Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння

Понятійний апарат суч. дидактии: навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, зміст освіти, процес і методи навчання та форми організації. Навчання – процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює знання. Освіта—процес засвоєння систематизованих знань і формування на них основі світогляду, розвитку пізнавальних сил. Викладання—організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів. Учіння—власна авчальна діяльність учня. Знання—факти, відомості, наукові теорії, які системно закріплені у свідомості людини. Уміння – здатніст свідомо діяти на основі засвоєних знань. Передбачають використання набутих знань. Навички—автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії.

3. Історія становлення основних рис суч.дидактики

В 2 пол.20ст. починают формуватися нові дидакт.системи. основними її ознаками були: 1.методологічні основи—об’єктивні закономірності філософії пізнання.2. сутність навчання—навчання повинно ґрунтуватися на суб’єктно-об’єктних відносинах між педагогом та учнем. Таким чином основним завданням навчання є переорієнтація на особистість того, що вчиться. Основні ідеї програмованої концепції навчання: доза інформації про предмет, який вивчається; завдання операції, щодо роботи з інформ.та її засвоєння.; контрольні завдання і вказівки про повторення вправи або перехід до наступного етапу. В сучасній дидакт., крім програм викор.і інші інфор..технології: бази даних, бази знань, комп’ютерні дидакт.ігри.

Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.

Підручник- книга, яка містить основні наук. Знання з певної навч. дисцип.викладені з цілями навч., визначені програмою і вимогами дидактики. У навчальному процесі підручник виконує такі функції: освітню, розвивальну, виховну, управлінську, дослідницьку. Вимогт до підручників—науковий зміст матеріалу, точність, простота і доступність його викладу, чіткість формування визначень, правил, законів, ідей, точну і доступну мову тексту, розподіл навчального матеріалу. Навчальний матеріал підручника складається з емпіричного і практичного процесу засвоєння знань.

Сутність процесу навчання

Під поняттям викладання сьогодні розуміють упорядковану діяльність педагога, спрямовану на реалізацію цілей навчання, забезпечення управління навчально пізнавальної діяльності учнів. Під поняттям учіння—процес у ході якого на основі пізнання вправляння та набутого досвіду виникають нові форми поведінки і діяльності. Зрозуміло, що протікання процесу навчання не можливе без взаємодії співробітництва, партнерства між педагогами і учнями. Процес навчання є складною цілісною системою. Найважливішими його компонентами є цільовий, стимуляційно мотиваційний, змістовий, операційно діяльнісний, оцінно результативний.

Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.

Протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва, партнерства між педагогами і учнями, їх діяльностями. Взаємодія передбачає безпосередні контакти учителя й учня, співробітництво, партнерство—контакти, дія яких може поширюватись у часі та просторі. Наприклад, виконання учнями домашніх завдань, проведення самостійних спостережень, досліджень. У будь якому варіанті головним є те, щоб ці контакти сприяли стимулюванню, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, її організації. І це досить суттєво: без інтересу до навчального предмета, навчального матеріалу учень не буде працювати ні на уроці, ні вдома. У такому випадку, процес навчання—динамічна взаємодія учителя і учнів, у ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихованості особистості.

Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.

І навчання і пізнання відбуваються за схемою:живе спостереження об’єкта навчання чи пізнання—осмисленні і стотних властивостей, особливостей, зв’язків цього об’єкта—застосування здобутих знань на практиці. Навчання можна вважати специфічною формою пізнання об’єктивної дійсності, набуття суспільного досвіду. Між процесами навчання і наукового пізнання існують і певні відмінності. Передувсім на всіх рівнях навчання об’єктивно неможливе відкриття нових знань, оскільки учні засвоюють уже пізнані істини. Водночас відбувається дослідження об’єкта пізнання, який може бути представлений наочним або словесним зображенням. У процесі пізнання учні тільки здобувають нові знання, під час навчання, крім засвоєння цих знань, вони опановують уміння і навички.

Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.

Освітня функція у традиційному навчанні є базовою і передбачає озброєння учнів певною системою знань, навичок і вмінь. Виховна функція невіддільна від освітньої і спрямована на забезпечення єдності навчально-виховного процесу її різних освітньо-виховних системах, на його гуманізацію. Розвиваюча має глибокий соціально-психологічний і педагогічний зміст. Функція самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту учнів, самовиховання, систематичне формування навичок і умінь. Виокремлення цієї функції означає орієнтацію освіти на європейський і світовий освітні рівні, в педагогічній теорії яких особлива увага звертається на самовдосконалення, самонавчання, самореалізацію особистості, досягнення нею життєвого успіху.

Типи процесу навчання.

Догматичний—заучування учнями догматів Святого Письма. Основними видами діяльності учнів були: слухання, читання, механічне запам’ятовування і дослівне відтворення тексту.. пояснювально ілюстративний—учні сприймають і відтворюють знання, викладені вчителем в обробленому, готовому вигляді. Діяльність учнів—сприймання, розуміння, запам’ятовування і відтворення інформації, яку повідомляє вчитель. Пояснювально

21. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:

Словесні: пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, слів тощо. Метод пояснення використовується переважно під час пояснення нового матеріалу і процесі закріплення. Розповідь -послідовне розкриття змісту навчального матеріалу Лекція – усний великий за обсягом, складний за логічною побудовою виклад навчального матеріалу. Робота з підручником – організація самостійної роботи з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні Наочні: ілюстрування – оснащення ілюстраціями стистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін. Для кращого сприйняття матеріалу та наочності. Демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних установок тощо. Самостійне спостереження - безпосереднє сприйняття явищ дійсності. Ефективність спостереження залежить від якості зібраного метеріалу спостереження і його обробки під керівництвом вчителя, на їх основі роблять висновки, узагальнення

Практичні: вправи, лабораторні роботи,. практичні роботи,дослідницькі роботи.

22. Класифікація методів навчання на сонові:

Ступеня пізнавальної активності – пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі.

Дидактичної мети – які треба вирішувати на конкретному етапі навчання: метод оволодіння знаннями, формування умінь та навичок, застосування отриманих знань та умінь і навичок.

23. Форми навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учня, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Особливості організації форми навчання: вияв зовнішніх функцій учителя та учня відповідно до розпорядку (пояснення, прослуховування, завдання вчителя тощо); діяльність учня та учителя здійснюється у певних часових межах – урок 45-30 хв, може бути спареним; склад учнів буває постійним чи змінним; в організаційній формі навчання є певний порядок спілкування учителя з учнем;організаційна форма безпосердньо не повязана з характеристикою процесу навчання, його головними закономірностями.