Методичні поради до гербаризації рослин

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ГЕРБАРИЗАЦІЇ РОСЛИН

Необхідні матеріали

Для збору та сушіння рослин необхідні наступні матеріали:

1. Гербарна сітка або папка з товстого картону. Розміри папки: довжина – 50 (45) см, ширина – 32 (30) см. Целофановий пакет.

2. Папір для сушіння і зберігання рослин. Для цього, як правило, використовують газети. Папір заготовляється у вигляді так званих "сорочок". Це, залежно від розмірів, є газетний листок або його половина, складені навпіл. Розміри паперу не повинні перевищувати розміри папки (гербарної сітки).

3. Міцна копачка для викопування рослин або ніж.

4. Аркушики білого паперу 10 см завдовжки, 5 см завширшки, або блокнот для чорнових етикеток.

Збір та сушіння рослин

Рослини збирають у різних місцях їх зростання: в лісі, на луках, на полях, на болотах, в садках, на городі.

Збирання рослин розпочинають самостійно і продовжують до початку навчальної практики. Це пов'язано з тим, що одні рослини, наприклад, пшінка весняна – Ficaria verna, цвітуть на початку весни і швидко закінчують свій життєвий цикл, інші, підбіл звичайний – Tussilago farfara, цвітуть напровесні і потім тривалий час вегетують. Найкращий період для збирання рослин є кінець травня – червень. Це час їх масового цвітіння.

Збирати рослини треба в суху погоду, після спадання роси. Зібрані після дощу або вранці (з росою) погано висихають, або чорніють під час сушіння. Трав'янисту рослину обережно викопують, щоб не пошкодити підземних частин: кореня, кореневищ, бульб, цибулин. Підземні органи ретельно очищають від землі. Від дерев'янистих рослин слід брати гілочки з листками та квітками.

Збирають найкращі, типові для виду, неушкоджені тваринами чи хворобами екземпляри. Не слід брати рослини дуже великі або, навпаки, малі. Рослини повинні мати всі вегетативні органи: корінь, стебло та листки. Бажано, а інколи і необхідно, для визначення рослин мати в гербарії ще й плоди. Це особливо потрібно для рослин з родини хрестоцвіті (капустяні), зонтичні (селерові), складноцвіті (айстрові), осокові.

Зібрані рослини відразу ж укладають у газетний папір, а потім у папку, старанно розправивши всі частини. Якщо рослини великі, то під час закладання в сушильний папір їх згинають або ж розрізають і беруть характерні частини, які повністю відображають морфологію всієї рослини. Це нижня частина стебла з коренями і листками, відрізок середньої частини стебла і верхня частина рослини з листками та квітками.

Товсті стебла, корені, кореневища або цибулини розрізають уздовж, тоді вони висихають значно швидше. Частини рослин, що налягають одна на одну, необхідно перекласти шматочками паперу.

В одну "гербарну" сорочку, складений удвоє газетний листок або його половину, закладають одну рослину. Якщо вони невеликі, то кілька рослин одного виду. Одночасно кладуть і чорнову етикетку. На ній простим олівцем пишуть назву родини і вид рослини (якщо вони відомі), місце і дату збору.

Дрібних рослин і злаків беруть по кілька екземплярів. Це полегшує їх подальше вивчення і запобігає можливості втрати.

Зібрані рослини необхідно висушити так, щоб вони зберегли свій природній колір. Для цього після екскурсії рослини з папки перекладають у ботанічний прес. Це нескладна конструкція, яка складається з двох листків фанери такого ж розміру, як і сушильний папір і невеликого вантажу (2-3 цеглини). Між аркушами паперу, де знаходяться зібрані рослини, вкладають по 2-3 (залежно від товщини рослини), листки сухого газетного паперу. Складені таким чином купкою 15-20 рослин закладають поміж двома листками фанери і зверху кладуть вантаж. Сушіння проводять у добре провітрюваному місці. Під час сушіння газетні прокладки між рослинами постійно міняють. Вологий папір висушують для повторного використання. Якщо регулярно міняти прокладки, рослини висихають протягом 3-4 - х днів. Добре висушені рослини гнучкі, але не ламкі.

Опис та визначення рослин

Найбільш важливою і відповідальною роботою під час складання гербарію є визначення рослин. Визначити рослину – це значить з'ясувати, до якої родини, роду і виду вона належить, її українську і латинську назви. Для цього необхідно зробити детальний аналіз морфологічної будови органів рослини. Він проводиться у вигляді опису рослин згідно з певним планом.

