Рішення про застосування знижки оформлюється наказом по підприємству.

Але управління механізмом формування й тактичного регулювання цін на послуги гостинності в готелях України не враховує ряд інших можливостей пристосування до різних факторів, що призводить до неефективного використання можливостей системи ціноутворення. Наприклад, у вітчизняних готелях доцільно застосовувати знижки за обсяг реалізації послуг, розширити діапазон знижок залежно від сезону купівлі.

Знижки за обсяг реалізації послуг. Готель може застосовувати спеціальні розцінки для залучення клієнтів, які спроможні оплатити більшу кількість людино-діб впродовж визначеного періоду чи протя­гом року; пропонувати спеціальні, пільгові ціни або надавати безплатні послуги для асоціацій та організаторів зустрічей та конференцій. Крім знижок для групових клієнтів, готель може пропонувати спеціальні корпоративні ціни учасникам, які гарантують готелю використання визначеної кількості місць щороку.

Знижки залежно від сезону купівлі. Застосування сезонних знижок, тобто зниження ціни для споживачів, які користуються готельними послугами в несезон, дозволить готелю підтримувати стійкий попит впродовж року. Сезонність суттєво впливає на ціни. Тому на ринку готельних послуг рекомендується формувати різні варіанти сезонних цін:

• ціни на послуги гостинності в головний сезон;

• ціни на послуги гостинності в період міжсезоння;

• ціни на послуги гостинності в несезонний період.

Різниця між сезонними та несезонними цінами може становити 2 і більше разів. Врахування фактора сезонності при формуванні цін на послуги гостинності дозволяє протидіяти обмеженим можливостям реалізації послуг через стимулювання попиту.

В українських готелях набула поширення диференціація готельних тарифів залежно від громадянства та форми надання послуг: тарифи для туристів та громадян України, для іноземних туристів та громадян, на оренду приміщень під офіси, на довгострокове проживання тощо. При визначенні вартості послуг проживання застосовують диференційований підхід до встановлення цін на номерний фонд залежно від виду й кате­горії номеру. При цьому встановлюють наступні види готельних тарифів:

• базовий тариф;

• тариф сімейного туру;

• тариф на вихідні дні;

• тариф сімейного туру на вихідні дні;

• тариф на проживання понад 7 діб;

• тариф на проживання понад 14 діб;

• тарифи на оренду номерного фонду, у тому числі:

- Використання номерної бази під офіси (оплата за добу)

- Використання номерів під кімнати для переговорів (оплата за 1 годину)

Диференціація готельних тарифів здійснюється за рахунок класифікації номерного фонду за такими ознаками:

Кількість місць одно-, дво-, тримісні 8

Кількість кімнат 1 і більше

Оснащення стандартний/поліпшений (реконструйований­)

Категорія вища, перша

Клас І, ІІ, ІІІ

Розряд люкс, напівлюкс

Розмір великий, малий

Планування ізольований/комбінований

Інші ознаки

Порівняльний аналіз діяльності вітчизняних та іноземних готельних підприємств свідчить про неефективність дискримінаційної системи диференціації готельних тарифів залежно від громадянства. Вітчизняним гоголям слід ширше використовувати міжнародний досвід управління доходами та встановлення спеціальних тарифів, оскільки він дозволяє збільшити обсяг реалізації послуг, зберегти постійних та залучити додаткових клієнтів без зниження ціни для всіх інших відвідувачів, а якщо попит нееластичний за ціною — отримувати плату за проживання за повною вартістю без знижок, що забезпечує додатковий дохід та дозволяє оптимізувати витрати.

Диференціацію цін за категорією номерів доцільно проводити за показником прямих експлуатаційних витрат, якщо в ціну кожної кате­горії закладається єдина норма прибутку, податок на додану вартість і готельний збір. Такий метод диференціації цін за категорією номерів дозволяє економічно обгрунтувати собівартість послуг за різними якіс­ними характеристиками, дає можливість порівнювати динаміку експлуатаційних та інших витрат, враховувати їх вплив на відпускні ціни послуг.

