Міжнародні стандарти звітності зі сталого розвитку (GRI - Global Reporting Initiative / Глобальна ініціатива зі звітності).

GRI – Рекомендації з урахування показників сталого розвитку Глобальної ініціативи у звітності «Глобальну ініціативу звітності» (Global Reporting Initiative) започаткувала в 1997 році Коаліція за екологічно відповідальний бізнес. Першу версію Рекомендацій GRI, що містила набір критеріїв звітності з економічної, екологічної та соціальної результативності компаній, випробували на практиці 20 великих компаній; нині ж GRI використовують понад 2 000 великих комерційних компаній світу. В 2006 році з’явилася нова, третя версія Рекомендацій (G3). Вона містить структуру звіту, а також набір показників та елементів, що демонструють підходи менеджменту. Версія G3 фокусується на результативності, вона дозволяє показати динаміку змін у стратегії й управлінні компанією.

Так само, як і стандарт АА1000, рекомендації GRI передбачають підготовку звіту на основі діалогу з усіма інтересантами. Однак, на відміну від стандарту АА1000, рекомендації GRI містять набір чітких конкретних тем та індикаторів. Переваги рекомендацій GRI перед іншими стандартами полягають у тому, що їх можна використовувати поетапно. Це означає, що організація, яка щойно розпочала свою корпоративну соціальну відповідальність, може спочатку користуватися лише базовими, загальними принципами документа, а вже пізніше – переходити до оцінки своєї діяльності за більш детальними, поглибленими критеріями.

Рекомендації GRI мають одну цікаву особливість для українського бізнесу: коли компанія складає свій соціальний звіт за вимогами й критеріями GRI, у багатьох керівників буквально «відкриваються очі» на ті переваги й потенціал, про які вони раніше навіть не здогадувалися.

4. Серія стандартів ISO 9000 Цю серію вперше випустила Міжнародна організація стандартизації (ISO) у 80-х роках ХХ століття. У них сформульовано вимоги до підприємства, що виходить на ринок. ISO виходила з того, що 100-відсотковий контроль продукції та послуг підприємства здійснити неможливо; однак можна сформулювати певні вимоги до менеджменту підприємства, щоб бути впевненим, що воно здатне упродовж довшого часу стабільно надавати продукцію із заданою якістю. Запровадження стандартів ISO 9000 є добровільним для кожного підприємства.

Стандарти ISO серії 9000 підкреслюють, що якість спрямовано на задоволення вимог усіх заінтересованих сторін: споживачів, власників, працівників та суспільства – власне кажучи, усіх інтересантів. Ось чому серія стандартів ISO 9000 займає важливе місце в соціально відповідальній звітності. 5. Міжнародний стандарт OHSAS 18000 Цей стандарт орієнтовано на створення системи управління охороною праці та технікою безпеки як складової частини менеджменту будь-якої компанії.

Процес запровадження системи охорони здоров’я і безпеки на виробництві складається з оцінки ризиків та управління ними. Він сприяє зниженню людських втрат (включно із втратою працездатності) і, як наслідок, зменшує фінансові втрати. Сертифікація за стандартами серії OHSAS 18000 знижує можливі судові витрати, прямі та побічні збитки. Вимоги міжнародних стандартів OHSAS 18000 повністю сумісні з вимогами стандартів ISO 9000 та ISO 14000. Їх виконання підвищує конкурентоспроможність компаній, особливо зараз, коли Україна перебуває на порозі вступу до СОТ.

6. Стандарти серії ISO 2600 0 Це нові стандарти, що лише запроваджуються; вони покликані стимулювати соціально відповідальну діяльність бізнесу в локальному вимірі – на користь саме малих громад. Очікується, що стандарти серії ISO 26000 зрушать соціальну відповідальність бізнесу (СВБ) у третіх країнах, а також у тих, що «набирають обертів», як і наша Україна.

 

 

