Дидактика початкової школи. Розробка теоретичних засад дидактики Я.А.Коменського, І.Г. Песталоці, К. Д. Ушинського. Сучасна дидактика початкової школи.

Дидактика початкової школи. Розробка теоретичних засад дидактики Я.А.Коменського, І.Г. Песталоці, К. Д. Ушинського. Сучасна дидактика початкової школи.

Дидактика – галузь педагогіки, яка досліджує теорію освіти і навчання.

Дидактика як наука описує існуючі системи навчання, досліджує навчальний процес з метою його вдосконалення, розвиває нові ідеї, впливає на педагогічний процес. Отже, - це теоретична і нормативно – практична наука. Як теоретична наука вона вивчає реальний педагогічний процес, установляю певні факти, зв’язки, залежності, закономірності, прогнозує наскільки навчальної діяльності, моделює експеримент.

Таким чином, дидактика як наука має пояснювальну, перетворюючу і нормативно – прикладну функції.

Основоположником сучасної наукової педагогіки вважається видатний чеський педагог Я. А. Коменський. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління.

У своїй праці Я.А. Коменський виклав основи теорії навчання: зміст освіти, дидактичні принципи, методику організації класно-урочної системи, зробив спробу виявити закономірності навчання. Він, зокрема, розкрив перші усталені залежності між можливостями учнів та умовами навчання, сформулював вимоги і правила навчання з урахуванням віку дітей. Коменський накреслив таку структуру освіти: материнська школа – виховання в сімї до 6 років; з 6 до 12 р.- навчання в елементарній школі, яку він назвав «школа рідної мови» (у цій школі діти вивчали рідну мову, арифметику, елементи геометрії, географії, природознавства, Святого письма, а також деякі ремесла); з 12 до 18 років – навчання в латинській школі або гімназії; вища освіта – з 18 до 24 років в Академії.

Дидактичні погляди Я.А.Коменського

Я.А.Коменський — загальновизнаний батько дидактики. Вказавши, що виховання людини потрібно починати з освіти, Коменський розробив закінчену теорію навчання – дидактику, або як він пише у передмові до “Великої дидактики“: “універсальне мистецтво всіх вчити всьому легко, швидко, ґрунтовно, притому вчити так, щоб неуспіху бути не могло“. Серед багатьох дидактичних проблем, які розробив Коменський, можна виділити найголовніші.

Основу його дидактичного вчення становлять три найважливіших принципи:

— виховуючий характер навчання;

— зв’язок навчання з життям;

— відповідність навчання віку учнів.

.Виступаючи за єдність і наступність усіх типів шкіл, Коменський писав: “У перших двох школах все буде викладатися у більш загальних рисах, а в наступних – все більш детально і чітко“.

Шкільна освіта повинна бути універсальною: “У школах потрібно вчити всіх усьому... Але не вимагати знання всіх наук і мистецтв, адже це безглуздо і за малою тривалістю нашого життя неможливо, а прагнути навчити розпізнавати основи, властивості і цілі всього найважливішого, що існує і розвивається, щоб у цьому світі не зустріти нічого, про що б вони (учні) не могли скласти бодай скромного судження“.

Дидактика К. Ушинського. Він вимагав будувати навчання на основі врахування національних, вікових, статевих і психологічних особливостей дітей, наголошував на значенні повторення в процесі навчання, обґрунтував дидактичні принципи свідомості, наочності, систематичності, міцності засвоєння знань. Вагоме місце в дидактичній системі К.Д. Ушинського займає висвітлення проблем оптимізації пізнавальної активності школярів, емоційності навчання, розвитку мислення і мовлення учнів, забезпечення наступності в навчанні, належної організації самостійної роботи й творчості школярів, шкільного краєзнавства. Надзвичайно важливо те, що він не просто проповідував свою дидактику, а дав їй глибоке наукове обґрунтування та класичний взірець втілення на практиці. Духовно-моральне виховання, на думку Ушинського, має розвивати в дитини гуманність, почуття національної і власної гідності у поєднанні зі скромністю, чесність і правдивість, патріотизм, працьовитість, дисциплінованість. Завдання і зміст духовно-морального виховання він визначив з огляду вселюдських, народних і національних культурних цінностей, виходячи з вимог народних чеснот і норм християнської моралі, дбаючи, щоб воно розвивало в дитині твердий характер і волю, стійкість, почуття громадянського обов'язку. Прищеплення християнської релігійності він вважав невід'ємним компонентом духовно-морального виховання молоді. "Є тільки один ідеал довершеності, перед яким схиляються всі народності, це ідеал, що його дає нам християнство. Усе, чим людина, як людина, може і повинна бути, виражено цілком у божественному вченні, і вихованню залишається тільки, раніше всього і в основу всього, вкоренити вічні істини християнства", — писав К.Д. Ушинський.

