Конседиментаційна складчастість

1 Складки опускання виникають при відносно рівномірних опусканнях фундаменту, на якому відбувається накопичення осадків. Ці складки мають неправильні контури і повторяють границі басейну, в якому відкладаються осадки. Виникають за рахунок поперечного згину.

2 Складки пов’язані із нерівномірними вертикальними переміщеннями блоків фундаменту. Для нього характерно розпадання крупних форм на більш дрібні, що зумовлено різними швидкостями, а нерідко і знаками вертикальних рухів окремих блоків дна басейна.

Надійним критерієм виділення конседиментаційних складок є збільшення кутів нахилу на їх крилах з глибиною.

По мірі розвитку конседиментаційних складок їх будова у нижніх стратиграфічних горизонтах дуже ускладнюється. Особливо різноманітними є складки опускання, які формуються в товщах, що накопичуються після тривалої перерви на еродованій поверхні глибокометаморфізованих порід. Вертикальні рухи мають глибовий характер; утворюються розриви. При цьому часто виникають круті, стиснуті, перекинуті складки.

 

Постседиментаційна складчастість

Складки, які розвиваються у верхніх зонах земної кори, при утворенні яких не відбувається суттєвих змін в первинному складі порід, називають поверхневими.

Складки, які складені породами, що утворилися при перекристалізації первинного їх складу в процесі складчастості, а також пов’язані із вторгненням інтрузій на значних глибинах називаються глибинними.

Поверхневі складки

1 Складки регіонального зім’яття утворюються при повздовжньому згині товщ, які деформуються під впливом сил, що діють на великих територіях паралельно поверхні Землі.

Для них характерно:

- широке просторове розповсюдження;

- рівний розвиток антикліналей і синкліналей;

- лінійність;

- наявність загальної орієнтованості осей;

- різноманітність за формою.

Така складчастість характерна для складчастих областей, які виникають на місці геосинкліналей і у внутрішніх зонах крайових прогинів. Механізм згину – повздовжній.

2 Складки облягання (відображені по В.Е. Хаіну; глибові по В.В. Білоусову) – поперечні згини у верхньому структурному поверсі (осадовому чохлі), які утворюються при глибових переміщеннях нижнього структурного поверху – фундаменту.

У глибових складках, які також є складками облягання, розриви, вздовж яких переміщуються блоки фундаменту, проникають в осадовий чохол і досягають поверхні; в результаті утворюються горст-антикліналі і грабен-синкліналі. Розвиваються вони в складчастих областях на заключному етапі розвитку, мають ізометричні, брахіморфні або коробчасті форми (іноді лінійні), відсутня загальна орієнтованість.

3 Складки горизонтального ковзання. Утворюються на схилах піднять під дією гравітаційних сил. Особливо сприятливі умови для їх виникнення створюються тоді, коли підняття оконтурюються западинами, які інтенсивно прогинаються. Осадки, які є на схилах піднять, під дією сили тяжіння сповзають, піддаючись при цьому повздовжньому згину. Максимальні амплітуди таких переміщень можуть сягати 203 км. Часто ковзанню сприяють пластичні породи.

Розвинені в складчастих областях і крайових прогинах. Характерні нахилені, перекинуті і лежачі форми, ускладені насувами. Орієнтація осей складки паралельна найбільш прогнутим частинам западин.

Нерідко розвивається на незначних площах, ускладнюючи складки регіонального зім’яття і складки облягання.

4 Прирозривні і надрозривні складки. Їх утворення пов’язане із формуванням розривів із зміщенням. Прирозривні складки утворюються шляхом повздовжнього згину, форма складок і інтенсивне зім’яття порід залежить від кута нахилу зміщувача і від амплітуди зміщення блоків. Найбільш сприятливий кут нахилу зміщувача 40-50⁰. складки нахилені, перекинуті, лежачі, в плані лінійні, орієнтовані вздовж простягання зміщувача. При переміщенні порід за повстанням зміщувача (підкид, насув) у нижньому лежачому крилі розвиваються горизонтально і нахилено орієнтовані сили, які викликані тиском звисаючого крила.

