Принципи ринкової економіки.

Принципи функціонування ринку:

1) Свобода вибору;

2) Вільного ринкового ціноутворення;

3) Переваги споживача;

4) Принцип договірних контрактних відносин;

5) Принцип держ.регулювання економіки.

Ринкова економіка грунтується на приватній власності та ціновому механізмі розв'язання основних проблем економічної організації. Іншими важливими її принципами є:

- свобода підприємництва й вибору;

- особиста заінтересованість як головний мотив економічної поведінки;

- конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті.

Приватна власність. В ринковій економіці ресурси перебувають у власності приватних осіб та інституцій, але не уряду. Приватна власність дає змогу окремим особам та підприємствам на свій розсуд залучати й застосовувати ресурси. Права власності — найістотніші, оскільки заохочують інвестиції, обмін та економічне зростання.

Свобода підприємництва й вибору. Свобода підприємництва означає, що власники матеріальних ресурсів і грошей можуть вільно організовувати виробництво товарів і послуг. Вибір конкретної галузі діяльності та вихід з неї здійснюються підприємцями самостійно.

Свобода вибору передбачає, що власники ресурсів і грошей використовують або реалізують їх на свій розсуд і що особа вільна вибрати будь-який вид діяльності. Цей принцип також означає, що споживачі на свій розсуд у межах грошових доходів визначають, які товари й послуги купувати.

Особиста заінтересованість (особистий інтерес) є рушійною силою ринкової є рушійною силою ринкової економіки. Кожна людина й господарська ланка намагаються робити те, що їм вигідно. Власники ресурсів прагнуть продати їх або надати в користування за найвищу ціну. Фірми бажають отримати найбільший прибуток. Споживачі розподіляють свої доходи так, аби дістати максимальну користь від споживання. Отже, особистий інтерес визначає фундаментальний спосіб дій учасників економічного життя. Причому цей спосіб поведінки має узгоджуватися з чужими інтересами.

Конкуренція. Конкуренція передбачає:

1) наявність на ринку значної кількості незалежних продавців і покупців конкретного продукту або ресурсу;

2) свободу для покупців і продавців виступати на певних ринках чи залишати їх.

Суть конкуренції полягає в широкому розпорошенні економічної влади всередині двох складових економіки — фірм та домогосподарств. Якщо на ринку певного продукту є багато покупців і продавців, жоден покупець або продавець не може помітно вплинути на ціну цього продукту.

Обмежена економічна роль держави. Ринкова економіка сприяє ефективному використанню ресурсів. Тому втручання держави в господарську діяльність фірм обмежене. Уряди встановлюють юридичні обмеження для використання приватної власності та здійснення індивідуального вибору.

Класифікація ринків.

К-я ринку:

1) Відповідно до ступення відповідності чинному законодавству: легальний та ціновий;

2) По об’єктах: ринок робочої сили, засобів виробництва, споживачів, послуг, технологій, духовних благ;

3) У відповідності до простору: локальний, регіональний, національний, світовий.

В сучасній економіці існують різноманітні класифікації ринків. Під ринком слід розуміти певне економічне середовище, де відбуваються певні економічні дії (купівля, продаж, інвестування, позика тощо), що здійснюються різними економічними особами (домогосподарствами, фірмами, державою тощо).

Ринки класифікуються за різними ознаками.

За рівнем конкурентності між продавцями економічних благ розрізняють типи ринків (або типи ринкових структур):

І. Ринок досконалої конкуренції;

2. Ринок монополії;

3. Ринок олігополії;

4. Ринок монополістичної конкуренції.

За територіальним охопленням ринки поділяються на:

І. Місцевий ринок;

2. Регіональний ринок;

3. Національний (або внутрішній) ринок;

4. Глобальний (або світовий) ринок;

За об'єктами купівлі-продажу економічних благ (тобто, що саме продається і купується в усьому економічному середовищі) розрізняють:

І. Ринок споживчих товарів;

2. Ринок послуг;

3. Ринок ресурсів (інвестиційних товарів);

4. Ринок праці;

5. Фінансовий ринок

За механізмом функціонування:

1. Монополізований

2. Вільний

3. Державно-регульований

4. Планово-регульований

За рівнем насиченості:

1. Рівноважний

2. Дефіцитний

3. Надмірний

За формою власності:

1. Державні

2. Приватні

3. Кооперативні

За видами конкуренції:

1. Ринок досконалої конкуренції

2. Ринок недосконалої конкуренції

 

Ринкова інфраструктура.

