Поняття та джерела патентного права

Патентне право — це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охоро­ною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установ­ленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Існування патентного права і потреба в ньому обумовлені немож­ливістю прямої охорони результатів технічної чи художньо-конст­рукторської творчості інструментарієм авторського права. На від­міну від об'єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки як рішення практичних завдань можуть повто­рюватися, створюватися різними особами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, пе­ревірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

До джерел патентного права належать Конституція України (статті 41 і 54 щодо прав на результати інтелектуальної власності), ЦК України, Закон України «Про охорону прав на винаходи і ко­рисні моделі»[23], «Про охорону прав на промислові зразки»[24]. Джере­лами патентного права є також міжнародні угоди, зокрема Паризь­ка конвенція з охорони промислової власності (1883 р.) і Євразійсь­ка патентна конвенція (1995 р.).

Об'єкти патентного права

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентездатність — це властивість нововведення бути визна­ним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у право­вому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Не мо­жуть одержати правову охорону в рамках патентного права: від­криття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні про­грами; результати художнього конструювання; топографії інтег­ральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Винахід. Винахід — це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислове придатним для викорис­тання.

Найважливішою умовою патентоздатності винаходу є новизна. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Держдепартаменту з питань інте­лектуальної власності (далі — Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Уста­нови заявки на винахід. Водночас пріоритет може встановлюватися за датою подачі першої заявки в державі, що є учасником Паризь­кої конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріо­ритет), якщо заявка на винахід надійшла до установи протягом два­надцяти місяців із зазначеної дати.

Крім новизни, винахід повинен мати винахідницький рівень. Це означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Промислова придатність означає, що винахід може бути вико­ристано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших сферах діяльності.

Винахід — це об'єкт патентного права, але, у свою чергу, теж має власні об'єкти, якими можуть бути: продукт, спосіб, спосіб застосу­вання раніше відомого продукту чи способу за новим призначен­ням. Об'єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

Корисна модель. Корисна модель — це конструктивне виконан­ня засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складо­вих частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, як­що вона є патентоздатною, тобто новою і промислова придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами[25].

У законодавстві багатьох країн, де передбачається правова охо­рона подібних об'єктів, закріплені спрощені процедури видачі на них охоронних документів, які також нерідко називають малими патентами. Вони мають менший строк дії, за них сплачується мен­ше мито тощо.

У світовій практиці визначилася чітка тенденція щодо визнання за корисними моделями лише рішень щодо пристроїв, які належать суто до форми або конструкцій виробу. Тому, на відміну від винахо­ду, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об'єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок. Промисловим зразком є художньо-конст­рукторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості — простоту і зручність у користуванні. Дані умови реа­лізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислова придатним.

Новизна визнається у разі, якщо сукупність суттєвих ознак про­мислового зразка не стала загальнодоступною у світі до дати подан­ня заявки до Установи, тобто промисловий зразок повинен мати світову новизну, обумовлену датою пріоритету промислового зразка за датою надходження заявки на нього до Установи.

Промислова придатність — це можливість багаторазового відт­ворення промислового зразка виготовленням відповідного виробу. Не визнається промисловим зразком виріб, який може бути здійсне­ний лише в індивідуальному виробництві.

Не можуть одержати правову охорону як промислові зразки: об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подіб­них їм речовин тощо. Особливості охорони прав на віднесені до дер­жавної таємниці промислові зразки визначаються спеціальним за­конодавством України.

Суб'єкти патентного права

Суб'єктами патентного права є автори винаходів та корисних мо­делей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники — фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окре­мі патентні права за законом або договором.

Закон не обмежує виникнення права авторства й інших патент­них прав досягненням фізичними особами визначеного віку. Від віку залежить лише можливість самостійного здійснення патентних прав. Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди своїх закон­них представників, здійснювати свої патентні права лише після до­сягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юри­дичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридични­ми особами України відповідно до міжнародних договорів України.

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промислової власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правона­ступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зраз­ків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має робото­давець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуаль­ної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юри­дичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Становлення правового регулювання відносин, пов'язаних із службовим винахідництвом, — одна з найбільш, важливих тенден­цій у розвитку сучасного патентного права. Проблема службових винаходів має розглядатися як пошук справедливого поєднання ін­тересів автора, творчість якого призвела до створення винаходу, та роботодавця, матеріальний внесок якого забезпечив його створення. Так, з одного боку, підприємцям, які мають можливості викорис­тання винаходу в різноманітних формах, забезпечуються сприятли­ві умови для привласнення винаходів, створених службовцями. З іншого боку, службовці — автори винаходів мають право на вина­городу за використання їхніх винаходів[26].