Поняття маркетингу, основні концепції, принципи, функції.

Поняття маркетингу, основні концепції, принципи, функції.

Маркетинг (від англ. market — ринок, торгівля, ринкова діяльність, продаж, комерційна діяльність; за іншою версією — результат контамінації слів market getting — завоювання ринку).

Поняття “маркетинг” має декілька аспектів:

1. маркетинг як філософія сучасного бізнесу – ця наука пропонує систему мислення та ідеологічну основу підприємницької діяльності;

2. маркетинг як вид людської діяльності, суть якого полягає в цілеспрямованості цієї діяльності на пошук потреб споживачів, їх задоволення з максимальним прибутком для виробників;

3. маркетинг як певний ринковий процес – процес планування, просування, реалізації та управління товарами та послугами;

4. маркетинг, як спосіб, метод, інструмент ринкової діяльності, який спрямований на досягнення переваги у споживачів перед конкурентами.

Сьогодні існує декілька десятків визначень маркетингу. Один із засновників сучасної теорії маркетингу Ф.Котлер дає таке визначення:

Маркетинг – вид людської діяльності, спрямований на задоволення потреб через обмін.

Американська асоціація маркетингу (АМА) трактує його так:

Маркетинг – процес планування і втілення задуму щодо ціноутворення, просування та реалізації ідей, товарів і послуг через обмін, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій.

Отже, МАРКЕТИНГ – це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.

Предмет маркетингу — це відносини, які виникають між товаровиробниками і споживачами, а також іншими суб’єктами господарювання з приводу обміну цінностями на конкретному ринку.

Об’єктом маркетингу є система «товаровиробник—споживач» за переважного впливу останнього.

ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ МАРКЕТИНГУ

Концепція маркетингу	Час поширення	Центр уваги	Інструментарій	Ринковий орієнтир
Пасивний (епізодичний, інструмен- тальний) маркетинг	Виробнича	Кінець ХІХ — початок ХХ ст.	Виробництво	Обсяги виробництва, собівартість, про­дуктивність виробництва	Попит
Товарна	До середини 20-х років ХХ ст.	Товар (послуга)	Якість, характеристики, асортимент	Попит
Збутова	До середини 30-х років ХХ ст.	Система збуту	Методи торгівлі, ми­стецтво продажу, ка­нали розподілу, посередники	Попит
Ринковий (управлінський, організаційний) маркетинг	До кінця 60-х років ХХ ст.	Система «виробництво—збут»	Маркетингові дос­лідження, програми маркетингу, маркетинговий інструмен­тарій	Попит, запити
Стратегічний (активний) маркетинг	З середини 70-х років ХХ ст.	Система «підприємство—ринок»	Стратегічні плани маркетингу	Запити, потреби

 

Принципи маркетингу.

Свобода вибору, тобто пошуку і визначення власної мети, завдань, стратегії і тактики функціонування та розвитку, сфер діяльності, цільових ринків та методів їх освоєння, асортименту та номенклатури своїх товарних пропозиції тощо. Безумовно, така свобода є обмеженою (регулювальна політика держави, економічні, технологічні, екологічні, конкурентні чинники навколишнього бізнес-середовища, ресурси підприємства), але саме наявність різноманітних потенційних варіантів діяльності, можливостей їх використання робить маркетинг реальним, породжує попит на нього.

Напрямленість на споживачів. Цей принцип означає, з одного боку, пристосування підприємницької діяльності до реальних потреб, побажань і в цілому поведінки споживачів, намагання розв’язати їхні проблеми, а з другого — активний цілеспрямо­ваний вплив на споживачів з метою формування належного попиту на товари чи послуги. Останнє особливо важливе в сучасному та інноваційному маркетингу.

Спрямованість на кінцевий результат виробничо-збутової діяльності — прибуток і водночас на тривалу перспективу розвитку підприємства. Таке поєднання означає, що маркетингова діяльність має базуватись передовсім на відповідних стратегічних рішеннях щодо освоєння цільових ринків, запровадження нових видів товарів та послуг, формування стійкого і достатнього попиту на них. На початкових етапах реалізації таких стратегій прибутку може і не бути. Але згодом, у тому разі, коли перспективу було визначено правильно, підприємство може розраховувати на достойне «місце під сонцем».