Інфраструктура – це сукупність підприємств, що забезпечують функціонування ринкових відносин, успішну діяльність усіх видів ринку

Інфраструктура ринку - комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Елементи ринкової інфраструктури безпосередньо пов'язані з обслуговуванням певних ринків, через них реалізуються її функції. Головні з них такі: забезпечує фінансову і кредитну підтримку, включно з лізингом, аудитом, страхуванням суб'єктів підприємницької діяльності; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції товаровиробників; здійснює маркетингове, інформаційне і рекламне обслуговування, правове та економічне консультування підприємців і т. ін., що в кінцевому результаті забезпечує прискорення товарно-грошового обігу, руху капіталів, переливання їх із менш прибуткових галузей економіки у більш прибуткові.

Кожний вид ринку має конкретну ринкову установу. Так, ринок засобів виробництва і ринок предметів споживання обслуговують аукціони, ярмарки, товарні біржі, торгові доми, торгово-промислові палати, магазини, пункти прокату і лізингу, брокерські компанії. Фінансовий ринок (грошей і цінних паперів) обслуговують фондові біржі, банки, фінансово-кредитні посередники. Валютний ринок обслуговують банки. Ринок праці (робочої сили) обслуговують біржі праці або служби зайнятості. Зупинимося на характеристиці елементів інфраструктури ринку

Держава і ринок.

Ринок і держава — дві головні сили, які регулюють суспільне виробництво, доповнюючи одна одну і формуючи таким чином найбільш оптимальний господарський механізм.

Ринок у наш час не є єдиним регулятором економічного життя. На економічні відносини впливає держава, використовуючи законодавство і економічні методи. Правове регулювання спрямоване на упорядкування ринкових відносин. Особливе місце займає анти монопольне законодавство, ціль якого - обмежити на ринку диктат монополістичних об'єднань.

Один з важелів регулювання економіки - державні замовлення, закупівлі тих чи інших товарів (насамперед, військового призначення), які дозволяють збільшити попит, тобто розширити внутрішній ринок.

Найважливішим важелем є фінансово-економічне регулювання у формі податків. Держава збільшує чи зменшує ставки податків з населення і з підприємців. Таким чином, вона сприяє розширенню виробництва або гальмує його, стимулює або скорочує попит. За рахунок частини зібраних податків держава надає субсидії підприємцям, заохочуючи виробництво в тих чи інших галузях.

Серед основних важелів впливу на ринок варто назвати кредитно-грошову систему. Держава забезпечує економіку грошима і контролює їхній обіг з метою підтримки економічної стабільності (детальніше про це ви довідаєтеся з наступного параграфа).

Товаровиробники у певних ситуаціях (наприклад, коли необхідно вкласти засоби в технічне переоснащення виробництва або коли попередня партія товару не продана і виторг не надійшов) мають потребу в тому, щоб позичити гроші їх дають у борг на короткий або тривалий термін (кредит) банки. При цьому гроші повинні бути повернені банку в сумі, на кілька відсотків перевищуючу суму, узяту в борг. Знижуючи або підвищуючи процентну ставку, державний банк обмежує або розширює можливості одержання кредиту. А це, у свою чергу, впливає на можливості розширення виробництва тих чи інших товарів.

Вплив держави на ринок здійснюється і за допомогою економічного програмування. Державні програми або плани в ринковій економіці роблять на неї великий вилив, хоча не є обов'язковими для приватних товаровиробників. Державні органи розробляють програми і прогнози на кілька років, аналізують варіанти рівноваги між виробництвом і споживанням, між різними галузями виробництва. На цій основі даються рекомендації товаровиробникам, приймаються рішення про пільгові кредити і субсидії й інші міри активізації підприємницької діяльності. Із середини XX ст. таке "непряме планування" ринкової економіки затвердилося у всіх розвинутих країнах Заходу.

