Суть та значення відповідального ставлення до організацій та довкілля



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Суть та значення відповідального ставлення до організацій та довкілля



Суть та значення КСВ

Під КСВ розуміють ведення бізнесу з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад та навколишнього природного середовища.

Ознаками КСВ є інтеграція соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємства і їх взаємодію із зацікавленими сторонами на добровільній основі. (визначення із Зеленої книги Європейського Союзу, 2001 р.)

Комерційний успіх підприємства досягається засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища.

Підходи до концепції КСВ:

1) підхід з позиції корпоративного егоїзму;

2) підхід з позицій корпоративного альтруїзму;

3) підхід з позицій соціальних вимог;

4) підхід з позицій заінтересованих сторін (груп впливу, інтересантів, стейкхолдерів). До них прийнято відносити:

1. власний персонал, працівників;

2. споживачів;

3. постачальників;

4. акціонерів;

5. місцеві громади;

6. державу та все суспільство в цілому.

5) Підходи з позиції етики;

6) Об’єднанням існуючих теорій є підхід, висловлений А. Кероллом, який запропонував трактувати КСВ зпозиції концепції обов’язків.

Формування КСВ А. Керолл подав у вигляді піраміди:

· Філантропічні обов’язки;

· Етичні обов’язки;

· Правові обов’язки;

· Економічні обов’язки.

Керолл стверджує, що про корпорації слід судити не лише за їхнім економічним успіхом, а й за неекономічними критеріями.

 

Суть та значення відповідального ставлення до організацій та довкілля

В світі існує багато юридичних справ і відомо багато прикладів як фірми експлуатували, зловживаючи, зовнішнє середовище, наносили йому шкоду: забруднювали річки, ґрунти, повітря, призводили до вичерпування природних ресурсів, до вимирання тварин. Наслідки виробництва створюють серйозну загрозу здоров’ю і безпеці людини.

Світ змінився: високий технологічний рівень породив більше проблем, ніж може їх розв’язати. Деякі галузі, зокрема, видобувна, хімічна, паливно-енергетична, транспорт разом із численними підприємствами обробної промисловості зробили значний внесок у те, що ми сьогодні називаємо «кризою навколишнього середовища».

На сьогоднішній день необхідно, щоб бізнес усвідомив, що якщо ми хочемо жити у придатному для життя навколишньому середовищі, бізнес повинен виробляти товари і отримувати прибуток у той спосіб, який узгоджується із захистом та збереженням світу природи.

 

Суть і складові бізнес-моделей компанії

Модель бізнесу описує спосіб створення вартості — економічної (виручка, прибуток), соціальної(імідж) і т.ін. Процес створення моделі бізнесу є складовою частиною стратегії бізнесу.

· Споживач(для кого створюється продукт для кого створюється продукт, які споживачі є найціннішими)

· цінність (продукт)( який продукт постачається клієнтові, які проблеми клієнта ми допомагаємо вирішити, які потреби клієнта ми задовольняємо, який набір продуктів та сервісів ми пропонуємо для кожного сегменту ринку)

· канали збуту (поширення) (якими каналами збуту користуватися для окремих сегментів, якими каналами ми користуємось зараз, який зв'язок між каналами поширення, які з них працюють найкраще, які з них найефективніші по затратах,

· стосунки із замовниками (споживачами) (які види взаємозв'язку кожен сегмент замовників очікує від організації, які з них вже налагоджені, наскільки вони витратні, як вони зінтегровані з рештою моделі бізнесу)

· отримання виручки (грошові потоки) (за що споживачі реально готові платити, за що вони платять зараз, як вони платять, як вони хотіли б платити, який вклад кожного потоку виручки в загальну виручку)

· ключова діяльність (ключові партнери, хто є ключовими партнерами, які є основні постачальники,

· структура витрат (якими є найважливіші витрати в моделі, які ключові ресурси коштують найдорожче, яка ключова діяльність коштує найдорожче)

 

 