Активна політика. Маркетингова діяльність передбачає постій­ний пошук нових ринків і товарів, сфер діяльності, наступальні стра­тегії розвитку, випереджання конкурентів тощо, тобто такий стиль підприємницької діяльності, коли той, хто атакує, завжди виграє.

Науковий підхід до розв’язання маркетингових проблем. Цей принцип має особливе значення в маркетинговій діяльності. Його використання через систему маркетингових досліджень обґрунтовує відповідні рішення щодо маркетингових алгоритмів та дій, створює реальні передумови досягнення підприємствами своїх бізнесових цілей.

Комплексність дій. Різні маркетингові стратегії політики та інструменти мають бути взаємозв’язані, узгоджені для досягнення ефекту синергії, сама маркетингова діяльність має стати органічною частиною загальної стратегії підприємства.

Оптимальне поєднання централізації та децентралізації уп­равління маркетинговою діяльністю. Маркетингові організаційні структури, які діють у складі підприємств, виконують ряд специфічних функцій, що потребують творчого ставлення виконавців, їхньої ініціативи, наукового пошуку. Така ситуація передбачає більшу, ніж в інших організаційних структурах, децентралізацію управ­ління, хоч і не виключає необхідності управління з одного центру.

Гнучкість у досягненні поставлених цілей. Оскільки маркетинг передбачає пристосування підприємства до впливу чинників навколишнього бізнес-середовища, а останнє завжди є досить мінливим, то така діяльність потребує розроблення відповідних варіантів досягнення поставлених цілей, їх своєчасного використання, відповідних організаційних структур, здатних до швидкої трансформації.

Висока вартість. Маркетинг потребує значних коштів на проведення досліджень, підготовку і перепідготовку кадрів, проведення рекламних кампаній, стимулювання збуту, розробку нових товарів тощо. Продуманість таких витрат, правильне використання виділених коштів може значно зменшити зусилля під­приємства зі збуту продукції.

Наявність відповідної інфраструктури та фахівців. Маркетинг може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли створено відповідні системи інформації, консалтингових, рекламних та дослідницьких фірм, коли наявні фахівці, озброєні відповідними знаннями та досвідом.

Функції маркетингу

1. Аналітична функція:

1.1. Вивчення ринку;1.2. Вивчення споживачів;1.3. Вивчення фірмової структури ринку;1.4. Вивчення товарної структури ринку;1.5. Аналіз внутрішнього середовища підприємства.

2. Виробнича функція: 2.1. Організація виробництва нових товарів;2.2. Організація матеріально-технічного постачання;2.3. Управління якістю і конкурентоспроможністю готової продукції.

3. Збутова функція: 3.1. Організація системи руху товарів;3.2. Проведення цілеспрямованої товарної політики;3.3. Організація сервісу;3.4. Проведення цілеспрямованої цінової політики.

4. Функція управління і контролю: 4.1. Підфункція планування;4.2. Інформаційне забезпечення маркетингу;4.3. Комунікаційне забезпечення управління маркетингом;4.4. Контроль за допомогою ситуаційного аналізу.

Основні типи маркетингу.

Відомий вчений-маркетолог А.Вовчак запропонував наступну класифікацію маркетингу:

1. Залежно від орієнтації маркетингової діяльності маркетинг може бути:

· Товарний маркетинг – це система функціонування фірми на ринку, яка на перше місце висуває товарні властивості, параметри і якості, вважаючи, що в основі маркетингу лежить товар і послуга, їх можливості задовольнити потреби через власні якісні конкурентоспроможні показники.

· Маркетинг споживача (пул-маркетинг) – означає віддачу переваги споживчій вартості товарів з метою задоволення не тільки фізичної, але і духовної потреби і вимоги. Головне завдання маркетингу полягає у вивченні побажань, спонукання і формування попиту, пріоритетів тощо.