План опису рослин

1. Рослина трав'яниста чи дерев'яниста. Особливості підземних органів (наявність кореневищ, цибулин, бульб, потовщених органів). Рослина однорічна, дворічна, багаторічна.

Примітка. Багаторічні трав'янисті рослини мають підземні видозмінені пагони (кореневище, бульби, цибулини), або добре розвинений головний корінь. Крім того, у багаторічних рослин в основі пагонів часто знаходяться залишки минулорічних листків або листкові рубці. Однорічні рослини вказаних ознак не мають.

2. Коренева система – стрижнева або мичкувата.

3. Стебло. Просте або гіллясте (тип галуження на верхівці чи біля основи), прямостояче, висхідне, сланке, повзуче, витке, чіпке. Форма на поперечному зрізі (округла, гранчаста, із зазначенням кількостей граней); поверхня стебла (гола, липка, вкрита волосками або залозками); наявність колючок, вусиків, шипів та інші особливості.

4. Листки. Розміщення на стеблі (чергове, супротивне, мутовчасте, у вигляді прикореневої розетки); прості чи складні (трійчасті, пальчасті, парнопірчасті, непарнопірчасті); із прилистками чи без них. Форма пластинки листка або листочків у складного листка: лускоподібна, голчаста, лінійна, ланцетна, еліптична, овальна, округла, яйцеподібна; серцеподібна, ниркоподібна, лопатеподібна, ліроподібна тощо. Спосіб прикріплення листків до стебла: сидячі, черешкові, стеблоохоплювальні, з піхвою або без неї. Характер розчленування пластинок у простих листків: листки із суцільною пластинкою, пальчасто - або перистолопатевою, пальчасто - або перистороздільною і т.п. Характер листків за краєм пластинки: цілокраї, пилчасті, зубчасті, городчасті, виїмчасті. Жилкування листків: сітчасте, паралельне, дугове, дихотомічне тощо. Опушення. Метаморфози листків та інші особливості.

5. Квітка. Положення квіток: поодинокі, розміщені по 2-3 в пазухах листків, зібрані в суцвіття. Тип суцвіття: китиця, щиток, головка, зонтик, початок, кошик (особливості будови обгортки і квітколожа: опукле, увігнуте, плоске), простий колос або складний колос, волоть, складний зонтик, дихазій, монохазій, плейохазій. Наявність приквіткових листків, їх розміри та форма. Квітки з квітконіжками чи сидячі, одностатеві, двостатеві, безстатеві. Правильні, неправильні, асиметричні.

Оцвітина. Проста (чашечкоподібна, віночкоподібна) подвійна, квітка гола. Розміщення оцвітини: над зав'яззю чи під нею.

Чашечка. Роздільно- чи зрослолиста. Кількість, форма і колір чашолистиків. Інші особливості чашечки.

Віночок. Роздільно- чи зрослолистий. Кількість пелюсток (якщо вони зростаються, то кількість зубців) віночка, їх колір та форма. Інші особливості.

Тичинки. Кількість тичинок, місце прикріплення, вільні чи зрослі, їх довжина. Інші особливості.

Маточка. Кількість маточок або плодолистиків, які утворюють маточку. Зав'язь верхня чи нижня. Кількість стовпчиків. Особливості приймочки. Кількість гнізд у зав'язі. Інші особливості будови маточки.

Примітка: при визначенні числа плодолистиків, що утворюють маточку, звертають увагу на кількість стовпчиків, лопатей приймочки, добре виражених жилок у стінці зав'язі.

Формула квітки (приклад)

а) із простою оцвітиною: Р₃₊₃А_{3+3 G (3)} (тюльпан);

б) із подвійною оцвітиною: Са₍₅₎ Со₅А_~ G_(5¯) (яблуня).

6. Плоди. Розміри. Сухі або соковиті. Однонасінні, багатонасінні. Кількість гнізд. Тип плоду – горіх, горішок, зернівка, сім'янка, біб, стручок, стручечок, коробочка, ягода тощо.

7. Насіння. Величина, форма, будова, колір та інші особливості.

