Структури океанічного типу земної кори

Океанічні орогени (георифтогени) утворюють гірські пояси на дні Світового океану загальною протяжністю більше 70 тис км при ширині 2-3 тис км. Зазвичай вони розташовуються в центральних районах океанів і їх називають інакше середньоокеанічними хребтами. Такі хребти відомі в Атлантичному (Серединно-Атлантичний), Індійському, Тихому (Східно-Тихоокеанський), Північно-Льодовитому (хребет Гаккеля) океанах.

На долю океанічних орогенів припадає до 10% загальної площі поверхні планети. Рельєф різко розчленований; тут виділяють гірські піки, схили, гребені, рифтові долини.

Океанічні платформи (талассократони або талассогени) розташовані в межах океанів і виражені в рельєфі їх дна глибоководними котловинами (абісальні рівнини). Товщина кори сягає в середньому 5-7 км. Кора складається з базальтового, надбазальтового і осадового шарів.

Контрольні запитання

1 Що таке розділи Мохоровичича і Конрада?

2 Дайте характеристику літосфери.

3 У чому полягають відмінності між континентальною і океанічною земною корою?

4 Циклічність у розвитку земної кори.

5 Які основні структурні елементи виділяються у земній корі континентального типу?

6 Основні етапи утворення геосинклінальній областей.

7 Основні риси будови геосинклінальних областей.

8 Формації геосинклінальних областей і зв"язок з ними корисних копалин.

9 Структурне розчленування геосинклінальних областей.

10 Складчастість геосинклінальних областей.      

11 Які особливості прояву магматизму характерні для геосинклінальних областей?

12 Що таке платформа?

13 Як визначається вік платформ?

14 Які формації розвинуті на платформах і які корисні копалини з ними пов"язані?

15 Характеристика основних структурних елементів платформ.

16 Чим відрізняється складчастість платформ і геосинкліналей?

17 Дайте характеристику платформенного магматизму.   

18 Чим зумовлене утворення і розвиток платформенних структур?

19 Що таке крайові прогини?

20 Особливості будови крайових прогинів.      

21 Формації крайових прогинів і корисні копалини, пов"язані з ними.

22 Які структури виділяють у океанічному типі земної кори?

23 Що таке рифти?

 

ТЕМА 12. АЕРО- І КОСМОМЕТОДИ ПРИ ГЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Дистанційні дослідження - аерокосмометоди - включають у себе методи, що дозволяють вивчати фізичні поля Землі на відстані з метою отримання інформації про будову земної кори. Фізичною основою аерокосмометодів є випромінювання і відбиття електромагнітних хвиль природними об"єктами. При геологічних дослідженнях, які проводяться з борту літаків, космічних кораблів і супутників, застосовуються методи дистанційних досліджень у видимому і близькому до нього діапазонах електромагнітного спектру (візуальні спостереження, фотозйомка, телевізійна зйомка) і методи, що реєструють невидиму частину електромагнітного спектру випромінювання Землі (фотоелектронна, інфрачервона, спектрометрична, радіолокаційна, ультрафіолетова тощо).

 

Аерометоди

 

До аерометодів належить комплекс методів, які виконуються візуально чи з допомогою різних приладів з наступним аналізом отриманих даних наземними контрольними роботами. Їх застосування грунтується на існуванні тісного зв"язку між геологічною будовою, з одного боку із рельєфом, гідрографією, грунтами, рослинністю, кольоровими і тоновими особливостями ландшафту земної поверхні, з іншого.

Аерометоди вирішують такі геологічні задачі: проведення на їх основі геологозйомочних і пошукових робіт усіх масштабів, вивчення тектоніки, новітніх рухів земної кори, структури рудних полів, геологічне вивчення морського шельфу, гідрогеологічні і географічні дослідження, встановлення гідрогеологічного режиму територій. Аерометоди поділяються на візуальні, аерофотографічні і фотоелектонні.

Аеровізуальні методи пов"язані із безпосереднім спостереженням досліджуваних об"єктів з повітря. Отримані результати переносяться на карту, записуються на магнітофонну плівку, можливе використання кінокамер і фотокамер.

Аерофотографічні методи - це фотографування земної поверхні з борту літака за допомогою фотоапаратів. Є найбільш універсальним і ефективним методом при геологічних дослідженнях територій. Дозволяють отримувати відображення об"єктів у видимій і близькій до неї частині спектру у будь-яких масштабах. За аерофотознімками в камеральних умовах за допомогою оптичних приладів можна створити об"ємну модель місцевості у заданому масштабі.