· Комбінований маркетинг – це поєднання двох попередніх видів маркетингу, яке застосовують у підприємницькій діяльності розвинуті країни, фірми, транснаціональні (міжнародні) компанії у сфері внутрішнього і міжнародного маркетингу.

2. Залежно від сфери застосування:

· товарів споживчого попиту – передбачає дослідження потреб споживчого ринку, розробку та реалізацію товарів широкого вжитку;

· виробничо-технічного призначення – передбачає вивчення промислового ринку, розробку товарів промислового призначення, упровадження їх на ринок та реалізацію;

· торговий (пуш-маркетинг) – працює на ринку посередників;

3. Залежно від терміну, на який розробляється маркетингова політика підприємства:

· Стратегічний маркетинг – означає розробку і реалізацію середньо– та довгострокової політики (10 – 15 років).

· Тактичний маркетинг (до 5 років) – конкретизуються цілі й необхідні ресурси.

· Оперативний маркетинг– це розробка короткотермінової (до 2 років) ринкової політики фірми, яка базується на своєчасному реагуванні на динаміку потреб і попиту, виходячи із власних можливостей фірми.

4. Залежно від основних суб’єктів уваги:

· Виробничий – це вид маркетингу, спрямований на отримання реальних обсягів прибутку за рахунок зниження собівартості, розширення виробничих потужностей і збільшення обсягів збуту товарів;

· Товарний – вид маркетингу, суть якого полягає у отриманні обсягів виторгу і прибутку за рахунок поліпшення якостей, властивостей, умов застосування і конкурентоспроможності товарів і послуг;

· Збутовий – вид маркетингу, при якому фірми отримують обсяги виторгу і прибутків за рахунок активного збуту, розширення мережі торговельних організацій, використання прогресивних методів торгівлі тощо;

· Ринковий:

а) внутрішньоринковий – вид маркетингу, суть якого полягає у отриманні високих прибутків завдяки орієнтації фірми на споживачів, їх вимог та потреб на локальному або національному ринку;

б) зовнішньоринковий – вид маркетингу, суть якого полягає в отриманні прибутків завдяки врахуванню специфіки демографії і поведінки споживачів у різних країнах і регіонах світового ринку. Міжнародний маркетинг поділяється на експортний та імпортний.

5. за рівнем розв’язання маркетингових завдань:

· макромаркетинг – ринкова діяльність виходить за рамки підприємства і здійснюється на рівні багатьох видів об’єднань, асоціацій, концернів і навіть цілих галузей;

· мегамаркетинг – це стратегія координації економічних, психологічних, політичних і суспільних впливів, спрямована на встановлення співробітництва з політиками (політичними партіями) для виходу на певний ринок і роботи на ньому;

· мікромаркетинг – це ринкова діяльність на рівні підприємства, яка передбачає пристосування товарів та маркетингових програм до особливих потреб окремих людей і місцевого населення. Мікромаркетинг включає:

а) локальний маркетинг – передбачає спеціальний підбір торгових марок і стимулювання збуту у такий спосіб, щоб це відповідало потребам локальних споживчих груп (мешканців міст, районів, мікрорайонів);

б) індивідуальний маркетинг – це пристосування товарного асортименту і маркетингових програм до потреб окремих споживачів.

· метамаркетинг охоплює сферу управлінської діяльності некомерційних організацій.

· некомерційний маркетинг здійснюють організації й окремі особи, котрі діють у суспільних інтересах або виступають за будь-яку ідею і не прагнуть до отримання фінансових прибутків.

6. За ступенем диференціації маркетингових функцій:

· Глобальний маркетинг охоплює заходи для усіх споживачів, стандартизовані програми виробництва товарів, розрахованих на масового споживача.

· Диференційований маркетинг здійснюється у локальному середовищі, з локальними (місцевими) особливостями розподілу споживачів на групи за їх специфічними інтересами, побажаннями і вимогами.