Визначення рослин проводять, користуючись "Визначником рослин України" 1965 або 1987 років видання. Складено його за принципом так званих тез і антитез. Теза – це коротка характеристика певних морфологічних ознак рослини. Антитеза – характеристика різко протилежних ознак. Теза позначається цифрою, а перед антитезою стоїть тире (–).

Під час визначення встановлюють родину, рід і вид рослини. Визначення тієї чи іншої систематичної одиниці починають з першої тези. Коли ознаки визначува­ної рослини збігаються з тими, що описані в першій тезі, переходимо до насту­пної тези, що вказана в кінці цифрою. Коли ознаки не підходять, читаємо антитезу, яка також посилає на якусь нову тезу. Теза і антитеза становлять так зва­ний ступінь. Переходячи від одного ступеня до іншого, дійдемо до тези або ан­титези, яка закінчується не цифрою, а назвою родини. Цифра, що стоїть поряд з назвою родини, вказує на сторінку визначника, на якій знаходиться таблиця визначення родів цієї родини. Знаходимо потрібну сторінку і читаємо загальну характеристику родини. Користуючись тезами і антитезами, переходячи від одного ступеня до іншого, находимо тезу чи антитезу, яка закінчується назвою роду. Цифра, що стоїть біля назви роду, показує номер таблиці, за якою визна­чають назву виду. Знаходимо потрібну сторінку і читаємо коротку характерис­тику роду. За допомогою тез і антитез знаходимо назву виду.

Є визначники, в яких аналіз рослин і пошук їх назв проводяться за спеціальними кодовими таблицями на основі цифрових моделей родів. Одним з них є "Шкільний визначник рослин", автори Ю.Я.Єлін, С.Л. Івченко, Л.Г. Оляницька. Вивчення і визначення рослин можна проводити, користуючись іншими довідковими матеріалами, а саме “Атлас-визначник бур'янів”, автори І.В. Веселовський та інші, а також літературними джерелами, в яких описані лікарські рослини та їх застосування в офіційній і народній медицині.

Найкраще визначати тільки що зібрані, свіжі, не зів'ялі рослини. Щоб навчитись визначати, спочатку беруть уже відомі рослини з великими квітками, а саме: яблуню, вишню, чистотіл, горох і лише потім визначають невідомі.

Оформлення гербарію

Висушені рослини приклеюють, пришивають або прикріплюють скотчем до гербарних листків. Їх розміри – 42 см по довжині і 28 см по ширині. Такого розміру аркуші звичайно вживають під час складання гербарних колекцій в ботанічних установах. У разі труд­нощей з папером цього розміру, можна використати друкарський папір.

У правому нижньому куті гербарного листка приклеюють постійну гербарну етикетку розміром 7 см по висоті і 13 см по ширині. Етикетку приклеюють тільки верхньою стороною. У ній зазначається:

1) латинська і українська назви родини;

2) латинська і українська назви виду;

3) місце зростання (поле, ліс, луки, схил тощо);

4) географічне місце збирання – область, район, село;

5) народногосподарське значення;

6) дата збирання;

7) прізвище та ініціали збирача.

Зразок етикетки:

Кафедра садово-паркового господарства і ботаніки

Fаbасеае

Бобові

Тгіfolium ргаtеnsе

Конюшина лучна

На заплавних луках. Урочище Томилівка.

Околиці м.Біла Церква. Київська область.

Кормова трава. 05.06.2007.

Знайшов та визначив Петренко М.І.

Рослини в гербарії групують по родинах, а родини розміщують в тому порядку, в якому вони розміщені у визначнику, рекомендованих підручниках або в даній методичній розробці. Всі види одного роду розміщуються разом. Гербарні листки обов'язково нумерують.

До гербарію додають список зібраних рослин. Бажано, щоб номери рослин в гербарії і списку збігались. Список рослин складають за такою формою:

Список

квіткових рослин гербарію студента (-ки)

1 курсу.... групи агрономічного факультету БНАУ

Петренка М.І.

^{(прізвище та ініціали)}

Клас Двосім'ядольні – Dycotyledones

Жовтецеві – Ranunculaceae

1. Пшінка весняна – Ficaria verna

2. Жовтець їдкий – Ranunculus асеr

3. Жовтець повзучий – Ranunculus rереns

4. Жовтець багатоквітковий – Ranunculus роlуаnthemus

5. Рутвиця мала – Thalictrum minus

 

Барбарисові – Berberidaceae

6. Барбарис звичайний – Berberis vulgaris

.

