Методи фінансування державних видатків

 

Здійснення витрат бюджету досягається за допомогою бюджет­ного фінансування, яке розглядають як систему надання грошо­вих коштів підприємствам, організаціям і установам на проведен­ня заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування ба­зується на певних принципах, характеризується специфічними формами і методами надання коштів.

Складовими такої системи, що впливають на результативність її функціонування, є прин­ципи, форми і методи.

Важливу роль в організації раціональної системи бюджетного фінансування відіграють насамперед принципи фінансування, до яких належать:

     1) отримання максимального ефекту за мінімуму витрат. Бюджетні кошти мають надавати лише за умови забезпечення результативнішого їх використання. Цей ефект може виражатися, з одного боку, в вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку країни, а з іншого – в зворотному надходженні до бюджету грошових коштів за рахунок зростання прибутків одержувачів бюджетних асигнувань;

     2) цільовий характер використання бюджетних асигнувань. Юридичні особи отримують кошти з бюджету тільки на основі затвердженого бюджету, причому на попередньо визначену мету. Суворе дотримання такого принципу перешкоджає неефективному використанню бюджетних асигнувань;

3) надання бюджетних коштів у міру виконання виробничих та інших показників і з урахуванням використання раніше здійснених асигнувань. Залежність бюджетного фінансування від виконання показників дає змогу фінансовим органам здійснювати дійовий і ефективний контроль за діяльністю підприємств, організацій і установ;

4) безповоротність бюджетних асигнувань, що передбачає надання коштів без умови їх обов'язкового повернення до державного бюджету;

5) безоплатність бюджетних асигнувань – виділення бюджетних коштів без сплати державі будь-яких прибутків у вигляді відсотка або інших видів оплати асигнувань.

У практиці бюджетних асигнувань використовують дві форми бюджетного фінансування, що мають такі відмітні риси:

1) фінансування за системою "нетто-бюджет". Ця форма надання грошових коштів характеризується тим, що бюджетні асигнування спрямовуються на досить обмежений перелік витрат, передбачений затвердженим бюджетом;

2) фінансування за системою "брутто-бюджет", що застосовується для підприємств і організацій, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні. У такому разі бюджетні асигнування виділяються на всі види витрат, пов'язані як з поточним утриманням, так і з розширенням діяльності бюджетних установ.

Важливою складовою бюджетного фінансування є методи надан­ня коштів з бюджету. З їх допомогою фінансові органи забезпечу­ють грошовими коштами проведення передбачених бюджетом заходів, здійсню­ють переказ коштів з метою досягнення інших результатів їх використання, регулюють пропорції, що складаються в розподілі фінансових ресурсів.

Виокремлюють кошторисний метод фінансування бюджетних підпри­ємств і організацій. Він має такі особливості:

- кошти на покриття витрат виділяються тільки з одного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємства. В цьому випадку виняток становить фінансування загальнодержавних заходів (боротьба з епідеміями, ліквідація наслідків катастроф і стихій);

- фінансування бюджетних організацій здійснюється на основі встановлених економічних нормативів залежно від сфери діяльності підприємства.

Якщо у реалізації ве­ликих державних проектів і програм беруть участь госпрозрахункові підприємства, застосовується метод фінан­сування госпрозрахункових підприємств і організацій.

Бюджетне фінансування видатків, відбиваючи перерозподіл отриманих державою доходів, відображається у формуванні вторин­них, а в окремих випадках – і первинних доходів юридичних і фізич­них осіб. Воно може мати прямий і непрямий (опосередкований) характер. Прямий характер має формування доходів конкретних отримувачів бюджетних асигнувань – розпорядників бюджетних коштів; опосередкований характер – споживачів суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету.

Бюджетне фінансування можна здійснювати у вигляді бюджет­них інвестицій, державних трансфертів, бюджетних кредитів, ко­шторисного фінансування. Загалом їх здійснюють у різних формах. Основною з них є фінансування капітальних вкладень. Кошти можуть надаватись окремим підприємствам, міністер­ствам і відомствам під певні об'єкти, також це може відбуватись у формі проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватись також на придбання певної част­ки акцій акціонерних товариств.

Державні трансферти – цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкрет­ним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидію надають юридичним і фізичним особам, вона має форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів. На­приклад, в Україні надають житлові субсидії малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг. У країнах з розвиненою ринковою економікою поширеними є субсидії вироб­никам сільськогосподарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв'язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування. Субвенції і дотації надаються юридичним особам.

Субвенція – це бюджетні кошти, надані бюджету іншого рівня або юридичній особі на безоплатній і безповоротній основах на здійснення певних цільових витрат. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат.

Субсидія – бюджетні кошти, надані бюджету іншого рівня, фізичній або юридичній особі на умовах пайового фінансу­вання цільових витрат. Державні дотації видають на покриття збит­ків підприємств, але у тому разі, коли вони зумовлені незалежними від підприємств причинами.

Бюджетні кредити – це надання коштів з бюджету суб'єктам під­приємницької діяльності на поворотній основі, що загалом не вла­стиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів, їх надають на більш пільгових умовах та за нижчими відсотковими ставками.

Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа – кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне за­безпечення, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ кошторисне фінансування є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінансування. Праців­ники таких установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері це так звані "безплатні послуги", що характеризують вторинні доходи ко­ристувачів цих послуг.

Виокремлюють ще такий вид державних трансфертів, як бюджетна позика.

 Бюджетна позика – це бюджетні кошти, що нада­ються іншому бюджету на поворотній, безоплатній основі на тер­мін не більше ніж шість місяців у межах фінансового року. Така позика відрізняється від субвенцій і субсидій тим, що останні використовують на стадії формування бюджету, а перші – на стадії його виконання.

Найважливішою статтею витрат бюджетів є фінансування бюд­жетних інвестицій. Витрати на таке фінансування передбачаються відповідним бюджетом за умови включення їх в державну, регіо­нальну цільову програму або за рішенням відповідних органів ви­конавчої влади.

Бюджетне законодавство передбачає створення у видатковій час­тині бюджетів резервних фондів органів виконавчої влади і місце­вого самоврядування. Одночасно в законодавстві міститься норма, яка забороняє створення резервних фондів законодавчих органів і депутатів законодавчих органів.