Фактори, що визначають утворення шаруватих товщ

Основну роль в утворенні шаруватих товщ відіграють: вертикальні тектонічні рухи, які викликають зміщення берегових ліній і фаціальних зон накопичення. Крім того, великий вплив на формування шаруватості мають фізико-географічна обстановка і фізико-хімічні процеси як в областях зносу, так і в областях накопичення осадків. Це сезонні і більш тривалі кліматичні зміни, в результаті яких відбуваються зміни в складі осадків, що відкладаються на дні басейну, а також динамічний і хімічний режим водного або повітряного середовища в яких формується осад (рН, Еh, вологість, температура тощо), рельєф зони зносу, характер уламкового матеріалу та хімічних сполук, що зносяться у басейн осадконакопичення.

 

Умови формування товщин відкладів

 

Основне значення у формуванні товщин осадових порід мають вертикальні рухи. Якщо загальна амплітуда вертикальних рухів від’ємна, на поверхні земної кори створюються западини, сприятливі для накопичення товщ осадових порід. Якщо швидкість опускання велика, а кількість осадків, що випадає на дні западин відносно невелика, створюються відкриті глибокі водойми (некомпенсовані прогини). Якщо амплітуда прогинання компенсується товщиною накопичення осадків, їх формування буде відбуватися в умовах мілководдя або прибережних зон (компенсовані прогини). При позитивних вертикальних рухах утворюються підняття, які є областями зносу уламкового матеріалу.

Таким чином, вертикальні рухи земної кори зумовлюють розподіл у просторі областей зносу і осадконакопичення, а також фацій осадових утворень і їх товщини.

Умови формування осадку відбиваються на породі у вигляді різних літологічних, палеонтологічних та інших ознак. Сукупність даних про гірську породу, які відображають ці умови, отримала назву “фації”. За певними фізико-географічними умовами утворені фації діляться на три групи: морські, континентальні, лагунні.

Серед морських фацій виділяють прибережні (галечники, конгломерати, брили, брекчії, черепашки), мілководні або шельфові (піски, пісковики, рифові утворення, залізисті і марганцеві утворення), зон перехідних від мілководних (теригенні намули) до глибоководних (карбонатні намули і глинисті осади).

Для континентальних фацій типові непостійні умови утворення, склад і палеонтологічні характеристики; серед них виділяють прісноводні і наземні фації. Із прісноводних найбільш типові озерні, болотні і річкові, із наземних – підніжжя гір, обвалів, осипів, зсувів, льодовиків тощо.

 

Лагунні фації характеризують зони, перехідні між сушею і морем. Серед них виділяють фації опріснених басейнів і засолонених лагун.

 

Контрольні запитання

1 Які властивості шарів?

2 Що таке шар? Елементи шару.

3 Особливості будови поверхонь нашарування і значення їх вивчення для геологічного картування.

4 Що таке шаруватість? Форми шаруватості

5 Значення вивчення шаруватості.

6 Яка роль вертикальних коливних рухів земної кори у формуванні шаруватих товщ і товщин осадів?

7 Що таке трансгресивна і регресивна серії?

8 Що таке седиментаційний цикл?

9 Що таке петрографічний і стратиграфічний горизонти?

10 Що таке міграційний тип залягання?

11 Що таке інгресивний тип залягання?

12 Генетичні типи шаруватості.

13 Що таке фліш; умови формування флішу.

14 Які умови формування товщин відкладів?  

 

 

НЕУЗГОДЖЕННЯ

 

Умови накопичення шаруватих осадових товщ багато в чому залежать від характеру вертикальних рухів земної кори. Стійкі низхідні рухи створюють обширні басейни осадконакопичення, в яких формуються потужні безперервні серії різних за складом відкладів. У результаті піднять змінюється ступінь акумуляції осадків, тобто зменшується швидкість їх накопичення аж до повного припинення на окремих ділянках. Якщо висхідні рухи досить інтенсивні, то весь басейн акумуляції може осушитися та перетворитися в область руйнування, в межах якої процесами денудації буде зруйнована якась частина утвореної товщі порід. Менш значні підняття, в результаті яких басейн лише міліє, як правило, супроводжуються підводним розмивом осадків на окремих ділянках дна. Так створюються перерви в осадконакопиченні, які свідчать про важливі зміни фізико-географічних умов, тобто виникають неузгодження. Неузгодження можуть з’явитися і при тектонічних переміщеннях одних товщ відносно інших. У відповідності з цим неузгодження поділяються на стратиграфічні і тектонічні.

Отже, існує два види співвідношення залягання шарів:

- узгоджене залягання – стратиграфічно безперервне паралельне напластування шарів в їх нормальній віковій послідовності

- неузгоджене залягання – порушення нормальної вікової послідовності в розрізі.

 

Стратиграфічні неузгодження

 

Для стратиграфічних неузгоджень характерна відсутність відкладів тих чи інших стратиграфічних підрозділів у розрізі у зв’язку з порушенням стратиграфічної послідовності між вищезалягаючими і підстеляючими їх шарами.

Така відсутність викликана:

а) припиненням осадконакопичення, пов’язаного із зміною сприятливого для осадконакопичення режиму на умови, в яких осадконакопичення припиняється;

б) руйнуванням чи розмивом раніше утворених порід.