Безпека в надзвичайних ситуаціях.

3.3.1. Протипожежні та противибухові заходи.

Для запобігання пожеж та вибухів необхідно ретельно стежити за станом технічного забезпечення, яке використовується під час написання дипломної роботи. Відповідно до міжнародного стандарту всі пожежі поділяють на п’ять класів, власне в межах нашої діяльності категорія пожежонебезпеки відноситься до класу E — пожежі, пов’язані з горінням електроустановок. У зв’язку із цим слід використовувати виключно фірмові акумулятори для ноут- та нетбуків, оскільки відомі випадки сильного перегрівання та вибухів неліцензованих акумуляторів. Під час роботи за персональним комп’ютером категорично заборонено пиття будь-яких напоїв, оскільки є високий ризик неконтрольованого виливу рідини на клавіатуру або інші поверхні апаратури, що також може викликати коротке замикання, пожежу або й вибух.

При користуванні нет- та ноутбуками не дозволяється розміщувати їх на м’яких ворсистих поверхнях, оскільки це перекриває розташовані вентиляційні канали, що провокує небезпечний перегрів техніки. Під час роботи нет- або ноутбук має розташовуватись на твердій гладкій поверхні. Рекомендованим є застосування пристроїв примусового охолодження нижніх поверхонь нет- та ноутбуків у випадку їхнього довготривалого використання. Ці пристрої є вмонтовані у спеціальні підставки або столики, що, у свою чергу, покращує ергономічність робочого місця користувача нет- або ноутбука.

Після закінчення роботи необхідно прибрати робоче місце та відключити усі технічні прилади від блоку живлення, щоб запобігти короткому замиканню та пожежі.

У випадку загоряння електромереж ні в якому разі не можна застосовувати воду, адже це спричинить до ще більшого замикання та розгоряння полум’я. В такому випадку необхідно гасити вогонь цупкою тканиною. Важливим є наявність достатньої кількості відповідного класу вогнегасників у аудиторних приміщеннях, де студенти-дипломники виконують свої роботи, або отримують відповідні консультації. Потрібно також забезпечити надійне вентилювання приміщення – відкрийте кватирки вікон, не закривайте отвори та решітки вентиляційних каналів, забезпечте постійне провітрювання приміщення.

3.3.2. Організація евакуації працівників.

Важливо, щоб кожний студент знав основні принципи евакуації, шляхи виходу із приміщення, де відбулося займання. Необхідно зберігати спокій та уникати паніки.

Загальними вимогами до евакуаційних шляхів та виходів мають бути дверні отвори, якщо вони ведуть з приміщень:

− безпосередньо назовні;

− на сходовий майданчик з виходом назовні;

− безпосередньо або через вестибюль;

− у прохід або коридор з безпосереднім виходом назовні або на сходовий майданчик;

− безпосередній вихід назовні або на сходовий майданчик.

Необхідно знати, що евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, не захаращуватися та у разі потреби забезпечувати евакуацію всіх людей. Також евакуаційні шляхи повинні бути просторими та чистими.

У разі виникнення надзвичайної ситуації, пожежі, необхідно вчасно покинути будівлю. Оскільки частина моєї роботи проходила на кафедрі історії та теорії соціології в аудиторії № 318 головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка, то я знаю, що покидати це приміщення у випадку надзвичайної ситуації слід у відповідності до розробленої фахівцями схеми евакуації (її графічне зображення є розташоване безпосередньо біля аудиторії № 318). Отже, під час евакуації необхідно спуститись сходами вниз з 3-го поверху на перший (вони знаходяться в лівому крилі університету), і покинути будівлю головного корпусу університету через браму, що знаходиться безпосередньо біля закінчення сходів, або пройти коротким коридором першого поверху до центрального вестибюлю, й там вийти з будівлі університету, використовуючи головний вихід. Важливо також бути готовим то таких екстремальних ситуацій, тому студенти мають бути завчасно ознайомлені із планом евакуації та правила безпеки під час виникнення електропожеж.

Висновки.

