Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

Звітність за внутрішнім державним боргом складає Міністерство фінансів України. Її метою є досягнення прозорості механізму уточнення та використання внутрішнього державного боргу, а також проведення його обліку відповідно до світових стандартів.

Розглянемо видатки на обслуговування зовнішнього боргу країни. У сучасному світі більшість країн перебуває в стані боржників. Зовнішня заборгованість перетворилась на постійне явище. Більше того, вона почала функціонувати як складова національної економічної системи. Зростання боргової залежності відбувається насамперед із розширенням відкритості національних економік, у тому числі і для участі іноземних інвесторів у фінансово-економічному житті як розвинених країн, так і тих, що розвиваються.

Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подолання фінансових труднощів країни-одержувача.

Державні зовнішні позики надаються у грошовій або товарній формі. Вони бувають середньостроковими або довгостроковими. Грошові позики надаються у валюті країни – кредитора або у вільно конвертованій валюті.

Джерела погашення державних позик:

1) доходи від інвестування у високоефективні проекти;

2) додаткові надходження від податків;

3) економія коштів від зменшення видатків;

4) залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

Країни, що мають змогу розрахуватися за всіма боргами, не бажають повністю погашати борг, оскільки додаткові кредитні ресурси дають їм можливість прискорити зростання економічних, технічних, військових та інших можливостей. На зростання зовнішньої заборгованості вплинула і світова фінансова глобалізація.

Однак надмірний борг веде до тяжкої боргової кризи, дестабілізує виробництво, зумовлює негативні соціальні наслідки. В такому стані залишились нові держави після розпаду СРСР, які стали на шлях ринкових перетворень. Для цих перетворень вони здійснюють зовнішні запозичення значними темпами. Поступово у країнах колишнього Радянського Союзу почали накопичуватись державні борги.

Тенденція до накопичення державного боргу зумовлює зростання частки державних доходів, що спрямовуються на обслуговування боргів.

У міжнародній фінансовій практиці мають місце різні показники зовнішньої заборгованості. Наприклад, за методикою Світового банку для визначення рівня обтяжливості зовнішнього боргу та віднесення країни до відповідної категорії щодо зовнішньої заборгованості використовують показники, наведені в табл. 11.1. Згідно з ними та іншими світовими фінансовими стандартами рівень зовнішньої заборгованості України порівняно невисокий. Однак проблема полягає в зростанні обсягів платежів за боргом, термінами повернення зовнішніх запозичень. Останні в значній мірі короткотривалі, що посилює боргові труднощі. В обсязі зовнішнього боргу велика частка коротко - та середньотермінових зобов'язань (13 % – до 5 років, 62 % – від 5 до 10 років, 11 % – від 10 до 15 років, 14 % – понад 15 років).

 

Таблиця 11.1. Показники визначення обтяжливості зовнішнього боргу (за методикою Світового банку)

Показник	Рівень заборгованості (критичне значення показника)
	надмірний	помірний
Валовий обсяг боргу, %
ВВП	50	30
річного експорту товарів та послуг	275	165
Платежі, спрямовані на обслуговування зовнішнього боргу у відсотках річного експорту товарів і послуг:
сукупні	30	18
відсоткові	20	12

 

Ефективним засобом зменшення зовнішніх боргів є їх реструктуризація. Нині в світі цій проблемі приділяють особливу увагу.

Складне фінансово-економічне становище України змушує її уряд прийняти активні дії щодо використання усіх можливих форм реструктуризації заборгованості: пряме списання певної частки (або повністю) боргу; зменшення обсягів відсоткової ставки; загальний перегляд боргових умов, пов'язаних із переглядом сум погашення основного боргу, термінів та порядку сплати відсотків; конверсія боргів у фінансові активи; зворотний викуп боргових зобов'язань; конверсія боргу в облігації та ін.

Реструктуризацію боргів можуть здійснювати Паризький або Лондонський клуби кредиторів та окремі кредитори, що не входять до складу зазначених клубів, але мають достатній вплив у світових фінансових колах.

Україна вже має досвід урегулювання боргових зобов'язань методами реструктуризації. Наприклад, проведена у 2000 – 2001 рр. реструктуризація зовнішнього боргу в країні дала змогу уникнути дефолту, знизити пікові навантаження, пов'язані з погашенням основного боргу та сплатою відсотків за борговими зобов'язаннями, за рахунок зміни кредитних умов, термінів кредитування та відсоткових ставок за користування кредитними ресурсами. У липні 2001 р. було підписано угоду про реструктуризацію українського зовнішнього боргу між Паризьким клубом кредиторів та Урядом України. Рішення було прийнято після відновлення кредитування МВФ за програмою розширеного фінансування. Загальна сума реструктурованого зовнішнього боргу становила 580 млн дол. США. Внаслідок проведеної реструктуризації Паризьким клубом кредиторів було передбачено скорочення витрат з 800 млн дол. до 285 протягом 2001 – 2002 рр.

Реструктуризація в значній мірі послабляє боргову проблему, однак її кардинальне рішення залежить насамперед від обґрунтованості заходів уряду з усієї сукупності боргових зобов'язань.

Одним із найважливіших показників, що характеризує ефективність боргової політики країни та її спроможність виконувати боргові зобов'язання, є співвідношення сумарних виплат з обслуговування й погашення державного боргу до загальних доходів державного бюджету та ВВП.

 

РОЗДІЛ 12

КАСОВЕ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ І ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

 

12.1. Казначейська система виконання бюджету.

12.2. Організація роботи казначейської системи виконання бюджету.

12.3. Кошториси бюджетних установ.

12.4. Державний фінансовий контроль за виконанням бюджету.