Державний фінансовий контроль за виконанням бюджету

Державний фінансовий контроль – контроль з боку органів державної влади й управління, а також спеціальних контрольних органів (Рахункова палата, Державне казначейство та ін.) за дотриман­ням законодавства у сфері державного бюджету, по­забюджетних фондів, податків, фінансової діяль­ності державних підприємств і установ, організацією грошових розрахунків, веденням грошового обліку.

Державний фінансовий контроль також розглядають як сукуп­ність дій і операцій, використовуваних держав­ними фінансовими органами при перевірці фінан­сових і пов'язаних з ними видів діяльності суб'єк­тів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.

- державних і приватних аудиторських орга­нізацій.

Основна складова державного фінансового контролю – бюджетно-фінансовий контроль, метою якого є перевірка своєчасності та повноти надходження коштів у бюджет, а також їх цільового використання.

Бюджетно-фінансовий контрольмає три форми:

1) попередній, щоздійснюється під час обговорення і затвердження проектів законів (постанов) про бюджет, а також інших законів з бюджетно-фінансових питань. Його мета полягає в тому, щобзапобігти порушення законів, використання бюджетних та інших коштів не за призначенням;

2) поточний – здійснюється під час розгляду окремих питань виконання бюджетів на засіданнях комітетів, комісій, робочих груп під час парламентських слухань і у зв'язку з депу­татськими запитами. Цей контроль прово­дять усі економічні суб'єкти в процесі викорис­тання коштів, аналізу, перевірок і обстежень;

3) наступний контроль – здійснюється під час розгляду та затвердження звітів про виконання бюджетів і при розробці заходів щодо усунення наслідків порушень і притягнення винних до відповідальності.

Особливе місце у системі контролю за повнотою і своєчасністю надходження коштів до бюджету посідає податковий контроль.

Податковий контроль – спеціальний контроль з боку державних органів за виконанням податкового законодавства, правильним нарахуванням, повнотою та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів юридичними та фізичними особами. Такий контроль здійснює система органів податкової служби. Головним завданням органів Державної податкової служ­би України є контроль за дотриманням податкового за­конодавства, правильністю нарахування, повнотою і своєчасніс­тю сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів і неподаткових надходжень, встановлених законодавством.

Існує така класифікація державного фінансового контролю.

І. За організаційною приналежністю: зовнішній і внутрішній.

ІІ. За джерелами інформаційних даних: документальний і фактичний.

Документальний контроль як основна форма фінансового контролю - це контроль достовірності господарських операцій, який здійснюється за даними первинної документації, облікових регістрів, бухгалтерської звітності.

Фактичний контроль - це контроль, який проводиться безпосередньо на об'єкті контролю і передбачає такі дії щодо реального стану підконтрольного об'єкта, як вимірювання, обміри, зважування, лабораторний аналіз та подальше співзіставлення їх з нормативними та обліковими даними для виявлення розбіжностей.

ІІІ. За методами здійснення: ревізія, перевірка, обстеження, експертиза, аудит.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка - це контроль за окремими ділянками фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, або за окремими операціями, в процесі якого визначається законність використання фінансових ресурсів, виявляються порушення фінансової дисципліни. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Обстеження - це оперативне виявлення положення діл на підконтрольному об'єкті з метою виявлення позитивних та негативних сторін фінансово-господарської діяльності та визначення доцільності пророблення даної проблеми і необхідності проведення детальної перевірки.

Експертиза - метод контролю, який передбачає дослідження й оцінювання законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових та економічних результатів діяльності, підготовку обгрунтованих висновків і пропозицій для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження.

Аудит - це незалежна експертиза аудиторськими фірмами стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів та балансів, яка здійснюється з метою підтвердження достовірності показників звітності відповідно до чинного законодавства.

Основними суб'єктами бюджетно-фінансовогоконтролю є:

- Президент України;

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

- Міністерство фінансів України;

- Рахункова палата;

- Державне казначейство України;

- Державна фінансова інспекція Укра­їни;

- Державна податкова адміністрація України.

