Класифікація систем заробітної плати

Система оплати праці -діючий на під­приємстві організаційно-економічний механізм взаємозв'язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці та міру її оплати відповідно до фактично досягнутих результатів праці (відносно норми), тарифних умов оплати праці та пого­дженою між працівником і роботодавцем ціною послуг робочої сили. Система оплати праці, що використовується на підпри­ємстві, є, з одного боку, з'єднувальною ланкою між нормуван­ням праці й тарифною системою, а з іншого, — засобом для досягнення певних кількісних і якісних показників.

Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, усі системи заробітної плати поді­ляються на дві великі групи - форми ЗП. – почасова; - відрядна. Як перша, так і друга базуються на встановленій законодавством тривалості робочого часу та визначеній ринком ціні послуг робо­чої сили. Виокремленні форми заробітної плати враховують як результат праці, так і необхідний для його отримання робочий час.

З огляду на комплексність впливу діючих систем оплати праці на матер. мотиви працівників їх можна поділити на прості та складні.

Найпоширеніші різновиди простих і складних систем такі: проста почасова, пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-регресивна, почасово-преміальна, відрядно-преміальна. акордна системи оплати праці.

Останні можуть доповнюватися також установленням працівникам доплат і надбавок, одноразових пре­мій і винагород.

За простої почасової системи заробіток працівника форму­ється відповідно до його тарифної ставки (окладу) і фактично відпрацьованого часу.

З_п=Т_с * Ч_ф

Де З _п-заробіток працівника.

Т_с — тарифна ставка працівника за одиницю часу (годину, день), грн;

Ч_ф — фактично відпрацьований працівником час, годин або днів.

У разі застосування місячної тарифної ставки (окладу) заробі­ток працівника визначається за такою формулою:

де Т_см — місячна тарифна ставка працівника, грн;

Ч_фм — фактично відпрацьована працівником кількість днів за місяць;

Ч_р — кількість робочих днів у місяці відповідно до графіку роботи підприємства.

За прямої відрядної системи заробіток працівника (З_в) зале­жить від відрядної розцінки за одиницю виготовленої продукції (виконаної роботи) і кількості виготовленої продукції (виконаної роботи). Він визначається за такою формулою:

3_В = Р_В-К

де Р_в — відрядна розцінка за одиницю продукції (виконану ро­боту), грн;

К — кількість виготовленої продукції (виконаної роботи) у встановлених одиницях.

Відрядна розцінка за одиницю продукції (Р_в) визначається за такою формулою:

Р_в = Т_в*Н_ч

 

Р_в=Т_р*Н_в

де Т_р — тарифна ставка, що відповідає розряду виконаної робо­ти, грн;

Н_ч —норма часу, годин;

Н_в — норма виробітку у встановлених одиницях.

За відрядно-прогрєсивної системи оплати праці, починаючи з певного рівня виконання норм виробітку, застосовуються відряд­ні розцінки за виконану роботу (операції, деталі, вироби тощо) у підвищеному розмірі. Отже, базова розцінка, яка визначена згід­но з тарифною ставкою, що відповідає розряду виконаної роботи та діючою нормою часу, диференційовано підвищується залежно від досягнутого рівня виконання норм.

Складовою цієї системи е вихідний (базовий) рівень виконан­ня норм виробітку, за перевищення якого застосовується прогре­сивна шкала підвищення відрядних розцінок.

Загальна сума заробітку працівника в разі застосування відря­дно-прогресивної системи оплати праці (З_пр) визначається так:

де З_вб — відрядний заробіток за основними (базовими) розцінка­ми, грн;

В_б — виконання норм виробітку, що прийняте за вихідний (базовий) рівень, %;

П_б — перевищення вихідного (базового) рівня, %;

К₃ — коефіцієнт збільшення розцінок залежно від переви­щення вихідного (базового) рівня виконання норм виробітку від­повідно до діючої шкали.

Різновидом відрядної оплати праці є також відрядно-регресивна система, характерною ознакою якої є те, що, починаючи з певного рівня перевиконання норм, відрядні розцінки знижують­ся. Отже, ця система є своєрідною протилежністю відрядно-прогресивної системи. Чим вищим є рівень перевиконання норм (понад визначений вихідний (базовий) рівень), тим нижчою є розцінка за кожну одиницю продукції (виконану роботу).

За почасово-преміальної системи працівникові понад оплату відповідно до його тарифної ставки (окладу) і фактично відпрацьованого часу встановлюється премія за забезпечення визначе­них кількісних І якісних показників трудової діяльності. Заробіт­на плата працівника за цієї системи (З_ппр) визначається за такою формулою:

З_ппр=З_пп + П

де 3_пп— тарифна заробітна плата, що відповідає заробітку, ви­значеному за простої почасової системи, грн;

П — сума премії за досягнення кількісних і якісних показни­ків роботи, грн.

За відрядно-преміальної системи оплати праці працівникові, крім відрядного заробітку, нарахованого згідно з діючими відряд­ними розцінками за одиницю виготовленої продукції та її кілько­сті, виплачується премія за досягнення показників, що передба­чені чинним преміальним положенням. Заробітна плата праців­ника за цієї системи (3) визначається за такою формулою:

З_впр=З_в+П

За акордної системи оплата здійснюється не за окремі опера­ції, види робіт, а за виконання певного комплексу робіт, які вхо­дять до акордного завдання. Акордна оплата праці, як правило, уводиться для колективу працівників (бригади, ланки) і може розглядатися як варіант колективної системи оплати праці за кін­цевими результатами. Оплата за виконання акордного наряду ви­значається на базі складання калькуляції згідно з діючими нор­мами часу й розцінками за роботи, що входять до цього наряду. Визначальною особливістю акордної оплати є те, що загальна сума заробітку за виконання визначеного комплексу робіт фіксу­ється й доводиться до робітників заздалегідь, до початку роботи.