Соціально-економічний розвиток Індії

Зараз Індія по ряду показників входить у першу десятку країн світу. Середній приріст ВВП у вісімдесяті роки склав 5,4%, у дев'яності - 6,4%. Надалі очікується деяке зниження темпів росту, але не нижче 6%. Річний рівень інфляції на початку ХХІ століття, розрахований на основі коливань оптових цін не перевищує 4%. В основному інфляція була викликана ростом цін на енергоносії. Є збільшення експорту, особливо в області інформаційних технологій. У цілому економіка Індії розвивається швидше, ніж у Бразилії або Філіппінах.

До початку реформ Індія була в основному сільськогосподарською країною. Зараз сільськогосподарський сектор становить близько 20% від валового національного продукту, забезпечуючи при цьому зайнятість більше половини населення. Після здобуття незалежності продовольства в Індії не вистачало, вона залежала від іноземної допомоги. Зараз харчова промисловість росте. У сільському господарстві використовуютьсявисокопродуктивні культури, добрива, пестициди, збільшується частка зрошуваних земель. Основні продовольчі культури: рис, пшениця, кукурудза й ін. Під них зайнята більша частина посівних площ. Головні технічні культури Індії - бавовник, джут, чай, цукровий очерет, тютюн, олійні (рапс, арахіс і ін.). Вирощують також каучуконоси, кокосову пальму, банани, ананаси, манго, цитрусові, пряності й спеції. Тваринництво розвинене набагато слабкіше. Велика рогата худоба використовуєтьсяв основному як тяглова сила.

Головний експортний доход приносять чай і кава. Індія поставляє на світовий ринок близько 30% всіх спецій,

Низькі витрати на виробництво в Індії зробили її дуже привабливою країною для інвестицій. В 1994 році інвестиції в Індію досягли рекордного рівня. Багато корпорацій вирішили відкривати там свої магазини. Тоді ж були дозволені прямі інвестиції майже у всіх галузях промисловості з деякими обмеженнями. Процедури й правила були спрощені. У результаті виробничий сектор економіки виріс на 7,1% в 1999-2000 роках. Мала вартість робочої сили зробила індійські товари досить конкурентноздатними. Імпортовані з Індії товари витісняють із ринків місцеві товари. Так, індійські тканини стали користуватися таким успіхом у США і Європі, що тим довелося вживати спеціальних заходів для скорочення споживання у своїх країнах індійських тканин. Важливою метою державного імпортного регулювання є захист національної промисловості. Саме тут протекціонізм служить загальнонаціональним інтересам. Здійснення захисту національної економіки відбувається через установлення:

- високих мит;

- імпортних квот;

- прямої заборони на імпорт товарів, ідентичних тим, які виробляються усередині країни.

Основу індійського експорту становлять сільськогосподарська й промислова сировина, продовольчі й текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, дорогоцінні камені і ювелірні вироби, машини й устаткування, металовироби, а також продукція програмного забезпечення. По імпорту - Індія на першому місці у світі.

Особливо активно розвивається сектор послуг. Послуги становлять 41% валового національного продукту. Всі послуги вдосконалюються, ускладнюються, наближаються по типу і якості до світового рівня. Послуги фінансові, бухгалтерські, програмні високопрофесійні. Вони є головним стимулом економічного розвитку. Найбільші успіхи Індія робить у сфері інформаційних послуг. Microsoft, Hughes, і Computer Associates зробили в Індії істотні вкладення. Багато транснаціональних корпорацій відкрили в Індії центри по наданню послуг.

Наприкінці 1998 року в Азії спостерігався економічний спад, але він майже не торкнувся Індії. Відношення зовнішнього боргу Індії до валового національного продукту знизилося. Росія запропонувала частину боргу інвестувати в підприємства Індії, що принесе вигоду обом країнам.

