передбачають послідовність і тривалість використання захисних споруджень, захисних можливостей промислових і житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Тривалість тривалості режиму захисту залежить від ряду факторів: рівня радіації; захисних потенціалів захисних споруджень; захисних можливостей промислових і житлових будинків.

У випадку ядерного вибуху відпрацьовано 8 типових режимів радіаційного захисту: № 1 – 3 - для непрацюючого населення; № 4 – 7 - для робітників та службовців об'єктів, що продовжують виробничу діяльність у випадках радіаційного зараження (працюють у закритих приміщеннях); № 8 – для особового складу формувань, що проводять аварійно-рятувальні роботи на зараженій місцевості.

Виконання режиму радіаційного захисту передбачає кілька етапів:

а) для населення: 1-й етап - укриття населення в захисних спорудженнях; 2-й етап - поперемінне вкриття в захисних спорудженнях і будинках; 3-й етап - укриття в будинках з обмеженим перебуванням на вулиці;

б) для робітників та службовців: 1-й етап - укриття в захисних спорудженнях; 2-й етап - робота з використанням для відпочинку захисних споруджень; 3-й етап - робота з відпочинком у житлових будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості.

Заходи щодо вкриття людей передбачаються, якщо протягом перших 10 діб загальна ефективна очікувана доза опромінення може перевищувати 5м3в

Тимчасова евакуація людей здійснюється якщо протягом тижня ефективна доза опромінення може досягати 50м3в.

Рішення на введення режимів радіаційного захисту приймають:

- для населення начальник ЦО, міста, району, сільради, де проживає населення;

- для робітників та службовців – начальник ЦО об'єкта.

При рівнях радіації, коли захист не може бути забезпечена введенням режиму, проводиться евакуація. Рішення на евакуацію приймає старший начальник.

 

Засоби індивідуального захисту від ХНР

Засоби індивідуального захисту органів дихання

 

До засобів індивідуального захисту органів подиху відносять фільтруючі протигази (загальновійськові, цивільні, дитячі, промислові), що ізолюють протигази, респіратори і найпростіші засоби.

Для захисту населення від ХНР можуть застосовуватися цивільні протигази (ГП-5, ГП-7) і дитячі - (ПДФ-7, ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ПДФ-2Д, ПДФ-2Ш). Вони захищають від хлору, сірководню, сірчистого газу, соляний кислоти, синильної кислоти, тетраетилсвинця, етилмеркаптану, нітробензолу, фенолу, фурфуролу, фосгену, хлор ціану. З метою розширення можливостей протигазів по захисту від ХНР для них уведені додаткові патрони (ДПГ-1 і ДПГ-3).

Промислові фільтруючі протигази

 

Даний вид протигазів призначений для захисту органів подиху, очей і шкіри обличчя від впливу шкідливих речовин, що втримуються в повітрі у вигляді газів і пар. У комплект протигаза входить маска, виготовлена з еластичної гуми із клапанами вдиху і видиху, протигазна коробка великого або малого габаритів певної марки, гофрована трубка для приєднання коробки великого габариту до шолома-маски і сумка для зберігання і носіння протигаза. Коробка малого габариту прикріплюється безпосередньо до шолома-маски без гофрованої трубки.

Протигазові коробки відповідно до призначення розрізняються колірним фарбуванням і маркуванням. Коробки, постачені крім поглиначів протиаерозольним фільтром, мають ті ж кольори і білу вертикальну смугу посередині, а коробки малого габариту із пластмаси - дно білих кольорів.

Ізолюючі автономні дихальні апарати

Принцип дії регенеративних кисневих дихальних апаратів (РДА) полягає в тім, що видихуваний людиною повітря звільняється від діоксиду вуглецю, поповнюється киснем і знову надходить у дихальні шляхи людини. У різних системах РДА застосовують три схеми циркуляції повітря у повітряводній системі: кругову, маятникову і напівмаятникову. По способу резервування кисню РДА діляться на три групи: зі стислим, рідким і хімічно зв'язаним киснем.

Респіратори

 

Для захисту органів подиху від пар, газів і аерозолів ХНР порівняно невеликих концентрацій (10 - 15 ГДК) можуть використатися газопилозахисні респіратори: РУ-60М с патронами КД і В, РПГ-67 з патроном КД, «Снежок».