Загальна формула руху капіталу. Кругооборот і оборот промислового капіталу.

Додатковий продукт і форми його прояву

Матеіальну основу додаткової вартості складає додатковий продукт, який являє частину суспільного продукту, створюваного безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Необхідний продукт - це та частина створеного безпосередньо працівниками суспільного продукту, яка використовується ними та членами їхніх сімей для відтворення своїх фізичних і духовних можливостей до праці за наявних соціально-економічних умов. Розміри необхідного продукту визначають величину додаткового і їх співвідношення у складі сукупного суспільного продукту.Додатковий продукт виникає в період розпаду первіснообщинного ладу у зв'язку зі зростанням продуктивності праці і появою можливості використовувати частину часу праці для збільшення обсягів виробництва порівняно з попереднім періодом. В цьому розумінні додатковий продукт притаманний усім способам виробництва, які виникли після первіснообщинного ладу. Він являє собою результат розвитку продуктивної виробничої діяльності людини і належить до її специфічних рис. Додатковий продукт став реальним явищем виробничої діяльності людини тоді, коли вона почала створювати своєю працею більше матеріальних і духовних благ, ніж їй було необхідно для власного відтворення як працівника й особистості.Відповідно до теорії додаткової вартості К. Маркса грошове вираження додаткового продукту при капіталізмі - це неоплачена праця трудівника, або додаткова вартість. Вона є складовою новоствореної вартості і продуктом тільки живої праці.Якщо постійний капітал не створює приросту вартості, то при визначенні величини додаткової вартості її можна прирівняти до нуля. Тоді можна виміряти її абсолютно і оцінити відносно. Відносну оцінку додаткової вартості, тобто відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене в процентах, К. Маркс назвав нормою додаткової вартості, або рівнем експлуатації робочої сили.Отже, додатковий продукт є результатом розвитку притаманної людині продуктивної діяльності та матеріальною основою соціально-економічного прогресу суспільства. Формою його прояву виступає додаткова вартість.

Форми і системи заробітної плати

Заробітна плата -(за теорією Маркса)- це не перетворена форма вартості робочої соли, ціна цього продукту. Виступаючи ціною товару зарплата не збігається з його вартістю, а постійно відхиляється під впливом різних чинників.Здатність до праці притаманна не тільки найманим працівникам, які позбавлені власності, але і власникам землі і капіталу.В умовах ринкової економіки робоча сила – здатність до найманої праці. Тому ринкова економіка передбачає поділ суспільства на власне робочу силу, капіталістів і земельних.

В економічні й науці є 2 підходи до розуміння сутності зарплати:1)як форма вартості та ціни робочої сили (маркс)2) як ціна праці(Сей, Маршал, Самуельсон)Вартість робочої сили визначається робочим часом, необхідним для виробництва і для відтворення цього специфічного об’єкта «купівлі, продажу». Набуває форми вартості життєвих засобів працівника.Споживчу вартість складає здатність у процесі зєднання з засобами виробництва створювати вартість більшу, яка необхідна для її відтворення.Західна економічна наука повністю ігнорує проблему експлуатації, виходячи з якого ці всі фактори виробництва беруть участь у створенні певного обсягу товарів і послуг.Через те що їх участь у ціні знову створення продукту різна, то і їхня частка у виторгу від реалізації, пропорційна до їхньої участі.Ринок Забесп. Справедл. розподіл доходів пропорц. до участі різних екон. ресурсів у виробленому товарі. Це нормальний прибуток, а не дод. вартість, що отримав власник який купував робочу силу. Найманий працівник продає працю і отримує зарплату, яка є ціною праці. Зарплата виступає платою зо працю, її ціною.Заробітна плата – Винагорода найманого працівника обчислена у грошовому еквіваленті, який за трудовим договором роботодавець виплачує за роботу.Функції зарплати:-Відтворювальна(забезпечення благами для відтворення робочої сили)-стимулююча(встановлення залежності розміру зарплати від вкладу працівника та результатів діяльності)-оптимізаційна(забезпечення пропорції в зростанні рівнів зарплати та продуктивність праці)- Регулювальна-соціальна(забезпечення рівної зарплати в однакових умовах праці)-виміряльно – розподільча- ресурсно розміщувальна-формування платоспроможного попиту.

