Функції психолога при проведенні судово-психіатричної експертизи.

Судово-психологічна експертиза — це експертне дослідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя.

Завданнями експериментально-психологічного дослідження при проведенні судово-психіатричної експертизи є диференціальна діагностика, встановлення ступеня (глибини) зниження психіки з урахуванням можливої настановної поведінки випробуваного. В останньому випадку може виникнути завдання диференціації симуляції і аггравации від псевдодеменции (F68.1) і справжнього недоумства (F70-F79), істинної некритичності від симулятивної і діссімулятівної поведінки (Кожуховська). Для діагностики поведінки доцільно застосовувати комплекс методик, що дозволяють виявити «нерівномірність рівня досягнень» з використанням паралельних за спрямованістю методик. Блейхер вказує, що бажано користуватися великим числом методик, що розташовуються не по мірі наростання складності завдань, і рекомендує проводити дослідження повторно з інтервалом в декілька днів.

Особливе значення має діяльність психолога при проведенні судово-психологічної експертизи, в якій він виступає в самостійної ролі експерта (комплексна психолого-психіатрична експертиза). Сама можливість такої ролі психолога в експертизі передбачається змістом так званої формули неосудності, одного з найважливіших положень, що лежать в основі судової психіатрії. Формула неосудності включає два критерії - медичний (біологічний) і юридичний (психологічний). Зміст психологічного критерію формулюється як здатність випробуваного «розуміти значення своїх дій і ними керувати». Фелінская зауважує, що в судово-психіатричній експертизі, особливо у випадках найбільш важких пограничних станів, правомірно і необхідно поєднання психопатологічного і психологічного аналізу, що враховує прояви психологічної норми. Для диференціального діагнозу слід знайти межу між нормою і патологією. Це вимагає знання всієї історії формування особистості випробуваного, системи його життєвих відносин, цінностей, а також переважного способу реагування в ситуаціях нервово-психічної напруги.

Особливістю комплексної психолого-психіатричної експертизи є і те, що психолог-експерт нерідко повинен віднести результати проведеного дослідження до минулого періоду, досить віддаленого від часу дослідження. У таких випадках психолог надає дані про те, як психологічні особливості випробуваного могли впливати на мотиви, розуміння своїх дій при здійсненні правопорушення, на поведінку в тій конкретній ситуації.

У комплексній психолого-психіатричній експертизі психолог тісно співпрацює з психіатром і кожен з них вирішує відповідно до своєї компетенції питання, що ставляться судом і слідством. Подібна комплексна експертиза проводиться при огляді неповнолітніх, встановлення вікового цензу підлітків у разі відставання психічного розвитку від фізичного (значення цих питань зросла в зв'язку з акселерацією); відмежування психологічних реакцій від психогенних психотичних, фізіологічного афекту від патологічного; в геронтологічної практиці, наприклад, при складанні заповіту, коли виникає питання про психічний стан інваліда і його дієздатності. У випадках комплексної експертизи психолог, зрозуміло, має рівні права і несе ті ж обов'язки, що й інші експерти.

Для судово-медичного експерта-психолога необхідні знання в наступних областях наук: загальна психологія, клінічна психологія, всі види вікової психології, де особливо важливими є дитяча і підліткова, соціальна психологія з акцентом на психології малих груп, психіатрія (загальна і приватна психопатологія), основи юриспруденції. Таким чином, експерт-психолог повинен володіти навичками роботи в психіатричному відділенні загального профілю, в підлітковому відділенні, бажано наявність дитячої психіатричної практики.

Етапи судово-психологічної експертизи після отримання постанови:

1. Первинна клініко-психологічна бесіда з підекспертним.

2. Вивчення матеріалів кримінальної справи.

3. Проведення базового патопсихологічного обстеження підекспертного.

4. Прицільне тестування підекспертного в залежності від результатів патопсихологічного обстеження:

- При наявності органічної нейродинаміки і вказівки на осередкову неврологічну симптоматику може знадобитися повне нейропсихологічне обстеження;

- При наявності ознак дефектного інтелекту проводять повне психометричне інтелектуальне дослідження;

- При відсутності значного зниження інтелекту використовують стандартизовані особистісні методики, а в окремих випадках і проективні;

- При виявленні специфічних порушень мислення можуть бути додатково застосовані особистісні методики і надалі підекспертний піддається психіатричній експертизі.

5. Складання висновку експерта-психолога по зібраному матеріалу. У разі одноособового проведення судово-психологічної експертизи в заключній частині акта дають відповіді на всі поставлені запитання.

У разі стаціонарної або комісійної амбулаторної експертизи попередній висновок доповідається на комісії експертів, яка приймає остаточне рішення. Після цього складається комісійний акт, у заключній частині якого слідують відповіді на всі поставлені запитання.

 

28. ПСИХОЛОГО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА — міждисциплінарне дослідження, у процесі якого використовуються спец, знання із суд. психіатрії і суд. психології, необхідні для вирішення питань, що виникають у суд.-слідчій практиці щодо осіб (обвинувачуваних, підозрюваних, потерпілих, свідків), псих, стан яких перебуває на межі псих, норми і патології. Суттєвими характеристиками П.-п. е. є: спільна діяльність психолога та психіатра на всіх етапах експерт, дослідження; застосування специф. методів, що склалися у психології та психіатрії; розробка експерт, висновків на основі зіставлення та інтеграції даних психол. і психіатр. дослідження. Специфіка предмета П.-п. е. полягає у встановленні особливостей взаємодії та взаємовідношень психопатол. і психол. факторів, які визначають своєрідність характеру псих, діяльності й поведінки підекспертних осіб у моменти, що цікавлять слідство й суд. У психол.-психіатр. дослідженні за допомогою психіатр. аналізу розкриваються анормальні, патол. особливості психіки особистості підекспертного, дається їх діагностична кваліфікація, визначаються нозологія (природа) псих, патології і ступінь її вираженості, відмежовуються хворобливі (психопатологічні) й нехворобливі форми виявів поведінки та якостей особистості. При встановленні псих, станів на межі норми і патології (за наявності нерізко виражених псих, розладів, які не виключають осудності особи) психолог досліджує особливості функціонування регулятивних систем психіки: пізнавальні процеси (пам'ять, увагу, мислення); емоційно-мотиваційну та інтелект, сфери; механізми особистісної регуляції псих, діяльності. Психолог також визначає індивідуально-психол. особливості підекспертного, що виходять за межі норми чи відображають особистісну дисгармонію непатол. характеру; аналізує ін. важливі психол. фактори, які впливають на його поведінку (вікові, ситуаційні та ін.). Зміст завдань комплекс, психол.-психіаф. дослідження визначається конкр. заггитами суд.-слідчої практики. Проведення П.-п. е. доцільне при наявності в особи: 1) вродженої розумової недостатності (в першу чергу у неповнолітніх); 2) ознак психофіз. і особистісного інфантилізму; 3) різних форм неврозів (функц. порушень вищої нервової діяльності), які зумовлюють зміни властивостей особистості, що нерідко виражаються у недостатній здатності до довільної регуляції поведінки; 4) залишкових явищ органіч. ураження центр. нервової системи внаслідок травми головного мозку або інфекц. захворювань; 5) хворобливих властивостей характеру (розладів особистості різного типу), що полегагують актуалізацію (вияв) дезадаптив. форм поведінки; 6) специф. ознак афекту в поведінці, що потребують чіткого відмежування їх від виявів захворювання. Під час експертизи осіб у стані, що межує з псих, патологією, але не виключає їх осудності, комплексна П.-п. е. підвищує повноту, надійність і точність експерт, висновків.