7. Залежно від кінцевої мети:

· комерційний (мета – одержання прибутку);

· некомерційний (доброчинність, місіонерство).

 

 

Формування вибірки.

Одним із принципів і найважливішою передумовою досягнення цілей дослідження є дотримання логічної послідовності його етапів. Відповідно до цього алгоритм процесу маркетингового дослідження включає певну послідовність кроків (етапів), показану на рис..

Вихідний (початковий) етап процесу маркетингового дослідження — визначення проблеми (предмета дослідження). Такою проблемою можуть бути:

— негативні симптоми (зменшення частки ринку підприємства, рентабельності, прибутковості, дохідності тощо);

— причини негативних симптомів (невдала система управління маркетингом, незадовільна організація маркетингових досліджень, несприятливий стан конкурентного середовища тощо).

Для виявлення проблеми можна використати дані аналізу результатів виробничо-господарської та збутової діяльності підприємства, експертних опитувань, спостережень за виконанням маркетингових функцій.

Наступний етап процесу маркетингових досліджень — оцінка можливостей дослідження проблеми. Така можливість визначається реальністю отримання необхідної маркетингової інформації, достатністю часу та ресурсів, прогнозною оцінкою результативності досліджень, визначенням повного переліку альтернативних дій, які можуть бути використані для розв’язання проблеми.

 

Рис. Алгоритм процесу маркетингового дослідження

Третій етап маркетингових досліджень — точне формулювання їх завдань та цілей (конкретний перелік дослідних робіт, які треба виконати). Завданням маркетингових досліджень є аналіз розробленого варіанта розв’язання певної маркетингової проблеми (чи забезпечить бажаний результат реалізація тих чи тих маркетингових заходів як порівняти із іншими варіантами розв’я­зання).

На четвертому етапі розробляють дослідницький проект. Тут визначається об’єкт дослідження, джерела інформації, методи її збирання, обробки та аналізу, а також те, хто, як і коли її збиратиме та інтерпретуватиме.

П’ятий етап процесу маркетингових досліджень — це збирання та систематизація маркетингової інформації. Цей етап потребує найбільших затрат часу і витрат коштів, є джерелом найбільшої кількості помилок. Через складності в налагодженні комуні­кацій з респондентами (неправильні відповіді, відмова від співробітництва, необхідність додаткових зустрічей тощо), проблеми зі збирачами інформації (упередженість суджень, низька кваліфікація, недобросовісність тощо).

Результатом названих етапів маркетингових досліджень є масиви інформації, тобто та «сировина», яку необхідно обробити, щоб вона стала придатною для прийняття відповідних рішень. Тому наступним етапом процесу маркетингових досліджень є аналіз отриманої інформації, розрахунки відповідних коефіцієнтів, індексів, рядів динаміки тощо.

Кінцевим етапом процесу маркетингових досліджень є підготовка звіту та його захист, а також прийняття конкретних маркетингових рішень.

Рівні сегментування ринків

Сегменти ринку– велика, ідентифікована за певними ознаками група покупців всередині ринку (покупці, які купують лише дорогу й престижну косметику)	Ніша– вужча група покупців, потреби яких задовольняються конкурентами компанії недостатньою мірою (покупці, які користуються лише дорогою косметикою на натуральних компонентах)
Регіони– географічні зони, в яких населення об’єднане за етнічною або будь-якою іншою ознакою.	Індивідууми– це кожний окремо взятий покупець.

 

Сегментацію ринку товарів промислового призначення можна проводити за наступними факторами:

 за географічним принципом (регіон, область, чисельність населення, густота населення, клімат);

 за галузевим принципом;

 за функціональним призначенням продукції;

 за вагомістю споживачів;

 за формою власності.

Основні принципи сегментування споживчого ринку:

 географічний:

- адміністративний поділ (країна, область, район);

- клімат;

- тип населеного пункту;

- місцевість (гори, передгір’я, степ, лісостеп);

- регіон (економічний, географічний);

- чисельність населення (до 5 тис., 5-20 тис., 20-50 тис., 50-100 тис., 100-250 тис., 250-500 тис., більше 500 тис.);

- густота населення (висока – 30-50 чол. на 1 кв.м., середня – 10-30 чол., низька – до 10 чол.).