Соціально відповідальний маркетинг

Концепція відповідального маркетингу виникла в третій чверті ХХ сторіччя, вона була призвана замінити традиційну концепцію маркетингу. Найбільшу увагу заслуговує концепція відповідального маркетингу, запропонована Ф.Котлером. Зокрема, він зазначав, що: «Концепція соціально-відповідального маркетингу проголошує завдання організації встановлення потреб, бажань і інтересів цільових ринків та їхнє задоволення більш ефективними і продуктивними, ніж у конкурентів, способами, що зберігають або підвищують добробут як споживача, так і суспільства загалом». Інноваційною думкою в даному твердженні було те, що маркетингова діяльність підприємства має бути розрахована на задоволення довготривалих інтересів споживачів, оскільки це може стати важливою передумовою для сталої і успішної діяльності компанії. Тож, для впровадження відповідального маркетингу, компанії мають збалансувати такі, часто конфліктуючі, критерії, як прибуток компанії, задоволення потреб споживачів і громадський інтерес.

Концепція передбачає ситуації, коли зусилля різних виробників в області маркетингу знаходяться на одному рівні і конкуренція на ринку дуже велика. Конкурентну перевагу отримує компанія, пропозиція якої найкращим чином відповідає потребам, що існують у покупця, й при цьому, в своїй діяльності компанія враховує інтереси суспільства і задовольняє їх. Акцент робиться на комплексну маркетингову діяльність, спрямовану на задоволення потреб цільового ринку і одночасно врахування соціальних та етичних потреб суспільства в цілому. В рамках концепції соціально-відповідального маркетингу, компанія разом з дослідженням потреб потенційних і реальних покупців, виявляє суспільні інтереси і прагне до їх задоволення.

Основна ідея концепції – виробництво товарів, що задовольняють наявні потреби, з врахуванням вимог суспільства.

Основний інструментарій – складається з дослідження споживача та дослідження соціальних та екологічних наслідків від виробництва і споживання товарів та послуг, що надаються компанією.

Основна мета – задоволення потреб цільових ринків, за умови збереження людських, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів, охорони довкілля.

Важливо розуміти, що концепція відповідального маркетингу не є тотожною концепції соціального маркетингу, що передбачає поширення маркетингових технологій в сфері організацій громадянського суспільства.

Відповідальний маркетинг є важливою складовою корпоративної соціальної відповідальності.

Звісно, основним для відповідальної маркетингової діяльності компаній є дотримання законодавства, що стосується різних аспектів даної сфери. Соціально-відповідальна реклама є невід’ємним компонентом відповідального маркетингу. Реклама як елемент масової комунікації здійснює потужний вплив на культурні та соціально-психологічні цінності людей, їх установки, моделі поведінки та картину світу.

 

Соціальний аудит

Соціальний аудит – процес, який дозволяє організації оцінити і продемонструвати її вклад у вирішення соціальних, економічних та екологічних проблем.

Сучасний соціальний аудит оцінює організацію і демонструє внесок у вирішення соціальних, економічних і екологічних завдань. Такий аудит дозволяє зрозуміти, яким чином діяльність організації відповідає суспільним цілям і цінностям, оцінити міру досягнення некомерційних цілей, шляхом систематичного і регулярного моніторингу її діяльності і поглядів представників різних груп інтересів.

Соціально відповідальна компанія діє відповідно до законодавчих, етичних норм і суспільних очікувань, піклується про умови праці і соціальні блага своїх працівників, будує свої стосунки з партнерами на принципах дотримання професійних стандартів діяльності, фінансовій відповідальності, вносить вклад в покращення соціально-економічної ситуації, підвищення якості життя населення, піклується про збереження довкілля.

Складені за результатами соціального аудиту публічні звіти інформують суспільство, акціонерів, співробітників, партнерів і клієнтів про темпи реалізації планів підприємства у напрямі соціального забезпечення, економічної і екологічної стабільності.

 

Глобальний договір ООН

Глобальний договір ООН є добровільною ініціативою, яка об’єднує приватні компанії, агенції ООН, бізнес асоціації, неурядові організації та профспілки у єдиний форум задля сталого розвитку через відповідальне та інноваційне корпоративне лідерство. Десять універсальних принципів Глобального Договору орієнтовані на втілення практик відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної відповідальності та боротьби із корупцією.