Можна використовувати умовно постійні коефіцієнти диференціації готельних тарифів за категорією номерів як відношення відпускних цін на номер кожної категорії до середньої відпускної вартості одного номера за добу на визначену дату. Методика таких розрахунків наведена у розд. 6.

Ефективне впровадження цінової стратегії передбачає тактичну зміну цін під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.

Головний фактор підвищення цін — інфляція витрат. Під впливом інфляції динаміка підвищення цін, як правило, перевищує динаміку зростання витрат. Тому вітчизняні готелі рідко обумовлюють з клієн­тами ціни довгострокових угод, тим самим знижуючи ймовірність недоотримання прибутку внаслідок інфляційних явищ. Така політика збіль­шує ризик втрати постійних клієнтів, уповільнює економічне зростання підприємства, але зміцнює його фінансову стабільність.

Інший фактор, який призводить до цінового зростання, — надмір­ний попит. Наприклад, якщо передбачається наплив відвідувачів до міста, пов'язаний з проведенням спортивних змагань, урочистих заходів, нарад, конференцій тощо, готелі підвищують ціну іноді в кілька разів порівняно з середньою звичайною вартістю номера. Але при проведенні кампаній цінових підвищень готель повинен зробити все, щоб не закріпити за собою імідж «цінового хижака». Можна підвищу­вати ціни лише тоді, коли клієнти відчувають виправданість такого підвищення, тобто коли надмірний попит важко задовольнити.

Підвищення або зниження цін завжди стосується інтересів спожи­вачів, конкурентів, дистриб'юторів та постачальників. Клієнти не завжди однаково реагують на зміну цін. Ціна, яку пропонує готель, може бути замалою, щоб давати прибуток, або ж зависокою, щоб не втратити клієнтів. Вирішуючи питання про тактичне регулювання цін, під­приємство повинно ретельно вивчити можливі реакції окремих сегментів споживачів та конкурентів. Реакція споживачів залежить від того, яку мету вони вбачають у зміні ціни. Реакція конкурентів буде або наслідком чітких установок політики реагування, або результатом конкретної оцінки кожної ситуації, що виникла. В разі зміни цін конкурентами, підприємство повинно спробувати передбачити їх наміри та вірогідну тривалість цієї зміни. Щоб утриматись на ринку потрібно заздалегідь планувати свої відповідні дії на можливі цінові маневри конкурентів.

Підприємство може виступати ініціатором зниження ціни в тому разі, коли є можливість за допомогою низьких цін посісти домінуюче положення на ринку. Для цього слід або відразу виходити на ринок з нижчими цінами, ніж у конкурентів, або першим знижувати ціни, сподіваючись опанувати таку частку ринку, яка забезпечить зниження витрат виробництва за рахунок зростання його обсягу.

Для вітчизняних готелів може стати у пригоді міжнародний досвід тактичного регулювання тарифів готельного обслуговування на основні застосування спеціальних сезонних та тимчасових тарифів.

Основні типи спеціальних готельних тарифів. Спеціальний тариф — це не що інше, як зменшений на певну величину (знижку) стандартний вартісний тариф, який, по суті, є максимальною ціною послуги. Прак­тика встановлення знижок передбачає залучення нових клієнтів та збільшення частки ринку даного підприємства. Тому пільги та знижені тарифи на готельні послуги — звичайний засіб конкурентної боротьби, й також метод підвищення обсягу реалізації у період міжсезоння, вра­ховуючи, що навіть при максимальному зниженні базової ціни, наяв­ність продажу є кращою, ніж його відсутність.

Розглянемо головні принципи застосування спеціальних тарифів, які можуть успішно впроваджуватись вітчизняними підприємствами індустрії гостинності.