Аерофотозйомка є чорно-біла, кольорова, спектральна. Чорно-білі фотознімки передають зображення у чорно-білих тонах, кольорова - у кольорових, наближених до природних.

Спектральна зйомка виконується із кольоровими світлофільтрами на чорно-білу плівку; це дає можливість виявляти певні об"єкти, що слабо помітні або взагалі невидимі при звичайному фотографуванні.

Спектрозональна аерофотозйомка здійснюється на плівку з декількома фотографічними шарами. Фотографування об"єктів відбувається одночасно в декількох (2-х чи 3-х) різних зонах спектру, включаючи невидимі ультрафіолетову та інфрачервону зони. При цьому враховується властивість об"єктів у неоднаковій ступені відображати різні промені спектру. Двох- чи трьохшарові плівки дозволяють на одному знімку отримати зображення в різних умовних кольорах, що перекриваються, а це значно збільшує контрастність кольорового зображення деталей об"єкту.

Фотоелектронні методи дають можливість вести вивчення випромінюючих, відбиваючих і проникних властивостей електромагнітних коливань у різних геологічних об"єктах як у видимому, так і в невидимому діапазонах спектру. Коливання реєструються на магнітну стрічку електронно-променевою трубкою чи іншими детекторами, які в подальшому передають їх на фотоплівку і фотопапір.

 

Види аерофотозйомок

Розрізняють планову, перспективну і маршрутну аерофотозйомки.

Планова зйомка. Оптична вісь фотоапарата перпендикулярна до поверхні Землі. Масштаб змінюється від центральної точки знімку рівномірно в усіх напрямках.

Перспективна зйомка. Оптична вісь фотоапарату не перпендикулярна до поверхні Землі, що призводить до різномасштабності зображення в різних точках знімку. Сітка квадратів на місцевості на перспективному знімку має вигляд трапеції, тоді як на плановому - квадратів.

При геологічних дослідженнях головним чином використовуються планові знімки. Перспективна зйомка застосовується при вивченні територій з різко розчленованим рельєфом, є круті схили, берегові обриви, кар"єри. В таких випадках виникають великі ускладнення з перенесенням результатів дешифрування перспективних знімків на топооснову.

Маршрутна зйомка - це планова чи перспективна зйомка вздовж певного напрямку (берегової лінії, річкової долини, гірського хребта тощо). Застосовується переважно для дослідження інженерно-геологічних умов певних територій щодо перспектив спорудження будівельних об"єктів, шляхів сполучення тощо.

 

Види фотоматеріалів

Розрізняють такі фотоматеріали: контактний друк, репродукції накидного монтажу, фотосхеми, фотокарти, фотоплани.

Контактний друк - це знімки, віддруковані безпосередгьо (тобто, контактно, без збільшення) з негативної фотоплівки. Кожний аерознімок має індекс, що складається із серії і порядкового номеру, що вказується у правому верхньому куті. Знімки нумеруються за ходом зйомки в напрямку польоту літака. Розташовуються знімки рядами, відповідно до маршрутів аерозйомних польотів, через рівні проміжки і мають у межах одного маршруту повздовжнє перекриття до 60%. Знімки одного маршруту повинні перекриватися знімками сусіднього паралельного маршруту. Таке перекриття є поперечним і досягає 40% площі знімку. Таким чином, отримують суцільне подвійне перекриття знімками усієї площі, що фотографується. Це необхідно для отримання стереоскопічного ефекту при розгляді в стереоскопі двох суміжних аерофотознімків, тобто стереопари.

Репрродукції накидного монтажу - це сполучення усіх аерофотознімків, які вкривають зняту трапецію і підібрані таким чином, що дають зображення трапеції в цілому. Виготовляються у довільному масштабі, служать для орієнтування і швидкого знаходження потрібного контактного знімку.

Фотосхеми - це монтаж частин контактних відбитків, які складають зображення відзнятої місцевості. Для складання фотосхем центральні частини знімків (де викривлення масштабу зображення мінімальне) вирізаються і наклеюються на картон у вигляді суцільної мозаїки.

Фотоплани і фотокарти виготовляють у відповідності до вимог, що існують для топографічних карт відповідного масштабу. Це фотографічні зображення місцевості з точним масштабом, що приведені до певної системи координат і не мають викривлень.