Глобальний Договір не передбачає якогось «нагляду» чи суворої оцінки діяльності компанії. Він базується виключно на добровільних ініціативах бізнесу щодо підтримки принципі сталого розвитку, прозорої діяльності, публічної звітності, втілення принципів Глобального Договору в ділову стратегію, корпоративну культуру та повсякденну ділову практику.

10 Принципів Глобального Договору

Права людини

Принцип 1: Комерційні компанії повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні.

Принцип 2: Комерційні компанії повинні забезпечувати, щоб їхня власна діяльність не сприяла порушенню прав людини.

Принципи праці

Принцип 3: Комерційні компанії повинні підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди.

Принцип 4: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню примусової праці.

Принцип 5: Комерційні компанії повинні сприяти ефективному викоріненню дитячої праці.

Принцип 6: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування.

Екологічні принципи

Принцип 7: Комерційні компанії повинні дотримуватися превентивних підходів до екологічних проблем.

Принцип 8: Комерційні компанії повинні ініціювати поширення екологічної відповідальності.

Принцип 9: Комерційні компанії повинні стимулювати розвиток і розповсюдження екологічно чистих технологій.

Антикорупційні принципи

Принцип 10: Комерційні компанії повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво.

В Україні Глобальний Договір був започаткований у квітні 2006 року. Зараз кількість учасників Глобального Договору в Україні перевищує 130, які заснували національну мережу з метою поширювати ініціативи корпоративної соціальної відповідальності в Україні, обміну досвідом, освіти та спільних дій.

Гідна праця як предмет КСВ

Гідна праця - це «продуктивна праця, яка є вільною, в нормальних умовах, розвиває і не принижує гідність людини, передбачає справедливу оплату, соціальні гарантії, відсутність дискримінації на робочому місці, забезпечення всієї сукупності трудових прав, а також можливість реалізувати здібності і особисті прагнення людини». Концепція гідної праці спрямована на оптимізацію відносин між трудящими і роботодавцями і складається з чотирьох блоків: продуктивна зайнятість, трудові права працівників, соціальний захист і соціальний діалог.

Одна з основних складових гідної праці - гідна зарплата, яка: • забезпечує економічну свободу працюючій людині і його сім'ї; • дає можливість людині розвиватися, відпочивати, користуватися досягненнями цивілізації; • відповідає поняттю справедливого розподілу результатів праці; • створює базові основи для систем соціального страхового захисту та соціального забезпечення; • заробляється в умовах, що не принижують гідність людини; • забезпечує матеріальну базу для зростання населення та розширеного відтворення кваліфікованих трудових ресурсів.

 

