Деякі особливості геологічного картування в різних геолого-географічних умовах

При тому, що існують загальні основні принципи геологічного картування для будь-яких умов, різні геологічні і географічні особливості визначають певну відмінність як у методиці так і в техніці здійснення робіт з геологічного картування. Геологічні умови - це платформа, крайовий прогин, складчаста область, область проявів інтрузивного магматизму і регіонального метаморфізму. Географічні особливості - це рівнинні, високогірні, тайгові, пустельні, льодовикові тощо.

Вибір методики зйомки залежить у пепршу чергу від особливостей геологічної будови. В залежності від переважаючого розвитку тих чи інших утворень (осадових, вулканогенних, інтрузивних, метаморфічних) виділяється велика кількість різновидностей районів за геологічною будовою. За методикою картування в областях розвитку осадових гірських порід виділяють два типи районів: з горизонтальним і нахиленим заляганням, із складчастими структурами і розривними порушеннями.

Перший тип районів характерний для платформ; в цьому випадку основна увага приділяється вивченню фаціальних взаємовідношень між товщами, що картуються. Величина доступного для вивчення нормального стратиграфічного розрізу визначається глибиною ерозійного розчленування місцевості. Як правило, вона невелика і для заглиблення розрізу доводиться застосовувати буріння картувальних і глибоких свердловин. Геологічне картування в цих районах починають з маршрутів вздовж головних річкових долин. Складений за цими ділянками геологічний розріз простежують пізніше шляхом маршрутів, які проходять за простяганням виділених маркуючи горизонтів. Виявити характер тектонічних структур у межах платформ допоможе вивчення тріщинної тектоніки ділянок. При геологічному картуванні в цих районах обов’язково застосовуються гірські виробки і свердловини.

Райони розвитку складчастих структур і розривних порушень характерні, головним чином, для складчастих областей, в яких розвинута потужна товща осадових порід, що прорвана інтрузіями і містить вулканогенні породи. Геологічну зйомку розпочинають з маршрутів вхрест простягання складчастих структур. З цією метою використовують долини крупних рік, що перетинають структури вхрест простягання. При проведенні цих маршрутів з’ясовують положення основних геологічних границь у вертикальному розрізі, встановлюють крупні складчасті структури району, визначають основні центри піднять і опускань. Перші маршрути слід задавати за напрямками, які перетинають район в центральних частинах головних піднять, в яких на поверхню землі відслонюються і верхні і нижні частини стратиграфічного розрізу району. Після цього основні геологічні границі і міркуючи горизонти простежують за простяганням. При картуванні розривних порушень визначають елементи залягання поверхні зміщувача, напрямок переміщення крил, простежують поверхню зміщувача за простяганням, а якщо можливо, то і за падінням.

В обох випадках одночасно з вивченням геологічного розрізу проводиться систематичний відбір зразків порід, проб для літолого-петрографічного визначення, для геохімічної характеристики порід. Відібрані зразки повинні повністю характеризувати всі різновидності порід, які зустрічаються на території зйомки. Палеонтологічні зразки відбираються у великих кількостях пошарово.

В областях розвитку інтрузивних порід вивчаються умови залягання і форма інтрузивних тіл, їх внутрішня будова, монолітність, тріщинуватість, контактові ореоли. В процесі зйомки вирішуються наступні питання: складання опірних розрізів в природних і штучних відслоненнях, які охоплюють окремі інтрузивні масиви різного віку і складу. Опірні розрізи задаються вхрест простягання елементів внутрішньої будови масивів. Вони дозволяють вивчати особливості структури і текстури, співвідношення з вміщуючими породами, намітити раціональну методику детального картування інтрузивів. Такі маршрути повинні проходити через увесь масив, захоплюючи ореол контактових змін у породах і частково незмінені вміщуючі породи. Складання опірних розрізів обов’язково супроводжується відбором великої кількості зразків і проб із різних різновидностей інтрузивних порід для петрографічних, геохімічних і петрофізичних досліджень.