.

.

 

Клас Односім'ядольні – Моnосоtуledones

Конвалієві – Сопvаllаrіасеае

70. Конвалія звичайна – Соnvаllаrіа majalis.

 

Родина Фіалкові – Violaceae

1. Фіалка польова – Viola аrvensis. Як бур'ян на полях та городах.

2. Фіалка триколірна – Viola tricolor. На сухих луках, узліссях. Рослина лікарська.

3. Фіалка Рейхенбаха – Viola reichenbachiana. В лісах.

Родина Мальвові – Malvaceae

1. Калачики непомітні – Malva neglecta. Уздовж доріг, на засмічених місцях. Бур'ян. Рослина лікарська, кормова.

2. Лаватера тюрінгська – Lavatera thuringiaca. На схилах і горбах, в садах, на городах як бур'ян.

3. Алтея лікарська – Althaea officinalis. На вогких луках, берегах річок, заболочених місцях. Рослина лікарська.

Родина Маренові – Rubiaceae

1. Підмаренник багновий – Gallium uliginosum. На вогких луках, болотах, при берегах річок і ставків.

2. Підмаренник болотний – Gallium palustre. На вологих та заболочених луках.

3. Підмаренник справжній – Gallium verum. На луках, узліссях, степових схилах.

4. Підмаренник чіпкий – Gallium aparine. Як бур'ян на городах, садах на полях. У лісах.

 

Родина Розові – Rosaceae

1. Гадючник в'язолистий – Filipendula ulmaria. На вогких луках, берегах річок, у вогких лісах.

2. Гадючник звичайний – Filipendula vulgaris. На степових схилах, галявинах, по чагарниках.

3. Гравілат міський – Geum urbanum. У світлих лісах, по чагарниках.

4. Гравілат річковий – Geum rivale. По вогких луках, вільшняках, болотистих місцях.

5. Парило звичайне – Agrimonia eupatoria. По відкритих місцях, узліссях. Рослина лікарська.

6. Перстач гусячий – Potentilla anserinа. На луках і заплавах, по берегах водойм. Рослина отруйна, лікарська.

7. Перстач повзучий – Potentilla reptans. На заплавних луках, по чагарниках, на вогких місцях.

8. Перстач сріблястий – Potentilla argentea. Бур'ян біля доріг, на схилах, луках, пасовищах.

9. Суниці лісові – Fragaria vesca. У світлих лісах, на лісових галявинах. Рослина лікарська.

10. Шипшина собача – Rosa canina. На схилах, узліссях, уздовж доріг. Рослина дуже мінлива.

11. Глід колючий – Crataegus oxyоcantha. У лісах. Рослина лікарська.

12. Горобина звичайна – Sorbus aucuparia. В лісах, по чагарниках, на схилах балок. Рослина лікарська.

 

Родина Лілійні – Liliaceae

1. Вороняче око звичайне – Paris quadrifolia. У сирих тінистих лісах. Рослина отруйна.

2. Зірочки жовті – Gagea lutea. В лісах, по чагарниках.

3. Конвалія звичайна – Convallaria majalis. У світлих лісах, по чагарниках. Рослина отруйна, лікарська.

4. Купина лікарська – Polygonatum officinale. У лісах, по чагарниках. Рослина лікарська.

5. Купина східна – Polygonatum orientale. У лісах, по чагарниках. Рослина лікарська.

6. Проліска дволиста – Scilla bifolia. У листяних лісах, на узліссях, по чагарниках.

7. Чемериця Лобелієва – Veratrum lobelianum. На вологих місцях на узліссях, луках. Рослина отруйна, лікарська.

Родина Осокові – Cyperaceae

1. Осока заяча – Carex leporine. На луках, лісових галявинах.

2. Осока здута – Carex inflata. На осокових, лісових болотах.

3. Осока лисяча – Carex vulpine. На вологих луках.

4. Комиш лісовий – Scirpus sylvaticus. У заболочених лісах, по берегах водойм.

 

Родина Ситникові – Juncaceae

1. Ситник головчастий – Juncus capitatus. На вологих піскуватих місцях, переважно в долинах річок.

2. Ситник жаб’ячий – Juncus bufonis. Теж.

