Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності. Новаторські ідеї майстрів навчання.

Інновації (італ. – новина, нововведення) – нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, ай різні сфери. Інноваційна діяльність в Україні передбачена проектом Концепції державної інноваційної політики (1997) та проектом Положення „ Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти” (1999). Інновація освіти – цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікації мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціально – економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагнення вчителів до освоєння та застосування педагогічних новинок, конкуренція загальноосвітніх закладів, яка стимулює пошук нових форм, методів організації навчально – виховного процесу, диктує відповідні критерії щодо добору вчителів. Головною рушійною силою інноваційної діяльності є вчитель, оскільки суб’єктивний чинник є вирішальним і під час впровадження і поширення нововведень. Педагог – новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконуються в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально – виховного процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності – інноваційний потенціал педагога. Виділяють такі критерії готовності до інноваційної діяльності: усвідомлення необхідності інноваційної діяльності; готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі; впевненість у тому, що зуссиля, спрямовані на нововведення в школі, принесуть результат; узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю і ін.. Інноваційна спрямованість вчителів містить і таку складову, як впровадження результатів педагогічного досліджень у практичну діяльність, яке передбачає ознайомлення з ними вчителів, обґрунтування доцільності їх використання. Новаторському педагогічному досвіду властиві оригінальність, новизна, емпіричний характер практичної діяльності. Діяльність новаторів стосується завдань, методів і прийомів навчання, форм організації навчально –виховних комплексів. Педагогіка вільного виховання – одна з найзагальніших концепцій у Європі.Елена Кей (1849 – 1926) шведська письменниця. Вона висунула ідею самонавчання і самовиховання, за якої дітям треба виховувати спеціально. Головнем завдання вихователя – допомогти дитині ів цьому, не нав’язуючи своїх думок і вимог. Теорію „ громадянського виховання „ і „ трудової школи „сформулював німец. Педагог Георг Кершенштейнер (1854 – 1932). Головне завдання школи – „ громадянське виховання „, тобто виховання у дусі беззастережної слухняності, відданості державі. Педагогіка прагматизму (педагогіка дії) була пошир. В США та Англії, заснована амер. Філософом і педагогом Джоном Дьюї (1859 – 1952). Необхідно було в цій школі заснувати принципи практичної підготовки, яка б забезпечувала вияв особистої активності й індивідуальності учнів. „ Метод проектів”, розроблений франц. Педагогом і мислителем Селі стеном Френч (1896 –т 1966), передбачав організацію навчанн, за якої учні набувають знань і навичок у процесі плануваняи й виконання практичних завдань – проектів. Ідею вільного виховання, гуманного підходу до дитини підтримав рос. педагог і письменник Лев Толстой 9 1828 – 1910), показавши наочний приклад вільного пошуку кращої школи, нових стосунків між вчителями та учнями. Він шукав способів викладання так, щоб учневі було зручно навчатися, на уроці панувала довіра й повна рівність. В. О. Сухомлинський, ідея творчого педагогічного колективу, що визріла в лоні традицій колективної педагогіки А. Макаренка, В. Сороки – Росинського. Пізніше заявили про себе новаторські ідеї, що розвивали ся в контексті теорії та методики навчання й виховання (Ш. Амонашвілі, С, Лисенкові, Є. Ільїн, Б. Нікітін). Вони довели, що за певних обставин можливе різке підвищення ефективності різних ланок педаг. – го процесу. У 70 – ті – 80 –ті роки увагу педаг. –ї громадькості привернула концепція № авторської школи” (М. Щетинін, О. Тубельський, н, Гузик та ін..)., в основу якої покладено нові творчі принципи організації навчання й виховання.

Методи контролю і самоконтролю у навчанні.