Сезонні та тимчасові тарифи. Більшість готелів офіційно встанов­люють і рекламують кілька тимчасових тарифів: «сезон», «міжсезоння» та «несезон». Тарифний календар залежить від кліматичних умов розта­шування готелю та його специфіки. Різниця між встановленою вартістю проживання в одному й тому ж номері в різні періоди може коливатись у межах 100 й більше відсотків. Подібна тактика широко застосовується не лише готелями, розташованими у зонах зосередження рекреаційних ресурсів, але й більшістю міських готелів. Для них «сезоном» вважається робочий тиждень, а «мертвим сезоном» — вихідні дні, коли ділова активність у більшості великих міст завмирає, і на клієнта-бізнесмена розраховувати не доводиться. В цей час для готелі намагаються залучити клієнта за зниженими тарифами.

Для всіх готелів, що користуються попитом серед клієнтів, «сезон» припадає на період різдвяних та новорічних свят.

Окремо слід відмітити специфіку тарифної тактики під час прове­дення популярних заходів — Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, фіна­лів кубків по футболу, баскетболу, хокею, міжнародних виставок та ярмарків, народних свят, карнавалів, що здобули всесвітню відомість тощо. Під час таких подій різко зростає приплив гостей до даного міста, рівень завантаження готелів сягає 100%. Це, в свою чергу, підштовхує частину готелів на хибний шлях різкого завищення тарифів. При цьому, якщо немає можливості підвищити максимальну ціну, оголошену раніше, застосовуються різні непрямі та приховані прийоми збільшення вартості проживання. Це нерідко супроводжується певним нав'язуван­ням комплексу послуг клієнту. Так, наприклад, встановлюється мінімаль­ний термін перебування у готелі (найчастіше — 1-2 тижні). При цьому гість змушений оплатити повну вартість за встановлений термін, навіть якщо він планує залишатись у місті лише на день або два. Звичайно ж, така практика не сприяє закріпленню позитивного іміджу готелю.

Водночас широкої популярності в усьому світі набула практика продажу номерів на весь тиждень із відповідною оптовою знижкою. Найбільшого поширення ця політика набула у Новій Англії (США), де готелі функціонують за американським планом обслуговування клієнтів (харчування входить до вартості проживання). Цей план передбачає встановлення низьких тарифів за добу проживання за раху­нок збільшення доходів від інших джерел - ресторанів, барів, басейнів, спортивних майданчиків. Гість, що залишається у готелі не на день, а на тиждень, як правило, неодноразово користується усіма пропонованими готельними послугами. Наприклад, ціна на проживання у готелі за прейскурантом складає 200 дол. США за добу. Якщо б клієнт замов­ляв номер щодобово, тиждень проживання коштував би йому 1400 дол. США. Але якщо клієнт замовив номер відразу на цілий тиждень, це йому коштуватиме 1225 дол. США, і саме ця ціна буде зазначена в його реєстраційній картці та під час розрахунку. При цьому процедура оплати за проживання передбачатиме стандартні 200 дол. США за шість діб (1/7 від готельного тарифу) і лише сьома доба коштуватиме 25 дол. США. Якщо б клієнтові за кожну добу нараховувалось 175 дол. США, він мав би можливість виїхати з готелю до закінчення тижня, оплативши рахунок за пільговою ціною. В результаті, готель би нічого не отримав від знижки. Існують також варіанти, коли при довгостроко­вому замовленні готельного номера клієнт може не мати знижок на послуги проживання, але безплатно користуватиметься додатковими послугами (сауна, басейн, тренажерний зал, салони краси, перукарня, пральня тощо).

