Сутність, причини виникнення та класифікація глобальних проблем

глобальні проблеми - проблеми, пов'язані з природними, природно-антропогенними, суто антропогенними (у т. ч. економічними, соціальними) явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загально-планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішення, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.Сировинна, енергетична, продовольча та інші проблеми для людства не нові, новим для сучасного етапу розвитку є їх глобальний характер, оскільки вони зачіпають життєво важливі інтереси всіх держав і народів, є потужним чинником взаємозалежності та цілісності світу, надаючи йому нових інтегративних рис. Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем е криза індустріальної цивілізації внаслідок:- безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації природних ресурсів;- низького рівня технологічної культури виробництва;- максимізації, а не оптимізації темпів економічного зростання;- домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад;- масштабного впливу людської діяльності на навколишнє середовище й необмеженого втучання людства у біосферу;- швидкої урбанізації населення планети, зростання кількості мегаполісів та агломерацій, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією;- поглиблення суперечностей між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом. Глобальні проблеми: - мають всезагальний, універсальний характер, загально-планетарний зміст і значення, принципово важливі для долі всього людства;- безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети, усіх або значної групи держав;- мають взаємопов'язаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільного життя;- відображають поглиблення та ускладнення світогоспо-дарських зв'язків;- потребують залучення колосальних технологічних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства;- можуть бути успішно вирішені за умови створення адекватної моделі гармонійного розвитку людської цивілізації.Класифікація глобальних проблем за сферами дії (рис. 22.9) не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер. Так, III сфера концентрує та посилює увесь комплекс глобальних проблем.

I. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:- надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;- раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища;- раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору;- утилізація відходів життєдіяльності тощо.II. Глобальні проблеми у сферісуспільних взаємовідносин:- відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільності мирного становища;- подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;- попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів;- ліквідація наслідків світових та локальних криз;- роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.

Ш. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини і забезпечення ЇЇ майбутнього:- пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР;- подолання епідемій, тяжких захворювань (серцево-судинних, онкологічних, СНІДу, наркоманії);- культурно-моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь;- боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом;- проблеми демократизації та охорони прав людини. Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем - розгляд їх у взаємопов'язаній цілісності, тісному переплетенні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів. Передумови вирішення глобальних проблем: - парадигмальний прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвитку людства;-переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства;- досягнення консенсусу з питань, що стосуються головних контурів нового суспільного порядку в XXI ст.;-синтез, взаємозбагачення і доповнення оцінок, стратегій і програм розвитку світового співтовариства, які висуваються різними країнами, науковими школами тощо;-об'єднання зусиль і ресурсів людства на основі усвідомлення важливості та невідкладності розв'язання глобальних проблем, єдності інтересів і спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.

 

21. Особливості РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Об'єктивна необхідність ринкової трансформації економіки України зумовлена вичерпанням екстенсивних факторів економічного зростання, соціально-економічною неефективністю, негнучкістю та низькою адаптивністю командно-адміністративної системи до умов науково-технічного прогресу та постіндустріальних перетворень. Трансформаційний характер економіки України пов'язаний з такими перехідними процесами: - суверенізацією національного господарського комплексу;- лібералізацією та демократизацією економічного життя;- структурною постіндустріальною перебудовою;- гуманізацією та соціалізацією економічних процесів;- радикальною зміною функцій та ролі держави;- становленням громадянського суспільства з розвиненими демократичними інститутами… Загальний стратегічний вектор розвитку України- розбудова змішаної соціально орієнтованої економіки постіндустріального типу.Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, мають певну специфіку, пов'язану з такими аспектами:- тривалий час вітчизняна економіка функціонувала як складова єдиного народногосподарського комплексу СРСР, що розвивався на директивно-планових засадах;- штучна відірваність від загальноцивілізаційного постущ визначила інверсійний характер переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки, пов'язаний зі специфікою послідовності економічних перетворень (рис. 20.1);- постсоціалістичні трансформації характеризуються винятково високою залежністю економічних процесів від політичних рішень. Міжсистемна трансформаційна криза - це криза, пов'язана з переходом економічної системи до нового якісного стану, радикальною зміною економічних основ та інституційної структури суспільства.

 

Основними завданнями структурної перебудови економіки на сучасній технологічній та ресурсній базі є:

- концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку з урахуванням національної специфіки;

зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників відносно зарубіжних конкурентів;

- розвиток наукомістких виробництв;

- зменшення залежності національної економіки від імпорту товарів і ресурсів;

- збільшення частки ресурсозаощаджуючих виробництв;

- подальший розвиток галузей "високих технологій"; підвищення рівня внутрішньої збалансованості економікя;

- створення розвиненого споживчого сектору економіки та сфери послуг.