Кожен із зазначених суб’єктів контролює окремий напрям бюджетних відносин, виконуючи тим самим функції щодо контролю ефективності витрачання державних коштів.

Отже, у цілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні ефективного функціонування бюджетного механізму на основі застосування економічних методів регулювання суспільних процесів, що найбільш повно й адекватно відповідають внутрішній ситуації у країні на конкретному етапі її розвитку.

ГЛОСАРІЙ

 

Активний бюджетнийдефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Білет казначейський – паперові гроші, що випу­скає казначейство.

Бреттон-Вудська валютна система– форма органі­зації грошових відносин, розрахунків, встановлена Бреттон-Вудською конференцією у 1944 р., згідно з якою роль світових грошей поряд із золотом відіграє долар США.

Бюджет – офіційно визнаний і відповідними ор­ганами державної влади затверджений збалансований кошторис грошових прибутків та витрат на певний термін (рік, півріччя, квартал).

Бюджет (економічний зміст) – сукупність економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Бюджет розвитку - доходи місцевого бюджету, які використовують на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, тобто на здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності, а також фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розшире­ним відтворенням. Бюджет розвитку є складовою спеціального фонду місцевого бюджету;

Бюджетна дотація– безповоротна грошова допомога, яка надається з державного бюджету організаціям, підприємствам, місцевим органам влади, окремим особам з метою покриття збитків, компенсації втрат, балансування місцевих бюджетів та інших цілей.

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах);

Бюджетна класифікація – групування доходів та видатків бюджету за відповідними ознаками, що за­безпечує загальнодержавну і міжнародну порівнян­ність бюджетних даних.

Бюджетний механізм– сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів.

 Бюджетний кодекс– зведення законодавства про функціонування і розвиток бюджетної системи, який забезпечує фінансове регулювання бюджетних відносин, встановлює загальні принципи бюджетного законодавства, правові основи функціонування бюджетів різних рівнів, правове положення суб’єктів бюджетних відносин, визначає основи бюджетного процесу, основи і види відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

 Бюджетна норма відображає ту частку видатків на соціально-культурні заходи, що покривається за рахунок бюджетних коштів.

 Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та зав­дань, виконання яких пропонує та здійснює розпоряд­ник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

 Бюджетний процес– регламентована нормами права діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування і учасників бюджетного процесу зі складання і розгляду проектів бюджетів, проектів бюджетів державних позабюджетних фондів, затвердження і виконання бюджетів і бюджетів державних позабюджетних фондів.

Бюджетна система – сукупність бюджетів усіх рів­нів, які врегульовані правовими нормами і формуються за єдиними принципами, зумовленими характером дер­жавного устрою та адміністративно-територіального по­ділу країни.

 Бюджетна установа – орган, установа чи органі­зація, визначена згідно з Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, котра повністю утримується за рахунок відповідно до Держав­ного або місцевих бюджетів. До таких установ належать органи державної влади, державного управ­ління, армія, судові установи, прокуратура, установи соціально-культурної сфери, науки, освіти, охорони здоров'я. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетні кредити - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). До кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі;

 Бюджетний устрій – організація і принципи по­будови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

 Бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюд­жетного призначення на взяття бюджетного зобов'я­зання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

 Бюджетне зобов'язання – будь-яке здійснене згідно з бюджетним асигнуванням розміщення за­мовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необ­хідно здійснити платежі протягом цього самого періоду або у майбутньому.

 Бюджетне планування – централізований розпо­діл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу між ланками бюд­жетної системи на основі національної соціально-еко­номічної програми розвитку країни в процесі скла­дання і виконання бюджетів та позабюджетних фондів усіх рівнів.                                   

 Бюджетне право – сукупність усіх юридичних норм, які визначають бюджетний устрій країни та по­рядок складання, розгляду, затвердження та виконан­ня бюджетів і позабюджетних фондів різного рівня.