Індія має великий розмір і потенціал росту внутрішнього ринку. На нього впливає швидка урбанізація, збільшення кількості електронних засобів інформації, утворення та розвиток туризму, внутрішнього й іноземного. Зросли витрати на споживчі товари тривалого користування: холодильники, телевізори й т.п. Росте рівень власності в домашніх господарствах. Здобуваються меблі, автомобілі. Ростуть витрати населення на готелі й ресторани. У сільськогосподарських районах країни живе близько 70% населення. І там теж спостерігається ріст споживання завдяки перерозподілу доходів.

В Індії діють близько 1 мільйона оптових і роздрібних торговців, транспортників, оптовиків. Є широко розвинена комерційна й дистрибутивна мережа. Майже кожне село, а їх в Індії більше півмільйона, мають магазин, що є частиною локальної мережі. Всі їх обслуговує розвинена банківська й фінансова мережа. В Індії прийнята система фінансування споживачів. Багато банківських підприємств надають кредити. Продаж на виплату є гарним стимулом розвитку торгівлі й фінансових послуг. Усе більше поширюються кредитні карти.

З початку 1999 року намітилося зростання виробництва товарів народного споживання, автомобілів, продуктів харчування; зросли обсяги виробництва в хімічній та фармацевтичній галузях, а також у сфері послуг.

До параметрів, які відчутно покращилися за цей час, слід віднести процентні ставки, ВВП, рівень інфляції та індекс промислового розвитку.

Рівень інфляції зменшився з 7 до 5,5%. Більшість спостерігачів сподіваються, що він буде на рівні 5%, забезпечуючи стабільність курсу рупії.

Про поліпшення ситуації свідчить і збільшення обсягів податкових надходжень (21,3%), у тому числі акцизного збору - 27,8% (проти 15,3% минулого року), який, як відомо, є першою ознакою збільшення обсягів виробництва. Основними галузями-платниками податків стали: цементна, вагонобудівна, виробництво автозапчастин, капіталоємних товарів та товарів повсякденного попиту, а також медикаментів.

Позитивні тенденції у виробництві дали поштовх іншим галузям, зокрема, залізничним перевезенням, які виросли у березні на 27%.

 

Останнім часом спостерігається зростання індуїстського шовінізму. Це неминуче призведе до відчуження ісламської меншини та зробить її більш чутливою до зовнішніх впливів. Існуюча на сьогодні ситуація, коли терористичні атаки асоціюються, в основному, з Кашміром, може змінитися із усіма витікаючими негативними наслідками для безпеки Індії. Незважаючи на дії нинішньої індійської влади, спрямованої на покращання двосторонніх відносин з сусідами, індуїстський вплив, що доволі яскраво проявляється в індійський політиці, посилить релігійну складову напруженості у стосунках з Пакистаном та, можливо, з Бангладеш.

1998 р. відзначений в Індії достроковими парламентськими виборами, які проходили поетапно з лютого по червень. У відомій мері це викликано складною політичною обстановкою й постійними спалахами насильства, у тому числі й стосовно кандидатів. Провідні політичні партії, що входять у коаліційний уряд, незважаючи на всі розходження між ними, визнають необхідним домагатися стійкого економічного росту Індії - близько 7% для ВВП і понад 10% у рік для промисловості.

Внутрішнє становище Індії характеризується політичною нестабільністю в силу наявних етнічних, общинно-релігійних, соціальних і економічних розходжень. Внутрішня обстановка особливо загострюється в періоди виборчих кампаній. Політична боротьба здобуває різноманітні форми: від страйків, мітингів, маршів і демонстрацій до кривавих безлад, сепаратистських рухів і терористичних актів.

Відбувається постійне перегрупування політичних сил. Зливаються й розколюються політичні партії, ведеться пошук тимчасових союзників, створюються коаліції й союзи, які швидко себе зживають і розпадаються. Розміщення політичних сил часто міняється, але вони тяжіють до центра в особі звичного для основної маси виборців Індійського національного конгресу (ІНК), що час від часу під впливом обстановки крениться то в ліву, то в праву сторону.

