Поняття «організація» та її характерні особливості

Поняття "організація" (англ. organization) походить від давньогрецького слова " органон", яке позначає знаряддя або інструмент. Виникла організація із людських потреб в кооперації зусиль для досягнення своїх особистих цілей у зв'язку з наявністю цілого ряду фізичних, біологічних, психологічних і соціальних обмежень.

Термін «організація» використовується у декількох сенсах:

1) о рганізація — як група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;

2) о рганізація  – як функція (процес) управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками чи їх групами та узгодження їх діяльності;

3) о рганізація – як система, тобто сукупність взаємодіючих елементів, що складають цілісне утворення, яке має властивості, відмінні від властивостей складових елементів

Організації як системи одночасно є:

складними, тому що складаються з безлічі подсистем, елементів (наприклад, різних підрозділів, відділів, служб, рівнів управління) або внутрішніх чинників;

  відкритими, оскільки є частинами ще більшої системи - зовнішнього середовища і знаходятся під впливом її чинників;

 соціотехнічними, так як в них люди (соціальний компонент) взаємодіють з технікою;

соціально - економічними, так як у своїй діяльності використовують економічні (обмежені) ресурси, їх діяльність будується на принципі економічної ефективності.

Всі організації незалежно від цілей, типу і кінцевого результату мають спільні характеристики:

1. наявність загальної для всіх її членів мети;

2. з алежність від зовнішнього середовища;

3. поділ праці;

4. н еобхідність управління.

 

Класифікація організацій

З метою удосконалення системи управління організаціями їх поділяють на види:

1. За характером і видом господарської діяльності:

- промислові,

- торговельні,

- фінансові,

- транспортні,

- будівельні тощо

2. За організаційно-правовою формою діяльності:

- приватні (одноособові, сімейні);

- господарські товариства;

- колективні (акціонерні);

- комунальні;

- державні;

- спільні (змішані);

- іноземні;

- об'єднання.

3. За взаємовідносинами із зовнішнім середовищем і підрозділами:

- механістичні (бюрократичні) – не здатні адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі;

- органічні (адаптивні) – такі, що адаптуються до змін у зовнішньому середовищі за рахунок змніи системи взаємовідносин між підрозділами в організації.

4. За статусом окремих організаційних елементів:

¾   ф ормальна організація – група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей.

¾   н еформальна організація – група людей, яка виникає спонтанно, на підставі задоволення спільних інтересів, і де люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно.

 

Контрольні запитання

1. У яких сенсах використовується понятт «організація»? Яка етимологія цього терміна?

2. Які спільні характеристики організацій?

3. Якими особливостями характеризується організації як системи?

4. Яким чином класифікуються організації?

5. Чим відрізняються формальні та неформальні організації? Яку роль вони відіграють в суспільстві?

 

Тема 5. Внутрішнє і зовнішнє середовище організації

 

Загальна характеристика внутрішнього і зовнішнього

Середовища організації

 

Ті фактори, які піддаються впливу з боку менеджменту, є умовно контрольованими і називаються внутрішніми.

Ті фактори, які самі є «суб'єктами» управління, тобто задають умови існування організації, називаються зовнішніми.

За ознакою ступеня змінності факторів зовнішнього середовища його можна умовно поділити на „спокійне” і „мінливе”.

Організаційно-економічні умови вробництва у «с покійн ому» зовнішн ьому середовищ і  можна охарактеризувати наступним чином:

- тривалі цикли життя товарів;

- наявність великого часу на розробку нових продуктів (технологій, послуг);

- головна умова в кооперації - ціна;

- збільшення розмірів компаній з пірамідальною структурою — утримання в структурі компанії власних експертних, транспортних, складських, дослідних, обслуговуючих підрозділів;

- масове виробництво;

- ефективність утримання великих складських приміщень для сировини і готової продукції.

Формування «мінливого зовнішнього середовища» почи­на­ється приблизно з кінця 70‑х, початку 80‑х років.

Мінливе (турбулентне) зовнішнє середовище характери­зується підвищеною нестійкістю, непередбачуваністю, а завдання менеджерів ускладнюються через зміну основних організаційно-економічних показників середовища, а саме:

- різке скорочення життєвих циклів товарів;

- зміна вимог до технічної підсистеми організації;

- ускладнення продукції;

- зміна відносин замовник-виробник (якість, надійність – основ­на умова кооперації);

- посилення конкурентної боротьби.