3. Cитник пониклий – Juncus inflexus. На вологих місцях, луках, по берегах річок.

4. Cитник скупчений – Juncus соnglomeratus. На вологих місцях, в канавах, болотах.

 

Рослини, які слід оберігати

1. Анемона дібровна – Anemone nemorosa. Росте в широколистяних лісах, в лісових районах, рідше в Лісостепу.

2. Валеріана пагононосна – Valeriana stolonifera. Лікарська рослина. В лісах, на узліссях, на луках майже по всій Україні.

3. Зозулині черевички справжні – Cypripedium calceolus. У світлих вологих лісах, на узліссях, лісових луках, серед кущів.

4. В’язіль стрункий – Coronilla elegans. Релікт. Зрідка росте на узліссях у Лісостепу.

5. Глечики жовті – Nuphar luteum. Водяна рослина. У стоячих і повільно текучих водоймах. По всій Україні.

6. Горицвіт весняний – Adonis vernalis. Лікарська і декоративна рослина. В лісостепових районах, степах.

7. Китятки сибірські – Polygala sibirica, китятки андрахноподібні – P.andrachnoides, китятки гіркі – P.subamara, китятки чубаті – P.comosa, китятки молдавські – P.moldavica, китятки великі - P.major. На кам’янистих схилах, вапняках, суходільних луках. Декоративні і лікарські рослини.

8. Конвалія звичайна – Convalaria majalis. Лікарська і декоративна рослина. В світлих лісах, на лісових галявинах.

9. Латаття біле – Nymphaea alba, латаття сніжно-біле – Nymphaea candida. По стоячих та вільно текучих водоймах.

10. Лілія лісова – Lilium martagon. Цибулинна декоративна рослина. Зрідка в листяних лісах Полісся і Лісостепу.

11. Любка дволиста – Platanthera bifolia. У лісах.

12. Первоцвіт весняний – Primula veris. Декоративна, лікарська рослина. На узліссях, лісових галявинах в Лісостепу і Степу.

13. Перстач білий – Potentilla alba. Лікарська рослина. В лісах, серед кущів.

14. Перстач прямостоячий, калган – Potentilla erecta. В лісах, на лісових луках та болотах. Лікарська рослина.

15. Підсніжник звичайний – Galanthus nivalis. Цибулинна ранньовесняна рослина. У широколистяних лісах. Декоративна рослина.

16. Проліска дволиста – Scilla bifolia. Цибулинна, декоративна рослина. У широколистяних лісах.

17. Ряст порожнистий – Corydalis cava. Декоративна рослина. В світлих лісах і по чагарниках.

18. Сусак зонтичний – Butomus umbellatus. По берегах і заболочених луках.

19. Сон чорніючий – Pulsatilla nigricans. В соснових лісах, на узліссях, сухих схилах, піщаних пагорбах.

20. Тюльпан дібровний – Tulipa guercetorum. В дубових лісах, чагарниках. На півдні Лісостепу та північній частині Степу, переважно на Лівобережжі.

21. Цмин пісковий – Helichrysum arenarium. Декоративна і лікарська рослина. На пісках, степових схилах.

22. Цибуля ведмежа, черемша – Allium ursinum. В тінистих лісах. Рослина їстівна, лікарська.

Родина Розові – Rosaceae

1. Груша домашня Pyrus domestica

2. Яблуня домашня Malus domestica

3. Абрикос звичайний Armeniaca vulgaris

4. Персик звичайний Persica vulgaris

5. Вишня звичайна Cerasus vulgaris

6. Слива домашня Prunus domestica

 

Родина Льонові – Linaceae

1. Льон звичайний, л.-довгунець Linum usitatissimum

 

Латинський алфавіт

Друковані літери	Назва літери	Вимова
А, а	а	а
B, b	бе	б
С, с	се	с або к
D, d	де	д
E, e	є	є
F, f	еф	ф
G, g	ге або же	г (тверда)
H, h	аш	г (м'яка)
J, j	йот	й
I, i	і	і
K, k	ка	к
L, l	ель	ль
M, m	ем	м
N, n	єн	н
О, о	o	о
Р, p	пе	п
Q, q	ку	к
R, r	ер	р
S, s	ес	с або з
T, t	те	т
U, u	у	у
V, v	ве	в
W,w	дубль ве	в
X, x	ікс	кс
Y, y	ігрек	і
Z, z	зет

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ГЕРБАРИЗАЦІЇ РОСЛИН

Необхідні матеріали

Для збору та сушіння рослин необхідні наступні матеріали:

1. Гербарна сітка або папка з товстого картону. Розміри папки: довжина – 50 (45) см, ширина – 32 (30) см. Целофановий пакет.