Переваги корпоративної соціальної відповідальності для бізнесу

Корпоративна соціальна відповідальність реалізується через: — організацію праці та виробничого процесу, що передбачає дотримання норм безпеки та екологічних норм в процесі виробництва, забезпечення якості товарів та їхньої безпеки для споживачів; — збут та продаж товарів, що мають відповідати безпечній технології збуту товарів і нести користь кінцевому споживачу; — продаж, маркетинг і відносини з клієнтами, донесення точної та правдивої інформації в рекламі продукції та на її обгортках, що сприяє встановленню добропорядних відносин між компанією та її клієнтами (споживачами); — розвиток людських ресурсів та трудових відносин, що передбачає охорону і гігієну праці, навчання співробітників, соціальний захист робітників компанії тощо; — фінансове управління і відносини з інвесторами, які вибудовуються через ефективність фінансового контролю, відкритість документації, ведення фінансової звітності, якість роботи ради директорів, внутрішніх торговельних операцій і обсягу вкладень, подолання та запобігання хабарництва та корупції тощо; — відносини з владою, які мають передбачати відкритість та прозорість лобістської діяльності, діалог між приватним та державним секторами для покращення політики і норм, що регулюють такі сфери, як працевлаштування, природоохоронні норми і т. д.; — відносини з іншими зацікавленими сторонами, а саме – відносини з місцевим населенням, участь компанії у громадському житті; — заходи з охорони навколишнього середовища, які передбачають наявність власної прирородоохоронної політики, екологічної експертизи нових проектів та товарів, звітність перед громадськістю про свій вплив на навколишнє середовище; — підтримка освітніх та дослідницьких програм, їхня реалізація спільно з науково-дослідницькими інститутами, вищими навчльними закладами тощо;— соціальне інвестування, яке передбачає не просто благодійництво та спонсорство, а націлене на вирішення актуальних проблем в сфері зайнятості, боротьби з бідністю, підтримки освіти, медицини тощо. В результаті постійних пошуків і реалізації можливостей покращення впливу бізнесу на його комунікативні групи корпоративна соціальна відповідальність призводить до збільшення вартості нематеріальних активів та бізнесу в цілому. В систему корпоративної соціальної відповідальності залучені всі внутрішні процеси бізнесу. Гарна репутація та відповідальність бізнесу в свою чергу забезпечує збереження клієнтської бази, збільшує темпи та час росту компанії і її прибутковості. Лояльність клієнтів досягається завдяки позивному іміджу компанії та її продукції у споживачів. За рахунок збільшення якості роботи і надання послуг, розкриттю інформації, її прозорості і доступності, виконання вимог в сфері соціальної відповідальності полегшує доступ національного виробника до капіталу інвесторів. Впровадження корпоративної соціальної відповідальності також має вплив на розвиток і збереження інтелектуального капіталу.

 

Завдання та обов'язки

Стратегія. Розробляє стратегію організації у сфері корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у відповідності до наданих повноважень і виділених ресурсів. Максимально враховує очікування заінтересованих сторін. Аналізує нефінансові ризики, пов'язані з діяльністю організації, та розробляє заходи щодо їх попередження. Розробляє та впроваджує систему моніторингу ефективності діяльності організації у сфері КСВ

Програми. Розробляє щорічні програми з КСВ, включно з комунікаційними планами та бюджетами. Впроваджує проекти в рамках затвердженої стратегії та програм. Координує розробку та впровадження ініціатив підрозділів організації у сфері КСВ Внутрішнє консультування. Надає фахівцям структурних підрозділів організації методичну і консультаційну підтримку, які допоможуть їм вести діяльність підрозділів у відповідності до принципів сталого розвитку.

Взаємовідносини із стейкхолдерами. Відповідає за побудову конструктивних відносин та активне спілкування із внутрішніми (співробітники організації) та зовнішніми сторонами (профспілки, місцеві громади, органи влади й місцевого самоврядування, громадські організації тощо), сприяє формуванню та підтримці позитивного іміджу організації. Поширення інформації. Забезпечує поширення інформації, пов'язаної з програмами корпоративної соціальної відповідальності, з використанням усіх доступних каналів комунікації. Забезпечує підвищення рівня поінформованості громади про прихильність організації принципам корпоративної відповідальності. Соціальна звітність. Відповідає за підготовку соціального звіту (звіту про сталий розвиток). Забезпечує відповідність звітності щодо нефінансових аспектів діяльності організації з фінансовою та іншою звітністю організації.

Повинен знати міжнародні та вітчизняні стандарти і програмні документи щодо соціальної відповідальності, законодавство України та нормативні акти, що регламентують підприємницьку діяльність, соціальні та трудові відносини; умови та особливості конкурентоспроможного функціонування підприємств різних форм власності; стан і розвиток світової та вітчизняної економіки; напрямки інноваційної та інвестиційної політики; методологію аналізу ринкового середовища на мікроекономічному рівні; основні напрями маркетингової діяльності; взаємозв'язок елементів внутрішнього та факторів зовнішнього середовища підприємства; екологію, перспективи та світові тенденції розвитку технології галузі; порядок встановлення господарських зв'язків, методи комплексної діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства, функції та методи управління, теорію управлінських рішень та комунікацій, управління персоналом, психологію управління, конфліктологію, інформаційні технології менеджменту, загальне управління якістю, статистичну звітність, загальні закономірностями взаємодії бізнесу та суспільства; ґенезу концепції корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), роль і місце етики бізнесу системі КСВ; етичні стандарти міжнародного бізнесу; склад соціальних інвестицій; механізм економічного регулювання корпоративної соціальної відповідальності; міжнародні стандарти щодо соціальної звітності; вимоги до змісту та структури корпоративних соціальних звітів; діловодство.

