Особливості сучасних бюджетних відносин

 

При функціонуванні державних фінансів виникають два взаємопов’язані процеси: мобілізація фінансових ресурсів у розпорядження державних структур і використання ресурсів на різні дер­жавні потреби. Перший із цих процесів проявляється як поняття "державні доходи", другий – "державні витрати".

Державні доходи – та частина фінансових відносин, що пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження дер­жави та державних підприємств. При цьому акумульовані держа­вою фінансові ресурси належать до централізованих, які залишаються в розпорядженні державних підприємств. Централізовані державні доходи формуються в основному за рахунок податкових надходжень, доходів за рахунок зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення.

Мета поділу державних доходів на централізовані та децентралізовані – показати співвідношення джерел потреб загальнодержавних і колективних інтересів. Актуальне завдання сьогодення полягає в тому, щоб досягти оптимальних пропорцій у розподілі державних доходів з метою забезпечення найповнішої реалізації різних видів інтересів й активізації впливу державних доходів на ефективність господарювання.

У складі державних доходів головне місце посідають доходи бюджету, за рахунок яких забезпечується вирішення економічних і соціальних завдань розвитку суспільства. Централізація значної частини державних доходів у бюджетах різного рівня дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь прогресивних галузей економіки, задовольняти потреби невиробничої сфери.

До централізованих державних доходів, окрім бюджетних, належать ресурси державних позабюджетних фондів, наприклад: фонду соціального страхування, Пенсійного фонду, фонду зайня­тості населення та ін.

Об'єктом грошових відносин, що формують зміст поняття "державні доходи", є вартість валового продукту (частко­во – національного багатства), яка на різних етапах розпо­ділу виявляється в різних фінансових формах. Так, об'єктом роз­поділу на державних підприємствах виступає виручка від реаліза­ції продукції та такі її складові, як прибуток, відрахуван­ня на соціальне страхування, амортизаційні відрахування та ін. Як об'єкт бюджетних відносин можна розглядати такі форми, як прибуток і заробітна плата, податкові платежі, з яких формуються джерела бюджетних доходів. У свою чергу, об'єктом державних від­носин є тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств і заоща­дження населення.

Головне джерело формування державних доходів – націо­нальний дохід. Але інколи, особливо в періоди війн, великих стихій та ін., джерелом держа­вних доходів може бути раніше накопичене національне багатст­во; акумуляція державних доходів у цьому разі здійснюється через використання перехідних залишків бюджетних коштів, які спрямовуються на покриття видатків, продаж золотого запасу, платну приватизацію державного майна та ін.

Фінансові відносини, що виникають між державою з підприємства­ми, організаціями і населенням, називаються бюджетними. Їх специ­фіка, як частини фінансових відносин, виявляється в тому, що вони:

1) формуються у розподільному процесі, учасником якого є держава;

2) пов'язані з акумуляцією і використан­ням централізованого грошового фонду, що має задовольняти потреби держави.

Бюджетні відносини характеризуються насамперед тим, що вони відтворюють різні напрями розподільного процесу (між секторами економіки, сфе­рами суспільної діяльності, галузями господарства, територіями держави) і охоплюють усі рівні господарювання. На форми бюджетних відносин впливають методи ведення господарства і соці­ально-культурне обслуговування громадян, а також завдання, котрі дер­жава вирішує на кожному з історичних етапів свого розвитку.

Сукупність бюджетних відносин з формування і використання бюджетного фонду держави створює поняття "державний бюджет".

Функціонування державного бюджету проходить через особливі економічні форми – доходи і видатки, що виражають послідовні ета­пи перерозподілу вартості валового продукту, яка концентрується в державних структурах. Доходи і видатки бюджету – це об'єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має специфічне суспільне значення: доходи служать фінансовою базою для діяльності держави, видатки задовольняють потреби держави в цілому.

Доходи бюджету – частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Доходи бю­джету виражають економічні відносини, що виникають у держави з підприємствами (об'єднаннями), організаціями і громадянами у процесі формування фондів грошових коштів. Вони надходять у розпорядження державної влади й управління. Формою виявлення таких економічних відносин є різні види платежів підприємств, орга­нізацій і населення в державний бюджет, а їх матеріальним втілен­ням – грошові кошти, що мобілізуються в бюджетний фонд. Бю­джетні доходи, з одного боку, є наслідком розподілу вартості валового продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого – об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, оскільки вона викори­стовується для формування бюджетних фондів територіального, галузевого і цільового призначення.

Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, що вирішує суспільство.

Розвиток в Україні ринкових умов господарювання потребує використання економічних методів управління виробни­цтвом, а ефективність форм мобілізації частки доходу підприємств до бюджету зумовила докорінну зміну системи дохідних надхо­джень. Вона почала формуватись на основі податкових надходжень. Взаємовідносини держави та юридичних і фізичних осіб були пе­реведені на правові засади і регулюються законом.