Й.Г. Песталоцці розробив ряд ідей з дидактики початкової школи: положення про цілі навчання, виховання, розвитку, роль психічних засад у навчанні, його побудову з урахуванням людської природи, сили розуму, рук і серця. Основною метою навчання вчений вважав розвиток розуму, вміння логічно мислити й висловлюватись. Цей розвиток має відбуватися в різних видах діяльності. Основою пізнання і освіти школярів.

До теорії навчання значний внесок зробили російські психологи Павло Блонський (1884—1941), Лев Виготський (1896—1934). Завдяки їх працям дидактика як система виховання в школах у 30-ті роки XX ст. стала більш обґрунтованою, завершеною. Видатним дидактиком-практиком XX ст. був вітчизняний педагог Василь Сухомлинський (1918—1970), який розвинув ідею розумового виховання дитини під час навчання та практичної діяльності у педагогічній справі. У 50—80-х роках XX ст. розробці теоретичних питань дидактики приділяли увагу багато вітчизняних та зарубіжних учених-педагогів, а також психологів. Дидактика як складова педагогічної науки постійно поповнюється оригінальними ідеями завдяки знахідкам творчо працюючих учителів, педагогів-новаторів. Нині педагогічній громадськості широко відомі імена таких майстрів педагогічної праці, як В. Шаталов, С. Лисенкова, ПІ. Амонашвілі, М. Щетинін, Є. Ільїн та інші. Сучасна дидактика запроваджує нові підходи до навчального процесу — його кібернетизацію, “гнучкі технології”, модернізовані методи і форми навчання. Зберігаючи цінні ідеї традиційного навчання, вона сприяє вдосконаленню освіти і навчання відповідно до вимог суспільства.

Завдання та зміст управління і керівництва школою у контексті завдань Національної доктрини розвитку освіти в Україні в ХХI столітті.

Управління – діяльність, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на об’єкт управління.

Зміст діяльності самоврядування - самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, наукової, методичної, комерційної діяльності, участь у формуванні, участь у формуванні планів прийому учнів, слухачів з урахуванням державного замовлення та замовлень місцевого значення; визначення змісту шкільного комплексу освіти, форм і методів навчання; прийняття на роботу пед.. працівників, здійснення громадського контролю за організацією харчування у навч.-вихов. Закладах.

Принципи управління – це вихідне положення, якого дотримується в управлінні.

Принципи:

- науковості (опора на положення педагогіки, психології та ін.. галузі науки про навчання, виховання і освіти;

- принципи демократизації – розвиток колегіальності в роботі, підзвітність керівництва трудовому колективу, конкурсний відбір керівних кадрів;

- принцип участі громадськості – (створення різних комісій, які сприяють роботі школи)

- принципи гуманізації – (створення гуманних стосунків у дитячому і педагогічному колективах.)

- принцип компетентності - (знання справи)

- принцип оптимізації – (раціональне використання засобів і одержання найкращих результатів)

- принцип правильного добору і використ. кадрів

- принцип ініціативи і активності.

Методична робота в школі.