Етичні кодекси

В даний час найбільш поширені два види етичних кодексів - професійні та корпоративні, які регулюють відносини людей всередині даних груп. Залежно від ідентичності спеціаліста більш значущим для нього буде кодекс професійної або корпоративної етики. Професійні кодекси регулюють відносини всередині професійного співтовариства і ефективні для «вільних професій», де найбільш виражені професійні етичні дилеми. Найбільш відомі етичні кодекси тих професій, де значущі етичні дилеми задаються змістом діяльності (адвокати, психотерапевти, журналісти, ріелтори і т.д.). Кодекси регламентують поведінку фахівця в складних етичних ситуаціях, характерних для даної професії, підвищують статус професійного співтовариства в соціумі, формують довіру до представників даної професії. Коли найбільш значимі етичні дилеми задаються організацією, діяльність співробітників регламентується корпоративним кодексом. Детальніше про кодекс корпоративної етики Першопричина етичних проблем у бізнесі - протиріччя в інтересах зацікавлених груп. Бізнес включає в себе економічні відносини між багатьма групами людей: клієнтами, найманими працівниками, акціонерами, постачальниками, конкурентами, урядами та спільнотами - зацікавленими сторонами. Для найбільш ефективного управління сучасний менеджер повинен враховувати всю сукупність інтересів, а не лише інтереси акціонерів. Часто зацікавлені групи висувають суперечливі вимоги. Наприклад, протиріччя інтересів компанії та споживача: чи можлива продаж товару, який відповідає за якістю декларованому (недобросовісна реклама)? Компанія прагне до максимально вигідному висвітленню свого товару і залучення клієнтів, інтерес - процвітання фірми. Споживач зацікавлений у максимально об'єктивному повідомленні про споживчі якості товару, інтерес - повна інформованість. Слід зазначити, що не всі проблеми мають моральний аспект. Тому найважливіші завдання кодексу корпоративної етики - встановити пріоритети щодо цільових груп і шляхи узгодження їхніх інтересів. Кодекс корпоративної етики може виконувати три основні функції: репутаційну; управлінську; розвитку корпоративної культури. Репутаційна функція кодексу полягає у формуванні довіри до компанії з боку референтних зовнішніх груп (опис політик, традиційно закріплюються в міжнародній практиці по відношенню до клієнтів, постачальникам, підрядникам і т.д.). Таким чином, кодекс, будучи інструментом корпоративного PR, підвищує інвестиційну привабливість компанії. Наявність у компанії кодексу корпоративної етики стає загальносвітовим стандартом ведення бізнесу. Корпоративна етика, крім того, є складовою частиною корпоративної культури. Кодекс корпоративної етики - значимий фактор розвитку корпоративної культури. Кодекс може транслювати цінності компанії всім співробітникам, орієнтувати співробітників на єдині корпоративні цілі і тим самим підвищувати корпоративну ідентичність. Підходи до створення етичних корпоративних кодексів Зміст кодексу компанії визначається, насамперед, її особливостями, структурою, завданнями розвитку, установками її керівників. Як правило, кодекси містять дві частини: ідеологічну (місія, цілі, цінності); нормативну (стандарти робочої поведінки).

 

Завдання та обов'язки

Стратегія. Розробляє стратегію організації у сфері корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у відповідності до наданих повноважень і виділених ресурсів. Максимально враховує очікування заінтересованих сторін. Аналізує нефінансові ризики, пов'язані з діяльністю організації, та розробляє заходи щодо їх попередження. Розробляє та впроваджує систему моніторингу ефективності діяльності організації у сфері КСВ

Програми. Розробляє щорічні програми з КСВ, включно з комунікаційними планами та бюджетами. Впроваджує проекти в рамках затвердженої стратегії та програм. Координує розробку та впровадження ініціатив підрозділів організації у сфері КСВ Внутрішнє консультування. Надає фахівцям структурних підрозділів організації методичну і консультаційну підтримку, які допоможуть їм вести діяльність підрозділів у відповідності до принципів сталого розвитку.

Взаємовідносини із стейкхолдерами. Відповідає за побудову конструктивних відносин та активне спілкування із внутрішніми (співробітники організації) та зовнішніми сторонами (профспілки, місцеві громади, органи влади й місцевого самоврядування, громадські організації тощо), сприяє формуванню та підтримці позитивного іміджу організації. Поширення інформації. Забезпечує поширення інформації, пов'язаної з програмами корпоративної соціальної відповідальності, з використанням усіх доступних каналів комунікації. Забезпечує підвищення рівня поінформованості громади про прихильність організації принципам корпоративної відповідальності. Соціальна звітність. Відповідає за підготовку соціального звіту (звіту про сталий розвиток). Забезпечує відповідність звітності щодо нефінансових аспектів діяльності організації з фінансовою та іншою звітністю організації.