Кваліфікаційні вимоги: повна або базова вища освіта з напрямів «Менеджмент», «Економіка та підприємництво» (бакалавр або спеціаліст). Або післядипломна управлінська освіта після вищої освіти з інших напрямів. Стаж роботи в галузі управління за професією: для спеціаліста - без вимог до стажу, для бакалавра - 2 роки. менеджер статус партнерство

 

47. Соціальна звітність – це документально оформлена сукупність даних комерційної організації, що відображають середовище існування компанії, принципи та методи співпраці з групами впливу, результати діяльності компанії в економічній, соціальній, екологічній сфері життя суспільства.

Вигоди соціальної звітності для компанії: 1) допомагає компанії розбудувати процес управління КСВ;2) будує довіру до компанії з боку різних груп впливу;3) підвищує прозорість компанії;4) підвищує готовність компанії до роботи на нових рівнях;5) зміцнює ділові відносини та сприяє розширенню ринків.

 

Алгоритм складання матриці

Етап 1: В изначити людей, групи, організації, на які впливатиме діяльність компанії загалом чи реалізація певного проекту

Етап 2: Визначити специфічні інтереси, які може мати кожна група стейкхолдерів. Особливо варто враховувати такі питання: вигода для стейкхолдерів, зміни, які має провести стейкхолдер у зв’язку з діяльністю компанії або впровадженням певного проекту, питання, що можуть завдати шкоди стейкхолдерам чи спричинити конфлікт з компанією. Етап 3: Визначити, наскільки важливі інтереси заінтересованих сторін для кожної діяльності компанії і наскільки сильний їх вплив. Потрібно врахувати: роль, яку мають відігравати ключові стейкхолдери для успішної діяльності організації, та ймовірність того, що стейкхолдери зможуть відігравати цю роль; вплив негативного ставлення стейкхолдерів до діяльності компанії. Етап 4: Визначення ризиків і прогнози щодо заінтересованих сторін. Частково успіх діяльності компанії або впровадження проекту залежать від прогнозів, зроблених щодо різних груп стейкхолдерів, та можливих ризиків. Деякі з цих ризиків виникають через конфлікт інтересів. Тому потрібно визначити основні прогнози щодо кожного з “ключових” стейкхолдерів, які відіграватимуть важливу роль в діяльності компанії. Етап 5: Визначення діяльності компанії щодо отримання підтримки і зменшення опору з боку заінтересованих сторін: яким чином компанія знаходитиме підхід до кожної групи стейкхолдерів.

 

49. Сфера праці є найбільш регульованою порівняно з іншими видами суспільної діяльності сферою. Навіть в умовах макси­мального обмеження втручання держави в економічні процеси повністю нерегульованих ринків праці ніколи не існувало. Право на працю посідає визначальне місце в системі загальнолюдських цінностей, що формують економічне та соціальне становище суспільства в цілому та кожного його члена зокрема.

Права - призначені захищати ті властивості, інтереси і можливості, що є необхідними для гідного життя людини.

Захист прав людини є частиною міжнародного права.Основні правила та принципи державної політики у сфері праці закріплені у:1) документах Організації Об’єднаних Націй (ООН);2) конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці;3) декларовані в актах Ради Європи та інших міжнародних і регіональних організацій. Міжнародний Білль про права складається з таких документів:1. Загальна декларація прав людини2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права

 

50. Взагалі, існує п’ять етапів розвитку КСВ: захисний етап (компанія виконує зобов’язання та законодавство), благодійний, промоційний, стратегічний та трансформаційний.Залучення заінтересованих сторін дуже ефективне на всіх етапах проведення проектів розвитку територій органами влади та місцевого самоврядування. Співпраця органів влади з бізнесом, громадськими, науковими, культурними, конфесійними організаціями та об’єднаннями приносять істотні переваги при плануванні та впровадженні проектів територіального розвиту. При цьому інструментами інформування та взаємодії з заінтересованими сторонами можуть бути публікації в ЗМІ, теле- та радіопередачі, електронні засоби спілкування, опитування, громадські слухання, короткотермінові або довготермінові робочі групи із залученням партнерів та експертів, звіти, прес-конференції, «круглі столи», навчальні семінари, дискусії, консультації, дослідження та т.п.Таким чином, управління взаємодією з заінтересованими сторонами є побудова добросовісних відношень з усіма заінтересованими сторонами, що включає:–збалансоване врахування думок та очікувань заінтересованих сторін;–зміна уявлень та очікувань заінтересованих сторін, вплив на їх погляди через переконливі комунікації та ініціативи;–взаємовигідне співробітництво;–слідкування за змінами у переконаннях заінтересованих сторін.У СтандартіАА 1000 SES наведена система взаємодії з заінтересованими сторонами та вимоги до елементів цієї системи:Стандарт АА 1000 SES висвітлює питання якості взаємодії з заінтересованими сторонами. У практичному посібнику до Стандарту дані конкретні рекомендації щодо його використання, наведені шаблони документів для кожному етапу процесу взаємодії з заінтересованими сторонами та приклади практик різних організацій.