 

 

Зовнішня політика Індії

3. Зовнішньополітичний стан Індії (основні напрямки зовнішньої політики)

За другу половину XX в. центр економічної й політичної активності поступово переміщається в Азію з Північної Америки і Європи. Якщо в 1940 р. в Азії провадилося всього 19% валового світового продукту, то в 1995 р. цей показник виріс до 37%. А за наявними оцінками, до 2025 р. Азія буде провадити 55% світового валового продукту. Звичайно, Азії треба буде розв'язати ще чимало проблем. Найважливіші з них - бідність і нерівномірний розподіл багатства між країнами й усередині них.

За піввіку незалежного розвитку Індія затвердила себе як держава, здатна впливати на хід світових подій. Її досягнення й величезний потенціал дають підставу думати, що вже в недалекому майбутньому вона перетвориться у велику державу.

Зміни за останнє десятиліття об'єктивно сприяли зміцненню позицій і росту впливу Індії, що реально претендує на роль великої держави в XXI в. На відміну від Росії, Індія у своїй зовнішній політиці не вживала різких ходів, що суперечать її колишньому курсу й тим більше заперечливих його. Вона гнучко пристосовується до змін на світовій арені, виходячи із принципових міркувань захисту національних інтересів і безпеки. Індія прийняла світ, що змінився, з усіма його складностями й проблемами й стала активно використати нові можливості для зміцнення своїх економічних і політичних позицій. І, проте, рішення про переорієнтацію зовнішньої політики було, мабуть, непростим.

У цьому зв'язку потрібно відзначити наступне. По-перше, при всіх обставинах Індія будує свою зовнішню політику на захисті національних інтересів. По-друге, модифікуючи свій зовнішньополітичний курс відповідно до вимог часу, вона не стає на шлях відмови від минулого. Її сьогоднішній курс - це продовження й розвиток зовнішньої політики попередніх десятиліть. І, по-третє, Індія проводить свою зовнішню політику й захищає свою безпеку в умовах демократії. Можна також сказати, що зовнішня політика Індії є, власне кажучи, консенсусною, тобто користується підтримкою у більшості суспільства.

У цієї політики є глибокі історичні коріння, вона багато в чому сформувалася до того, як Індія стала незалежною державою. Принципи й ідеологія зовнішньої політики склалися ще в ході визвольної боротьби. Час від часу певні її сторони перетерплювали зміни, але сутність залишалася більш-менш незмінної.

В 90-х рр. відбулися дві істотних зміни в зовнішній політиці Індії. Перша була пов'язана з розпадом СРСР і виникненням так званого однополюсного миру. Індія повинна була адаптувати свою політику до нових умов і вимог часу, залишаючись прихильної ідеології неприєднання. Друга зміна була пов'язана із проведенням Індією ядерних випробувань в 1998 р.

 

90-і рр. були відзначені кардинальними змінами в глобальному співвідношенні політичних чинностей. Світ став свідком небаченого раніше виклику азіатських держав багатовіковому європейському лідерству й гегемонії США. Цей виклик пов'язаний не тільки з ростом економічного й військово-політичного впливу азіатських країн, але й з посиленням їхньої національної самосвідомості.

Вона входить до числа десяти найбільш швидко зростаючих економік світу, що може дозволити їй при збереженні нинішніх темпів розвитку через 10-15 років переміститися із четвертого місця по обсязі ВВП (по паритеті купівельної спроможності) на третє місце у світі.

США розглядають Індію багато в чому в контексті американо-китайських відносин. Велику увагу Америка також приділяє ролі Індії в регіональному співвідношенні чинностей. Мова йде не тільки про відносини між Індією й Пакистаном, у тому числі по питанню про Кашмір або ядерне протистояння між цими країнами. США виходять із того, що Індія хоча й не стала ще великою державою, але в неї є потенціал, щоб бути такою. Лінія на розширення співробітництва з Індією особливо енергійно здійснювалася республіканською адміністрацією Джорджа Буша. За останні роки відносини між країнами розвивалися небаченими раніше темпами. Індія розвиває інтенсивний діалог зі США в політичній, економічній, науково-технічній і іншій областях. Принципово важливою була зустріч прем'єр-міністра уряду Національного демократичного альянсу (НДА) А.Б.Ваджпаї із президентом Джорджем Бушем у Нью-Йорку у вересні 2002 р.,