Повинен знати міжнародні та вітчизняні стандарти і програмні документи щодо соціальної відповідальності, законодавство України та нормативні акти, що регламентують підприємницьку діяльність, соціальні та трудові відносини; умови та особливості конкурентоспроможного функціонування підприємств різних форм власності; стан і розвиток світової та вітчизняної економіки; напрямки інноваційної та інвестиційної політики; методологію аналізу ринкового середовища на мікроекономічному рівні; основні напрями маркетингової діяльності; взаємозв'язок елементів внутрішнього та факторів зовнішнього середовища підприємства; екологію, перспективи та світові тенденції розвитку технології галузі; порядок встановлення господарських зв'язків, методи комплексної діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства, функції та методи управління, теорію управлінських рішень та комунікацій, управління персоналом, психологію управління, конфліктологію, інформаційні технології менеджменту, загальне управління якістю, статистичну звітність, загальні закономірностями взаємодії бізнесу та суспільства; ґенезу концепції корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), роль і місце етики бізнесу системі КСВ; етичні стандарти міжнародного бізнесу; склад соціальних інвестицій; механізм економічного регулювання корпоративної соціальної відповідальності; міжнародні стандарти щодо соціальної звітності; вимоги до змісту та структури корпоративних соціальних звітів; діловодство.

Кваліфікаційні вимоги: повна або базова вища освіта з напрямів «Менеджмент», «Економіка та підприємництво» (бакалавр або спеціаліст). Або післядипломна управлінська освіта після вищої освіти з інших напрямів. Стаж роботи в галузі управління за професією: для спеціаліста - без вимог до стажу, для бакалавра - 2 роки. менеджер статус партнерство

 

47.Соціальна звітність – це документально оформлена сукупність даних комерційної організації, що відображають середовище існування компанії, принципи та методи співпраці з групами впливу, результати діяльності компанії в економічній, соціальній, екологічній сфері життя суспільства.

Вигоди соціальної звітності для компанії: 1) допомагає компанії розбудувати процес управління КСВ;2) будує довіру до компанії з боку різних груп впливу;3) підвищує прозорість компанії;4) підвищує готовність компанії до роботи на нових рівнях;5) зміцнює ділові відносини та сприяє розширенню ринків.

 

Алгоритм складання матриці

Етап 1: Визначити людей, групи, організації, на які впливатиме діяльність компанії загалом чи реалізація певного проекту

Етап 2: Визначити специфічні інтереси, які може мати кожна група стейкхолдерів. Особливо варто враховувати такі питання: вигода для стейкхолдерів, зміни, які має провести стейкхолдер у зв’язку з діяльністю компанії або впровадженням певного проекту, питання, що можуть завдати шкоди стейкхолдерам чи спричинити конфлікт з компанією. Етап 3: Визначити, наскільки важливі інтереси заінтересованих сторін для кожної діяльності компанії і наскільки сильний їх вплив. Потрібно врахувати: роль, яку мають відігравати ключові стейкхолдери для успішної діяльності організації, та ймовірність того, що стейкхолдери зможуть відігравати цю роль; вплив негативного ставлення стейкхолдерів до діяльності компанії. Етап 4: Визначення ризиків і прогнози щодо заінтересованих сторін. Частково успіх діяльності компанії або впровадження проекту залежать від прогнозів, зроблених щодо різних груп стейкхолдерів, та можливих ризиків. Деякі з цих ризиків виникають через конфлікт інтересів. Тому потрібно визначити основні прогнози щодо кожного з “ключових” стейкхолдерів, які відіграватимуть важливу роль в діяльності компанії. Етап 5: Визначення діяльності компанії щодо отримання підтримки і зменшення опору з боку заінтересованих сторін: яким чином компанія знаходитиме підхід до кожної групи стейкхолдерів.

 

49.Сфера праці є найбільш регульованою порівняно з іншими видами суспільної діяльності сферою. Навіть в умовах макси­мального обмеження втручання держави в економічні процеси повністю нерегульованих ринків праці ніколи не існувало. Право на працю посідає визначальне місце в системі загальнолюдських цінностей, що формують економічне та соціальне становище суспільства в цілому та кожного його члена зокрема.

Права - призначені захищати ті властивості, інтереси і можливості, що є необхідними для гідного життя людини.