9) Функціонування і роль ринкової системи у вирішенні фундаментальних питань економіки Основними елементами ринкової системи є:Приватна власність (ринкова система починається з приватної власності на ресурси. Вона є базисним елементом ринкової системи.)Свобода підприємництва і вибору (свобода підприємництва означає, що немає ніяких перепон для вступу і виходу з будь-якої конкретної галузі в-цтва. Свобода вибору означає, що власник матеріальних ресурсів і капіталу може використовувати ресурси на свій вибір. В кінцевому рахунку споживач вирішує, що має виробляти економіка)Мотивація з урахуванням власних інтересів(Мотив особистого інтересу придає направленість і упорядкованість функціонуванню економіки, яка без такого інтересу виявилась би надзвичайно хаотичною)Конкуренція(Свобода вибору служить основою для конкуренції. Означає: а) наявність на ринку великого числа незалежно діючих покупців і продавців, будь-якого продукту чи ресурсу, які не можуть реальним чином впливати на ціну; б) свободу покупців і продавців виступати на ринках чи покидати їх.)система ціноутворення(є основним координуючим механізмом ринкової організації виробництва)роль держави, обмежена, але важлива. Сучасна ринкова система також включає:використання передової технології і засобів виробництва у великих масштабахспеціалізація виробництва Кожна система має знайти відповіді на такі питання «Що виробляти?», «Як виробляти?», «Для кого виробляти?», «Чи здатна система адаптуватися до змін?»«Що виробляти?» Виробляти товари, що приносять прибуток. Для виробничої діяльності треба забезпечити 4 види ресурсів: капітал, земля, підприємницькі здібності, робоча сила. Ці види ресурсів роблять підприємства діючими. Якщо підприємства отримують економічний прибуток, то виникає тенденція до розширення даної галузі.«Як виробляти?» Підпитання: а) як повинні розподілятися ресурси між галузями; б) які фірми повинні здійснювати в-цтво; в) які комбінації ресурсів, яку технологію кожна фірма повинна використовувати. Ринкова система направляє ресурси в ті галузі, в яких високий попит, щоб в-цтво було прибутковим. В конкурентній ринковій економіці виробництво здійснюють ті фірми що застосовують найбільш ефективні технології виробництва. Економічно ефективні технології означає отримання даного обсягу продукції при найменших витратах рідкісних ресурсів.«Для кого виробляти?» Будь-який продукт розподіляється між споживачами на основі здатності заплатити за них ціну. Ціни на ресурси відіграють ключову роль у формуванні розміру доходів, яке домогосподарство може запропонувати в обмін на частину суспільного продукту, а ціни на продукти – у формуванні структури витрат споживачів. Ринковій системі не властиві етичні принципи Вона спрямовує товар тому, хто може заплатити за нього ціну«Чи здатна система адаптуватися до змін?». Здатна. Так показує історія розвитку капіталізму. Про це свідчать факти функціонування ринкової економіки протягом останніх століть розвинутих країн світу. А.Смітт 1776р. ввів поняття «невидимої руки». Сила конкуренції контролює або направляє мотив вигоди таким чином, що він сприяє найкращому забезпеченню інтересів суспільства. Концепція невидимої руки полягає в тому, що коли підприємства максимізують прибуток, то суспільний продукт теж максимізується.

 

 

Загальна формула руху капіталу. Кругооборот і оборот промислового капіталу.

Для політекономії як науки принциповим є не тільки суть капіталу, а й розкриття механізму появи надлишку вартості. Цей надлишок (приріст вартості) підприємець отримує після реалізації продукції. Саме цей мезанізм досліджує Маркс. Він вважає, що рух капіталу починається із грошової формиУнікальність полягає в тому, що створюється вартість, яка перевищує власну. Різниця між новою вартістю і вартістю робочої сили створює додаткову вартість, яку присвоює підприємець-капіталіст.Споживча вартість товару «робоча сила» полягає у здатності найманої праці створювати додаткову вартість. Купуючи робочу силу, виплачують частину додаткової вартості.Матеріальну основу додаткової вартості складає додатковий продукт, який являє частину суспільного продукту, створеного безпосередніми працівниками, понад необхідний. Необхідний продукт – це частина створеного працею суспільного продукті, яка використовується ними та членами їх сімей для відтворення духовних та фізичних можливостей до праці за наявності соціально-економічних умов.Загальна суперечність капіталу полягає в тому, що приріст вартості не може відбутись в обігу і поза цим обігом. Перетворення грошей на капітал відбувається в обігу і водночас поза обігом. На поверхні приріст вартості, тобто перетворення грошей на капітал, відбувається у процесі обігу.«Як дзеркало відображає лише наше обличчя, так і гроші відображають лише вартість товару» (К.Маркс).У сфері обміну не створюється додаткова вартість, отже не виникає капітал, але приріст вартості не може відбутися поза сферою обігу.«Капітал не може виникнути з обігу і так само не може виникнути поза обігом» (К.Маркс).Самозростання грошей як на перший погляд вступає в суперечність з законом вартості (обміном еквівалентів), хоча в кожному конкретному випадку ціна відхиляється від вартості, обмін здійснюється як обмін еквівалентів.«Робоча сила – здатність до праці, праця – процес реалізації цієї здібності» (К.Маркс).В умовах ринкової економіки, робоча сила є товаром. Купівля-продаж робочої сили перетворює її на товар. Ознаки робочої сили Вартість робочої сили включає в себе і утримання всієї сім’ї, забезпечення дітей і т.д. Чим вища інтенсивність праці, тим більша вартість робочої сили. Зниження вартості – включення у процес виробництва жінок.Споживча вартість – це його корисність для покупця (найманий працівник може створити вартість більшу, ніж має ця робоча сила).Найзагальніше уявлення про сутність капіталу як самозростаючої вартості дає формула його руху: Г-Т - Г', де Г-авансовий капітал (гроші); Т - товарний капітал (товар); Г' - авансовий капітал з приростом (гроші, Г + АГ).Функціонуючи за схемою Г-Т-Г капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії:I - закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС));II - виробництво визначеної товарної маси; ПІ- продаж виробленої товарної продукції.

