Організація роботи казначейської системи виконання бюджету

 

Державне казначейство України – центральний орган виконавчої влади, який керується у своїй діяльності Конститу­цією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабі­нету Міністрів України, Національного банку України, на­казами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство.

Діяльність Державного казначейства фінансується за раху­нок Державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними осо­бами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.

Організаційна структура Державного казначейства Украї­ни відтворює структуру адміністративно-територіаль­ного устрою України (рис. 12.1).

 

 

 

Рис. 12.1. Організаційна структура Державного казначейства Украї­ни

 

Сутність діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обо­в'язкових платежів і проведення видатків державного бюд­жету через оплату рахунків суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпо­рядникам бюджетних коштів.

Державне казначейство України здійснює виконання бюджету за доходами і витратами, тобто його касове виконання.

Касове виконання бюджету   – організація отри­мання грошових коштів до бюджету і видача бюджетних коштів, облік наявності бюджетних коштів у процесі виконання бюджету.

Система виконання державного бюджету за доходами ґрунтується на комплексі касових операцій, що здійснюють органи Державного казначейства. У процесі виконання державного бюджету за доходами Державне казначейство здійснює такі головні функції:

- встановлює порядок відкриття і відкриває рахунки в уп­равліннях Державного казначейства з метою зарахування податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів;

- веде бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. № 119 за кодами бюд­жетної класифікації доходів і типів операцій;

- розподіляє платежі до Державного бюджету відпо­відно до нормативів відрахувань, затверджених Законом "Про Державний бюджет України", та перераховує за на­лежністю розподілені кошти;

- готує розрахункові документи і повертає над­мірно або помилково сплачені платежі до бюджету на підс­таві висновків органів Державної податкової служби та рішень судових органів;

- складає щоденну, періодичну та річну звітність за дохо­дами згідно з кодами бюджетної класифікації доходів і подає її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням й сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів;

- платники податків сплачують платежі до бюджету через ус­танови банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника пе­рераховує кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в органах державного казначейства, за кодами бюджетної класифіка­ції доходів.

Отже, процес виконання державного бюджету України за доходами передбачає, що платники податків, рахунки яких відкриті в установах комерційних банків або Національного банку України, перераховують платежі до Державного бюджету на дохідні рахунки органів Державного казна­чейства, що розміщені в установах банків, уповноважених здійснювати операції з коштами Державного бюджету.

Виконання державного бюджету за видатками здійснюють органи Державного казначейства у межах асигнувань, пе­редбачених у державному бюджеті відповідним розпорядникам коштів та надходжень на єдиний казначейський рахунок дер­жавного бюджету, шляхом фінансування або проведення пла­тежів безпосередньо на користь суб'єктів, котрі виконали роботи і надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

До повноважень Державного казначейства з виконання бюджетів за видатками належать:

- відкриття реєстраційних рахунків розпорядникам коштів;

- ведення зведених реєстрів розпорядників бюджетних і позабюджетних коштів бюджетних установ;

- оперативне прогнозування і касове планування бюджетних кош­тів згідно з бюджетним розписом;

- перерахування бюджетних коштів їх розпорядникам;

- оплата витрат розпорядників коштів;

- закриття реєстраційних рахунків після закінчення бюджетного періоду;

- облік і звітність з операцій щодо касового виконання бюджету за ви­датками.

Розглянемо механізм касового виконання державного бюджету за видатками. Розпо­рядникам І та II ступенів відкривають зведені особові рахунки для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, що у подальшому мають бути перераховані на особові та реєстраційні рахунки.

Особові рахунки – рахунки, які відкривають в органах Дер­жавного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (окрім розпорядників III ступеня) з метою зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпорядни­кові (одержувачу) бюджетних коштів.

Реєстраційні рахунки – рахунки, що відкривають в органах Державного казначейства розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету України, для обліку операцій з коштами загального фонду бюджету.

Спеціальні реєстраційні рахунки – рахунки, які відкривають­ розпорядникам коштів Державного бюджету України всіх ступенів та одер­жувачам коштів Державного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є:

- міністри і керівники центральних органів виконавчої влади – за державним бюджетом;

- керівники відділів обласних, міських, районних держадмініст­рацій – за місцевими бюджетами;

- голови сільських і селищних рад – за сільськими і селищними бюджетами.

Вони мають право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані й інші заходи, на утримання апарату управління.

Розпорядники коштів II ступеня – бюджетні установи в особі їх керівників, що уповноважені на отримання асигнувань, прийнят­тя зобов'язань і здійснення виплат із бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу роз­порядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одер­жувачам.

Розпорядники коштів III ступеня – бюджетні установи в особі їх керівників, що уповноважені на отримання асигнувань, прийнят­тя зобов'язань та здійснення виплат із бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл безпосередньо підпо­рядкованим їм одержувачам.

Розпорядники бюджетних коштів отримують бюджетні асигнування і здійснюють видатки в межах своїх повноважень і згідно із затвердженими кошторисами бюджетних установ на рік.

Кошториси бюджетних установ

З метою запровадження ефективного державного контролю за витрачанням бюджетних коштів державними установами, що фінансу­ються з Державного і місцевих бюджетів з 1997 р., було здійснено перехід на фінансування цих установ на основі кошторису.

Згідно з Бюджетним кодексом України, кошторис – фінансовий документ, який містить інформацію про створення і використання грошових коштів відповідно до їх цільового призначення. Кошторис є основним плановим документом, що визначає обсяг, цільове спрямування і покварталь­ний розподіл бюджетних коштів, які використовую­ться на утримання установи.

Установи й організації, що утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків згідно з бюджетними призначеннями, встановленими Законом України “Про Державний бюджет”.

Кошторис доходів та витрат – фінансовий план установи, котра здійснює некомерційну діяльність.

Кошторис бюджетної установи має дві складові:

1) загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету і розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

2) спеціальний фонд, котрий містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету і їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою головних функцій.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, вста­новлених кошторисами.

Після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов узя­того бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів прий­має рішення про їх оплату і подає доручення на здійснення плате­жу органу Державного казначейства України, якщо інше не перед­бачено нормативно-правовими актами.

Державне казначейство України здійснює платежі за доручення­ми розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів до бю­джетного асигнування;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

У кошторисі визначається загальний обсяг, цільове надходження, використання за статтями з поквартальною регламентацією. Форми кошторису і супровідні документи розробляють і затверджують Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.

Затвердженню кошторисів передує процес формування лімітів і витрат у підпорядкованих установах. Вищі організації мають вра­ховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи з огляду на основні її виробничих показники, обсяг виконаної роботи, штат­ну чисельність і передбачені заходи щодо скорочення витрат у пла­новий період.

Кошторис складають усі бюджетні установи на кален­дарний рік, його затверджують в установленому порядку.