Бюджетне регулювання - перерозподіл загальнодержавних централізованих фі­нансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій;

Бюджетне фінансування - здійснення витрат бюджету шляхом надання грошо­вих коштів підприємствам, організаціям і установам на проведен­ня заходів, передбачених відповідним бюджетом;

  Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;

 Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить про­позиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, потрібних для його діяльності на наступний бюджетний період.

 Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюд­жетів, що формують бюджетну систему України.

 Бюджетний рік – період, на який затверджуєть­ся Державний бюджет країни. В Україні бюджетний рік розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня. Бюджетний рік у США триває від 1 жовтня до 30 ве­ресня, у Великій Британії та Японії – від 1 квітня до 31 березня, у Швеції, Пакистані – від 1 липня до 30 червня.

 Бюджетний розпис – документ, в якому встанов­люється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюд­жетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації,

 Бюджетно-податкова політика – - система за­ходів, спрямованих на регулювання державних фі­нансів за допомогою податкових важелів з метою за­безпечення високого рівня зайнятості та стабільного динамічного розвитку економіки країни.

 Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сумарна ринкова вартість кінцевих продуктів і послуг, виготов­лених на території країни за певний період часу (як правило, за рік).

 Валові інвестиції - вкладення коштів у відтво­рення діючих виробничих фондів (які визначаються величиною амортизаційних відрахувань) та в їх роз­ширення.

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування;

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів;

 Вимушений бюджетний дефіцит– наслідок ско­рочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінан­сових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюд­жетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

 Відкритий бюджетний дефіцит – дефіцит, офіційно визнаний у Законі України "Про Державний бюджет України" на відповід­ний рік.

 Внутрішній державний борг – внутрішня забор­гованість держави фізичним та юридичним особам, утворена внаслідок залучення коштів, отриманих від випущених в обіг, але ще не погашених державних позик. Набуває форми облігації внутрішніх держав­них позик, державних скарбничих зобов'язань, позик центрального та комерційних банків. Може формува­тися за рахунок використання вкладів населення в державних банках, невиплачених сум пенсій, заробіт­ної плати та ін.

 Головні розпорядники бюджетних коштів – бюд­жетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу одержують повнова­ження шляхом встановлення бюджетних призначень.

 Державне фінансування – метод безповоротного надання фінансових ресурсів суб'єктам господарюван­ня за рахунок коштів бюджетних та позабюджетних фондів.

 Державний борг - накопичені зобов'язання дер­жави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами. Розрізняють внутрішній та зовнішній дер­жавний борг.

 Державний бюджет – 1) баланс доходів та витрат держави протягом одного року; 2) основний фінансо­вий план держави, який має силу закону і відображає економічні відносини, опосередковані рухом грошей у процесі утворення і використання централізованого фонду грошових коштів держави.

 Державний бюджет як економічна категоріявідображає економічні відносини між держа­вою та іншими економічними суб'єктами з приводу утворення та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозпо­ділу ВВП.

 Державний кредит – грошові відносини, що ви­никають між державою і юридичними та фізичними особами стосовно мобілізації тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади та їх використання на фінансування державних потреб.

 Державний фінансовий контроль – контроль з боку органів державної влади й управління, а також спеціальних контрольних органів (Рахункова палата, Державне казначейство та ін.) за дотриман­ням законодавства у сфері Державного бюджету, по­забюджетних фондів, податків, фінансової діяль­ності державних підприємств і установ, організа­цією грошових розрахунків, веденням грошового обліку.

Державні витрати– грошові відносини з приво­ду використання централізованих і децентралізованих грошових коштів на різноманітні потреби держави.

Державні доходи – грошові відносини стосовно мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження державних структур.

 Державні мінімальні соціальні стандарти – за­конодавчо встановлені мінімально необхідні рівні що­до гарантій соціального захисту, які забезпечують практично найважливіші потреби людини.

