Поняття про корми та їх класифікація

 

Корми – це продукти рослинного, тваринного, бактеріального та мінерального походження, а також промислового виробництва, які використовуються для годівлі сільськогосподарських тварин.

Основу раціонів тварин складають рослинні корми. Корми тваринного походження використовуються у вигляді добавок для балансування протеїнової, мінеральної поживності та інших показників.

За поживністю та використанням рослинні корми поділяють на такі групи:

1. з елені корми – зелена маса трав’янистих рослин, гілочковий корм, водорості, зелені відходи рослинництва;

2. соковиті корми – коренеплоди, бульбоплоди, плоди баштанних культур, відходи плодів та їх переробки, силос;

3. грубі корми – сіно, сінаж, солома, полова;

4. концентровані корми – зерно злакових і зернобобових культур, зернові відходи, трав’яне борошно, тверді відходи харчових промислових підприємств (висівки, макуха, шрот).

Визначення вмісту сухої речовини в кормах

 

Процент сухої речовини в вегетативній масі рослини, зелених кормах, силосі — первинний показник загальної їх поживності, за яким можна скласти уявлення про стадію вегетації рослин, строках збирання на сіно, сінаж, силос або зелену масу.

Для визначення загального вмісту сухої речовини рослинні проби (приблизно 200 г зеленої маси) зважують на вагах типу ВТК-500 або ВЛТК-500 і висушують при температурі 105 — 110°С у великих алюмінієвих бюксах до постійної маси (різниця між двома зважуваннями — не більше 0,5 г).

Порядок виконання. З відібраної середньої проби корму беруть наважку і поміщають її у великий алюмінієвий бюкс, перед цим зважений на технічних вагах. Зважують бюкс разом з кормом, ставлять на висушування спершу при температурі 105 °С (1 година), далі при температурі 60 °С. Після висушування (приблизно 4 години) знову зважують. Зважування повторіть декілька разів, доки різниця між зважуваннями не стане меншою 0,5 г.

Для визначення вмісту сухої речовини в кормі використовують формулу:

де X — вміст сухої речовини, %;

С — суха маса корму після висушування (різниця між масою бюкса з сухим кормом та масою порожнього бюкса), г;

В – сира маса наважки корму (різниця між масою бюкса з вологим кормом та масою порожнього бюкса).

Приклад. Маса бюкса із свіжою зеленою масою — 306 г, порожнього бюкса — 106 г, маса бюкса з сухою масою після висушування — 152,4 г.

Підставляючи дані в формулу, визначимо вміст сухої речовини в кормі:

Показники поживності кормів

 

Одиниця виміру, що дозволяє порівняти поживність різних кормів називається кормовою одиницею (к.од.). За поживністю вона еквівалентна продуктивній дії 1 кг зерна вівса (0,6 кг крохмалю), згодованого понад збалансований раціон.

Повноцінним вважаються корми, в яких на 1 к.од. припадає не менше 100 г перетравного протеїну.

Кількість грамів перетравного протеїну, що міститься в 1 к. од., вираховують шляхом ділення кількості перетравного протеїну (П), що знаходиться в 100 кг корму, на кількість кормових одиниць (К) в 100 кг цього ж корму (П:К∙1000).

Кормова одиниця не характеризує забезпеченість корму перетравним протеїном. Тому, поряд з нею застосовують кормопротеїнову одиницю, яка поєднує в собі ці два показники. Вона показує кількість кормових одиниць у кормі, забезпечених перетравним протеїном.

Збір кормопротеїнових одиниць з 1 га площі кормових рослин (С) розраховують за формулою

С= , ц/га

де У – урожайність рослин з 1 га, ц;

К – вміст кормових одиниць в 1 ц рослинної масі, ц;

П – вміст перетравного протеїну в 1 ц рослинної маси, ц.

Починаючи з 1963 року для визначення поживності кормів введена енергетична кормова одиниця (ЕКО). Отже енергетичну поживність кормів визначають за величиною обмінної енергії (ОЕ). Вона дорівнює валовій енергії корму за відрахуванням втрат енергії у нежуйних тварин з калом і сечею, а у жуйних з метаном. Енергетичну поживність окремих кормів виражають в ЕКО. Одна енергетична кормова одиниця дорівнює 2500 ккал обмінної енергії корму.

Вміст ОЕ в кормі або раціоні можна вираховувати за модифікованою формулою Аксельсона: ОЕ = 13,1 (1 — Кл · 1,05),

де КЛ — вміст клітковини в кормі, частина від одиниці.

Приклад визначення ОЕ в сухій речовині зеленої маси люцерни в фазі цвітіння. Зелена маса люцерни в фазі цвітіння, за даними хімічного аналізу, містить 26 % клітковини в сухій речовині, тобто 260 г, або 0,26 кг.
Отже, кількість ОЕ в 1 кг:

ОЕ люцерни = 13,1 (1–0,26 • 1,05) = 9,34 МДж.

 

Завдання

Завдання 1. За одним з варіантів розрахувати кількість сухої речовини в зеленій масі та енергетичну поживність корму. Розрахунки показати в робочому зошиті.