Методична робота в школі – спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога. Методична робота покликана стимулювати підвищення наукового рівня вчителів, їх підготовку до засвоєння змісту нових програм і технологій реалізації, досягнень психолого – педагогічних дисциплін. І методик викладання, передового педагогічного досвіду. Методична робота здійснюється за такими напрямами: 1. Поглиблення філософсько – педагогічних знань. Спрямоване на вивчення педагогічної теорії та методики навчання та виховання. 2. Вивчення принципів розвитку української національної школи. Передбачає збагачення педагогічних працівників надбанням укр. педагог. Думки, науки, культури, вивчення теорії та досягнень науки, оволодіння сучасними науковими методами. 3. Освоєння методики викладання додаткових предметів. Охоплює вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, дидактичних матеріалів. 4. Систематичне інформування про нові методичні розробки. Полягає у систематичному вивченні інструктивно – методичних матеріалів стосовно змісту і методики навчально – виховної роботи. 5. Оволодіння науково – дослідними навичками. Сприяє формуванню дослідницьких умінь, організації власного теоретичного пошуку, аналізу та оцінювання результатів педагогічних досліджень. Методичну роботу проводять в індивідуальній, груповій та колективній формах. Індивід. Форма методичної роботи є складовою самоосвіти свит еля, здійснюється за індивід. Планами з урахуванням його професійних потреб., результатів. Колективні й групові форми методичної роботи. Методична робота. Об’єднує всіх педагогів школи, очолює її найчастіше директор або завуч. Тут обговорюються і обираються варіанти змісту освіти, форми і метооди навчально – виховного процесу та способи їх реалізації. Методичні об’єднання (комісії) вчителів. Вони покликані забезпечити ознайомлення педколективу з новою педагогічною інформацією, передови досвідом, сприяти впровадженню їх у навчально – визовний процес. Взаємовідвідування уроків. Сприяє підвищенню майстерності вчителя. Єдиний методичний день. Проводять його 1 раз на чверть для всіх педагогів школи. Методичні семінари – практикуми. Орієнтовані на забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки вчителя. Школа передового досвіду. Реалізує цілі та завдання індивідуального та колективного наставництва. Школа молодого вчителя. Завдання полягає у сприянні професійному становленню учителів – початківців. Проблемні (інноваційні групи). Спрямовують свої зусилля на вивчення, узагальнення й поширення передового досвіду. Науково – педагогічна конференція. Організовують її за підсумками роботи на певному проміжку часу або після завершення певного етапу роботи. Творчі звіти вчителів. Проводять перед атестацією педагогічних працівників. Опорні школи. Ними є ЗОШ, які беруть на себе роль методичних центрів кількох найближчих шкіл. Їх завданням є використання, пропаганда і впровадження в практику ін..шкіл досягнень психолого – педагогічної науки. Експериментальний педагогічний майданчик. Створюють для апробації педагогічних інновацій, спрямованих на оновлення змсту навчання, впровадження нових технологій у практику закладів освіти. Нетрадиційні форми метод. роботи: До них належать: Педагогічні ігри, моделювання педагогічних ситуацій, олімпіади, виховні заходи, методичні „ мости”, ярмарки, аукціони, виставки.

13. Навч плани, програми, підручники для початкової школи. Державний стандарт загальної середньої освіти України. (Освітня галузь "Початкова шк").

Навч план - документ, що визнач набір навч предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість год, відвед на кожний навч предмет, структуру навч року. Згідно із Закон «Про загал серед освіту» БНП загальноосв навч заклад визнач структ зміст загальн серед освіти через інваріант і варіативну складові, які встановл погодин та змістове співвідношен між освіт галузями, гранично допустиме навч навантаж на уч та загальноріч кількість навч год. Навч прогр - документ, що визначає зміст і обсяг ЗУН з кожного навчг предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навч. Навч прогри мають відповідати високому наук рівню, передбачати вих потенціал, генералізувати навч матер на основі фундаментальн положень сучас науки, групувати його навколо провідних ідей і наук теорій. У них не повинно бути надто ускладненого і другорядного матер; їх призначен - реалізовувати міжпредметні зв'язки; ідеї взаємозв'язку науки, практики і виробництва, передбачати формуван умінь і навичок уч з кожного предмета.