 Державні позики – економічні відносини між державою та юридичними й фізичними особами, в яких держава є позичальником.

 Державні фінанси – система грошових фондів, зо­середжених у державі і призначених для ви­конання притаманних їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалі­зуються.

 Державні цільові фонди – форма перероз­поділу і використання фінансових ресурсів, залу­чених державою з метою фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові при­значення.

 Дефіцит державного бюджету – перевищення видатків бюджету над його доходами.

 Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

 Дотація – 1) сума коштів, виділена з Дер­жавного (місцевого) бюджету для надання фінансової підтримки підприємствам, у яких витрати на вироб­ництво та реалізацію продукції не покриваються отриманими доходами. Дотації спрямовують також на підтримування відносно низьких роздрібних цін на окремі товари для населення. Дотації за певних не­сприятливих умов є тягарем для бюд­жету, призводять до його дефіцитності; 2) незв'язаний (загальний, безумовний, генеральний) трансферт; 3) дар, пожертвування, допомога.

Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ);

Державні трансферти – цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкрет­ним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотації;

 Державні дотації - це бюджетні кошти, надані на покриття збит­ків підприємств, але у тому разі, коли вони зумовлені незалежними від підприємств причинами;

Державні мінімальні соціальні стандарти - це державні послу­ги, надання яких громадянам на безоплатній і безповоротній ос­нові за рахунок фінансування з бюджетів усіх рівнів бюджетної си­стеми і бюджетів державних позабюджетних фондів гарантує держава на певному мінімально допустимому рівні;

  Державні капітальні вкладення - це бюджетні кошти, надані окремим підприємствам, міністер­ствам і відомствам під певні реальні об'єкти, або у формі проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту (програми);

Економічне моделювання – визначення в фор­малізованій формі (в абстрактному і спрощеному ви­гляді) головних функціональних взаємозв'язків між економічними показниками, які відображають економічні процеси.

 Економічний дирижизм – активна участь держа­ви у визначенні напрямів та динаміки соціально-економічного розвитку країни на основі використання широкого спектру економічних методів і фінансових інструментів.

 Єдиний казначейський рахунок – система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в устано­вах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зара­ховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі Державно­го бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством, і з яких органи Державного казначейства здійснюють платежі безпосередньо на користь суб'єктів гос­подарської діяльності, котрі виконали роботи або надали послу­ги розпорядникам бюджетних коштів.

 Загальний державний зовнішній борг (що нагро­маджений) – борг, який потрібно повернути у поточному та наступних роках.

 Закон "Про Державний бюджет України" – закон, що затверджує повноваження органів державної вла­ди здійснювати виконання Державного бюджету Украї­ни протягом бюджетного періоду.

Закріплені доходи - доходи загального фонду місцевого бюджету, закріплені Бюджетним Кодексом на постійній основі та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

Запозичення – операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та терміновості, в результаті яких виникають зобов'я­зання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

 Зведений бюджет України – сукуп­ність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України та використовуються з метою аналізу і прогнозування соціально-економічного роз­витку держави.

 Зовнішній державний борг – сукупна заборгова­ність держави, що визначається сумою, котру нале­жить повернути зовнішнім кредиторам на певну дату, тобто загальна заборгованість держави за зовнішніми позиками та несплаченими за ними відсотками.

Зовнішній державний борг (поточний) – борг по­точного року, який належить повернути саме цього року.

 Інвестиції – довготермінові вкладення коштів з метою створення нових і модернізації діючих підпри­ємств, впровадження технологій і техніки, збільшен­ня виробництва та отримання прибутку.

Інвестиційний податковий кредит – відстрочен­ня податкового платежу з метою стимулювання інвес­тиційної активності й оновлення головних фондів підприємствами на основі кредитного договору з по­датковими органами.

 Інвестиційні фонди – фінансові інститути, суб'єк­ти ринку цінних паперів, які здійснюють емісію влас­них акцій та інвестиції у цінні папери інших економіч­них суб'єктів, торгують цінними паперами.