Таблиця 2.1

Розрахунки вмісту сухої речовини та енергетичної поживності корму

 

Ва-рі-ант	Маса бюкса із зеленою масою, г	Маса порожнього бюкса, г	Вміст сухої речовини (СР), %	Кількість клітковини в СР, %	ОЕ, МДж
до висушування	після висушування
	20,9	20,1	19,8		18,2
	26,2	22,1	19,0		15,4
	22,6	20,8	19,9		17,6
	14,7	14,0	13,8		19,1
	26,8	24,4	23,6		21,5
	15,9	14,5	13,9		20,9
	22,7	20,2	19,6		22,1
	32,3	31,6	31,2		21,4
	16,0	15,7	15,6		26,6
	33,0	32,1	31,7		25,2
	17,0	15,9	15,3		23,5
	18,0	16,2	15,1		24,0
	22,3	20,7	19,4		28,4
	16,1	14,9	14,5		27,5
	22,9	22,2	21,9		29,6

 

Завдання 2. За наведеними нижче даними розрахувати показники поживності основних видів рослинних кормів. Таблицю внести до робочого зошиту.

Зробити висновки, які корми характеризуються найбільшою поживністю.

Таблиця 2.2.

Поживність основних видів рослинних кормів

(середнє, довідник «Корма СССР»)

Вид корму	У 100 кг корму, кг	Перетрав-ного протеїну на 1 к.од., г	Припа-дає на 1 к.од., кг (100:К)
кормо-вих одиниць	перетрав-ного протеїну
Зелені корми
1. Озима вико-пшенична сумішка		2,3
2. Яра горохо-вівсяна сумішка		2,6
3. Сумішка соняшнику з горохом		2,4
4. Кукурудза + соя		2,5
5. Кукурудза молочно-воскової стиглості		2,2
6. Суданська трава		1,6
7. Люцерна посівна		4,0
8. Сіяне пасовище		1,7
9. Еспарцет		2,8
10. Конюшина лучна		3,0
11. Природне пасовище		1,6
Соковиті корми
12. Кормові буряки		1,0
13. Цукрові буряки		1,3
14. Напівцукрові буряки		1,3
15. Морква столова		0,9
16. Гарбузи вітамінні		1,0
17. Жом (свіжий)		0,5
18. Силос кукурудзяний		1,2

Продовження таблиці 2.1

Грубі корми
19. Сіно люцернове		11,6
20. Сіно конюшинове		7,9
21. Сіно вико-вівсяне		6,8
22. Сіно суданської трави		6,5
23. Сіно природних сіножатей		4,5
24. Солома пшенична		0,8
25. Солома ячмінна		1,3
26. Стебла кукурудзи		1,8
27. Полова пшенична		2,2
28. Сінаж люцерновий		7,0
29. Брикети (ячмінь воскової стиглості)		9,5
Концентровані корми
30. Зерно кукурудзи		8,1
31. Зерно ячменю		9,3
32. Зерно пшениці (м’якої)		13,3
33. Зерно гороху		22,2
34. Зерно люпину		26,2
35. Зерно бобів		22,1
36. Зерно вики		22,5
37. Зерно сої		34,0
38. Трав’яне борошно (люцернове)		10,7
39. Висівки пшеничні		11,3
40. Макуха соняшникова		35,7

 

 

Контрольні запитання

1. Що таке корми?

2. На які групи поділяють рослинні корми за поживністю та використанням? Наведіть види кормів кожної групи.

3. Дати визначення показнику «кормова одиниця».

4. Що характеризує показник «кормопротеїнова одиниця»?

5. Як розраховують збір кормопротеїнових одиниць з 1 га кормової площі?

6. Що таке енергетична кормова одиниця, чому вона дорівнює?

 

Заняття № 3.
зернофуражні культури

Мета. Ознайомитись з основними морфологічними, біологічними та господарськими особливостями зернофуражних культур.

Завдання. Зробити відповідні розрахунки та розрахувати поживність зернофуражних культур (заповнити табл. 3.1.) За допомогою літературних джерел зробити морфологічний опис різних зернофуражних культур, охарактеризувати вимоги до тепла, вологи, реакцію на довжину дня тощо; виказати урожайність, господарське значення основних зернофуражних культур. Результати записати у вигляді таблиці (табл..3.2).

 

До групи зернофуражних культур входять рослини двох ботанічних родин – бобових та тонконогових (табл. 3.1). Вирощують їх для виробництва концентрованого корму - зерна. Пожнивні рештки – солома та полова — є цінним грубим кормом; бобові рослини дають корми з високим вмістом протеїну; тонконогові — з високим вмістом вуглеводів.

Основні зернофуражні культури злакові — ячмінь, овес, кукурудза, просо, сорго та ін. Корми з них містять багато вуглеводів, крохмалю і відносяться більше до енергетичних поживних речовин. Перетравного протеїну в них 80—90, рідше — 100—105 г на одну кормову одиницю. Навіть при наявності достатньої кількості зелених кормів в літній період необхідно включати в раціон тварин борошнисті корми, виготовлені із зерна злакових культур. Вони діють як борошняна закваска, покращуючи роботу передшлунків жуйних тварин; злакові зернокормові становлять основу раціону свинопоголів'я і птиці., при цьому не слід розглядати зернофураж із злакових як протеїновий корм, тому що в зеленій масі жита, викожита і особливо бобово-злакових сумішок багаторічних та однорічних трав протеїну цілком достатньо. Для вивчення ботанічно-біологічних особливостей та кормової цінності зернових дайте порівняльну морфобіологічну та господарську характеристику основних злакових зернових культур. Такий аналіз дозволить більш раціонально використовувати їх в практиці кормовиробництва та годівлі сільськогосподарських тварин.

 

 

Таблиця 3.1