Головною функцією цих методів є конргольно – регулювальна. Це означає, що контроль не повинен відокремлюватися від навчального процесу, а бути компонентом, який виконує навчальні, виховні, розвиваючі, спонукачі функції. Залежно від організації контрольних зрізів, джерел інформації, способів одержання і обробки даних та ін.. виокремлюють: Метод усного контролю. Усний контроль здійснюється шляхом індивід. – го, і фронтального опитування. Про індивід. Опитуванні учитель ставить перед учнем декілька запитань, при фронтальному – серію логічно пов’язаних між собою питань перед усім класом. Метод письмового контролю. Здійснюється за допомогою конрольних робіт, творів, переказів, диктантів, письмових заліків, які можуть бути короткочасними (15 – 20 хв.) і протягом усього уроку. Метод лабораторного конролю спрямований на перевірку вмінь учнів користуватися лабораторним обладнанням(ампермоменром, вольмометром, термометром), яке буде використ. –ся на уроці. До контрольних лабораторних робіт включають також письмові та графічні роботи, розв’язання експериментальних задач, які потребують проведення дослідів. Метод машинного (програмованого контролю). Здійснюється за допомогою електронно – обчислювальної техніки і контролюючих програм. Програми для контролю складаються за методикою контрольних програмованих вправ. Відповіді набираються цифрами або у вигляді формул. Метод тестового контролю. Може бути безмашинним і машинним. В основі такого контролю лежать тести – спеціальні завдання, виконання (чи невиконання) яких свідчить про наявність (або відсутність) у школярів певних знань, умінь. Метод самоконтролю. Передбачає формування в учнів уміння самотійно контролювати ступінь засвоєння навчального матеріалу, знаходити допущені помилки, неточності, визначати способи ліквідації виявлених прогалин.

Методична робота в школі.

Методична робота в школі – спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога. Методична робота покликана стимулювати підвищення наукового рівня вчителів, їх підготовку до засвоєння змісту нових програм і технологій реалізації, досягнень психолого – педагогічних дисциплін. І методик викладання, передового педагогічного досвіду. Методична робота здійснюється за такими напрямами: 1. Поглиблення філософсько – педагогічних знань. Спрямоване на вивчення педагогічної теорії та методики навчання та виховання. 2. Вивчення принципів розвитку української національної школи. Передбачає збагачення педагогічних працівників надбанням укр. педагог. Думки, науки, культури, вивчення теорії та досягнень науки, оволодіння сучасними науковими методами. 3. Освоєння методики викладання додаткових предметів. Охоплює вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, дидактичних матеріалів. 4. Систематичне інформування про нові методичні розробки. Полягає у систематичному вивченні інструктивно – методичних матеріалів стосовно змісту і методики навчально – виховної роботи. 5. Оволодіння науково – дослідними навичками. Сприяє формуванню дослідницьких умінь, організації власного теоретичного пошуку, аналізу та оцінювання результатів педагогічних досліджень. Методичну роботу проводять в індивідуальній, груповій та колективній формах. Індивід. Форма методичної роботи є складовою самоосвіти свит еля, здійснюється за індивід. Планами з урахуванням його професійних потреб., результатів. Колективні й групові форми методичної роботи. Методична робота. Об’єднує всіх педагогів школи, очолює її найчастіше директор або завуч. Тут обговорюються і обираються варіанти змісту освіти, форми і метооди навчально – виховного процесу та способи їх реалізації. Методичні об’єднання (комісії) вчителів. Вони покликані забезпечити ознайомлення педколективу з новою педагогічною інформацією, передови досвідом, сприяти впровадженню їх у навчально – визовний процес. Взаємовідвідування уроків. Сприяє підвищенню майстерності вчителя. Єдиний методичний день. Проводять його 1 раз на чверть для всіх педагогів школи. Методичні семінари – практикуми. Орієнтовані на забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки вчителя. Школа передового досвіду. Реалізує цілі та завдання індивідуального та колективного наставництва. Школа молодого вчителя. Завдання полягає у сприянні професійному становленню учителів – початківців. Проблемні (інноваційні групи). Спрямовують свої зусилля на вивчення, узагальнення й поширення передового досвіду. Науково – педагогічна конференція. Організовують її за підсумками роботи на певному проміжку часу або після завершення певного етапу роботи. Творчі звіти вчителів. Проводять перед атестацією педагогічних працівників. Опорні школи. Ними є ЗОШ, які беруть на себе роль методичних центрів кількох найближчих шкіл. Їх завданням є використання, пропаганда і впровадження в практику ін..шкіл досягнень психолого – педагогічної науки. Експериментальний педагогічний майданчик. Створюють для апробації педагогічних інновацій, спрямованих на оновлення змсту навчання, впровадження нових технологій у практику закладів освіти. Нетрадиційні форми метод. роботи: До них належать: Педагогічні ігри, моделювання педагогічних ситуацій, олімпіади, виховні заходи, методичні „ мости”, ярмарки, аукціони, виставки.

13. Навч плани, програми, підручники для початкової школи. Державний стандарт загальної середньої освіти України. (Освітня галузь "Початкова шк").