Необхідно дотримуватись усіх вище наведених правил експлуатації ноут- та нетбуків, а також ПК, забезпечувати належне освітлення та рівень шуму робочого місця, забезпечувати підтримку належного мікроклімату та дотримуватись оптимальних режимів праці та відпочинку під час роботи з комп’ютером. У зв’язку з тим, що багато умов було недотримано під час написання цієї кваліфікаційної роботи, потрібно на майбутнє пам’ятати про відзначені у цьому розділі недоліки, та враховувати розпрацьовані тут рекомендації із забезпечення охорони праці та безпеки життєдіяльності при виконанні будь-яких теоретичних та аналітично-пошукових робіт суспільно-гуманітарного спрямування.
Висновки

Виховання трактується як багатогранний і довготривалий процес, який потребує багато знань від батьків. Виховання виступає складовою процесу соціалізації і інтеграції дітей у суспільстві, за допомогою якого батьки закладають суспільні цінності, норми, культурні зразки дітям для подальшого співжиття з іншими індивідами у цьому суспільстві.

Як уже наголошувалось, кожен з батьків приймає відповідний стиль виховання, який на їхню думку буде ефективним для дітей. Щодо стилів виховання, то нами було запропоновано чотири ідеальні типи (за М. Вебером): демократичний (високий рівень контролю та теплі сосунки), ліберальний (низький рівень контролю та теплі стосунки), авторитарний (високий рівень контролю та холодні стосунки), ігноруючий (низький рівень контролю та холодні стосунки).

Виховний процес вважається не можливим без різного роду практик покарання. Як відомо практики покарання діляться на вербальні і фізичні. Авторськими визначенням ці два види були поділені на підвиди: вербальні практики покарання на «м’яку» і «жорстку» мови, а фізичні - на практики «легкої» і «важкої» форми.

Досліджуючи взаємозв’язок стилів виховання та практик покарання, нами була створена авторська соціологічна модель. Демократичний стиль ми пов’язали з практиками «м’якої» та «жорсткої» мови, ліберальний - тільки з вербальними практиками «м’якої» мови. Стосовно авторитарного стилю, то він ідеально буде взаємодіяти з вербальною моделлю «жорсткої» мови та фізичними практиками як «легкої», так і «важкої» форми. Останній стиль ігноруючий ефективно гіпотетично буде взаємодіяти з вербальним покараннями «жорсткої» мови та фізичними «легкої» форми.

Метою цієї дипломної роботи було з’ясувати характер взаємозв’язку стилів виховання та практик покарання в уявленнях батьків та дітей у сучасній українській сім’ї. Отож, за допомогою емпіричними даних ми виявили наступні аспекти цієї проблематики. Як припускалось першість займали демократичний або ліберальний стилі виховання. Стосовно двох наступних (авторитарний, ігноруючий), то за результатами масового опитування, вони отримали невеликий відсоток, але все ж таки вони є присутніми в сучасних українських сім’ях. На основі безпосередніх розповідей респондентів, авторитарний стиль посів друге місце після демократично, а ігноруючий стиль дещо критикувався. Варто додати, що під час дослідження прослідковується те, що батьки змішують різні стилі виховання у виховному процесі.

Як вже наголошувалось, практики покарання в цій дипломній роботі ми поділили на вербальні («м’яка» і «жорстка» мова) і фізичні («легка» і «важка» форми). Згідно проведених емпіричних досліджень найефективнішими методами покарання батьки визначили покарання «м’якої» мови. Але також вказується, що в деяких випадках ефективними виступають «жорстка» мова вербальних покарань, і «легка» форма фізичних методів (ляпаси, стояння в кутку). Щодо фізичних покарань «важкої» форми (окрім побиття ременем), вони критикуються і трактуються не як форма виховання, а як насильницький метод стосовно дітей, за застосування якого потрібно нести кримінальну відповідальність.

У відповідності до мети нашої роботи, ми з’ясували взаємозв’язок стилів виховання і практик покарання. За допомогою соціологічного дослідження можна провести паралель між стилями виховання і практиками покарання. Що стосується демократичного стилю, який найчастіше використовується респондентами у виховному процесі дітей, то йому притаманні практики покарання як вербальні («м’яка» і «жорстка» мова), так фізичні («важка» і «легка) форма. Отже, аспект виховного стилю демократичності, який по ідеальній моделі мав взаємодіяти з тільки з вербальними практиками покарання, за даними досліджень не підтвердився. Цей факт можна пояснити таким чином, що батьки розуміючи сутність слова «демократичність», вказували на його присутність в їхніх сім’ях, тому що цей стиль, по – перше, одночасно виявляє як любов, так і дисципліну, повагу до дітей з боку батьків, по – друге, він вважається найбільш вживаним і гуманним. Ліберальному стилю за кількісними дослідженнями притаманні вербальні практики покарання «м’якої» мови. Якісні результати змінили картину, тому що за словами батьків, які надають превагу саме цьому стилю виявилось, що тут присутні як вербальні, так і фізичні покарання. Отже, цьому стилю, який за ідеалізованою моделлю повинен взаємодіяти тільки з практиками «м’якої» мови, притаманні також інші практики покарання.