Надрозривні складки – флексуроподібні згини над розривами зі зміщеннями.

5 Складки, пов’язані з переміщеням магми в поверхневих зонах земної кори.

У вміщуючих породах спостерігаються складки повздовжнього і іноді поперечного згинів. Осі складок орієнтовані узгоджено із контуром інтрузиву, "обтікають" його. Утворюються внаслідок тиску магми на вміщуючі породи при її русі; ширина зони, охоплена складчастістю, залежить від площі масиву.

6 Діапірові складки. Формуються при товщині пластичних тіл більше 120 м, глибина залягання цих порід більше 300 м. Докладно ці складки розглянуті в розділі "Діапірові структури".

Інші типи поверхневих складок розповсюджені менш широко і мають місцеве значення.

 

Глибинні складки

 

Процеси утворення глибинної складчастості значно менше вивчені. Вони розвинені переважно в докембрійських і менше в нижньопалеозойських товщах. У середньо- і верхньопалеозойських, а також у мезозойських породах розвинені лише тоді, коли ті були занурені на значні глибини. Основну роль у перекристалізації порід на великих глибинах, крім тиску, відіграє стрес, який викликає переміщення речовини. Під впливом стресу в умовах пластичного стану гірських порід при високій температурі і високому всесторонньому тиску розвивається глибинна складчастість, яку можна розглядати як складчастість витікання.

 

Сили, які викликають утворення глибинної складчастості, можуть діяти переважно в горизонтальному чи вертикальному напрямку. Горизонтальні сили зумовлюють формування складчастості вертикального витікання, вертикальні сили – складчастості горизонтального витікання.

Складки вертикальної течії головним чином пов’язані з переміщенням великих сегментів земної кори (і підкорової речовини) вздовж глибинних розломів, розташованих під кутом до поверхні Землі; внаслідок цього при горизонтальному стискуванні величезні клини витискаються догори. Складки вертикального витікання характеризуються різко вираженою лінійністю, гострими замками, крутими крилами, інтенсивно розвинутою сланцюватістю, паралельною до осьових поверхонь, кліважем, слабонахиленими шарнірами.

Складки горизонтальної течії виникають внаслідок дії вертикальних сил при загальних підняттях. Викликаються також переміщенням магматичних мас у верхні частини земної кори; такі складки зустрічаються найбільше в докембрійських товщах і гранітогнейсах. Характеризуються плавними окресленнями, крутонахиленими шарнірами, крутим або вертикальним падінням порід на крилах. Добре помітні в плані поблизу границь крупних інтрузивних масивів.

Екзогенна складчастість

Складчасті структури, які характеризують екзогенну складчастість, наведені в таблиці 7.1. Головним фактором в їх утворенні є сила тяжіння, інтенсивність дії якої тісно пов’язана з будовою сучасного, а інколи і древнього рельєфу.

Складки зумовлені деформаціями при епігенезі та діагенезі осадків, являють собою багаточисельну і різноманітну за будовою групу порушень, зумовлену головним чином нерівномірною дегідратацією та ущільненням осадків, а також переходом з одного фізико-хімічного стану в інший.

Складки, викликані розвантаженням від вищезалягаючих товщ, виникають в понижених ділянках рельєфу та на схилах. Вони виражені плавними вигинами шарів в бік відкритого простору.

Деформації, зумовлені карстовими процесами, провалами та обвалами, мають локальний характер і виникають в безпосередній близькості від ділянок розвитку вказаних явищ.

Складки гляціодислокації (викликані переміщенням льодовиків) виникають на підвищених ділянках дольодовикового рельєфу; проявляються в дрібних часто перекинутих і розірваних формах.

До екзогенних структур належать також різноманітні за формою первинні нахили та вигини поверхонь нашарування, викликані нерівностями еродованого рельєфу, на якому відбувається накопичення осадків. Вони мають іноді зовнішні риси справжніх складок, але являють собою первинні нахили структур облягання, тобто є псевдоскладками або хибними складками.