Урожайність і поживність зернофуражних рослин

Рослина, вид корму	Збір з 1 га, ц	В 1 ц корму, кг	Пере-травного протеїну на 1 кормову одиницю, г	Збір кормо-протеї-нових одиниць з 1 га, ц
кормо-вих одиниць	пере-травного протеїну
У	К	П	П:К∙1000
Тонконогові рослини
Ячмінь - зерно		113,0	9,3
- солома		33,0	1,3
Кукурудза
- зерно		132,0	8,1
- стебла		37,7	1,4
Овес - зерно		98,3	8,2
- солома		34,3	1,5
Пшениця м'яка
- зерно		119,0	13,3
- солома		20,0	0,8
- полова		43,0	1,5
Сорго зернове - зерно		114,7	9,6
Бобові рослини
Горох - зерно		115,0	22,2
- солома		30,0	3,5
Соя - зерно		131,0	34,0
Люпин однорічний - зерно		110,7	27,1
Кормові боби - зерно		115,0	23,7
Нут-зерно		115,3	16,5
Чина - зерно		106,0	22,3
- солома		22,5	5,1

 

 

Зерно злакових — ячменю (ярого й озимого), кукурудзи, вівса, сорго як основних культур цієї групи — це вуглеводистий енергетичний корм, який уводять у раціон тварин для поповнення його перетравною енергією. Крім того, зерно злакових має велике дієтичне значення, поліпшує і стабілізує роботу передшлунків жуйних.

Поряд із злаковими зернобобові широко використовують для годівлі сільськогосподарських тварин. За площею посівів і валовими зборами зерна в Україні перше місце серед зернобобових посідає горох. Збільшується виробництво сої. Великого значення набуває культура білого безалкалоїдного люпину. Серед бобових культур він містить найбільше сирого протеїну (до 50 %).

Для всіх зернобобових характерна повна збалансованість протеїну за вмістом незамінних і замінних амінокислот. Із двох найбільш поширених зернобобових культур — гороху і сої остання містить значно більше амінокислот, і її білок за складом найбільш близький до тваринних білків.

Зернові у фазі воскової стиглості збирають роздільним способом, у повній - прямим комбайнуванням. Зернобобові збирають роздільним способом.

 

 

Таблиця 3.2

Морфологічні, біологічні та господарські особливості основних видів зернофуражних культур

Культура	Висота стебла (см), кількість міжвузлів, товщина, виповненість, стійкість до полягання та ін.	Тип суцвіття,	Зернівка (форма, поверхня, наявність борозенки, остюків, маса 1000 зерен)	Вимоги до вологи, тепла, відношення до довжини дня, озима чи яра форма, тип запилення	Урожайність (т/га), вихід перетравного протеїну (г/к.од), вміст крохмалю, жиру, білка в зерні, %	Господарське використання (в натуральному вигляді, в комбікормах, консервованому та ін.)
Ячмінь	60–120 см; 3–4 шт; 4–5 мм; порожнисте	Колос, одна квітка в колоску, на колосовому виступі 1–3 остистих колоски	Ромбічна, плівчаста або гола зернівка, борозенка напівглибока, m1000=40–55 г	Холодостійкий, вологолюбний, довгого дня, озимий, ярий та дворучка, самозапильний, облігатний самозапильник (запилюється до повного колосіння)	Зерна – 3–6 т/га, соломи – 3–5 т/га, протеїну – 90–100 г/корм.од., білка 10–11 %, жиру 2,5–3,0 %, крохмалистий ендосперм	У вигляді дерті, як компонент комбікормів

Заняття № 4.
кормові трави

Мета: Ознайомитися з морфологічними, біологічними, екологічними та господарськими особливостями однорічних кормових трав родин злакові, бобові та капустяні.

Завдання: 1. Вказати середню урожайність і розрахувати поживність однорічних та багаторічних кормових трав. Результати оформити у вигляді табл. 4.1.

2. Записати морфологічні, екологічні та господарські особливості основних кормових однорічних та багаторічних трав у вигляді таблиці (табл. 4.2).

 

Кормові трави займають значне місце в системі кормовиробництва як джерела зелених кормів, сіна, сінажу, силосу, кормів штучного сушіння. Загальна мета вирощування цих культур – одержання зеленої маси.

Кормові трави за тривалістю життя поділяють на однорічні та багаторічні рослини.

Однорічні кормові трави

До групи однорічних кормових трав належать рослини різних родин:

– тонконогові: райграс однорічний, суданська трава, соргосуданкові гібриди, пайза;

– бобові: озима та яра вика; ярий горох, соя, люпин кормовий, чина, сераделла, кормові боби;

– капустяні: озимий та ярий ріпак, суріпиця яра та озима, гірчиця біла та сарептська;

– айстрові: соняшник.

За строками сівби та використання зеленої маси однорічні рослини можна розділити на три групи:

1. озимі та зимуючі — висівають восени, використовують на корм на весні;

2. ранні ярі — висівають рано навесні, використовують на корм у першій половині літа;

3. пізні ярі — висівають у кінці квітня, використовують на корм у другій половині літа.

Перспективні на корм подвійні сумішки бобових і тонконогових рослин. Бобові збагачують корм протеїном, а тонконогові - вуглеводами. Міцні стебла тонконогових є опорою для вилягаючих стебел бобових. Найбільш поширені такі сумішки: соняшник з горохом; кукурудза із соєю, буркуном однорічним; сорго цукрове з соєю та ін.

За виключенням суданської трави і сорго-суданкових гібридів однорічні рослини в чистих посівах і в сумішках погано відростають після скошування і дають один повноцінний укіс зеленої маси.

Скошують рослини на корм в укісній стиглості
тонконогові - при появі суцвіть;

бобові, капустяні та айстрові - на початку цвітіння;
травосумішки - при появі суцвіть у тонконогових.

 

Багаторічні кормові трави

Багаторічні трави - це рослини, що вегетують і дають урожай зеленої маси протягом ряду років. Їх поділяють на 2 групи:

1. багаторічні трави із родини тонконогових, що дають корм із високим вмістом вуглеводів;

2. багаторічні трави із родини бобових, котрі дають корм із високим вмістом протеїну.

Перспективні на корм посіви бобових і тонконогових багаторічних рослин у сумішці. Застосовують такі подвійні сумішки: люцерна посівна із стоколосом або житняком; конюшина червона з тимофіївкою або кострицями.

Для довгорічних зрошуваних пасовищ рекомендуються багатокомпонентні травосумішки, що складаються із 1-2 бобових і 3-4 тонконогових трав.

У таких сумішах висівають:

– із бобових - люцерну посівну, конюшину червону, еспарцет;

– із тонконогових - кострицю лучну та червону, грястицю збірну, стоколос безостий, пажитницю багаторічну, житняки.

Багаторічні трави добре відростають після скошування та випасання і дають за сезон декілька повноцінних укосів зеленої маси, особливо в умовах зрошення.

Скошують бобові рослини на початку цвітіння, тонконогові - при появі суцвіть.

 

Таблиця 4.1