Тема 2. Основні етапи еволюції управлінської думки

Ранні етапи розвитку управлінських систем

Зрозуміло, що ще до появи менеджменту як специфічного виду діяльності та наукової системи, управління розвивалося у міру розвитку суспільства і виробничих систем.

В еволюції управлінських систем умовно виділяють п΄ять етапів:

Перва управлінська революція - релігійно-комерційна (V тисячеріччя до н.е.)  пов΄язується із зародженням писемності в стародавньому Шумері в V тисячолітті до н. е. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства привело до виникнення особливого прошарку "жерців-бізнесменів", котрі успішно здійснювали релігійно-комерційні й торгові операції, вели ділове листування і комерційні розрахунки.

Друга управлінська революція - світсько-адміністративна (ІІ тис. до н.е.), пов'язується з діяльністю вави­лонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.), що видав звід законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення. Цими законами вво­дився світський стиль управління, посилювалися контроль і відпові­дальність за виконання робіт.

Третя управлінська революція відома як виробничо-будівельна (І тис. до н.е.). Вона передбачала поєднання державних методів управління з конт­ролем за діяльністю в сфері виробництва та будівництва і відбулася в часи правління Навуходоносора (605—562 рр. до н. е.).

Четверта управлінська революція - промислова (Х V ІІ-Х V ІІІ ст.) відбулася в період зародження капіталізму й індустріального прогресу європейської цивілізації (XVII—XVIII ст.). Її головним результатом стало зародження про­фесійного управління. Поряд з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватися прикладні розробки й експерименти, результати яких допомагали визначати норми ви­робітку і винагороди, оптимальні терміни роботи устаткування, обся­гу випуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці. Під час промислової революції було зроблено перші спроби перекласти ідеї управління на папір з метою виробити його узагаль­нюючі принципи, внаслідок чого було закладено необхідні умови теорії менеджменту. Революційну концепцію поділу, спеціалізації, кооперації та підвищення продуктивності суспільної праці виклав класик політичної економії А. Сміт у праці "Багатство народів".

П'ята управлінська революція (кінець XIX — початок XX ст.) відома під назвою бюрократичної; її теоретичною платформою стала концепція "раціональної бюрократії" відомого соціолога, економіста Макса Ветера.

Основні її результати:

¾ формування великих ієрархічних структур,

¾ поділ управлінської праці,

¾ введення норм і стандартів,

¾ встановлення посадових обов'язків і відповідальності менеджерів.

Саме в цей період набуває розвитку менеджмент як наука про управління. Виділяють три основні підходи (школи) в теорії менеджменту, які виникли у різні історичні періоди, однак всі вони знайшли своє втілення у сучасній практиці управління.

Класичні теорії менеджменту

 

Наприкінці 19 ст. набуває розвитку менеджмент як наука про управління. Виділяють три основні підходи (школи) в теорії менеджменту, які виникли у різні історичні періоди, однак всі вони знайшли своє втілення у сучасній практиці управління.

Класична школа управління

Класична школа може бути поділена на два напрями

а) науковий управлінський підхід (наукова організація праці) (Ф. Тейлор («Принципи наукового управління», 1911 р.), Френк та Ліліан Гілбрейт, Генрі Форд, Генрі Гант);

б) адміністративна школа (класична теорія організації) (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард).

Науковий управлінський підхід.  Основна ідея: дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Основні принципи:

1) спеціалізація робіт: розподіл загального завдання на більш дрібні задачі; визначення якостей та навиків робітників, необхідних для їх виконання; необхідної кількості робітників-виконавців;

2) науковий підбір робітників для виконання окремих задач на основі відповідних тестів, екзаменів тощо;

3) наукове вивчення і навчання робітників. Основа – хронометраж – вивчення витрат часу, рухів, зусиль кращих працівників та формування на основі кращих показників нормативів;

4) важливість спонукальних мотивів заробітної плати: за виконання норми – заробітна плата; за перевиконання – премія;

5) розподіл відповідальності між робітниками та керівниками                  

Адміністративна школа (класична теорія організації). Основна ідея:  дослідження підходів до удосконалення управління організацією в цілому.

Набільш чітко “універсальні принципи управління” сформулював А.Файоль:

1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини

2. Повноваження та відповідальність

3. Дисципліна

4. Єдиноначальність

5. Єдність керівництва

6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним

7. Винагорода

8. Централізація

9. Ієрархія (скалярний ланцюг)

10. Порядок.

11. Справедливість

12. Стабільність перебування на посаді

13. Ініціатива

14. Корпоративний дух

М. Вебер сформулював “ концепцію ідеальної бюрократії ”:

1. Високий ступінь розподілу праці: влада і відповідальність чітко визначені для кожного робітника і узаконені як офіційні обов΄язки.

2. Чітка управлінська ієрархія: посадові позиції в організації повинні займати певне місце в ієрархії влади.

3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи.

4. Посадові особи призначаються, а не обираються.

5. Адміністративні посадові особи працюють за фіксовану плату.

6. Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників).

7. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.