Основні розділи навч прогр: - пояснюв записка, яка містить виклад мети навч з певного предмет, ознаки процесу (організац навч кожного кл); - зміст навчг матер, поділений на розділи і теми із зазначен кількос год на кожну з них; - обсяг ЗУН з певного предмета для уч кожного кл; - перелік унаочнень, літ для уч та мет літ для викладач; - критерії оцінюван ЗУН щодо кожного з видів роб. Підруч - книга, що містить основи наук знань з певної навч дисципліни відповідно до мети навч, визначеної прогрою і вимогами дидактики. Підруч повинен забезпечувати науковість змісту навч матер, якість, точність, простоту і доступн викладу, чіткість у формулюван визначень правил, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навч матер за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділен шрифтом важливого матер, худож оформлен. Структура підруч: 1. Тексти: основний, додатк, пояснювал. 2. Позатекст компоненти: апарат організац процесу засвоєння змісту; запитан і завдан; інструктивні матер (пам'ятки, зразки розв'язуван задач); таблиці; написи-пояснен до ілюстративн матер; вправи; ілюстратив матер (фотографії, малюнки, плани, карти та ін.); апарат орієнтуван (вступ, зміст, бібліограф. Репродукт текс - високоінформатив, структур, зрозумілі учм, відповідають завдан пояснювал-ілюстратив навч. Проблем текст подають у формі проблем монологу, в якому з метою створен проблем ситуацій позначають суперечності, вирішують проблему, аргументують логіку формуван думки. Комплекс текст містить певні дози інформац, необхідні учм для розумін проблеми, а проблема визначаєт за логікою проблем навч. Навч посібн - книга, матеріал якого розширює межі підруч, містить додатк, найновіші та довідкові відомості. До цієї категорії навч видань належать атласи, довідн, збірники задач і вправ, словники, хрестомат.

Згідно із Закон Укр "Про загал серед освіту" Держ стандарт загал серед освіти склад з держ стандарт поч, базової і повної серед освіти. Держ станд поч загал освіти розроблений відповідно до пізнавальн можливостей діт мол шк віку і передбачає всебічн розвиток та вих особист через формуван в уч бажан і вмін вчитися, повноцін мовленнєв, читацьк, обчислювальн умінь і навичок, умінь і навич здоров способу жит.1. Загал частина: Базовий навч план поч шк є складовою ДС загал серед освіти. Він дає цілісне уявлен про зміст і структуру цього рівня освіти, встановлює погод співвідношен між освітн галузями, визначає граничнодопустиме навантажен уч та загальноріч кількість год. БНП склад з таких освіт галузей: - мови і літ, матем, здоров і фізич культ; - технологія, мистецтво, людина і світ, які побудован за змістовими лініями. На основі БНП, який визнач загальні засади побудови почат освіти, МОН Укр розробл типові навч плани для загальноосв навч закладів. У типових навч планах зміст освіт галузей реалізуєт через навч предмети і курси інваріан складової. На основі типов навч планів навч заклади щороку складають роб навч плани, в яких конкретизуєт варіатив складова почат освіти з урахуван особливостей організац навч процесу. Тривалість навч р в поч шк не може бути меншою, ніж 175 роб дн, а тривалість ур становить: у 1 кл - 35 хв, у 2-4 кл - 40 хв. Бюджет фінансуван загальноосвіт навч закладу здійснюєт відповідно до встановленої БНП сумарної кількості год інваріан і варіатив складових з урахуван можливого поділу кл на групи при вивчен окремих предметів

Дидактика початкової школи. Розробка теоретичних засад дидактики Я.А.Коменського, І.Г. Песталоці, К. Д. Ушинського. Сучасна дидактика початкової школи.

Дидактика – галузь педагогіки, яка досліджує теорію освіти і навчання.

Дидактика як наука описує існуючі системи навчання, досліджує навчальний процес з метою його вдосконалення, розвиває нові ідеї, впливає на педагогічний процес. Отже, - це теоретична і нормативно – практична наука. Як теоретична наука вона вивчає реальний педагогічний процес, установляю певні факти, зв’язки, залежності, закономірності, прогнозує наскільки навчальної діяльності, моделює експеримент.

Таким чином, дидактика як наука має пояснювальну, перетворюючу і нормативно – прикладну функції.

Основоположником сучасної наукової педагогіки вважається видатний чеський педагог Я. А. Коменський. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління.

У своїй праці Я.А. Коменський виклав основи теорії навчання: зміст освіти, дидактичні принципи, методику організації класно-урочної системи, зробив спробу виявити закономірності навчання. Він, зокрема, розкрив перші усталені залежності між можливостями учнів та умовами навчання, сформулював вимоги і правила навчання з урахуванням віку дітей. Коменський накреслив таку структуру освіти: материнська школа – виховання в сімї до 6 років; з 6 до 12 р.- навчання в елементарній школі, яку він назвав «школа рідної мови» (у цій школі діти вивчали рідну мову, арифметику, елементи геометрії, географії, природознавства, Святого письма, а також деякі ремесла); з 12 до 18 років – навчання в латинській школі або гімназії; вища освіта – з 18 до 24 років в Академії.