Педагогіка як наука. Її предмет, етапи розвитку.

Модуль І.

Педагогіка як наука. Її предмет, етапи розвитку.

Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості..

Предметом педагогіки до ХХ ст. вважали педагогічний вплив першого об'єкта на ін. Сучасним предметом педагогіки є педагогічна взаємодія двох суб'єктів – вихователя батька і учня чи студента, яка спрямована на один об'єкт. Є три етапи розвитку педагогіки:

1. донауковий – (представленний етнометодологією Ясивал, Стельмахович) цей етап характеризується узагальненням досвіду виховання дитини у сім'ї та суспільстві, визначенням загальних норм організації цього процесу.

2. розвиток педагогіки у філософії Сократ, Аристотель, Квінті ліан, Платон, які ставили своїм основним завданням узагальнити місце, яке займає виховання у соціалізації людини, та розробити певні концепції виховання дитини у сім'ї, школі, державі.

3. З ХVІІ ст. розвиток педагогіки, як науки починається з розвитком теорії елементарної освіти, відбувається осмислення результатів діяльності існуючих шкіл, досвіду діяльності вчителів це покладається на продиктований потребами середовища запит створити у школі такі умови, щоб кожна дитина могла засвоїти елементарні знання.

Основні педагогічні категорії.

До основних педагогічних категорій належать – виховання, навчання, освіта.

Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості, який проходить під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Виховання передбачає формування певних якостей особистості і відбувається через взаємодію вчителя і учня. Виховання базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та ін. якостей особистості, розвиток її творчих здібностей. Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння і навички..

У кожному педагогічному процесі ці педагогічні категорії взаємопов'язанні та взаємозумовленні. Як у широкому соціальному так і в педагогічному значені виховання охоплює навчання і освіту. Закономірністю навчального процесу є виховуючий характер навчання.

Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з ін. науками.

Система педагогічних наук – це зв'язки та відношення, що склалися в процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань.

До педагогічних наук належать належить: загальна педагогіка, вікова педагогіка, корекційна педагогіка, галузеві педагогіки.

Загальна педагогіка вивчає головні теоретичні і практичні питання виховання, навчання, освіти, досліджує загальні проблеми нвчально-виховного процесу.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка і педагогіка дорослих) досліджує закони та закономірності виховання, навчання і освіти стосовно різних вікових груп.

Корекційна педагогіка вивчає і розробляє питання виховання, навчання та освіти дітей з різними вадами: сурдопедагогіка, Тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія, виправнр-трудова.

Галузеві педагогіки – військова, спортивна, вищої школиПедагогіка пов'язана з філософією, соціологією, естетикою, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини.

Філософія, соціологія, естетика допомагають педагогіці визначити мету виховання. Зв'язок педагогіки з ін. науками відбувається в різних напрямках: по-перше спільність об'єктів та закономірностей, по-друге інтеграція педагогіки та ін. наук, по-третє педагогіка спирається на ідеї ін. наук.

Рівні та методи науково-педагогічних досліджень.

Методологічна основа є багаторівневою системою, яку утворюють філософська методологія, опора на загальнонаукові принципи, конкретна наукова методологія, дисциплінарна методологія, методологія міждисциплінарних досліджень. Метод анкетування дає змогу підвищити об'єктивність інформації про педагогічні факти, явища, процеси оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.Метод бесіди – джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Потрібно мати план бесіди, основні і додаткові запитання, створити атмосферу для відвертого обміну думками.

Метод педагогічного спостереження – спеціально організоване сприйняття педагогічного процесу у природних умовах.Метод аналізу результатів діяльності учня – аналіз результатів видів діяльності учня, який допомагає скласти уявлення про нього за реальними справами. Метод реєстрування – виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю, або відсутністю її.

Філософські основи педагогічного процесу. Аксіологія, онтологія та ідеологія.

Філософія освіти існує у трьох напрямах: 1. філософія освіти, як самостійна наука; 2. філ. освіти як самостійна наукова галузь; 3. філ. освіти розглядається в руслі загальної філософії.Ідеологію виховання прийнято розглядати у двох напрямах: виховання як розвиток, виховання як формування.Аксіологія виховання представляє школу консерватизму. Вихов. у школі повинно забезпечити передачу дитині стандартів і норм, які суспільство вважає правильними. Завд. школи не вносити новизну, а вивчати старе.У ХХ ст. філософію освіти представляють:1. філософія свободи – завд. школи і сутність виховання в тому, щоб надати людині свободу для вільного розвитку.

