Порядок укладання біржових угод з сільськогосподарською продукцією.

 

Біржові угоди - укладені учасниками бірж. торгівлі договори (угоди) стосовно бірж. товару у ході бірж. торгівлі. Своїм екон. змістом спрямовані на передачу майна у власність покупця. Юридично така переда­ча оформляється договорами купівлі-прода-жу, постачання, обміну. Б. у. в принципі не відрізняються від угод, укладених поза бір­жею. Щодо них залежно від змісту застосо­вуються правила про відповідний договір, існуючий у чинному законодавстві. Деякі спец, вимоги до Б. у. містить Закон України «Про товарну біржу» (1991), де зазначено, що Б. у. можуть укладатися тільки членами біржі або брокерами;укладена під час бірж, торгів угода має бути подана на реєстрацію на біржі не пізніше наступного дня. Угода визнається укладеною з моменту її реєстра­ції на біржі і нотаріальному засвідченню не підлягає.

До біржових торгів допускається сільськогосподарська продукція визначеного переліку (затверджується біржею) стандартної якості, що є реальним товаром, а також стандартні контракти на цю продукцію, що допущені біржею у встановленому порядку до торгів.

За рішенням біржового комітету до торгів може бути допущена також продукція, що забезпечує виробництво сільгосппродукції, кількість якої не повинна перевищувати 40 відсотків від загального обсягу товару.

Стандартним контрактом на біржовий товар є контракт, в якому кількість, якість, базис поставки та строки виконання є стандартними.

Єдиною змінною величиною стандартного контракту є ціна, що визначається в процесі біржового торгу.

Згідно „Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією” затвердженими наказом Міністерства сільського господарства і Продовольства України, Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 3.04.96 р. N 103/44/62

Біржова угода умовно проходить два етапи укладення.

Перший — починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця, і закінчується в момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, одночасно брокери-покупці та -продавці підтверджують підписами на тікетах згоду на купівлю та продаж.

На другому етапі угода оформляється письмово біржовим контрактом, що підписується брокером-покупцем і -продавцем та уповноваженою особою біржі.

Біржовий контракт має включати в собі положення щодо прав і обов’язків з митного оформлення експорту продукції. Зазначені положення можна викласти і окремим протоколом як додаток до контракту.

Біржова угода вступає в дію з моменту її підписання обома сторонами.

Угода, укладена на біржових торгах, повинна бути зареєстрована та оформлена як біржовий контракт.

Біржовий контракт має включати в собі положення щодо прав, обов’язків і відповідальності з митного оформлення експорту продукції, які не суперечать укладеному біржовим посередником — членом біржі — договору на брокерське обслуговування продавця цієї продукції. Зазначені положення можна викласти і окремим протоколом як додаток до контракту.

Дані підписаних брокером тікетів зіставляються з даними реєстратора про покупця, продавця, кількість товару та ціну укладених угод. У випадку розбіжності даних тікета з даними реєстратора рішення про умови угоди приймає маклер, що вів торги.

Брокери зобов’язані підписати контракт, а біржа його зареєструвати не пізніше наступного за укладенням угоди робочого дня. При підписанні контракту брокер зобов’язаний надати договори, на підставі яких він діяв в інтересах третіх осіб. Несвоєчасне підписання контракту визначається як відмова від оформлення угоди.

Біржовому контракту присвоюється реєстраційний номер, його форма та зміст затверджуються біржею. Контракт підписується брокерами, уповноваженими особами біржі та засвідчується печаткою біржі. Контракт оформляється в трьох примірниках: по одному для кожної із сторін угоди і один — для архівного зберігання на біржі. За поданням сторін біржа може видавати завірені копії контракту.

В разі укладення біржового контракту,

однією із сторін якого виступає покупець — нерезидент України, оригінали продавця і біржі гасяться уповноваженою біржею особою штампом або надписом “Копія”. Підставою для митного оформлення експорту продукції є тільки оригінал покупця.

Інформація щодо оформлених контрактів вноситься в журнал реєстрації контрактів.

За реєстрацію укладеної угоди біржа може встановлювати реєстраційний збір, що не може перевищувати 0,5 відсотків суми угоди з обох сторін, з урахуванням всіх податків, які встановлені на території України. Біржа самостійно визначає сторону або сторони, що оплачують державне мито за реєстрацію угоди згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (7-93).

В разі відсутності у біржовому контракті відомостей щодо прав, зобов’язань та відповідальності митному оформленню експорту продукції, декларування може виконати тільки продавець цієї продукції самостійно або через митного брокера.

В разі відсутності положень щодо митного оформлення експорту продукції у договорі на брокерське обслуговування продавця сільгосппродукції, при відмові продавця взяти участь в зовнішньоекономічному оформленні відповідальність за наслідки несе біржовий посередник, який уклав договір на брокерське обслуговування продавця.

При оформленні біржового контракту, стороною (сторонами) якого є нерезидент (нерезиденти) України, ціна біржової угоди зазначається в іноземній валюті. Перерахування здійснюється за курсом НБУ на день проведення торгів.

Розрахунки за цими контрактами здійснюються в іноземній валюті.

 

Види біржових угод.

