Роль бюджету в розвитку фінансової діяльності держави

 

Бюджет як фінансовий план відіграє важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості, пріоритети, форми реалізації закріплених за державою функцій; спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною та фінансово забезпеченою. З матеріального боку бюджет – централізований грошовий фонд держави.

Базовим джерелом нормативного регулювання бюджету є Конституція України. Законодавчо відносини з приводу складання, розгляду звітів про виконання та контролю за виконанням державного бюджету регулює Бюджетний кодекс України, прийнятий 8 липня 2010 р. N 2456-VI. Детальні бюджетні відносини протягом визначального періоду встановлює Закон України “Про Державний бюджет України”.

Порядок встановлення та витрачання коштів бюджету має економічне, соціальне та політичне значення для розвитку держави.

При характеристиці економічного значення державного бюджету варто звернути увагу на співвідношення доходів та видатків, їх структуру, склад окремих статей та їх цільове призначення.

Особливо варто підкреслити соціальне значення бюджету. Наприклад, саме законодавством про бюджет на поточний рік встановлюється забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” та “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дитячих дошкільних закладах відповідно до Закону України “Про дошкільну освіту”.

Відповідно до цього документу встановлюється:

- обсяг допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трьох років;

- величина одноразової допомоги при народженні дитини;

- обсяг державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям;

- рівень нарахування страхової суми з державного обов’язкового страхування військовослужбовців згідно із ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

- інший перелік сум соціальної допомоги та платежів.

Наприклад, у Донецькій області за рахунок бюджету продовжується спорудження шпиталю для інвалідів ВВВ, дитячого оздоровчого табору для дітей-сиріт, будинку-інтернату для осіб похилого віку й інвалідів у м. Горлівка. Проводиться реконструкція школи олімпійського резерву. Особливе значення приділяється газифікації сільських населених пунктів, здійснюється зведення житла для військовослужбовців, а також об’єктів охорони здоров’я.

Отже, державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, оскільки він тісно пов'язаний із правовими відно­синами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, протягом останніх років у сфері державних фінансів відсутні правові гарантії з боку дер­жави. Великою проблемою є надмірна централізація фінан­сових ресурсів у державному бюджеті. Їхня децентралізація має відбуватися не перерозподілом коштів державного бюд­жету, як законодавчим закріпленням джерел бюджетних до­ходів територіальних громад, а завдяки докорінній зміні під­ходу до правового регламентування управління державним бюджетом.

Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здій­снення державної соціально-економічної політики, забезпе­чення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й ус­пішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращання матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіо­нів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обся­гом коштів, зосереджених у ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу. У майбутньому роль державного бюджету в соціальних процесах зростатиме. Це зумовлено тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінан­совим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет має нівелю­вати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що спричинено переходом до рин­кових умов господарювання.

Отже, державний бюджет – це важливий інструмент впливу на розвиток економіки України, створення соціальних умов і передумова політичних відносин між органами державної та місцевої влади.

РОЗДІЛ 2

БЮДЖЕТ ЯК ГОЛОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ

2.1. Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави.

2.2. Бюджетне планування і прогнозування.

2.3. Бюджетна програма: сутність та механізм застосування

 

2.1. Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави

 

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід зазначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлено тим, що бюд­жет, будучи центральною ланкою фінансової системи, має забезпечувати усі розподільні та перерозподільні процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план пови­нен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за головними напрямами на від­повідні цілі згідно з соціально-економічною політикою дер­жави.

До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, належать такі:

- у державному бюджеті сконцентровано приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;

- за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні видатки;

- упорядкування і виконання державного бюджету пов’язані з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів;

- державний бюджет є головним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;

- державний бюджет – інструмент фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;

- державний бюджет є головним джерелом коштів, необхідних для діяльності держави.

Бюджет в основному відображає вторинний перерозпо­діл, тобто після первинного розподілу ВВП на основні його складові здійснюється вторин­ний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Бюджет як річний фінансовий план являє собою кошторис (розпис) доходів та видатків держави, затверджений органами законодавчої та представницької влади у вигляді закону.

Фактичний бюджет висвітлює реальні видатки, доходи і дефіцит за певний період. Структурний бюджет відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва. Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають внаслідок того, що економіка працює не за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані кризи або зростання. Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.

Структура бюджету як фінансового плану відображає склад і частку доходів та видатків. Загалом вона досить стабільна, хоча щороку можуть відбуватися певні зміни.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Структуру бюджетної класифікації розробляє Ка­бінет Міністрів України і затверджує Верховна Ра­да України.

 

2.2. Бюджетне планування і прогнозування

 

Бюджетне планування – це комплекс організаційно-тех­нічних, методичних і методологічних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Воно є складовою фінансового планування і ґрунтується на однакових із ним принципах.

Методи планування показників бюджету – прямі фінансові розрахунки і балансовий, які доповнюють один одного. За кожним видом доходів або видатків визначають вихідну базову величину за період, що передує плановому, а потім, ураховуючи фактори, які вплинуть на показник у періоді, що планується, розраховують його рівень. За допомогою балансового методу досягається узгодження показників бюджету з показниками загальної величини фінансових ресурсів в економіці країни, доходів і видатків населення, з фінансовими планами міністерств, відомств і різних суб'єктів господарювання.