2. філософія прагматизму – дитина у школі повинна здобувати знання через власний досвід.

3.філ. екзистенціалізму – перше що має створити школа то це можливості для пізнання себе, свободу вибирати себе знаходити і відтворювати свої цінності

4. філ. заперечення права на істину – жодна людина і вчитель не має права казати, що володіє істиною, тому школа має створити умови для здобуття досвіду. Школа має максимально наблизитись до істини.

7. Загальнонаукова

Методологія:основні підходи.

. Поняття “методологія” має два основних значення:а)система визначених способів і прийомів, застосовуваних у тій або іншій сфері діяльності(у науці, політиці);б)навчання про цю систему, загальну теорію методу, теорію дії. Методологія вчить, як треба діяти вченому, або практикові, щоб одержати хороший результат;досліджує внутрішні механізми, логіку руху й організації знання. Основна функція методу-внутрішня організація і регулювання процесу пізнання і практичного перетворення того або іншого об’єкта. Методика відповідає конкретним цілям і задачам психолого-педагогічного дослідження, містить у собі опис об’єкта і процедур вивчення, способів фіксації і обробки отриманих даних. На основі визначеного методу може бути створено безліч методик. Наприклад, експериментальний метод у педагогічній психології втілений у методиках вивчення інтелекту, волі, особистості учня. 1.Філософська методологія(виражає світоглядну інтерпретацію діяльності)

2.Опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи.

3.Конкретна наукова методологія(сукупність методів, форм в конкретній науці).

4.Дисциплінарна методологія(сукупність методів, які використовують в певному розділі науки)

Розвиток педагогічної освіти і педаг.думки в Укр. У 13-перша пол.. 16ст.типи шкіл. Освітні тенденції.

У 13 ст.занепадає К.Р. разом з нею занепадає освіта. У 1596 р. було відкрито уніатські школи що орієнтувалися на західну пед..думку. але навчання у них велося укр..мовою. в епоху відродження з’явилися протестантські школи, навідоміші з них—соціанські та кальвіністські.Зкін.16ст.відкриваються початкові та підвищені школи, засновниками яких були братства. В основу діяльності братств було покладено ідеологію просвітництва. Братською школою підвищеного типу була Львів. Братська школа. І.Федоров, С. Зизаній, І. Вишенський.

Школа, освіта і пед.думка

Модуль 2.

М-ди самовиховання.

До методів безпосереднього вихов.впливу належати переконання, приклад, вправи, заохочення і примус. Особливо схильні до застосув.цих м-дів ті вихователі, які погано волод.основами педагогіки та псих-ї, мають небагатий арсенал вихов.впливів на вихованців.

Щодо методів опосередкованого виховн. впливу Макаренко підкресл., що не можна вихов.мужню люд., якщо не ств.для неї таких умов, за яких вона змогла би проявити мужність, все одно в чому – в стриманості, прямому відкрит.

слові, терпеливості, сміливості.Будь-яке вих.відбув. у соц.середовищі, де на вихованця мають вплив умови, які можна згрупув. так: 1. сусп.умови, різновиди яких є колектив, ритуали, сусп.робота.

2. матеріально-фіз., різновидами яких є матеріально-техн.умови навчання, вихов., відпочинку.

У методі самовиховання має бути поступове спрямування вихованця на самовиховання.

Типологія конфліктів.

 

Залежно від головних ознак конфлікти класифікують

За характером взаємодії: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, міжстатеві, внутрішньоособисті.

За ознаками вияву: відкриті, приховані.

За типом вирішення: прості, складні

За змістом: реалістичні (мають реальне підгрунтя для виникнення), нереалістичні (не мають реальної бази для виникнення)

За кінцевим результатом: продуктивні (корисні), непродуктивні(шкідливі, не дають нікому користі)

Залежно від напрямків комунікації: горизонтальні (конфлікт між рядовими членами колективу), вертикальні (конфлікт між підлеглим і керівником)

За кількістю осіб, які береть участь у протиборстві: діадичні (парні), в яки хдіють дві людини, локальні-охоплюють невелику кількість члені коллективу, загальні-втягнуті всі члени коллективу а також це можуть бути міжгрупові.

На етапі виникнення конфілкти бувають: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні.

Під час їх розвику: короткочасні, тривалі,затяжні.

На етапі усунення: керовані, погано керовані, некеровані.

