Нормальне і перекинуте залягання

При нахиленому заляганні шарів можливі два варіанти їх залягання: нормальне і перекинуте. При нормальному заляганні покрівля шару розташовується вище його підошви.

При повороті шарів до того моменту, поки кут їх нахилу стане рівним 90^о, вони будуть залягати нормально, тобто не їх покрівля буде розташована вище підошви, а молоді шари будуть лежати на більш древніх. При повороті на більший кут шари опиняться в перевернутому або перекинутому заляганні, тобто їх підошва опиниться вище покрівлі, а древні шари – вище молодих (рис. 5.4). При цьому кут падіння по величині стане рівним 90^о, вони будуть залягати нормально, тобто їх покрівля буде розташована вище підошви, а молоді шари будуть лежати на більш древніх. При повороті на більший кут шари опиняться в перевернутому або перекинутому заляганні, тобто їх підошва опиниться вище покрівлі, а древні шари – вище молодих (рис. 5.4). При цьому

Рисунок 5.4 - Нормальне і перекинуте залягання

 

При спостереженні шарів із нахиленим заляганням дуже важливим є виявлення характеру їх залягання, щоб правильно визначити розташування підошви і покрівлі стратиграфічного горизонту, вірно охарактеризувати стратиграфічну послідовність шарів у розрізі, підрахувати товщини.

Перекинуте залягання від нормального відрізняється за рядом ознак:       

- за допомогою фауністичної характеристики визначається відносне розташування стратиграфічних горизонтів, коли більш молоді стратиграфічні горизонти перекриваються більш древніми (рис.5.5.1).

- на положення покрівлі і підошви часто вказує розподіл уламкового матеріалу в шаруватих товщах. У водному середовищі різка зміна спокійних умов рухомими фіксується в розрізі накопиченням грубоуламкових осадків пісків чи галечників. Якщо ці осадки відкладаються на поверхні тонкозернистого осадку, на границі між грубо і тонкозернистими породами з’являються сліди внутрішньоформаційного (сингенетичного) розмиву, оскільки виникаючий при цьому рух водного середовища приведе до розмиву раніше утворених тонких осадків. Таким чином, при

нормальному заляганні порід вище поверхні внутрішньоформаційного розмиву розташовуються шари грубозернистих пісків і конгломератів. Вище по розрізу ці породи можуть змінюватись більш тонкозернистими.

 

Рисунок 5.5 - Нормальне (А) і перекинуте (Б) залягання

 

При перекинутому заляганні вище поверхні внутрішньоінформаційного розмиву розташовуються більш дрібнозернисті породи порівняно з породами, які залягають нижче поверхні розмиву.

Описані особливості найбільш характерні для флішових товщ, які характеризуються ритмічним чергуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів (рис. 5.5.ІІ). Пісковики, з яких починається кожний окремий ритм, відокремлені від підстеляючих їх аргілітів попереднього ритму внутрішньоінформаційним розмивом. Для флішових товщ характерна також наявність ієрогліфів на нижніх поверхнях нашарування піщаних шарів. При нормальному заляганні ієрогліфи зустрічаються на підошві пісковиків, тобто на нижній стороні шару, а при перекинутому заляганні ієрогліфи розташовуються на верхній стороні шару.

В шарі, розташованому вище поверхні внутрішньоформаційного розмиву, часто спостерігаються лінзи і неправильної форми скупчення крупноуламкових порід, наприклад конгломерати серед пісковиків, приурочені до вимоїн і кишень в поверхні неузгодження. При перекинутому заляганні лінзи і скупчення крупноуламкового матеріалу розташовуються нижче поверхні розмиву (рис. 5.5.ІІІ).

Визначити залягання шарів можна за допомогою косої шаруватості. Її властивістю є те, що косонахилені прошарки плавно прилягають до основи шару і різко зникають або розмиваються біля покрівлі (рис. 5.5.IV).

Вивчення контактів між шарами часто дає можливість виявити проникнення породи вищезалягаючого шару у підстеляючий. Це пояснюється появою тріщин в нижньому шарі, викликаних ущільненням чи висиханням осадку, в які пізніше привноситься осадок іншого складу (рис. 5.5.V).

На поверхні лавових потоків розвивається особлива форма окремості – будінаж (рис. 5.5.VI). Для визначення верхньої і нижньої поверхонь покриву лав можуть бути використані скупчення біля покрівлі бульбашок газу, або порожнин які залишилися після видалення газу..

 

Контрольні запитання

 

1 Які ознаки горизонтального залягання шарів?

2 Як визначається дійсна товщина горизонтально залягаючого шару на геологічній карті, в буровій свердловині, на місцевості?

3 Від чого залежить ширина виходу горизонтального шару на денну поверхню?

4 Правила побудови розрізів через ділянки з горизонтальним заляганням шарів.

5 Що таке елементи залягання?

6 Як виражається оріентованість нахиленого шару у просторі?

7 Гірський компас, його будова і робота з ним.

8 Як визначаються елементи залягання за трьома точками, за двома видимими нахилами, за геологічною картою?

9 Методика побудови виходу нахиленого шару на поверхню.

10 Визначення дійсної товщини нахиленого шару.

11 Нормальне і перекинуте залягання шарів.

12 Правила побудови розрізів через ділянки з нахиленим заляганням.