Бюджетне планування – досить складний і ще недостатньо розроблений у методичному плані процес. Особливо це відчувається в умовах переходу до ринку, коли втратила значення система планування, що існувала раніше. Потреба удосконалити бюджетне планування зумовлена тим, що при розробці показників бюджету закладається такий механізм, який держава повністю може використати для регулювання економічних і соціальних процесів у економіці.

Слід зазначити, що переважна більшість розвинених країн застосовує програмно-цільо­вий метод формування бюджету, впровадження якого в Україні відбувається відповідно до вимог Бюджетного кодексу, що передба­чає класифікацію видатків бюджету за цільовими програмами.

Програмно-цільовий метод спрямований на визначення першочергових ці­лей держави, складання програм для їхнього досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінювання ефективності використання бюджет­них коштів у процесі виконання завдань програми. Застосування такого методу потребує використання принци­пів середньо- та довгострокового бюджетного планування.

До основних етапів такого планування належать:

- визначення пріоритетної мети органів державної влади та розроблення стратегії їх виконання. Такі завдання мають відображатися у програмних і прогнозних документах уряду;

- складання відповідних програм щодо виконання визначених цілей. Програми розробляють головні розпорядники бюджетних коштів (міністерства та відомства) згідно з прогнозними й програмними документами уряду. Особливість цього етапу планування полягає у визначенні конкретних завдань для виконання програми. Кожна програма може мати одне або кілька завдань, які є короткостроковою метою і розробляються у межах наявних ресурсів. Отже, головні розпорядники планують свою податкову діяльність на осно­ві розроблених програм і визначених завдань. Варто зазначити, що програми складаються на довгостроковий період (3 – 5 років), завдання стосовно їх вико­нання - у межах одного або двох бюджетних періодів;

- визначення потрібного обсягу ресурсів для реалізації програми. Головні розпорядники на підставі плану своєї діяльності на коротко- та середньостроковий періоди розподіляють фінансові ресурси, потрібні для виконання відповідних завдань. На основі таких розрахунків розробляються бюджетні запити головних розпорядників, які подаються на розгляд до Міністерства фінансів;

- прогнозування системи показників ефективності використання бюджетних коштів для виконання програм і завдань головного розпорядника коштів.

Особливістю програмно-цільового методу є те, що бюджетні програми, розроблені розпорядниками коштів, повинні відповідати стратегічним ці­лям держави і мати чітко визначені мету й завдання для кожного розпорядни­ка, забезпечувати контроль за ефективним використанням бюджет­них коштів. Слід зауважити, що виконання бюджетних програм має чітко відповідати функціям, що здійснюють розпорядники коштів відповідно до зако­нодавства. Значна перевага бюджетних програм – можливість організації дієвого контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, визначення осіб, відповідальних за виконання основних завдань програми.

 

РОЗДІЛ 3

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ

3.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України.

3.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини.

3.3. Джерела покриття бюджетного дефіциту.

 

3.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України

 

Збалансованість  бюджету є необхідною умовою подолання економічного спаду української економіки. Для дотримання такого принципу бюджетної системи вітчизняні економісти рекомендують:

-  ввести сувору фінансову дисципліну в усіх ланках державних фінансів;

-  розширити дерегуляційні та приватизаційні процеси, що сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар’єрів для розвитку підприємництва;

-  формувати державний бюджет з метою досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління у цих результатах;

-  започаткувати нову ідеологію визначення державних завдань і пріоритетів;

-  припинити збільшення соціальних заборгованостей;

-  скоротити державний борг;

-  поступово знизити частку перерозподілу ВВП через бюджет.

До найважливіших напрямів збалансування належать також: зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, розробка додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.

Згідно з Бюджетним кодексом України принцип збалансованості означає, що повноваження на здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Тобто ідеальне виконання бюджету передбачає повне покриття видатків доходами. Але на практиці, як правило, обсяги видатків і доходів бюджету не збігаються.  

Сальдо державного бюджету відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду визначається за такою формулою:

Трансферт – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

Чисте кредитування (кредитування за вирахуванням погашення) – операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності і терміновості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції щодо повернення цих коштів до бюджету.

Перебільшення доходів над видатками формує активне сальдо або профіцит бюджету. Якщо в процесі складання або розглядання бюджету спостерігається перебільшення доходів над видатками, до затвердження бюджету слід здійснити скорочення профіциту в такій послідовності:

- скоротити залучення доходів від продажу державної власності;

- зменшити залучення доходів від реалізації державних запасів і резервів;

- передбачити спрямування бюджетних коштів на додаткове погашення боргових зобов’язань;

- збільшити видатки бюджету, в тому числі за рахунок передачі частини доходів бюджетам інших рівнів.

При недоцільному здійсненні цих заходів варто скоротити податкові доходи бюджету шляхом внесення змін і доповнень у податкове законодавство.

Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

Слід відзначити: найскладнішою ситуацією, що найчастіше спостерігається в економічній практиці, є дефіцит бюджету – перебільшення видатків бюджету над його доходами.