Системне вивчення інтрузивних порід проводиться за сіткою маршрутів, орієнтованих вхрест простягання і за простяганням геологічних структур. В районах з поганою відслоненістю обов’язково проводиться необхідний об’єм гірських і бурових робіт. Методом простежування за простяганням оконтурюється інтрузивне тіло, вивчаються фази і фації порід, зони мінералізації і зруденіння, розривні порушення. Простежування за простяганням забезпечить найбільш точне нанесення геологічних границь на карту, дасть матеріал про характер контактів, взаємовідношення порід в межах інтрузиву, зміну їх речовинного складу за простяганням. При поганій відслоненості, невитриманості окремих фацій різновидностей порід в межах інтрузиву, кращі результати дають маршрути вхрест простягання. У процесі зйомки особливу увагу слід приділяти вивченню жильних утворень, генетично пов’язаних з породами інтрузиву.

З кожного геологічного підрозділу рекомендується відбирати 30-50 проб. На дорогокоштуючі аналізи: хімічний, мінералогічний, радіометричний та ін. відбирається 5 проб мінімально. Різновидності порід, які відіграють другорядну роль, характеризуються 2-3 пробами. Відбір проб слід розподіляти рівномірно. Всі види випробовування супроводжуються штуфами, шліфами і аншліфами порід і руд.

При геологічній зйомці вулканогенних порід велике значення має вивчення їх положення у стратиграфічному розрізі, встановлення в межах товщ маркуючих горизонтів, перерв у вулканічній діяльності і неузгоджень в заляганні товщ, розчленування товщ та ін., тобто фактично необхідно виконати такі самі спостереження, що і при геологічній зйомці осадових порід. При цьому виконується простежування і оконтурювання геологічних тіл.

Вивчення жерлових і субвулканічних тіл в процесі зйомки зводиться в основному до їх оконтурювання, виявлення форми залягання. Вже при рекогносцирувальних маршрутах встановлюються породи ефузивного вигляду, які знаходяться в інтрузивному заляганні – некки і субвулканічні інтрузії. Далі напрямок маршрутів обирається упоперек витягнутості жерлових тіл і субвулканічних інтрузій, вздовж контактів із вміщуючими породами і вздовж границь різних різновидностей порід, які складають тіло.

Відбір зразків для характеристики змін по мірі наближення до вміщуючих порід проводиться в контактових зонах починаючи від незмінених різновидностей до найбільш змінених. Проби також беруться з усіх покривів, що спостерігаються, вздовж декількох профілів вхрест простягання вулканогенної товщі. Якщо товщина вулканогенної товщі і покривів велика, проби беруться вздовж профілю вхрест простягання з інтервалом між точками відбору не більше 100 м.

Жерлові і субвулканічні утворення випробовуються як інтрузивні тіла. Загальна кількість проб визначається різноманітністю порід в тілах, ступеню відслоненості і глибиною їх ерозійного зрізу. В цілому для характеристики кожної різновидності порід, що має певне геологічне положення, слід відбирати 25-30 проб.

Геологічне картування в областях розвитку метаморфічних порід має свої специфічні особливості. Метаморфічні породи в залежності від їх вихідного матеріалу подібні або до осадових, або до магматичних, але відрізняються від них мінеральним складом і текстурними особливостями. Своєрідними є геологічні тіла, які утворюють ці породи, тому вони вимагають особливих методів для їх польового вивчення. В породах, що утворилися за рахунок регіонального метаморфізму вивержених материнських порід, картування проводять методами простежування від відслонення до відслонення чи простежування контактів за простяганням. Звертається увага на виявлення співвідношень метаморфічних порід з вміщуючими. Проводиться масовий відбір проб для петрографічного і мінералогічного аналізів.

Метаморфічні породи, що утворились за рахунок переважно осадових порід, іноді дуже подібні до вихідних материнських порід. Тому картування таких метаморфічних порід у значній мірі нагадує картування осадових порід. Після встановлення елементів залягання, їх досліджують маршрутами вхрест простягання, складаючи нормальний стратиграфічний розріз. Виділені при цьому маркуючі горизонти простежуються за простяганням.