Характеристика елементів внутрішнього середовища

 

Загальну структуру елементів внутрішнього середовища організації можна представити наступним чином (рис.4).

Рис. 4. Структура елементів внутрішнього середовища організації

 Цілі представляють собою кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому.

Правильно сформульовані організаційні цілі мають відповідати наступним вимогам:

- цілі мають бути конкретними та вимірювальними;

- цілі мають бути зорієнтованими в часі;

- цілі мають бути реалістичними, досяжними, такими, що не перевищують можливостей організації;

- цілі мають бути не суперечливими, узгодженими, взаємопов’язаними;

- цілі мають бути сформульовані письмово.

Цілі організації можна класифікувати за кількома критеріями (табл.1).                                                                               Таблиця 1

Класифікація цілей організації

Критерії класифікації	Види цілей організації
Рівень абстракції	Місія Загальноорганізаційні Задачі
Об’єкт спрямованості	Фінансові Виробничі Маркерингові Кадрові Інноваційні
Ступінь відкритості	Офіційно проголошені Неофіційні (закриті, таємні)
Організаційний рівень	Загальноорганізаційні Дивізіональні Групові Індивідуальні
Часовий інтервал	Короткострокові Середньострокові Довгострокові

Місія організації – характеризує погляд на причину, філософію і сенс існування організації з точки зору самої організації та суспільства. Місія деталізує статус організації, надає орієнтири для визначення її задач.

Задачі – це цілі, досягнення яких бажано к певному моменту часу в межах періоду, на який розраховане управління.

Особливості задач:

1. задачі вказують на безпосередні цілі організації, які підлягають кількісній характеристиці;

2. задачу визначають як конкретну роботу, серію робіт;

3. задача призначається не робітнику, а його посаді.

Структура організації – це певні логічні взаємозв'язки рівней управління і функціональних областей, які побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.

Функціональна область (зона) – це робота, яку виконує певний підрозділ для організації в цілому.

В основі побудови структури організації лежить розподіл праці:

1. С пеціалізований – закріплення певної роботи за окремими спеціалістами.

2. Г ор и зонтальний – групування спеціалістів в межах функціо­нальних областей.

3. В ертикальний – відокремлення робіт з координації від безпосереднього виконання задач.

Ступінь вертикального розподілу праці характеризується сферою контролю – кількістю працівників, які підпорядковуються одному керівникові.

Технологія – це спосіб перетворення ресурсів на «вході» організації у бажану форму на «виході» організації, заснований на поєднанні кваліфікаційних навичок, обладнання, устаткування, інфрастуктури інструментів і відповідних знань.

Класифікація технологій

І. для промислових організацій (за Дж. Вудвортом):

· одиничне, індивідуальне, малосерійне виробництво;

· масове чи крупносерійне виробництво (основа – конвейєрні технології);

· безперервне виробництво (основа – автоматизоване обладнання).

ІІ. для непромислових організацій (за Дж. Томпсоном):

· багатоланкова технологія – характеризується взаємозалеж­ністю задач, які виконуються послідовно (технологія навчання);

· посередниціька технологія – характеризується зустричами груп людей, які є, чи хочуть бути, взаємозалежними. Використовується певний ступінь стандартизації взаємовідносин між людьми (надання кредиту);

· інтенсивна технологія – характеризується використанням спеціальних прийомів, навиків, послуг, для того, щоб здійснити певні перетворення в конкретному матеріалі. який поступає у «виробництво» (технологія лікування).

 Персонал. Люди є ключовим елементом внутрішнього середовища будь-якої організації. Виділяють три основні аспекти взаємодії людини і організації:

· поведінка окремої людини;

· поведінка людей в групах;

· характер поведінки керівника.

Серед основних факторів, які визначають успішність діяльності конкретного робітника виділяють: з дібності, о бдарованість, п отреби, о чікування, с прийняття, ц інності.

Організаційна культура — це система цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також ділових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів і т.д., які склалися в організації або її підрозділах за час діяльності та які приймаються більшістю співробітників.