Навч план - документ, що визнач набір навч предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість год, відвед на кожний навч предмет, структуру навч року. Згідно із Закон «Про загал серед освіту» БНП загальноосв навч заклад визнач структ зміст загальн серед освіти через інваріант і варіативну складові, які встановл погодин та змістове співвідношен між освіт галузями, гранично допустиме навч навантаж на уч та загальноріч кількість навч год. Навч прогр - документ, що визначає зміст і обсяг ЗУН з кожного навчг предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навч. Навч прогри мають відповідати високому наук рівню, передбачати вих потенціал, генералізувати навч матер на основі фундаментальн положень сучас науки, групувати його навколо провідних ідей і наук теорій. У них не повинно бути надто ускладненого і другорядного матер; їх призначен - реалізовувати міжпредметні зв'язки; ідеї взаємозв'язку науки, практики і виробництва, передбачати формуван умінь і навичок уч з кожного предмета.

Основні розділи навч прогр: - пояснюв записка, яка містить виклад мети навч з певного предмет, ознаки процесу (організац навч кожного кл); - зміст навчг матер, поділений на розділи і теми із зазначен кількос год на кожну з них; - обсяг ЗУН з певного предмета для уч кожного кл; - перелік унаочнень, літ для уч та мет літ для викладач; - критерії оцінюван ЗУН щодо кожного з видів роб. Підруч - книга, що містить основи наук знань з певної навч дисципліни відповідно до мети навч, визначеної прогрою і вимогами дидактики. Підруч повинен забезпечувати науковість змісту навч матер, якість, точність, простоту і доступн викладу, чіткість у формулюван визначень правил, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навч матер за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділен шрифтом важливого матер, худож оформлен. Структура підруч: 1. Тексти: основний, додатк, пояснювал. 2. Позатекст компоненти: апарат організац процесу засвоєння змісту; запитан і завдан; інструктивні матер (пам'ятки, зразки розв'язуван задач); таблиці; написи-пояснен до ілюстративн матер; вправи; ілюстратив матер (фотографії, малюнки, плани, карти та ін.); апарат орієнтуван (вступ, зміст, бібліограф. Репродукт текс - високоінформатив, структур, зрозумілі учм, відповідають завдан пояснювал-ілюстратив навч. Проблем текст подають у формі проблем монологу, в якому з метою створен проблем ситуацій позначають суперечності, вирішують проблему, аргументують логіку формуван думки. Комплекс текст містить певні дози інформац, необхідні учм для розумін проблеми, а проблема визначаєт за логікою проблем навч. Навч посібн - книга, матеріал якого розширює межі підруч, містить додатк, найновіші та довідкові відомості. До цієї категорії навч видань належать атласи, довідн, збірники задач і вправ, словники, хрестомат.

Згідно із Закон Укр "Про загал серед освіту" Держ стандарт загал серед освіти склад з держ стандарт поч, базової і повної серед освіти. Держ станд поч загал освіти розроблений відповідно до пізнавальн можливостей діт мол шк віку і передбачає всебічн розвиток та вих особист через формуван в уч бажан і вмін вчитися, повноцін мовленнєв, читацьк, обчислювальн умінь і навичок, умінь і навич здоров способу жит.1. Загал частина: Базовий навч план поч шк є складовою ДС загал серед освіти. Він дає цілісне уявлен про зміст і структуру цього рівня освіти, встановлює погод співвідношен між освітн галузями, визначає граничнодопустиме навантажен уч та загальноріч кількість год. БНП склад з таких освіт галузей: - мови і літ, матем, здоров і фізич культ; - технологія, мистецтво, людина і світ, які побудован за змістовими лініями. На основі БНП, який визнач загальні засади побудови почат освіти, МОН Укр розробл типові навч плани для загальноосв навч закладів. У типових навч планах зміст освіт галузей реалізуєт через навч предмети і курси інваріан складової. На основі типов навч планів навч заклади щороку складають роб навч плани, в яких конкретизуєт варіатив складова почат освіти з урахуван особливостей організац навч процесу. Тривалість навч р в поч шк не може бути меншою, ніж 175 роб дн, а тривалість ур становить: у 1 кл - 35 хв, у 2-4 кл - 40 хв. Бюджет фінансуван загальноосвіт навч закладу здійснюєт відповідно до встановленої БНП сумарної кількості год інваріан і варіатив складових з урахуван можливого поділу кл на групи при вивчен окремих предметів