2. Папір для сушіння і зберігання рослин. Для цього, як правило, використовують газети. Папір заготовляється у вигляді так званих "сорочок". Це, залежно від розмірів, є газетний листок або його половина, складені навпіл. Розміри паперу не повинні перевищувати розміри папки (гербарної сітки).

3. Міцна копачка для викопування рослин або ніж.

4. Аркушики білого паперу 10 см завдовжки, 5 см завширшки, або блокнот для чорнових етикеток.

Збір та сушіння рослин

Рослини збирають у різних місцях їх зростання: в лісі, на луках, на полях, на болотах, в садках, на городі.

Збирання рослин розпочинають самостійно і продовжують до початку навчальної практики. Це пов'язано з тим, що одні рослини, наприклад, пшінка весняна – Ficaria verna, цвітуть на початку весни і швидко закінчують свій життєвий цикл, інші, підбіл звичайний – Tussilago farfara, цвітуть напровесні і потім тривалий час вегетують. Найкращий період для збирання рослин є кінець травня – червень. Це час їх масового цвітіння.

Збирати рослини треба в суху погоду, після спадання роси. Зібрані після дощу або вранці (з росою) погано висихають, або чорніють під час сушіння. Трав'янисту рослину обережно викопують, щоб не пошкодити підземних частин: кореня, кореневищ, бульб, цибулин. Підземні органи ретельно очищають від землі. Від дерев'янистих рослин слід брати гілочки з листками та квітками.

Збирають найкращі, типові для виду, неушкоджені тваринами чи хворобами екземпляри. Не слід брати рослини дуже великі або, навпаки, малі. Рослини повинні мати всі вегетативні органи: корінь, стебло та листки. Бажано, а інколи і необхідно, для визначення рослин мати в гербарії ще й плоди. Це особливо потрібно для рослин з родини хрестоцвіті (капустяні), зонтичні (селерові), складноцвіті (айстрові), осокові.

Зібрані рослини відразу ж укладають у газетний папір, а потім у папку, старанно розправивши всі частини. Якщо рослини великі, то під час закладання в сушильний папір їх згинають або ж розрізають і беруть характерні частини, які повністю відображають морфологію всієї рослини. Це нижня частина стебла з коренями і листками, відрізок середньої частини стебла і верхня частина рослини з листками та квітками.

Товсті стебла, корені, кореневища або цибулини розрізають уздовж, тоді вони висихають значно швидше. Частини рослин, що налягають одна на одну, необхідно перекласти шматочками паперу.

В одну "гербарну" сорочку, складений удвоє газетний листок або його половину, закладають одну рослину. Якщо вони невеликі, то кілька рослин одного виду. Одночасно кладуть і чорнову етикетку. На ній простим олівцем пишуть назву родини і вид рослини (якщо вони відомі), місце і дату збору.

Дрібних рослин і злаків беруть по кілька екземплярів. Це полегшує їх подальше вивчення і запобігає можливості втрати.

Зібрані рослини необхідно висушити так, щоб вони зберегли свій природній колір. Для цього після екскурсії рослини з папки перекладають у ботанічний прес. Це нескладна конструкція, яка складається з двох листків фанери такого ж розміру, як і сушильний папір і невеликого вантажу (2-3 цеглини). Між аркушами паперу, де знаходяться зібрані рослини, вкладають по 2-3 (залежно від товщини рослини), листки сухого газетного паперу. Складені таким чином купкою 15-20 рослин закладають поміж двома листками фанери і зверху кладуть вантаж. Сушіння проводять у добре провітрюваному місці. Під час сушіння газетні прокладки між рослинами постійно міняють. Вологий папір висушують для повторного використання. Якщо регулярно міняти прокладки, рослини висихають протягом 3-4 - х днів. Добре висушені рослини гнучкі, але не ламкі.

Опис та визначення рослин

Найбільш важливою і відповідальною роботою під час складання гербарію є визначення рослин. Визначити рослину – це значить з'ясувати, до якої родини, роду і виду вона належить, її українську і латинську назви. Для цього необхідно зробити детальний аналіз морфологічної будови органів рослини. Він проводиться у вигляді опису рослин згідно з певним планом.

