Контроль за виробництвом продукції рослинного походження.

 

ЗУ «Про захист рослин»

(ст.9) Державна політика у сфері захисту рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин.

Начальники державних інспекцій захисту рослин одночасно за посадою є головними державними інспекторами захисту рослин Автономної Республіки Крим, області, району, а їх заступники - заступниками головних державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки Крим, області, району.

Нормативно-правові акти з питань захисту рослин, видані Головною державною інспекцією захисту рослин у межах його компетенції, є обов’язковими для виконання юридичними та фізичними особами.

(ст.11) Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин є:

Головна державна інспекція захисту рослин, що діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і підпорядковується йому; державні інспекції захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів. Начальник Головної державної інспекції захисту рослин одночасно за посадою є Головним державним інспектором захисту рослин України, його заступники — заступниками Головного державного інспектора захисту рослин України, а всі спеціалісти — державними інспекторами захисту рослин, на яких поширюється дія ЗУ "Про державну службу"

(ст.6) Основними завданнями державного контролю у сфері захисту рослин є:

-організація обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого грунту, розробка прогнозів, виявлення і своєчасне інформування про наявність і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бур’янів;

-проведення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов’язана із захистом рослин, систематичних обстежень угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого грунту, а також продукції рослинного походження на заселеність та зараження їх шкідливими організмами;

-запобігання масовому розмноженню та поширенню шкідливих організмів;

-своєчасне здійснення рекомендованих заходів щодо захисту рослин, додержання підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами встановлених регламентів застосування засобів захисту рослин;

-своєчасне проведення профілактичних та винищувальних заходів щодо боротьби з шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження.

 

До компетенції авної інспекцій захисту рослин належить:

головні:

-визначення асортименту та обсягів виробництва засобів захисту рослин вітчизняною промисловістю, координація закупівлі їх за імпортом;

-організація та здійснення державного контролю за своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами заходів щодо захисту рослин, додержанням регламентів застосування засобів захисту рослин;

погодження асортименту засобів захисту рослин, технічних умов їх виробництва і застосування, плану державних випробувань і реєстрації засобів захисту рослин, переліку пестицидів, дозволених до використання в Україні, асортименту пестицидів, що завозяться в Україну;

обласні, районні:

здійснення державного контролю за проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами нагляду за фітосанітарним станом рослин сільськогосподарського та іншого призначення, а також захистом їх від шкідливих організмів, додержанням технологій та регламентів застосування засобів захисту рослин;

проведення фітосанітарної діагностики та нагляду за розвитком і шкодочинністю шкідливих організмів, прогноз та повідомлення про строки проведення захисних заходів;

проведення навчання та надання консультативних послуг із захисту рослин;

здійснення відповідних заходів у разі запровадження особливого режиму захисту рослин.

 

Державний насіннєвий контроль здійснюється Українською дер­жавною насіннєвою інспекцією Міністерства аграрної політики Ук­раїни, повноваження якої закріплені в Положенні про Українську державну насіннєву інспекцію, затвердженому наказом Мінагропо­літики України від 19 грудня 2000 р. № 255.

Українська державна насіннєва інспекція Міністерства аграр­ної політики України відповідно до Закону України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садибний матеріал'", є органом державного контролю в насінництві. Вона очолює службу державного насіннє­вого контролю України, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, об­ласних, міжрайонних, районних та міських державних насіннєвих інспекцій.

Ця інспекція та її органи на місцях здійснюють державний кон­троль за діяльністю суб'єктів усіх форм власності й господарюван­ня у сфері насінництва, за оформленням документів про сортові, гібридні та посівні якості насіння, за введенням на­сіння в оборот. Важливим є той факт, що право видачі документів про якість насіння для всіх видів використання та в експортно-ім­портних операціях надається лише державним насіннєвим інспек­ціям.

Згідно із Законом України від 30 червня 1993 р. "Про карантин рослин" в системі Мінагрополітики діє Головна державна служба з карантину рослин. Вона діє на підставі Статуту державної служби з карантину рослин України, який Кабінет Міністрів затвердив сво­єю постановою від 28 жовтня 1993 р. № 892. На неї покладено обов'язок здійснювати систему державних заходів щодо захисту рослин, продукції їх перероблення, сировини, окремих вантажів тощо від карантинних об'єктів.

