Тема № 4 .     основні поняття і терміни з елементарної музичної грамоти і сольфеджіо в початкових класах зош

                                                План                         

 

1.Музичні звуки, їх назва, запис.

2. Нотний стан, ключі, звукоряд, ноти та паузи.

3. Поняття про ритм і метр, такт, метр, розмір.

4. Знаки альтерації. Лад мажорний та мінорний.

5. Виражальні засоби музики.

 

Музична грамота розглядається як складова частина багатогранного по­няття музична грамотність, під якою розуміється здатність сприймати музику як живе й образне мистецтво і нерозривно з ним пов'язане, здатність відчувати внутрішній зв'язок між характером музики і характером її виконання.

Включати в урок елементи теорії музики слід украй обережно і лише після того, як у дітей пробуджені інтерес і любов до музики. Учням не слід пропону­вати жодних відокремлених від живої музики правил і вправ, які вимагають заучування та багаторазових повторень.

Протягом уроку повинно панувати захоплююче мистецтво. Вивчення нот­ної грамоти не є самоціллю і органічно включається в урок під час розучування пісень чи слухання музики. /Програми для загальноосвітніх навчальних закла­дів. Музика. 1-8 класи. К.: Шкільний світ, 2001/.

Завдання музичної грамоти полягає у вивченні елементів музичної мови (ладу, інтервалики, ритму, метра, темпу, різних нюансів) та їх виражальних можливостей, в аналізі структури музичних творів, у вивченні знаків нотного письма і навчанні співу з нот.

Ту частину музичної грамоти, яка відноситься лише до знаків нотного пись­ма і співу з нот, називають нотною грамотою. Система вправ для розвитку слуху й почуття ритму, а також для навчання співу з нот складає предмет сольфеджіо.

Оволодіння музичною грамотою сприяє підвищенню свідомості сприйняття і відтворення музичних творів та виразності їх виконання.

1. Музичні звуки і шуми

Музика, як і всі інші види мистецтва, відтворює різні явища життя в художніх образах - музичних. Кожний музичний твір має певний зміст, виражає певні ідеї, почуття, настрої людини.

Музична мова складається з музичних звуків. Звук виникає в результаті коливань будь-якого пружного тіла.

Коливанням називається такий рух, при якому тіло відхиляється від свого початкового положення рівноваги поперемінно то в один, то в протилежний бік. Коливання тіла у вигляді хвиль сприймаються людським вухом.

Наше вухо сприймає багато різних звуків. Однак у музиці використовуються не всі. Гуркіт грому, звуки, які ми чуємо на заводі або на вулиці, наше вухо

сприймає як низькі або високі, тихі або голосні, але їх не можна відтворити голосом, це - шуми, звуки немузичні; з них не можна скласти мелодію.

Музичні звуки мають точно визначену висоту, тобто їх можна відтворити голосом, зіграти на фортепіано, баяні чи іншому інструменті.

Властивості цих звуків: висота, тривалість, сила (гучність) і тембр (забарвлення).

Висота звука залежить від частоти коливань тіла в секунду: чим більше коливань, тим вище звук. Частота коливань залежить від ступеня пружності, довжини і товщини тіла.

Час, протягом якого триває коливання пружного тіла, називається трива­лістю звука.

Сила звука, або гучність, залежить від амплітуди (кута відхилення пружного тіла від положення рівноваги). Чим більше амплітуда, тим гучніший звук.

Тембр (забарвлення) звука - це властивість, яка допомагає нам відрізняти голос однієї людини від голосу іншої або звуки окремих інструментів.

Отже, звуки, які мають ясно виражену висоту, тривалість, силу і тембр, називаються музичними.

 

Запис музичних звуків

Людську мову записують словами, що складаються з літер, а для музичної мови існують особливі знаки— ноти. Нотна грамота вивчає засоби записування музичних звуків. Знання цих засобів дає можливість легше засвоїти музичні твори, усвідомити їх будову і зміст, а це сприяє точнішому і кращому їх виконанню. Нотні знаки дають нам уявлення про висоту і тривалість музичних звуків.

Найдовший музичний звук позначають пустим овалом і записують так:©. Це — ціла нота (чотири чверті); вона вказує на те, що звук триває протягом чотирьох рухів руки.

Ціла нота складається з двох половинних нот.

Половинну ноту пишуть так, як і цілу, тільки трохи меншу за розміром
і додають паличку (штиль) від правого краю догори або від лівого донизу -
Р. Половинна нота складається з двох чвертей..

Чвертну ноту пишуть так, як і половинну, але з заповненим овалом - • Ж тривалість її—один рух руки.

Чвертна нота складається з двох восьмих, а восьма з двох шістнадцятих. Ці ноти пишуть так, як і чвертні, але штилі їх мають хвостики з правого боку. А ось шістнадцяті.