 соціально-економічний:

- рівень доходів;

- форми заощаджень;

- житлові умови;

- структура витрат;

- рід занять;

- освіта;

- релігійні переконання;

- раса;

- національність.

 поведінковий (привід для здійснення покупки, шукані вигоди, інтенсивність споживання, ступінь прихильності, ступінь готовності покупця до сприйняття, ставлення до товару);

 демографічний:

- вік (до 6 років; 6-12; 13-19; 20-29; 30-39; 40-49; 50-64; 65-74; понад 75 років);

- стать;

- склад сім’ї;

- етап життєвого циклу сім’ї (етап холостяка, молоде подружжя, без дітей, з однією дитиною до 6 років, молода сім’я з дитиною понад 6 років, молода сім’я з двома дітьми до 13 років, сім’я з дітьми до 18 років, старі, самітні).

 психографічний:

- соціальний клас;

- за адаптацією споживачів до нового товару (суперноватори, новатори, помірковані, консерватори, суперконсерватори);

- індивідуальні якості;

- молодіжний, елітний, спортивний, богемний, діловий.

Позиціонування.

Позиціювання продукції — її розміщення на ринку як такої, що у свідомості споживача за якісними характеристиками і властивостями вигідно відрізнятиметься від пропозицій конкурентів. Інакше кажучи, новий товар підприємства має посісти власну позицію в конкурентному середовищі.

В основі позиціювання лежить політика диференціації, тобто створення вигідних споживачам типів товару підприємства як порівняти з іншими конкурентними пропозиціями. Найпоширенішими відмінностями таких типів товару є:

— найважливіші споживчі характеристики (позиціювання за атрибутами);

— переваги, які матимуть споживачі товару (позиціювання за перевагою);

— відповідність характеристик товару способам його використання (позиціювання за використанням);

— міра задоволення потреб конкретної групи споживачів (позиціювання за споживачами);

— міра перевищення товаром характеристик товарів-конку­рентів (позиціювання за конкурентами);

— співвідношення «якість-ціна» (позиціювання за мірою наданого товаром блага щодо витрат споживача).

Позиціювання здійснюють, будуючи так звані перцепційні карти (від лат. perсeptio — розуміння, сприйняття). Для такої побудови за систему координат беруть дві найважливіші характеристики товару, відкладаючи на осях системи значення вибраних споживчих характеристик. За інформацією служби маркетингу карта заповнюється наявними на ринку товарними пропозиціями. Згідно з результатами опитування визначаються тимчасово вільні місця, але такі, де споживач хотів би бачити відповідні товари. Завершальним етапом є вибір вільного місця для власної товарної пропозиції.

Зразок перцепційної карти наведено на рис. 1.

Рис. 1. Перцепційна карта ринку автомобілів
малого класу в Україні

Таблиця 3.2. Класифікація товарів

По довговічності	Товари короткочасного попиту	Товари довгочасного користування	Послуги
Широкого споживання (за споживацькими звичками	Товари повсякденного попиту	Товари попереднього вибору	Товари особливого вибору	Товари пасивного попиту
Основні товари повсякденного попиту Товари імпульсної покупки Товари для екстрених випадків	Схожі товари Несхожі товари
Промислового призначення(за ступенем участі у процесі виробництва	Матеріали і покупні вироби	Капітальне майно	Допоміжні матеріали та послуги
Сировина Матеріали Напівфабрикати Покупні вироби	Стаціонарні споруди Обладнання Прибори і т.д.	Допоміжні матеріали   Ділові послуги

 

Рис. 1. Концепція життєвого циклу товару

І — дослідження та розроблення товару;

ІІ — запровадження товару на ринок;

ІІІ — розширення ринку збуту;

IV — використання переваг;

V — зрілість товару;

VI — насичення ринку;

VII — витискування товару з ринку.

Цінова політика.

Маркетингова цінова політика — це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця.

