Здійснення заходів щодо евакуації населення

 

1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розміщені об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення в зонах, безпечних для проживання.

2. Евакуації підлягає населення, що проживає в населених пунктах, які перебувають у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей.

3. У випадку виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або остаточного характеру.

4. Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих районах за рішенням Кабінету Міністрів України у випадку:

- небезпеки радіоактивного забруднення біля АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю населення, що проживає в зоні зараження);

- загрози катастрофічного затоплення місцевості не менш чим чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

- виникнення загрози життю і здоров'ю населення, що проживає в зоні виникнення НС військового характеру.

5. Часткова евакуація населення у випадку виникнення або загрози виникнення НС на відповідній території проводиться за рішенням Кабміну, якщо інше не встановлене законом.

6. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві і сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери і інваліди, які втримуються в будинках для осіб літнього віку, разом з викладачами і вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх родин евакуюються в першу чергу.

7. Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивозу основної його частини наявним транспортом.

8. З метою попередження проявів паніки і недопущення загибелі людей під час евакуації забезпечується:

- планування евакуації населення;

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;

- організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і населення про початок евакуації;

- керування проведенням евакуації;

- створення мінімально необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;

- навчання населення діям при проведенні евакуації.

Медичний захист населення

Для попередження або зменшення ступеня поразки населення, своєчасного надання допомоги постраждалого і їхнього лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах НС здійснюються наступні заходи:

- планування і використання існуючих сил і засобів охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;

- розгортання в умовах НС необхідної кількості додаткових лікувальних установ (пунктів);

- своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів і санітарно-епідеміологічних заходів;

- контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

- своєчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

- накопичення медичних засобів захисту, медичного і іншого спеціального майна і техніки;

- здійснення контролю за станом навколишнього середовища, санітарно-гігієнічною і епідеміологічною ситуацією;

- навчання населення способам надання першої медичної допомоги і притримування правил належної санітарії;

- забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища і наслідків НС, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

- санітарна охорона територій і об'єктів у зоні НС.

Психологічний захист

Попередження або зменшення ступеня негативного впливу на населення і своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечується здійсненням наступних заходів:

- планування діяльності і використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань цивільного захисту;

- своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

- виявлення за допомогою психологічних і соціологічних методів факторів, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

- використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

Біологічний захист

Захист від біологічного зараження включає:

- виявлення біологічного осередку зараження;

- прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

- використання колективних і індивідуальних засобів захисту;

- введення режимів карантину і обсервації;

- знезаражування вогнища біологічного зараження;

- здійснення заходів екстреної і специфічної профілактики;

- притримування протиепідемічного режиму суб'єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.

Захист населення від інфекційних хвороб

 

Карантин – система протиепідемічних і режимно-обмежувальних мір, спрямованих на повну ізоляцію всього осередку поразки і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Він передбачає: повну ізоляцію осередку поразки; установлення на зовнішніх границях охорони; заборону виходу людей, тварин і вивіз майна; дозвіл в'їзду тільки спеціальним формуванням; заборона транзитного проїзду; поділ населення на невеликі групи і доставку харчування, води у квартири, окремі будинки; зупинку роботи всіх підприємств і установ, крім деяких, що мають особливе значення для господарства проведення профілактичного лікування населення, а також санітарна обробка, дезінфекція, дезінсекція; використання засобів індивідуального захисту.

Об'єкти, що продовжують роботу в зонах карантину переходять на особливий режим роботи: робітники та службовці переходять на казармене положення з виконанням протиепідемічних мір; зміни розділяються на окремі групи, контакт між ними і вихід із приміщень забороняється;

Якщо вид збудника не належить до групи особливо - небезпечних, замість карантину вводиться режим обсервації.