 

Регулюється згідно „Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією” затвердженими наказом Міністерства сільського господарства і Продовольства України, Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 3.04.96 р. N 103/44/62

Під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, що пов’язані з:

- негайною (від 1 до 30 днів) взаємною передачею прав та обов’язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (спотова угода);

- відстроченою (від 30 до 360 днів) взаємною передачею прав та обов’язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (форвардна угода);

- взаємною передачею прав та обов’язків щодо стандартного контракту (ф’ючерсна угода);

- поступкою прав на майбутню передачу чи набуття прав і обов’язків щодо реального товару або стандартного контракту (опціонна угода).

Інші види угод щодо біржової сільськогосподарської продукції, контрактів чи прав вводяться біржею за погодженням з Мінсільгосппродом.

 

Договір лізингу.

 

За договором лізингу або договір фінансової оренди одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержува-чеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лі­зинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непря­мий лізинг), на певний строк за встановлену плату (ст. 806 ЦК).

Договір лізингу є двостороннім (обидві сторони договору наділені пра­вами та обов'язками) та відплатним (майно передається у користування за встановлену плату), може бути як реальним (коли договір вважається укладе­ним з моменту передачі лізингодавцем лізингоодержувачеві у користування майна), так консенсуальним. (коли лізингодавець зобов'язується передати майно у користування лізингоодержувачеві).

Сторонами договору лізингу є лізингодавець лізингоодержувач. Крім сторін, у договорі непрямого лізингу бере участь продавець (постачальник).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена ін­дивідуальними ознаками, віднесена, відповідно до законодавства до основ­них фондів. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні ціннос­ті, що призначаються платником податку для використання у господарській Діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календа­рних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень поступово зменшується у зв'язку з фі­зичним або моральним зносом (п. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподатку­вання прибутку підприємств" від 28.12.1994 р.)

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК Украї­ни). Також не можуть бути предметом даного договору цілісні майнові ком­плекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів (ч 5 ст. 292 ГК). Предмет договорі лізингу — це переважно майно, яке раніше не використовувалось наймодавцем та придбане лише з метою иередання його в найм.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено догово ром або законом.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм з урахуванням його особливостей. До відносин, пов'язаних із лізингом, засто­совуються загальні положення про кулівлю-лродаж та положення про дого­вір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Форма – письмова.

Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

• належним чином користуватися майном, підтримувати його відповідно до умов договору, на яких воно було передане, з урахуванням його природного зносу та змін майна, погоджених сторонами;

• своєчасно та у повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком здійснювати лізингові платежі;

• у разі припинення договору, якщо він не реалізує своє право на купівлю (викуп) майна та не продовжить його використання, повернути майно у стані, зазначеному в договорі.

Лізингоодержувач має право:

• відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору, або затримувати належні лізин-годавцеві платежі до усунення ним порушення;

• вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, що виникли внаслідок його винних дій або упущень.

 

Види договорів лізингу.

 

Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до українського законодавства розрізняють два типи лізингу: внутрішній і міжнародний.

При здійсненні внутрішнього лізингу лізингодавець, лізингоодержувач і продавець (постачальник) є резидентами України. Якщо предмет лізингу знаходиться у власності резидента України, договір міжнародного лізингу регулюється законодавством України.

При здійсненні міжнародного лізингу лізингодавець чи лізингоодержувач є нерезидентом України. Якщо предмет лізингу знаходиться у власності нерезидента України, то договір міжнародного лізингу регулюється національними законами в області зовнішньоекономічної діяльності.

У межах довготермінової оренди розрізняють два види лізингових операцій: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший того, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладення договору.

Після закінчення терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або придбавається ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший того, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю та може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Розрізняють три форми лізингу:

- зворотний лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;

- пайовий лізинг - це здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

- міжнародний лізинг - це договір лізингу, коли суб'єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Розрізняють довго-, середньо- та короткотерміновий лізинг:

- довготерміновий - лізинг, що здійснюється протягом трьох і більше років;

- середньотерміновий - здійснюється протягом півтора – три роки;

- короткотерміновий - здійснюється здебільшого до півтора року.

У господарській практиці сучасних розвинутих країн застосовуються різні види лізингу, кожен з яких характеризується специфічними особливостями. Найбільш розповсюдженими є:

· оперативний (сервісний) лізинг (operating lease)

· фінансовий (капітальний) лізинг (Financial lease)

· зворотній лізинг (sale and lease back)

· частковий лізинг (за участю третьої сторони) (leveraged lease)

· прямий лізинг (direct lease)

· сублізинг (sub-lease)

Втім, усі існуючі види угод є різновидами двох базових форм лізингу – оперативного або фінансового. Розглянемо детально механізм дії найбільш розповсюджених видів лізингу:

 

ЦК України виділяє два види лізингу: прямий та непрямий.

Прямий лізинг є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається об'єкт, який євлас­ністю лізингодавця придбаний без попередньої домовленості із лізингоодер-жувачем. Взагалі, відносини прямого лізингу не дуже поширені у світі. Як правило, таке підприємство-постачальник віддає перевагу створенню своєї лізингової компанії.

У непрямому лізингу беруть участь лізингодавець, лізингоодержувач та продавець (постачальник) предмета лізингу. Він може укладатися у формі ба­гатостороннього правочину або у формі цілої низки правочинів. Особливістю даного виду є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізин­годавцем для передання його у лізинг. Лізингоодержувач визначає всі специ­фікації засобів виробництва (предмета майбутнього лізингу), обирає само­стійно постачальників та умови постачання. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин досить часто застосовується у світовій практиці

Ремонт технічне обслуговування предмета договору лізингу здійсню­ються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).