Аналогічна ситуація на рахунок авторитарного стилю виховання, який характеризується високим рівнем контролю та холодними відносинами. За кількісним опитуванням респонденти, що застосовують цей стиль виховання стосовно дітей, відзначили, що йому притаманні тільки вербальні практики покарання. За якісними результатами відповіді змінюються, як батьки, так діти наголошують, що до них застосовували покарання вербальної форми і фізичної. Стосовно цього стилю можна сказати, що він частково відповідає нашій моделі. Останнього ігноруючого стилю виховання притримуються лише двоє респондентів зі чотириста опитаних, тому коректно проаналізувати його неможливо. Варто сказати, що всі стилі виховання і практики покарання взаємодіють між собою. Батьки у виховному процесі дітей використовують різного роду практики покарання, просто все залежить від ситуації і обставин.

Також важливим соціальним аспектом цієї роботи, виступають наслідки практик покарань, які відображаються на поведінці і сприйнятті дитини. Якщо посилатись на відповіді респондентів, то можна твердити, що існують переважно негативні наслідки, а саме: скутість, замкнутість в собі, страх, який проявляється у різноманітних сферах життя, що в майбутньому стане перепоною для ефективної соціалізації у житті індивіда в суспільстві.

Підсумовуючи можна сказати, що виховання - це процес, який включає в себе різні аспекти як морального, так і фізичного характеру. Батьки виховуючи дітей намагаються прищепити норми і цінності, які на їхню думку будуть ефективними для дітей. Існують різного роду перешкоди (брак часу, друзі, вулиця), що стають на заваді для ефективного виховання дітей. Практики покарання для батьків виступають як допоміжний засіб у вихованні. Як і батьки, так і діти твердять, що в їхніх сім’ях в більшій мірі переважають вербальні практики покарання «м’якої» і «жорсткої» мови. Але бувають випадки, коли потрібно «прикласти руку», тобто до виховного процесу включаються фізичні практики покарання «легкої» форми. Стосовно «важкої» форми, то вона залишається осторонь виховного (окрім практики побиття ременем) процесу і критикується батьками і дітьми як насильницька форма, за яку повинно нестися відповідальність батькам. Але не дивлячись на критику, вона все ж таки побутує в деяких сучасних сім’ях. Як сприймають діти батьківські практики покарання, як це впливає на них? Тут все залежить від випадку і ситуації, а також від характеру дитини. Одні занурюються в себе і ображаються, інші при цьому розкуті і сприймають з розумінням.

У підсумку цієї роботи, буде доречним вказати певні рекомендації, які планувались подати для Державних служб у справах сім’ї, дітей та молоді, педагогічних організацій, органів самоврядування. Ґрунтуючись на результати досліджень потрібно зазначити що найефективнішим стилем виховання варто вважати демократичний (високий рівень контролю та теплі стосунки). Інші стилі вважаються менш позитивними в сучасних українських сім’ях. Найефективнішою практикою покарання вважаються вербальні практики «м’якої мови) і в деякій мірі «жорсткої» мови. Фізичні практик не варто застосовувати як виховний метод, бо це може призвести як до психологічних так і до фізичних розладів дитини. Батькам потрібно до кожної дитини підібрати індивідуальний метод виховання, а також звертати увагу на певні обставини.

Після проведення наших досліджень, деякі гіпотези підтвердились, деякі частково підтвердились, а якісь відхилились. Ми дослідили і з’ясували, що стилі виховання і практики покарання тісно взаємодіють між собою в різних залежностях, також визначили особливості і частоту застосування практик покарання. Апробація соціологічної моделі взаємодії стилів виховання та практик покарання вказує на її часткову релевантність в сучасних українських сім’ях (на прикладі Львівської області).