Діяльність і педагогічні погляди Й. Гербарта, С. Спенсера, Ж. Руссо, Д. Локка.

Німецький філософ Й.-Ф. Гербарт вважав, що мета виховання полягає у формуванні доброчесних людей. Він поділяв процес виховання на керування дітьми, виховуючи навчання і моральне виховання. Він говорив, що дитині від природи притаманна дикість, яку можна приборкати навчанням і вихованням. На його думку, система морального виховання ґрунтується на ідеї внутрішньої свободи, ідеї вдосконалення,ідеї приязні, ідеї права та ідеї справедливості. Вихована на таких ідеях людина ніколи не конфліктуватиме з середовищем. Англійський філософ, педагог, психолог Д. Локк категорично виступав проти шкільної освіти, він обстоював домашнє, індивідуальне виховання дітей. Ж.-Ж. Руссо був одним із представників хто розробив теорію формальної освіти. Згідно з нею основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам‘яті, інтелекту учня. Г. Спенсер є засновником теорії матеріальної освіти. Вона зумовлена швидким розвитком техніки, промисловості, транспорту, зв’язку. Її основним завданням є здобуття прикладних знань.

15. Інноваційні освітні процеси на поч. 20 ст. Педагогічні погляди Г. Кершентайнера, Д.Дьюї, М.Монтессорі, С.Френе.

Популярним напрямом тогочасної педагогіки була теорія”нового” виховання і “нових ” шкіл. До нових шкіл зараховували середні школи-інтернати, які відкривали й утримували на кошти приватних педагогів або педагогічних організацій. У таких школах панували сувора дисципліна, дитяче самоврядування. На поч.. 20ст. набула популярності педагогіка”громадянського виховання” і “трудової школи”. Її репрезентував нім. Педагог Г. Кершенштейнер. На його думку, в реальних училищах праця може здійснюватися в лабораторіях, в гімназіях вона обмежується роботою з книгою. Дж. Дьюї був переконаний, що виховання повинно спиратися на спадкові дані, враховувати інстинкти і практичний досвід дитини. На його думку, необхідного досвіду учні набувають передусім у процесі ручної праці, трудового навчання. Переоцінюючи значення практичної дії, він недооцінював теоретичні знання. М. Монтессорі була прихильником теорії вільного виховання. На її думку, школи повинні бути лабораторіями вивчення психічної діяльності дітей.

Розвиток освіти і педагогічної думки в Київській Русі.

У Київській Русі існували язичницькі та християнські школи. Перше свідчення про школи датоване 988 р. і пов’язане з хрещенням. У 11 ст.у період розвиткуК.Р. тут існували школи книжного вчення монастирські, школи грамоти, кормильство, жін..школи. школи книжного вчення—школи підвищеного типу, тут вивчали сім вільних мистецтв. Монастирські—відкривались при монастирях, навчали новоприйнятих ченців. Школи грамоти—існували в містах, тут навчалися діти заможних міщан. Кормильство—форма домашнього виховання феодальської знаті. Жін..школи забезпечували виховання жінок і знатних родів. Проо розвиток педаг.думки К. Р. свідчать різноманітні джерела, перекладні й оригінальні. Перекладні—Пчєла, Златоус, Ізборнік Святослава. До оригінальних—Слово про закон і благодать Іларіона, Повчання дітям Мономаха.

Розвиток педагогічної освіти і педаг.думки в Укр. У 13-перша пол.. 16ст.типи шкіл. Освітні тенденції.

У 13 ст.занепадає К.Р. разом з нею занепадає освіта. У 1596 р. було відкрито уніатські школи що орієнтувалися на західну пед..думку. але навчання у них велося укр..мовою. в епоху відродження з’явилися протестантські школи, навідоміші з них—соціанські та кальвіністські.Зкін.16ст.відкриваються початкові та підвищені школи, засновниками яких були братства. В основу діяльності братств було покладено ідеологію просвітництва. Братською школою підвищеного типу була Львів. Братська школа. І.Федоров, С. Зизаній, І. Вишенський.

Трактування поняття особи, індивід, особистість, індивідуальність. Поняття розвитку особистості, параметри розвитку.