Обсервація - спеціальні заходи, що попереджають поширення інфекції в інші райони. При обсервації проводяться менш суворі ізоляційно-обмежувальні заходи, а конкретно: максимально обмежується в'їзд і виїзд; вивіз із вогнища майна дозволяється після знезаражування; підсилюється медичний контроль; обмежуються масові культурно - просвітительські заходи і ін.

ЛЕКЦІЯ № 9

«МОДЕЛЮВАННЯ СЦЕНАРІЇВ ВИНИКНЕННЯ НС І

ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

· Оцінка радіаційної обстановки

· Оцінка інженерної обстановки

· Оцінка пожежної обстановки

· Оцінка хімічної обстановки в НС

Оцінка радіаційної обстановки

Іонізуючі випромінювання

Іонізуюче випромінювання викликає в організмі ланцюжок оборотних і необоротних змін.

Іонізуюче - будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Гамма-випромінювання - електромагнітне (фотонне) випромінювання, що випускає при ядерних перетвореннях або при анігіляції часток.

Характеристичне - фотонне випромінювання з дискретним спектром, що випускається при зміні енергетичного стану ядра.

Гальмове - фотонне випромінювання з безперервним спектром, що випускається при зміні кінетичної енергії заряджених часток. Гальмове випромінювання виникає в середовищі, що оточує джерело бета-випромінювання, у рентгенівських трубках, прискорювачах електронів і т.п.

Рентгенівське - сукупність гальмового і характеристичного випромінювань, діапазон енергії фотонів яких становить 1-1000 кеВ.

Корпускулярне - іонізуюче випромінювання, що складається із часток з масою спокою, відмінної від нуля (альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів і ін.)

Ультрафіолетове випромінювання і видиме світло не ставляться до іонізуючих випромінювань.

 

Дози і рівні опромінення

Мірою вражаючої дії радіації є доза опромінення. Для обліку особливостей джерел радіації і їхніх впливів на різні об'єкти використають деякі різновиди дози опромінення.

Експозиційна доза характеризує здатність гама- і рентгенівського випромінювання іонізувати навколишнє середовище. Експозиційна доза визначається тільки для повітря. У практичному застосуванні використаються позасистемні одиниці виміру експозиційної дози: Р (рентген), мР (мілірентген), мкР (мікрорентген).

Еквівалентна доза – поглинена доза в органі або тканині D, помножена на відповідний коефіцієнт якості для даного випромінювання Q.

,

Одиницею виміру еквівалентної дози є Дж/кг, що має спеціальне найменування зіверт (Зв).

Коефіцієнт якості Q – безрозмірний коефіцієнт, що визначає залежність несприятливих біологічних наслідків опромінення людини.

Гранично допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, що при рівномірному впливі в плині 50 років не викличе в стані здоров'я персоналу (категорія А) несприятливих змін, що виявляють сучасними методами; ГДД є основною дозовою межею для осіб категорії А

Границя дози (ГД) - гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення (категорії Б); межа дози встановлюється менше ГДД для запобігання необґрунтованого опромінення цього контингенту людей; межа дози контролюється по усередненій для критичної групи дозі зовнішнього випромінювання і рівню радіоактивних викидів і радіоактивного забруднення об'єктів зовнішнього середовища; є основною дозовою межею для осіб категорії В

Допустимі рівні - нормативні значення надходження радіоактивних речовин в організм, зміст радіоактивних речовин в організмі, їхня концентрація у воді і повітрі, потужності дози, щільності потоку і т.п., розраховані зі значень основних дозових меж ГДД і ГД

Допустима концентрація (ДК) - відношення ГДД радіоактивної речовини до обсягу V або повітря, з якими воно надходить в організм людини протягом року.

Доконтрольні рівні - річне надходження радіонукліда в організм, зміст радіонукліда в організмі, потужність дози, щільність потоку, концентрація радіонукліда в повітрі (а для категорії Б і в воді), забруднення поверхні, установлювані з метою обмеження опромінення персоналу і населення. Контрольні рівні встановлюються окремо для категорій А и Б