Міжбюджетні відносини та необхідність перерозподілу бюджетних коштів

В процесі організації міжбюджетних відносин їх суб'єктами висту­пають ті органи влади й управління, до компетенції яких включені пов­новаження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бю­джетів. Тому в Бюджетному кодексі міжбюджетні відносини розгляда­ються як відносини між державою, Автономною Республікою Крим і органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функ­цій, передбачених Конституцією України та законами України.

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи, проведене відповідно до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади і місцевого самовря­дування.

Відповідно до розподілу повноважень у Бюджетному Кодексі України (ст. 82) видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Важливішою передумовою існування міжбюджетних відносин є необхідність здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів у середині бюджетної системи, яка спричинена рівнями незбалансованості місцевих бюджетів, тобто, розбіжностями між обсягами коштів, акуму­льованих у бюджетах різних рівнів і видів, та потребою в них. Причиною цього є значні відмінності у формуванні до­ходів, складі та обсягах видатків бюджетів територіальних одиниць, які мають об'єктивний характер і зумовлені:

- різним рівнем економічного розвитку господарських комплексів адмі­ністративно-територіальних одиниць і їх спеціалізацією;

- різноманітністю природно-кліматичних умов;

різним екологічним станом територій;

- особливостями розташування населених пунктів, зокрема адміністра­тивних центрів;

- насиченістю шляхами сполучення;

- кількістю населення, його віковим складом;

- сформованою протягом тривалого історичного періоду мережею об'єк­тів соціальної і побутової інфраструктури та їх станом тощо.

 

5.2. Відображення механізму розподілу видатків між видами бюджетів у Бюджетному кодексі України.

 

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень. Іншими словами, основною метою міжбюджетних відносин визнається проведення перерозподілу бюджетних ресурсів між ланками бюджетної системи.

Відповідно до розподілу повноважень між центральною та місцевими гілками влади, розподілені видатки, що здійснюються відповідно з державного й місцевих бюджетів (рис. 5.2).

Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України визначені ст. 87 Бюджетного кодексу Украйни та включають видатки на: державне управління, судову владу; міжнародну діяльність, фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення, національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення), правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій, оплату послуг на загальну середню освіту (спеціалізовані школи державної власності, загальноосвітні школи соціальної реабілітації), професійно-технічну, вищу освіту, післядипломну освіту з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності), інші заклади та заходи в галузі освіти, програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; державні програми на соціальний захист та соціальне забезпечення, державні програми з розвитку культури і мистецтва, фізичної культури і спорту, підтримки засобів інформації; державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікації та інформатики; державні інвестиційні програми (проекти), державні програми охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха, створення та поповнення державних запасів і резервів, обслуговування державного боргу, інші програми, які мають виключно державне значення.

Видатки місцевих бюджетів відповідають власним функціям місцевих органів влади та функціям, що їм делеговані центральною владою.

Крім того, здійснюється розмежування цих видів видатків, між місцевими бюджетами на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

- перша група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів і здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст;

- друга група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України. Вони здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;

- третя група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України та здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами наведено на рис. 5.2.

 

Рис. 5.2. Розподіл видатків між видами бюджетів

Відповідно до діючого в Україні формульного порядку розрахунку обсягу дотації вирівнювання, видатки місцевих бюджетів розподіляються на ті, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та ті, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

У ст. 88 – 90 подано видатки, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. У ст. 88 – видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань. У ст. 89 – видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і міст обласного значення. У ст. 90 йдеться про видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Ст. 91 визначає видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та фінансуються виключно за рахунок власних надходжень бюджетів. Така класифікація видатків місцевих бюджетів теж представлена на рис. 5.2.

Знаком запитання “?” виділений той факт, що бюджети міст Києва і Севастополя начебто залишились без виділеної групи видатків. Але з огляду на подальші норми Бюджетного Кодексу можна говорити, що із цих бюджетів здійснюються видатки всіх трьох груп визначені ст.86 Кодексу.

Передбачається, що введення поділу видатків на ті, що враховуються, та ті, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів в перспективі дасть змогу перейти до поділу видатків на виконання делегованих і власних повноважень місцевими органами влади.

 

 

5.3. Сутність і види міжбюджетних трансфертів.

 

Бюджетний кодекс Ук­раїни на законодавчій основі визначає правила формування, затверд­ження, виконання бюджету, а також процедуру контролю за виконанням бюджетів усіх рівнів. Крім того, Бюджетний кодекс України визначає міжбюджетні відносини та види міжбюджетних трансфертів.

У нової редакції Бюджетного кодексу України (2010 р.) чітко визначено систему міжбюджетних трансфертів, зокрема, встановлено їх види, сутність і мету надання, форми й механізми перерахування.

Міжбюджетні трансферти, згідно з Кодексом, – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Види міжбюджетних трансфертів передбачені ст. 96 Бюджетного кодексу:

1) дотація вирівнювання;

2) субвенції;

3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4)додаткові дотації.

До того ж, міжбюджетні трансферти поділяються на ті, що надаються з державного бюджету та таки, що передаються між місцевими бюджетами.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, що його отримує.

Субвенція – міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, що прийняв рішення про надання субвенції.

У державному бюджеті України щорічно затверджуються обсяги дотацій вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Рес­публіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування та районних бю­джетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та одержання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, визначе­них Бюджетним кодексом, затверджує Кабінет Міністрів України.