 Індексація – встановлений законодавством України механізм підвищення грошових доходів гро­мадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм підвищення цін на споживчі това­ри та послуги. Індексація грошових доходів прово­диться, якщо індекс споживчих цін перевищив попередньо визначену величину, що є межею індек­сації, який визначає Верховна Рада України.

 Індивідуальні норми застосовують при скла­данні кошторису окремого закладу і відображають ви­трати за окремим видом видатків на розрахункову одиницю.

     Інвестиційна політика – це комплекс заходів держави, спрямованих на визначення пріоритетних напрямів капітальних вкладень, від яких залежатиме підвищення ефективності економіки та на державне регулювання інвестиційної діяльно­сті з метою реалізації економічної та науково-технічної політики;

Інноваційна діяльність (від англ. innovation — нововведення) - діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг;

 Казначейство (державна скарбниця) – спеціалі­зована державна фінансова установа, до функцій якої належить підготовка проекту Державного бюджету, ре­гулювання процесів формування і використання кош­тів бюджету, управління державним боргом і емісія державних цінних паперів. У процесі виконання Державного бюджету казначейство відстежує збір податків, мита та інших надходжень до бюджету, відкриває бюджетні кредити і надає бюджетні ресур­си відповідно до затверджених асигнувань.

 Капітальні видатки (видатки розвитку)– ви­датки бюджету на фінансування інвестиційної та ін­новаційної діяльності держави, тобто капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного гос­подарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

 Капітальні вкладення – витрати матеріальних, трудових та грошових ресурсів, що використовуються для поновлення та приросту основ­них фондів.

 Касове виконання бюджету – організація отри­мання грошових коштів до бюджету і видача бюд­жетних коштів, облік наявності бюджетних коштів у процесі виконання бюджету.

 Конверсія – переорієнтація підприємства на вироб­ництво продукції принципово іншого типу.

 Консолідація державного боргу – подовження терміну дії боргу, позики внаслідок перетворення його в більш довготерміновий, або об'єднання декількох бор­гів (займів) в один, з можливою зміною величини по­зикового відсотка, перенесення тих платежів, термін опла­ти яких уже настав, на майбутнє.

 Консолідований Державний бюджет – бюджет цент­рального уряду та бюджети місцевих органів влади.

 Короткотермінові зобов'язання – зобов'язання, термін погашення яких настає протягом нетривалого проміжку часу, зазвичай у межах одного року.

 Кошик доходів бюджетів місцевого самовряду­вання – податки і збори (обов'язкові платежі), закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування, вони враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошик доходів місцевих. бюджетів - доходи загального фонду, закріплені Бюджетним Кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

 Коефіцієнт вирівнювання -  показник, який використовується для розрахунку обсягу коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, з метою стимулювання нарощування доходів місцевих бюджетів у процесі бюджетного планування;

Кошторисне фінансування – фінансування бюджетної установи відповідно до кошторису, основного планового фінансового документу бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень;

 Кошторис – фінансовий документ, який містить інформацію про утворення і використання грошових коштів відповідно до їх цільового призначення. Кошторис є основним плановим документом, що визначає обсяг, цільове спрямування та покварталь­ний розподіл бюджетних коштів, які використовую­ться на утримання установи.

 Кошторис доходів та витрат – фінансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність.

 Кошторисне фінансування – метод покриття ви­трат установ і організацій згідно із затвер­дженим кошторисом.

 Кошторисно-бюджетне фінансування – метод безповоротного, безоплатного надання коштів на ут­римання установ, що перебувають на повному фінан­суванні з бюджету, на основі фінансових планів-кошторисів витрат.

 Кредитування за вирахуванням погашення – операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та терміновості, в ре­зультаті яких з'являються зобов'язання перед бюд­жетом, та операції, пов'язані з поверненням цих кош­тів до бюджету.

