Принципи захисту населення і територій у випадку загрози і виникнення надзвичайних ситуацій

Принципи захисту виникають із основних положень Женевської Конвенції про захист жертв війни і Додаткових Протоколів до неї, можливого характеру воєнних дій, реальних можливостей держави по створенню матеріальної бази захисту. До них ставляться:

- принцип безумовного примата безпеки;

- принцип ненульового (прийнятного) ризику, що полягає в старанні досягти такого ризику на підприємстві, який можна було б розглядати як прийнятний;

- принцип платежів за ризик. Розмір платежів залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і є пропорційним величині можливого збитку;

- принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права піддавати людини ризику без його згоди;

- принцип невід'ємного права кожного на здоров'я;

- принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту населення і територій регламентуються відповідними законами і іншими нормативно-правовими актами;

- принцип свободи інформації, щодо безпеки людини, полягає в обліку суспільної думки під час прийняття рішень по будівництву небезпечних підприємств;

- принцип раціональної безпеки передбачає максимальне-можливе економічно обґрунтоване зниження ймовірності виникнення НС і пом'якшення їхніх наслідків;

- принцип превентивної безпеки – максимально можливе значення ймовірності виникнення НС;

- принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо захисту населення і території у випадку загрози НС.

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат і недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям і навколишньому середовищу у випадку виникнення НС центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підлеглі їм сили і засоби, підприємства установи і організації незалежно від форми власності, добровільні формування здійснюють: оповіщення і інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття в захисних спорудженнях, евакуацію, інженерну, медичну, психологічну, екологічну, радіаційний і хімічний захист.

Оповіщення і інформування

 

Оповіщення і інформування в сфері цивільного захисту включають:

- оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу погрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

- завчасне створення і організаційно-технічне об'єднання постійно діючих локальних систем оповіщення і інформування населення по спеціальних системах спостереження і контролю в зонах можливого зараження;

- централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення і інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форм власності і підпорядкування у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

Спостереження і лабораторний контроль

 

Спостереження і лабораторний контроль включають:

- створення і підтримування в постійній готовності загальнодержавної і територіальної систем спостереження і лабораторного контролю;

- організацію збору, обробки і передачі інформації про стан навколишнього середовища, зараження продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води, радіоактивними, хімічними речовинами і інфекційними мікроорганізмами.

Інженерний захист територій

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням і ризиком виникнення НС здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:

- облік під час розробки генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення НС на окремих територіях і в регіонах;

- здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків НС для безпеки населення і навколишнього середовища у випадку виникнення таких ситуацій;

- будівництво споруд, будинків, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

- розробка і впровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;

- створення комплексних схем захисту населених пунктів і об'єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протипаводкових, протисельових, протилавинних, протиерозійних і інших інженерних споруд спеціального призначення.

Укриття в захисних спорудах

 

Для забезпечення вкриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруджень шляхом:

- комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогоджуваного розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності приєднання і використання частини приміщень для вкриття населення у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;

- обстеження і узяття на облік підземних і наземних будівель і споруджень, що відповідають захисним вимогам, споруджень підземного простору населених пунктів, гірських вироблень і природних порожнеч;

- дообладнування з урахуванням вимог захисту підвальних і інших поглиблених приміщень;

- будівництва поглиблених споруджень, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

- будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших укриттів;

- будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Захисні споруди підрозділяються по:

місткості: малої місткості (150-600 чол); середньої місткості (600-2000 чол); великої місткості (більше 2000 чол);

призначенню: для захисту населення; для розміщення органів керування і медичних установ;

місцю розташування: вбудовані; що знаходяться окремо; метрополітени; у гірських виробленнях;

строкам будівництва: побудовані заздалегідь; швидкозбудовані;

захисним особливостям: сховища; протирадіаційні вкриття (ПРУ); найпростіші вкриття – щілини (відкриті і перекриті).

Сховища повинні будуватися з обліком наступних основних вимог:

- забезпечувати безперервне перебування в них людей не менш 2 доби;

- будуватися на ділянках, які не затоплюються;

- бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

- не дозволяється прокладка транзитних інженерних комунікацій через сховища;

- прокладка трубопроводів каналізації і водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв;

- мати входи і виходи з тим же ступенем захищеності, що і основні приміщення, а на випадок завалу мати аварійний вихід.

 

Протирадіаційні вкриття (ПРУ) використаються головним чином для захисту від радіоактивного зараження населення сільської місцевості і невеликих міст; крім того, вони захищають від рідкокрапельних отруйних речовин і частково від хімічних і бактеріологічних аерозолів. Частина з них будується завчасно в мирний час, інші зводяться (пристосовуються) тільки в передбаченні надзвичайних ситуацій або виникненні загрози збройного конфлікту.

Найпростіші укриття будуються на маршрутах евакуації і тимчасово в заміській зоні, коли кількість існуючих сховищ не забезпечує необхідну кількість людей.

Захисне спорудження повинне завжди перебувати в готовності до прийому людей. Поняття готовності захисного спорудження містить у собі комплекс вимог, яким повинні відповідати сучасні сховища і укриття для забезпечення захисту людей.

Найважливішими із цих вимог є:

- цілісність конструкцій і встаткування;

- надійна герметизація приміщень і наявність систем повітропостачання;

- оснащення сховищ і вкриттів санітарно-технічним і іншим устаткуванням, контрольно-вимірювальними приладами, забезпеченістю запасами води;

- справність систем внутрішнього встаткування, приладів і пристроїв, наявність потрібного оснащення інвентарю і документації по експлуатації і ін.;

- підготовленість обслуговуючого персоналу;

- підлягаючий санітарний стан приміщень.