Додаткова вартість (m) – це вартсіть, створена найманим працівником понад вартість його товару «робоча сила» і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.Та праця, яку працівник використовує на створення продукту – необхідна праця, і час, який він використовує на створення продукту – це необхідний час, який використовує для створення продукту m’=m/V*100% Кругооборот промислового капіталу - безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі. Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу. Оборот капіталу - це безперервно повторюваний кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.У процесі обороту різні частини промислового капіталу одночасно функціонують у грошовій, продуктивній і товарній формах.Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху. Перший вимір швидкості обороту капіталу - відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот. Другий вимір швидкості обороту капіталу - кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір е похідним від першого і відображаєься формулою де п - кількість оборотів авансового капіталу за рік; Т - визначена одиниця виміру - рік (12 місяців); * - тривалість одного обороту. Засоби праці (будови, споруди, верстати, машини, обладнання) функціонують від кількох років до кількох десятків років. Вони становлять матеріально-технічну основу підприємств і послідовно беруть участь у багатьох виробничо-технологічних циклах. Основний капітал частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.Предмети праці - сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати - беруть участь у виробничо-технічному циклі та повністю споживаються протягом одного такого циклу. Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (ут.ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу. З урахуванням швидкості обороту капіталу формула норми прибутку набуває такого вигляду: де Я' - норма прибутку; Я - маса прибутку; К - величина авансового капіталу; л-кількість оборотів авансового капіталу зарік.

Амортизація (від лат. amort - безсмертя або amortisatio -погашення) - термін, що використовується у двох значеннях:1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру Його зношування;2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобівРічна амортизація основного капіталу розраховується за формулою Де А_р- річна амортизація; К - вартість основного капіталу; * - термін (кількість років) служби основного капіталу.

6) Cуть капіталу. Основний і оборотний капітал.Амортизація Основний капітал - частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (ут.ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.Оборотний капітал повністю повертається до підприємця після завершення кожного кругообороту.Оборот основного капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів відбувається у формі амортизації.Амортизація - термін, що використовується у двох значеннях:1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру Його зношування;2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне зношування основного капіталу відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Розмір фізичного зносу залежить від тривалості та інтенсивності використання основного капіталу. Втрати від фізичного зносу машин та обладнання можуть бути скорочені за рахунок поточного та капітального ремонтів. Однак з часом можливості подальшої експлуатації засобів праці у зв'язку з погіршенням їхніх техніко-експлуатаційних властивостей поступово втрачаються.Матеріально-речові елементи основного капіталу можуть зазнавати також морального зношування, зумовленого науково-технічним прогресом.Моральне зношування основного капіталу - техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці. Розрізняють моральне зношування першого та другого видів.Моральне зношування першого виду зумовлене здешевленням елементів основного капіталу внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють машини та обладнання подібні до тих, які використовується на діючих підприємствах. Моральне зношування другого виду зумовлене винайденням нових, ефективніших за наявні засобів праці, застосування яких покращує якісні характеристики та здешевлює продукцію, що випускається. Амортизаційне відрахування - щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства. Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою: деАр- річна амортизація; К - вартість основного капіталу; * - термін (кількість років) служби основного капіталу.Норма амортизації^ - виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.