 Крива Лафера – крива, що у графічному вигляді характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Вона показує наявність оптимального рівня оподат­кування, за котрого державні доходи досягають максимуму.

 Комбіновані норми показують суму витрат усіх видатків у межах однієї статті або декількох статей.

 Лізинг – різновид довготермінового кредиту, що надається в натуральній формі і погашається клі­єнтом у розстрочку.

 Ліцензія – спеціальний дозвіл юридичній особі від уповноважених та державних органів на здійснення конкретних визначених законом господарських опе­рацій, включаючи зовнішньоторговельні (експортно-імпортні).

 Матеріальні норми (натуральні норми) визнача­ють затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному вираженні. Ці норми диферен­ціюються за видами бюджетних установ.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – юридично само­стійна міжнародна наднаціональна валютно-кре­дитна організація, заснована у 1944 р. відповідно до рішень Бреттон-Вудської конференції. Місце перебу­вання – Вашингтон. Почав діяти у 1947 р. У 1959-му членами МВФ були 49 держав, у 2000 р. – 182 держави. Україна у 1992 р. стала повноправним членом МВФ, делегувавши своє представництво та захист інтересів на Раді директорів МВФ Нідерлан­дам. МВФ виконує функції вироблення правил регу­лювання валютних курсів і контролює їхнє вико­нання, не допускає конкурентного знецінення ва­лют та надає країнам – членам МВФ кредити для вирівнювання платіжних балансів і підтримки на­ціональних валют.

 Мінімальна заробітна плата – офіційно встанов­лений державою мінімальний рівень оплати праці у вигляді мінімальної місячної ставки чи почасової оплати. Використовується для обчислення обсягів державних податків, платежів, штрафів. Є держав­ною соціальною гарантією, обов'язковою на всій те­риторії країни для юридичних осіб усіх форм власно­сті та господарювання.

 Мінімальний місцевий бюджет – розрахунковий обсяг доходів і витрат місцевого бюджету, який формує­ться на державних мінімальних соціальних стандартах.

 Місцевий фінансовий орган – установа, що відпо­відно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлін­ням коштами місцевого бюджету.

 Місцеві бюджети – бюджет Автономної Республі­ки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві фінанси – система формування, розпо­ділу і використання доходів територіальними грома­дами та місцевими органами влади з метою виконан­ня закріплених за ними функцій і завдань.

Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень;

  Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;

Місцеві запозичення - операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету;

Надходження до бюджету – доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобо­в'язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Натуральні трасферти – державні виплати на­селенню, надані у вигляді натуральних това­рів і послуг. Це може бути медичне обслуговування, освіта, безкоштовне харчування та проїзд.

Непря­ме бюджетне фінансування - надання фінансової допомоги суб’єктам підприємництва у вигляді різних податкових пільг;

Норматив мінімальної бюджетної забезпеченості – це мінімально допусти­ма вартість державних або муніципальних послуг у грошовому ви­раженні, які надають органи державної влади або органи мі­сцевого самоврядування у розрахунку на душу населення за раху­нок коштів бюджетів;

Норма витрат – обсяг витрат на розрахун­кову одиницю.

Норматив – обов'язкова норма, встанов­лена згідно з правовими актами вищих органів державної влади та управління, її не можна змінити.

Облігація – цінний папір, який приносить дохід у вигляді відсотка, його випускають державні органи з метою покриття бюджетного дефіциту або для конк­ретних проектів на визначений термін (термін погашення зазначений на облігації).                              

Обслуговування боргу – виплата відсотків та по­гашення основної суми боргу за певний звітний період.

Оборонні видатки – грошові витрати на підготовку оборони держави, до яких належать утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків: соціальні трансферти, виплата заробітної плати у бюджетній сфері тощо.                               

Паушальна сума – загальна сума платежу, що визначається зобов'язаннями, розрахунками між державами, фізичними та юридичними особами без диференціації на окремі їх види.