Особистість—людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси зальнолюдського, сусьпільнозначущого та індивідуально неповторного. Індивідуальність—це цілісан характеристика окремої людини й її оригінальності та її психічного складу. Розвиток людини—це процес становлення та формування її особистості під впливом зовн. і внут., керованих та некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване навчання та виховання. Особа—сукупність соціального потенціалу людини, досвіду, масок, ролей, які людина викор.в індивід.досвіді. структура особистості: вроджений психо.фізіологічний потенціал; те що розвинулось—індивідуальні особливості, які розвинені на основі вроджених здібностей;те що набуто(соц..досвід);те куди йдемо(спрямованість, мотиви, цінності).

Поняття віку, теорії розвитку особистості.

Вікова періодизація—поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки, що вимірюються роками.

Школа, освіта і пед.думка

Укр.. д.п. ХVI – п.п.XVIII ст..

1569-Берестейська уніяàпоява укр. інтелігенціїà братські школи: серед.навч заклад;класно-урочна система;батьки і учні мають обов’язки закріплені у договорі; Острозька шк.-акадàвищ.навч.заклад; 7 класів;вивчали:мови,7 вільн.мистецтв, філософія і богословя; навчались там:І.Федеров, Г.Смотрицький.

Києво_могилянська академія (Київська братська шк.+Лаврійська шк.)àспершу Києво-братська колегія: навчались різні національності; 8 класів-4 нищих кл, 2 середніх, 2 старших. З 1701 р.-статус академії.

Козацька педагогіка:основа-підготовка фізичнозагарт, здорових, мужніх воїнів, які захищають батьківщину і опираються на традиції свого народу. Ступені:дошкільне родиннє виховання,родинно-шк. І підвищена освіта. Єзуїтські колегіумиàнавч.діти пол.. та укр. шляхтиàвиховання через не сприйняття мови і трад.свого нороду(окатоличення)

Уніатські школи(після 1659), школи мандрівних дяків(де вивч.церковну грамоту)

Пед.думка.

І.Федоров-видав у Львові першу друк.сх.слов. Г.Сковорода-пед.ідея:демократизм, гуманізм, народність, патріотизм)у байках благодійний Еродій, Байки Харківські)

Освіта і пед думка в Укр.під владою Росії.

Після рос-пол.війни лівобережжя+Київ до Рос.

Початкові, цифірні шк.(де діти різних станів здоб.елемент.зання), у XVIIIст. об"єдн.з полковими і гарнірованими шк..

Після зруйн ЗС, у 1786 Катерина ІІ указ згадно якого у губернських мітах відкривали гол.народні училища, а в повітови-малі народ.училища.

Колегії-навч.заклад середнього типу. Готували держ.службовців, вчителів, музикантів.

Навчання безстанове і безплатне.Перші гімназії у Харкові, Катеринославі, Чернігові, Полтаві. У Одесі інт.шляхетних дівчат.

Пед.думка:

І.Котляревський-письм, педагог,гром.діяч. Прихильник гармонійного і увсебіч вихов, особливе місце батьків.

М.Корф-педагог, орг.народ.освіти. Стврив земську трирічну шк.àпропаг.ідею загально об.освітиàвідкрив 100 таких шк.. Х.Алчевська-вчителька, організатор недільних шкіл. Відкрила безкоштовну Нд.шк.для жінок, відкрила шк.. для сільських дітей на Луганщині.

Освіта і пед.думка під владою Польші (1919-39)

освіта правобережжя була представлена різними навчальними закладами—здебільшого католицькими та єзуїтськими школами. У них навчалися діти польської та української шляхти, а також заможних селян. Відповідну роль у здійсненні колоніальної політики Польщі відігравали католицькі колегіуми, василіанські школи. Дітей української знаті виховували тут у дусі не прийняття мови та звичаїв свого народу. Збереження українських традицій певною мірою сприяли уніатські школи, які почали діяти після Берестейської унії 1596 р. Якщо спочатку вони давали непогані знання, то за панування Польщі рівень освіти у них знизився. В таких школах здебільшого навчали читати та писати польською мовою, зрідка лічби та початків латині. Організованого народного шкільництва не було. Місцями працювали школи мандрівних дяків, в яких вивчали церковну грамоту. Вчителями у них були учні братських шкіл та Київо-Могилян. Акад.., які з різних причин не могли продовжувати навчання. В народі їх називали дякам.