Тарифи для особливих категорій клієнтів. Практика застосування знижок для різних категорій клієнтів набула широкого розпов­сюдження і охопила більшість готелів світу. Будь-які ціни й тарифи є функціями попиту та пропозиції — двох змінних, що прагнуть до рівно­ваги. Але разом з тим базові чи стандартні тарифи не можуть перегля­датись щодня, а кількість різних категорій гостей зростає. Можливою є ситуація, коли готель не має абсолютно точного уявлення про структуру платоспроможного попиту клієнтів, для яких призначені його основні та додаткові послуги. В цьому разі пільгові спеціальні тарифи для різних категорій споживачів можуть стати свого роду механізмом дослідження потенційних ринків. Якщо справи йдуть добре і кількість споживачів пільгових категорій зростає, нерідко готель починає орієнтуватись саме на ці класи клієнтів, а пільгова ціна може стати основою звичайної базової ціни. Так, наприклад, в одних готельних мережах існують піль­гові тарифи для викладачів і вчителів, у інших — для учнів і студентів. Більшість готелів надають знижки особам літнього віку й практично в усіх готелях за поселення дітей з батьками в одному номері не стя­гується додаткова плата, як при підселенні дорослого постояльця.

Ноliday Inns, наприклад, надає спеціальні тарифи для членів як про­фесійних, так і аматорських спортивних команд.

Спеціальні знижені тарифи є звичайною справою при введенні в експлуатацію нових готелів, коли насамперед виникає необхідність оповіщення про це якомога більшої кількості потенційних клієнтів. На цьому етапі тарифи встановлюються на рівні трохи нижчому від середньоринкового. Це — стандартна тактика впровадження нового готельного продукту.

Нарешті, так само, як в США та інших країнах деякі кафе і спеціалізовані підприємства швидкого обслуговування надають знижки офіцерам поліції, готелі надають пільги особам у службовій формі — військовослужбовцям, поліцейським, представникам духовенства і т.д. Список усіх можливих пільговиків уже зараз практично неосяжний. Окремо слід відзначити специфічну категорію пільговиків — турагентів, а також письменників і журналістів, що займаються описом подорожей, різних екзотичних місць і маршрутів. Ці особи, вперше приїжджаючи у якесь місце для ознайомлення, нерідко можуть проживати в місцевих готелях безплатно. Такі ознайомлювальні поїздки, як правило, організуються чи заохочуються самими готелями, розташова­ними в даному регіоні, іншими компаніями, зацікавленими в залученні до даної місцевості туристів — ресторанами, парками атракціонів, музеями, спортивно-оздоровчими комплексами. Але й уразі звичайних подорожей турагенти й журналісти можуть розраховувати на знижку до 50% (крім піка сезону).

Практикуючи систему знижок, готелі й готельні компанії не забувають про власних працівників. У межах більшості готельних ланцюгів існують пільгові тарифи для всіх категорій співробітників. Керівництво готелів зацікавлене, щоб підлеглі не проводили свою відпустку в готелі конкурента. Відпочиваючий працівник готелю одержує не лише знижку до існуючого в готелі мінімального тарифу (вартості найдешевшого номера), але й може за цим тарифом зайняти більш дороге приміщення. Прав­да, знижка можлива лише у разі наявності вільних місць на момент заїзду.

На Гавайських островах існують спеціальні тарифи «камаліна» (тарифи для старожилів), передбачені для місцевих жителів (надається знижка 25% на проживання в готелях Гавайських островів). Така прак­тика викликала навіть судовий позов з боку каліфорнійської громад­ськості, що звинуватила гавайські готелі в дискримінації, але цей позов був відхилений, оскільки за умов ринкової економіки розміри готель­них тарифів встановлюються вільно, якщо підприємство не зареєстро­ване як монополіст регіонального ринку. При цьому суд ухвалив, що «...надання знижок і пільг будь-яким категоріям клієнтів не є пору­шенням закону..».