Щодо результативноті: моблізуючі, чи дезорганізуючі.

З етичної точки зору: соціально прийнятні інеприйнятні.

Й модуль

Сутність процесу навчання

Під поняттям викладання сьогодні розуміють упорядковану діяльність педагога, спрямовану на реалізацію цілей навчання, забезпечення управління навчально пізнавальної діяльності учнів. Під поняттям учіння—процес у ході якого на основі пізнання вправляння та набутого досвіду виникають нові форми поведінки і діяльності. Зрозуміло, що протікання процесу навчання не можливе без взаємодії співробітництва, партнерства між педагогами і учнями. Процес навчання є складною цілісною системою. Найважливішими його компонентами є цільовий, стимуляційно мотиваційний, змістовий, операційно діяльнісний, оцінно результативний.

Типи процесу навчання.

Догматичний—заучування учнями догматів Святого Письма. Основними видами діяльності учнів були: слухання, читання, механічне запам’ятовування і дослівне відтворення тексту.. пояснювально ілюстративний—учні сприймають і відтворюють знання, викладені вчителем в обробленому, готовому вигляді. Діяльність учнів—сприймання, розуміння, запам’ятовування і відтворення інформації, яку повідомляє вчитель. Пояснювально

21. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:

Словесні: пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, слів тощо. Метод пояснення використовується переважно під час пояснення нового матеріалу і процесі закріплення. Розповідь -послідовне розкриття змісту навчального матеріалу Лекція – усний великий за обсягом, складний за логічною побудовою виклад навчального матеріалу. Робота з підручником – організація самостійної роботи з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні Наочні: ілюстрування – оснащення ілюстраціями стистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін. Для кращого сприйняття матеріалу та наочності. Демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних установок тощо. Самостійне спостереження - безпосереднє сприйняття явищ дійсності. Ефективність спостереження залежить від якості зібраного метеріалу спостереження і його обробки під керівництвом вчителя, на їх основі роблять висновки, узагальнення

Практичні: вправи, лабораторні роботи,. практичні роботи,дослідницькі роботи.

22. Класифікація методів навчання на сонові:

Ступеня пізнавальної активності – пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі.

Дидактичної мети – які треба вирішувати на конкретному етапі навчання: метод оволодіння знаннями, формування умінь та навичок, застосування отриманих знань та умінь і навичок.

23. Форми навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учня, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Особливості організації форми навчання: вияв зовнішніх функцій учителя та учня відповідно до розпорядку (пояснення, прослуховування, завдання вчителя тощо); діяльність учня та учителя здійснюється у певних часових межах – урок 45-30 хв, може бути спареним; склад учнів буває постійним чи змінним; в організаційній формі навчання є певний порядок спілкування учителя з учнем;організаційна форма безпосердньо не повязана з характеристикою процесу навчання, його головними закономірностями.

За способом проведення

За етапами навчальної діяльності За дидактичною метою та місцем в загальній системі уроків Нові види уроків: уроки-ігри, змагання, конференції, круглі столи тощо.

Окремо виділяють: міжпредметні уроки, театралізовані уроки, сугестичні(спираються на навіювання та самонавіювання), з різновіковим складом учнів.

Загальна структура уроку: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового метеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання.

 

Модуль І.

Педагогіка як наука. Її предмет, етапи розвитку.

Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості..

Предметом педагогіки до ХХ ст. вважали педагогічний вплив першого об'єкта на ін. Сучасним предметом педагогіки є педагогічна взаємодія двох суб'єктів – вихователя батька і учня чи студента, яка спрямована на один об'єкт. Є три етапи розвитку педагогіки:

1. донауковий – (представленний етнометодологією Ясивал, Стельмахович) цей етап характеризується узагальненням досвіду виховання дитини у сім'ї та суспільстві, визначенням загальних норм організації цього процесу.

2. розвиток педагогіки у філософії Сократ, Аристотель, Квінті ліан, Платон, які ставили своїм основним завданням узагальнити місце, яке займає виховання у соціалізації людини, та розробити певні концепції виховання дитини у сім'ї, школі, державі.

3. З ХVІІ ст. розвиток педагогіки, як науки починається з розвитком теорії елементарної освіти, відбувається осмислення результатів діяльності існуючих шкіл, досвіду діяльності вчителів це покладається на продиктований потребами середовища запит створити у школі такі умови, щоб кожна дитина могла засвоїти елементарні знання.