Захист прав людини є частиною міжнародного права.Основні правила та принципи державної політики у сфері праці закріплені у:1) документах Організації Об’єднаних Націй (ООН);2) конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці;3) декларовані в актах Ради Європи та інших міжнародних і регіональних організацій.Міжнародний Білль про права складається з таких документів:1. Загальна декларація прав людини2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права

 

50. Взагалі, існує п’ять етапів розвитку КСВ: захисний етап (компанія виконує зобов’язання та законодавство), благодійний, промоційний, стратегічний та трансформаційний.Залучення заінтересованих сторін дуже ефективне на всіх етапах проведення проектів розвитку територій органами влади та місцевого самоврядування. Співпраця органів влади з бізнесом, громадськими, науковими, культурними, конфесійними організаціями та об’єднаннями приносять істотні переваги при плануванні та впровадженні проектів територіального розвиту. При цьому інструментами інформування та взаємодії з заінтересованими сторонами можуть бути публікації в ЗМІ, теле- та радіопередачі, електронні засоби спілкування, опитування, громадські слухання, короткотермінові або довготермінові робочі групи із залученням партнерів та експертів, звіти, прес-конференції, «круглі столи», навчальні семінари, дискусії, консультації, дослідження та т.п.Таким чином, управління взаємодією з заінтересованими сторонами є побудова добросовісних відношень з усіма заінтересованими сторонами, що включає:–збалансоване врахування думок та очікувань заінтересованих сторін;–зміна уявлень та очікувань заінтересованих сторін, вплив на їх погляди через переконливі комунікації та ініціативи;–взаємовигідне співробітництво;–слідкування за змінами у переконаннях заінтересованих сторін.У СтандартіАА 1000 SES наведена система взаємодії з заінтересованими сторонами та вимоги до елементів цієї системи:Стандарт АА 1000 SES висвітлює питання якості взаємодії з заінтересованими сторонами. У практичному посібнику до Стандарту дані конкретні рекомендації щодо його використання, наведені шаблони документів для кожному етапу процесу взаємодії з заінтересованими сторонами та приклади практик різних організацій.

 

Суть та значення КСВ

Під КСВ розуміють ведення бізнесу з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад та навколишнього природного середовища.

Ознаками КСВ є інтеграція соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємства і їх взаємодію із зацікавленими сторонами на добровільній основі. (визначення із Зеленої книги Європейського Союзу, 2001 р.)

Комерційний успіх підприємства досягається засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища.

Підходи до концепції КСВ:

1) підхід з позиції корпоративного егоїзму;

2) підхід з позицій корпоративного альтруїзму;

3) підхід з позицій соціальних вимог;

4) підхід з позицій заінтересованих сторін (груп впливу, інтересантів, стейкхолдерів). До них прийнято відносити:

1. власний персонал, працівників;

2. споживачів;

3. постачальників;

4. акціонерів;

5. місцеві громади;

6. державу та все суспільство в цілому.

5) Підходи з позиції етики;

6) Об’єднанням існуючих теорій є підхід, висловлений А. Кероллом, який запропонував трактувати КСВ зпозиції концепції обов’язків.

Формування КСВ А. Керолл подав у вигляді піраміди:

· Філантропічні обов’язки;

· Етичні обов’язки;

· Правові обов’язки;

· Економічні обов’язки.

Керолл стверджує, що про корпорації слід судити не лише за їхнім економічним успіхом, а й за неекономічними критеріями.

 

Суть та значення відповідального ставлення до організацій та довкілля

В світі існує багато юридичних справ і відомо багато прикладів як фірми експлуатували, зловживаючи, зовнішнє середовище, наносили йому шкоду: забруднювали річки, ґрунти, повітря, призводили до вичерпування природних ресурсів, до вимирання тварин. Наслідки виробництва створюють серйозну загрозу здоров’ю і безпеці людини.

Світ змінився: високий технологічний рівень породив більше проблем, ніж може їх розв’язати. Деякі галузі, зокрема, видобувна, хімічна, паливно-енергетична, транспорт разом із численними підприємствами обробної промисловості зробили значний внесок у те, що ми сьогодні називаємо «кризою навколишнього середовища».

На сьогоднішній день необхідно, щоб бізнес усвідомив, що якщо ми хочемо жити у придатному для життя навколишньому середовищі, бізнес повинен виробляти товари і отримувати прибуток у той спосіб, який узгоджується із захистом та збереженням світу природи.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.228.52.223 (0.045 с.)