До державної служби з карантину рослин належать: Головна державна інспекція з карантину рослин з Центральною науково-дослідною карантинною лабораторією та Центральний фумігаційний загін Мінагрополітики, інші спеціальні органи в галузі каран­тину рослин, підпорядкованих Головній державній інспекції з ка­рантину рослин.

До компетенції органів державної служби з карантину рослин віднесено: проведення експертизи підкарантинних матеріалів та об'єктів, видача карантинних документів на імпорт насіння, рос­лин і продукції рослинного походження; внесення подання до Ка­бінету Міністрів України про запровадження особливого карантин­ного режиму, здійснення контролю за додержанням законодавства з карантину рослин, зокрема під час укладання договорів (контрак­тів) на завезення з-за кордону продукції рослинного походження; державний контроль за вжиттям карантинних заходів підприємс­твами, установами, організаціями та громадянами. Для виконання цих повноважень вказані органи мають право вживати відповідно до законодавства термінові заходи щодо локалізації та ліквідації ка­рантинних об'єктів, запобігання їх поширенню.

Контроль за дотриманням законодавства про охоро­ну прав на сорти рослин здійснює Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин, яка діє на підставі Положення, затвердже­ного наказом Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 16 січня 2003 р. № 17-1. Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин є структурним підрозділом Державної служби з охо­рони прав на сорти рослин.

 

72_Порядок виробництва продукції тваринного походження.

 

Відповідно до п. 66 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" госпо­дарська діяльність з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи поход­ження та аномалій тварин підлягає ліцензуванню. Ліцензії на таку діяльність видає Мінагрополітики. Інші види діяльності з племін­ної справи у тваринництві ліцензуванню не підлягають.

Державна атестація і присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві провадяться один раз на 4 роки. Суб'єкти племінної справи всіх форм власності, які бажають набу­ти відповідного статусу, подають заявку до головних управлінь сіль­ського господарства і продовольства облдержадміністрацій.

Племінні тварини підлягають реєстрації в документах з племін­ної справи, дані про них треба вносити до документів офіційного обліку продуктивності, які оформляються державними контролерами-асистентами та підтверджуються відповідними організаціями, котрі досліджують якісні показники одержаної продукції. Вони підлягають також офіційній класифікації (оцінюванню типу в ба­лах), яку провадять експерти-бонітери.

Суб'єкти племінної справи у тваринництві зобов'язані згідно зі ст. 7 Закону "Про племінну справу у тваринництві" застосовувати для осіменіння та парування маточного поголів'я тільки атесто­ваних у встановленому порядку та допущених до відтворення плід­ників вищої племінної (генетичної) якості працівників.

Племінні тварини та племінні стада підлягають державній ре­єстрації, яка полягає у внесенні даних про племінних тварин, що мають відповідну генетичну якість та рівень продуктивності, до державних книг племінних тварин. Племінні стада реєструються у Державному племінному реєстрі.

Згідно зі ст. 13 Закону "Про племінну справу у тваринництві" власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племін­ні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклі­тин. Ними послуго­вуються для підтвердження якості племінних (генетичних) ресурсів і для захисту прав споживачів племінної продукції. Порядок оформлення племінних свідоцтв регулюється Положенням про племін­не свідоцтво (сертифікат), затвердженим наказом Мінагрополітики України від 29 грудня 2002 р. № 416.

Наявність племінного свідоцтва є обов'язковою умовою реалі­зації племінних (генетичних) ресурсів для відтворення на внутріш­ньому і зовнішньому ринках, а також переміщення коней для їх випробування, участі в змаганнях та парувальній кампанії. Під час ввезення племінних (генетичних) ресурсів з-за кордону племінне свідоцтво заповнюється на основі перекладу закордонних племін­них документів українською мовою. Племінні свідоцтва видають на замовлення власника племінних (генетичних) ресурсів держплемін-спектором району або відповідальним фахівцем організації, визна­ченої Мінагрополітики