План опису рослин

1. Рослина трав'яниста чи дерев'яниста. Особливості підземних органів (наявність кореневищ, цибулин, бульб, потовщених органів). Рослина однорічна, дворічна, багаторічна.

Примітка. Багаторічні трав'янисті рослини мають підземні видозмінені пагони (кореневище, бульби, цибулини), або добре розвинений головний корінь. Крім того, у багаторічних рослин в основі пагонів часто знаходяться залишки минулорічних листків або листкові рубці. Однорічні рослини вказаних ознак не мають.

2. Коренева система – стрижнева або мичкувата.

3. Стебло. Просте або гіллясте (тип галуження на верхівці чи біля основи), прямостояче, висхідне, сланке, повзуче, витке, чіпке. Форма на поперечному зрізі (округла, гранчаста, із зазначенням кількостей граней); поверхня стебла (гола, липка, вкрита волосками або залозками); наявність колючок, вусиків, шипів та інші особливості.

4. Листки. Розміщення на стеблі (чергове, супротивне, мутовчасте, у вигляді прикореневої розетки); прості чи складні (трійчасті, пальчасті, парнопірчасті, непарнопірчасті); із прилистками чи без них. Форма пластинки листка або листочків у складного листка: лускоподібна, голчаста, лінійна, ланцетна, еліптична, овальна, округла, яйцеподібна; серцеподібна, ниркоподібна, лопатеподібна, ліроподібна тощо. Спосіб прикріплення листків до стебла: сидячі, черешкові, стеблоохоплювальні, з піхвою або без неї. Характер розчленування пластинок у простих листків: листки із суцільною пластинкою, пальчасто - або перистолопатевою, пальчасто - або перистороздільною і т.п. Характер листків за краєм пластинки: цілокраї, пилчасті, зубчасті, городчасті, виїмчасті. Жилкування листків: сітчасте, паралельне, дугове, дихотомічне тощо. Опушення. Метаморфози листків та інші особливості.

5. Квітка. Положення квіток: поодинокі, розміщені по 2-3 в пазухах листків, зібрані в суцвіття. Тип суцвіття: китиця, щиток, головка, зонтик, початок, кошик (особливості будови обгортки і квітколожа: опукле, увігнуте, плоске), простий колос або складний колос, волоть, складний зонтик, дихазій, монохазій, плейохазій. Наявність приквіткових листків, їх розміри та форма. Квітки з квітконіжками чи сидячі, одностатеві, двостатеві, безстатеві. Правильні, неправильні, асиметричні.

Оцвітина. Проста (чашечкоподібна, віночкоподібна) подвійна, квітка гола. Розміщення оцвітини: над зав'яззю чи під нею.

Чашечка. Роздільно- чи зрослолиста. Кількість, форма і колір чашолистиків. Інші особливості чашечки.

Віночок. Роздільно- чи зрослолистий. Кількість пелюсток (якщо вони зростаються, то кількість зубців) віночка, їх колір та форма. Інші особливості.

Тичинки. Кількість тичинок, місце прикріплення, вільні чи зрослі, їх довжина. Інші особливості.

Маточка. Кількість маточок або плодолистиків, які утворюють маточку. Зав'язь верхня чи нижня. Кількість стовпчиків. Особливості приймочки. Кількість гнізд у зав'язі. Інші особливості будови маточки.

Примітка: при визначенні числа плодолистиків, що утворюють маточку, звертають увагу на кількість стовпчиків, лопатей приймочки, добре виражених жилок у стінці зав'язі.

Формула квітки (приклад)

а) із простою оцвітиною: Р₃₊₃А_{3+3 G (3)} (тюльпан);

б) із подвійною оцвітиною: Са₍₅₎ Со₅А_~ G_(5¯) (яблуня).

6. Плоди. Розміри. Сухі або соковиті. Однонасінні, багатонасінні. Кількість гнізд. Тип плоду – горіх, горішок, зернівка, сім'янка, біб, стручок, стручечок, коробочка, ягода тощо.

7. Насіння. Величина, форма, будова, колір та інші особливості.

Визначення рослин проводять, користуючись "Визначником рослин України" 1965 або 1987 років видання. Складено його за принципом так званих тез і антитез. Теза – це коротка характеристика певних морфологічних ознак рослини. Антитеза – характеристика різко протилежних ознак. Теза позначається цифрою, а перед антитезою стоїть тире (–).

