Класифікація стратиграфічних неузгоджень

 

1 За величиною кута неузгодження:

1.1 паралельні;

1.2 кутові

1.3 географічні

2 За чіткістю вираження поверхні неузгодження:

2.1 явні;

2.2 приховані

3 За площею розповсюдження:

3.1 регіональні;

3.2 місцеві.

4 За умовами виникнення:

4.1 дійсні;

4.2 хибні;

4.3 внутрішньоформаційні

 

1 За величиною кута неузгодження:

 

1.1 Паралельне неузгодження, яке виражається у стратиграфічній перерві між шарами, які залягають вище і нижче поверхні неузгодження паралельно один до одного, тобто, коли неузгоджені товщі мають однакову форму залягання. Такі співвідношення можуть бути не тільки в горизонтальних товщах, але і в нахилених і зім’ятих в складки товщах.

На геологічних картах при паралельному неузгоджені геологічні границі неузгоджених товщ будуть паралельні між собою (рис. 4.1).

1.2 Кутове неузгодження виражається перервою між двома комплексами шарів, які мають різний кут нахилу, тобто характеризуються різною формою залягання товщ. На геологічних картах і розрізах поверхня неузгодження зрізає під кутом різні горизонти древньої світи і проходить більш чи менш паралельно до границь горизонтів молодої світи. За кутом між нижніми більш древніми шарами і поверхнею неузгодження розрізняють слабкі кутові неузгодження (кут до 30⁰) і різкі кутові неузгодження (кут більше 30⁰). Азимутальні кутові неузгодження характеризуються різним простяганням неузгоджених товщ.

1.3 Географічне неузгодження – це кутове неузгодження з кутом менше 2⁰. Внаслідок малого кута таке неузгодження може бути встановлене тільки при вивченні обширних територій. Характерне для платформних областей з похилим заляганням осадових товщ.

Рисунок 4.1 - Схема основних типів узгодженого (I) і неузгодженого (II) залягання гірських порід областей з похилим заляганням осадових товщ.

 

2 За чіткістю вираження поверхні неузгодження розрізняють явні неузгодження з чітко і різко вираженою поверхнею неузгодження і приховані з непевним невизначеним положенням поверхні неузгодження. Приховане паралельне неузгодження може проявлятися між шарами однакового складу. В цих випадках наявність перерви встановлюється в основному за палеонтологічними ознаками.

3 За площею розповсюдження виділяють регіональні і місцеві неузгодження.

Регіональні виникають на великих територіях за рахунок одночасного прояву однакових за характером вертикальних коливальних рухів.

Місцеві неузгодження спостерігаються на невеликих ділянках і відображають тектонічні рухи в межах окремих структур.

4 За умовами виникнення неузгодження діляться на дійсні, хибні і внутрішньоінформаційні.

Дійсні неузгодження викликані зміною характеру вертикальних коливальних рухів і фіксують переломні моменти в тектонічному розвитку території. Такі неузгодження утворюються упродовж тривалого часу і легко встановлюються при вивченні розрізів шаруватих товщ.

До хибних неузгоджень відносяться різні складні, але завжди місцеві розмиви в серіях косошаруватих порід, які супроводжуються інколи різко вираженими кутовими неузгодженнями. Коса перехрещена і діагональна шаруватість виникає внаслідок постійної зміни поверхні накопичення при одночасній дії процесів відкладення осадку і його перемиву. Тому такі неузгодження не мають нічого спільного з різними формами дійсних неузгоджень.

Внутрішньоформаційні неузгодження – це неузгодження, які виникають у випадках, коли паралельно з процесом осадконакопичення відбувається частковий розмив. Вони не відображають переломних моментів у тектонічному розвитку території, а викликані змінами фізико-географічних умов в області накопичення осадків (наприклад, збільшенням швидкості руху водного середовища) або в зоні денудації. Розмиви мають місцевий характер і часто спостерігаються в основі грубозернистих порід, які залягають на тонкозернистих відкладах – глинах і алевритах.