Ціна, яку платять за товари чи послуги споживачі, має різні назви: плата (за навчання, квартиру, оренду), проценти (за банківський кредит, посередництво), страховий внесок, гонорар, тариф (за проїзд чи перевезення вантажів), аванс, комісійні, заробітна плата. У будь-якому разі з погляду маркетингу ціна — це гроші, або якась інша компенcація, що її пропонують за перевідступлення права власності чи користування товарами (послугами).

Політика цін традиційно є одним із головних елементів маркетингу з кількох причин. По-перше, ціна — один із головних інструментів у конкурентній боротьбі. По-друге, відповідний рівень цін дає можливість виробникові продати товар, отримати відповідні доходи і прибутки, а споживачеві цей товар придбати і використати для власної потреби. По-третє, ціна — це просто і точно вимірювана змінна, яка традиційно використовується в усіх економічних розрахунках підприємства. По-четверте, ціна — важлива передумова досягнення підприємством своїх стратегічних цілей (освоєння ринків чи стратегічних просторів). По-п’яте, у ринковій економіці ціна є надійним зрівнювачем попиту та пропонування товарів.

Залежно від форм реалізації розрізняють пряму й опосередковану маркетингову цінову політику. Пряма маркетингова цінова політика полягає в попередньому розрахунку цін і їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон’юнктури. Опосередкована маркетингова цінова політика — в опрацюванні системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування.

За рівнем гнучкості розрізняють маркетингову політику ста-
більних та гнучких цін, а за видом товарів — маркетингову цінову політику стосовно нових товарів і товарів, які вже тривалий час перебувають на ринку, стали для нього традиційними.

Маркетинговий розрахунок цін (рис. 1) — це логічна послідовність кроків, першим з яких є визначення цілей ціноутворення. Виходячи із місії та стратегії підприємства, метою ціноутворення може бути:

— отримання підприємством прибутку (стабільного, такого, що постійно зростає, мінімального, достатнього);

— досягнення, збереження чи збільшення обсягів товарообороту (доходів від продажу, частки ринку, кількості одиниць проданих товарів);

— вихід на нові ринки чи сегменти;

— перемога в конкурентній боротьбі;

— виживання (збереження бодай мінімальних обсягів продажу);

— соціальна відповідність (забезпечення цінової доступності товарів споживачам).

 

 

Рис. 1. Маркетинговий алгоритм розрахунку ціни

Поняття маркетингу, основні концепції, принципи, функції.

Маркетинг (від англ. market — ринок, торгівля, ринкова діяльність, продаж, комерційна діяльність; за іншою версією — результат контамінації слів market getting — завоювання ринку).

Поняття “маркетинг” має декілька аспектів:

1. маркетинг як філософія сучасного бізнесу – ця наука пропонує систему мислення та ідеологічну основу підприємницької діяльності;

2. маркетинг як вид людської діяльності, суть якого полягає в цілеспрямованості цієї діяльності на пошук потреб споживачів, їх задоволення з максимальним прибутком для виробників;

3. маркетинг як певний ринковий процес – процес планування, просування, реалізації та управління товарами та послугами;

4. маркетинг, як спосіб, метод, інструмент ринкової діяльності, який спрямований на досягнення переваги у споживачів перед конкурентами.

Сьогодні існує декілька десятків визначень маркетингу. Один із засновників сучасної теорії маркетингу Ф.Котлер дає таке визначення:

Маркетинг – вид людської діяльності, спрямований на задоволення потреб через обмін.

Американська асоціація маркетингу (АМА) трактує його так:

Маркетинг – процес планування і втілення задуму щодо ціноутворення, просування та реалізації ідей, товарів і послуг через обмін, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій.

Отже, МАРКЕТИНГ – це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.

Предмет маркетингу — це відносини, які виникають між товаровиробниками і споживачами, а також іншими суб’єктами господарювання з приводу обміну цінностями на конкретному ринку.

Об’єктом маркетингу є система «товаровиробник—споживач» за переважного впливу останнього.