Під час визначення встановлюють родину, рід і вид рослини. Визначення тієї чи іншої систематичної одиниці починають з першої тези. Коли ознаки визначува­ної рослини збігаються з тими, що описані в першій тезі, переходимо до насту­пної тези, що вказана в кінці цифрою. Коли ознаки не підходять, читаємо антитезу, яка також посилає на якусь нову тезу. Теза і антитеза становлять так зва­ний ступінь. Переходячи від одного ступеня до іншого, дійдемо до тези або ан­титези, яка закінчується не цифрою, а назвою родини. Цифра, що стоїть поряд з назвою родини, вказує на сторінку визначника, на якій знаходиться таблиця визначення родів цієї родини. Знаходимо потрібну сторінку і читаємо загальну характеристику родини. Користуючись тезами і антитезами, переходячи від одного ступеня до іншого, находимо тезу чи антитезу, яка закінчується назвою роду. Цифра, що стоїть біля назви роду, показує номер таблиці, за якою визна­чають назву виду. Знаходимо потрібну сторінку і читаємо коротку характерис­тику роду. За допомогою тез і антитез знаходимо назву виду.

Є визначники, в яких аналіз рослин і пошук їх назв проводяться за спеціальними кодовими таблицями на основі цифрових моделей родів. Одним з них є "Шкільний визначник рослин", автори Ю.Я.Єлін, С.Л. Івченко, Л.Г. Оляницька. Вивчення і визначення рослин можна проводити, користуючись іншими довідковими матеріалами, а саме “Атлас-визначник бур'янів”, автори І.В. Веселовський та інші, а також літературними джерелами, в яких описані лікарські рослини та їх застосування в офіційній і народній медицині.

Найкраще визначати тільки що зібрані, свіжі, не зів'ялі рослини. Щоб навчитись визначати, спочатку беруть уже відомі рослини з великими квітками, а саме: яблуню, вишню, чистотіл, горох і лише потім визначають невідомі.

Оформлення гербарію

Висушені рослини приклеюють, пришивають або прикріплюють скотчем до гербарних листків. Їх розміри – 42 см по довжині і 28 см по ширині. Такого розміру аркуші звичайно вживають під час складання гербарних колекцій в ботанічних установах. У разі труд­нощей з папером цього розміру, можна використати друкарський папір.

У правому нижньому куті гербарного листка приклеюють постійну гербарну етикетку розміром 7 см по висоті і 13 см по ширині. Етикетку приклеюють тільки верхньою стороною. У ній зазначається:

1) латинська і українська назви родини;

2) латинська і українська назви виду;

3) місце зростання (поле, ліс, луки, схил тощо);

4) географічне місце збирання – область, район, село;

5) народногосподарське значення;

6) дата збирання;

7) прізвище та ініціали збирача.

Зразок етикетки:

Кафедра садово-паркового господарства і ботаніки

Fаbасеае

Бобові

Тгіfolium ргаtеnsе

Конюшина лучна

На заплавних луках. Урочище Томилівка.

Околиці м.Біла Церква. Київська область.

Кормова трава. 05.06.2007.

Знайшов та визначив Петренко М.І.

Рослини в гербарії групують по родинах, а родини розміщують в тому порядку, в якому вони розміщені у визначнику, рекомендованих підручниках або в даній методичній розробці. Всі види одного роду розміщуються разом. Гербарні листки обов'язково нумерують.

До гербарію додають список зібраних рослин. Бажано, щоб номери рослин в гербарії і списку збігались. Список рослин складають за такою формою:

Список

квіткових рослин гербарію студента (-ки)

1 курсу.... групи агрономічного факультету БНАУ

Петренка М.І.

^{(прізвище та ініціали)}

Клас Двосім'ядольні – Dycotyledones

Жовтецеві – Ranunculaceae

1. Пшінка весняна – Ficaria verna

2. Жовтець їдкий – Ranunculus асеr

3. Жовтець повзучий – Ranunculus rереns

4. Жовтець багатоквітковий – Ranunculus роlуаnthemus

5. Рутвиця мала – Thalictrum minus

 

Барбарисові – Berberidaceae

6. Барбарис звичайний – Berberis vulgaris

.

.

.

 

Клас Односім'ядольні – Моnосоtуledones

Конвалієві – Сопvаllаrіасеае

70. Конвалія звичайна – Соnvаllаrіа majalis.