За рахунок держави здійснюються наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки, що частково рятує підприємців від відповідних витрат і тим самим стимулює виробництво певних видів продукції.

Попит.

Попит - це форма прояву потреб покупців у певних товарах і послугах, забезпечена відповідними грошовими засобами. Інакше кажучи, це платоспроможна потреба, тобто сума грошей, яку покупці можуть і згодні заплатити за необхідні їм товари та послуги. Попит залежить від грошових доходів покупців, потреби у певних товарах чи послугах та їх ціни. Обсяг попиту визначається кількістю товарів (послуг), яку суб'єкт попиту (покупець) має намір купити за певними цінами, що склалися на ринку. Попит тісно пов'язаний з реальними суспільними потребами в життєвих засобах, бажаннями суб'єктів попиту, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю, тому що фінансові можливості покупця залежать від платоспроможного попиту.

Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну користь для споживачів (покупців).

Основним чинником ринкового попиту є ціна товару чи послуги. Чим вища ціна, тим меншу кількість товару споживачі хочуть купити. І навпаки, чим нижча ціна, тим більшу кількість товару вони можуть придбати. Цю залежність виражає відповідний економічний закон - закон попиту. Суть цього закону полягає в тому, що між ринковою ціною і величиною попиту існує зворотний зв'язок: чим вища ціна товару, тим менша величина попиту, і навпаки, чим нижча ціна, тим більша величина попиту. Тобто закон попиту відображає причинно-наслідковий зв'язок між зміною ринкової ціни і зміною величини попиту за незмінності всіх інших чинників: підвищення ціни товару призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки - зниження ціни призводить до його зростання.

Пропозиція.

Пропозиція - це загальна кількість товарів і послуг, які представлені на ринку за певною ціною.

Тобто, це обсяг товарів (послуг), який продавці хочуть і можуть продати за існуючою ринковою ціною. Пропозиція, як і попит, залежить від ринкової ціни. Вона змінюється прямо-пропорційно до ціни: чим нижча ринкова ціна певного товару, тим менша кількість його пропонується, і навпаки. Таку залежність називають законом пропозиції. Отже, за незмінності всіх інших чинників, підвищення рівня ринкових цін дає можливість збільшити обсяг пропозиції певного товару чи послуги. Цю залежність демонструє крива пропозиції ВС

Головним чинником, що впливає на пропозицію, є витрати на виробництво продукції. Товаровиробники хочуть відшкодувати свої витрати і одержати оптимальний прибуток. Тому ринкова ціна не може бути нижчою, ніж ціна пропозиції товару. Чим нижча ціна пропозиції, тим менша кількість товару надійде на ринок для продажу. Це зумовлено тим, що у багатьох виробників витрати будуть більшими, ніж ринкова ціна товару, що робить неможливим його виробництво.

Ринкова рівновага.

Ринкова рівновага - це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту.

Існують ситуації, коли держава втручається у процес встановлення рівноважної ціни на ринку і вводить контроль за цінами шляхом встановлення цінової «стелі» або «підлоги».

Цінова «стеля» - це максимальний рівень ціни, за якого дозволяється продавати певний товар. Ця ціна є завжди нижчою за рівноважну, тому на ринку відчувається постійний дефіцит товару. Це призводить до виникнення «чорного» ринку, знижує ініціативу продавців збільшувати у майбутньому пропозицію товару, капітал поступово починає переміщуватися у інші сфери діяльності.

Цінова «підлога» - це мінімальний рівень ціни, за якої дозволяється продавати той чи інший товар. Він завжди знаходиться вище рівня рівноваги, що призводить до виникнення стійкого надлишку товару і, як відповідь, до того ж «чорного» ринку.

Ринкова рівновага не є завжди сталою. Зміна під впливом нецінових факторів попиту, пропозиції чи обох одразу призводить до виникнення нового стану рівноваги. При цьому нові рівноважні ціна і обсяг можуть як зростати, так і зменшуватися в одному чи в протилежних напрямках.

У результаті взаємодії попиту, пропозиції та конкуренції встановлюється ринкова ціна, яка урівноважує обсяг пропозиції і обсяг попиту.