Економічна сутність податку характеризується грошовими від­носинами, які формуються у держави з юридичними і фізичними особами. Вони об'єктивно зумовлені і мають спе­цифічне суспільне призначення – мобілізація грошових коштів у розпорядження держави. Тому податок можна розглядати і як еко­номічну категорію, що виконує дві функції – фіскальну та економіч­ну. За допомогою першої формується бюджетний фонд, а викори­стовуючи другу, держава впливає на відтворення, стимулюючи або стримуючи його розвиток, розширює або звужує платоспромож­ний попит населення.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюють законодавчі органи вла­ди. З організаційно-правового погляду податок – це обов'язко­вий платіж, який надходить до бюджетного фонду у визначених за­коном обсягах і у встановлені терміни.

Сукупність різних видів пода­тків, у побудові та методах обчислення яких реалізуються визначені принципи, формує податкову систему країни.

Доходи державного бюджету

 

 

Доходи бюджету – це об’єктивна категорія, яка має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого – виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

За бюджетною класифікацію доходи Державного бюджету включають:

· податкові надходження;

· неподаткові надходження;

· доходи від операцій з капіталом;

· міжбюджетні трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

· доходи від власності та підприємницької діяльності;

· адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

· надходження від штрафів та фінансових санкцій;

· інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом включають:

 надходження від продажу основного капіталу (до них належать надходження від продажу споруд, обладнання, кораблів, літаків, безгосподарського майна, скарбів, дорогоцінних металів і каміння); надходження від продажу з державних запасів таких товарів, як стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні і стратегічні запаси; надходження від продажу землі й нематеріальних активів, а також податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

У складі доходів Державного бюджету відокремлюються надходження до цільових фондів. Серед них:

- збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду обов'язкового державного страхування України на випадок безробіття;

- платежі до Фонду соціального захисту інвалідів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- надходження відрахувань і збори на будівництво, реконструкцію, ремонт й утримання автомобільних доріг загального користування;

- інші збори та відрахування. Склад державних цільових доходів у Державному бюджеті є змінним і визначається на бюджетний рік.

 

 

Доходи місцевих бюджетів

Місцеві бюджети виступають як головним інструментом реалізації державної регіональної політики у вирішення таких важливих завдань, як структурна перебудова економіки, вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці, розвиток місцевого господарства, здійснення житлового будівництва, благоустрій міст, проведення природоохоронних заходів тощо, так і основним інструментом реалізації політики органів місцевого самоврядування, які самостійно визначають пріоритети у своїй діяльності, ставлять цілі та завдання, втілення яких забезпечується за допомогою коштів місцевих бюджетів. Місцеві бюджети також відіграють важливу роль у фінансуванні суспільних послуг, насамперед, соціального спрямування. Частка місцевих бюджетів до відношенню до ВВП відображає їх роль в економіці країни, тобто існує щільний зв’язок стану розвитку місцевих фінансів і політики макроекономічної стабілізації.

Місцеві фінанси – це система формування й використання доходів територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання делегованих і закріплених за ними функцій і завдань.

Фінансовою основою місцевих органів влади є місцеві бюджети. Система місцевих бюджетів складається з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів районів у містах та бю­джетів місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самовряду­вання – бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

За бюджетною класифікацію доходи місцевого бюджету включають:

· податкові надходження;

· неподаткові надходження;

· доходи від операцій з капіталом;

· міжбюджетні трансферти.

Відповідно до Бюджетного кодексу, місцевий бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Спеціальний фонд має формуватися з коштів конкретно визна­чених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей. Тобто спеціальний фонд – це класи­чний випадок закріплення джерела доходів за статтею видатків, за якою певні види доходів призначаються на фінансування певних видів видатків.

Введення спеціальних фондів має на меті поліпшення звітно­сті за державні кошти, які раніше спрямовувалися до численних позабюджетних фондів, тобто для підвищення прозорості у вико­ристанні державних коштів.

Відповідно до діючого порядку місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Бюджет розвитку є складовою спеціального фонду місцевого бюджету.

Поточний бюджет використовують для виконання як власних, так і делегованих повноважень. Кошти цього бюджету спрямовуються на фінансу­вання установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фі­нансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, тобто на здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності, а також фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розшире­ним відтворенням.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел і закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. У прибутковій частині місцевого бюджету виокремлюються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, потрібні для здійснення делегованих законом повноважень органів виконавчої влади (рис. 6.1).

 

 

Рис. 6.1. Структура доходів місцевих бюджетів

 

Власними доходами бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування є доходи, які визнача­ються законодавством, формуються і збираються на відповідній території. До них включаються місцеві податки і збори, доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності, та інші доходи, передбачені діючим законодавством.

Закріплені доходи місцевих бюджетів – це доходи, що повністю або частково (у відсотках) зараховуються в певні види бюджетів безстроково на довготерміновій основі і для включення яких не потрібне рішеннявищих органів влади.

Міжбюджетні трансферти – кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого згідно з Бюджетним кодексом. Основними формами надання міжбюджетних трансфе­ртів є: дотація вирівнювання та субвенція.

Дотація вирівнювання – це міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція – цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на досягнення певної мети, в порядку, визначеному тим органом, який його надав. Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів, додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджує Верховна Рада України шляхом прийняття Закону "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 7

Система видатків бюджету

7.1. Поняття і принципи організації видатків державного бюджету.

7.2. Методи фінансування державних видатків.

7.3. Види видатків державного бюджету.

7.4. Видатки місцевих бюджетів.