Корпоративні тарифи. Нині приватні корпорації й готельні ланцюги можна розглядати як два елементи єдиного організму. Незалежні компанії й фірми мають свої підприємства й офіси в усьому світі. Їх співробітники — керівники всіх рангів, менеджери, рядовий персо­нал, працівники інженерних, науково-технічних і бухгалтерських служб, підрозділів збуту, реклами й маркетингу — змушені здійснювати численні ділові поїздки. Приїжджаючи до різних міст чи країн, вони традиційно обирають готелі тих ланцюгів, з якими співпрацює їх ком­панія. Схема такої угоди проста: приватна фірма чи компанія вторговує в готельної мережі пільгові тарифи для своїх співробітників в обмін на гарантію здійснення певної кількості замовлень (зазвичай це кількість людино-діб на рік).

Комерційні тарифи. Такі тарифи значно давніші від корпоративних і є прямими предками останніх. Застосовуються комерційні тарифи з часів мандрівних торговців і комівояжерів, коли готелі, якщо їм було вигідно, йшли на поступки замовникам. У ситуаціях, коли очевидно, що за вста­новленим тарифом сьогодні «продати» номер не вдається, працівники служби прийому право на продаж комфортабельного номера за ціною найдешевшого (за «резервованою» чи «відправною» вартістю). Таким чином, якщо клієнт попередньо замовляє в готелі номер за мінімальним тарифом (вартість найдешевшого готельного номеру), то після прибуття він отримує можливість номер класом вище «upgrade» за тією ж ціною.

Прикладом застосування комерційних тарифів, що закріпилися в ціновій політиці більшості всесвітньо відомих готельних ланцюгів, є тарифи для представників федеральних, штатних і місцевих державних і урядових служб та установ, що виїжджають у відрядження.

Тарифи неповної доби. Застосовуються для клієнтів, що зупиняються без ночівлі (тарифи неповної доби, тарифи світлового дня, а іноді - тарифи короткого використання номеру). Офіційно встановлений максимальний термін тарифу неповної доби — 6 годин. Але в разі відсут­ності клієнтів краще здати номер за неповною ціною й на більш тривалий час, ніж залишити його взагалі непроданим. Проте, така практика поки не набула поширення. Значним сегментом споживачів для денних номерів є приміські мешканці, що прибувають до міста за по­купками, а також бажаючі провести в готельному номері короткочасну ділову зустріч. Готелі при аеропортах вже давно використовують неповні тарифи не лише для транзитних авіапасажирів (графіки непрямих авіарейсів часто змушують подорожуючих годинами чекати пересадки на інший літак), але й для великих приватних компаній, що організують у таких готелях зустрічі й наради керівників регіональних (а іноді й міжнародних) підрозділів та філій даної компанії. Після зустрічей учасники від'їжджають, як правило, не залишаючись в готелі на ніч. Для надання подібних послуг готель повинен мати спеціальні приміщення чи зали для зборів і конференцій, бізнес-центри і т. ін. Ринок неповних добових тарифів перебуває поки на стадії інтенсивного розвитку, і в ньому постійно виникають нові, специфічні сектори й сегменти. Наприклад, мотелі, розташовані повздовж доріг чи популярних туристських маршрутів, стали привабливим місцем для тимчасової зупинки подорожуючих. У таких мотелях турист може відпочити кілька годин, приймаючи гарячий душ, пообідати на природі.

Тарифи для пенсіонерів. Зазначена категорія споживачів готельних послуг нині представлена великою кількістю різних асоціацій, союзів, регіональних та місцевих клубів пенсіонерів. Типовими представниками таких об'єднань є звичайні пенсіонери, які хоча й отримують цілком пристойну пенсію і не потерпають від серйозних матеріальних проблем, проте є більш чутливими до цін, ніж працююче населення. Асоціації і клуби стають для готелів оптовими покупцями номерів, гарантуючи певний рівень завантаження в обмін на пільгові чи знижені тарифи. Такі знижки нерідко сягають 50%. Здебільшого знижки встановлюються не лише на проживання, але й на харчування, збереження й перевезення багажу, оплату розваг (клубів, шоу тощо). Найбільші знижки надаються в період міжсезоння, коли готель так чи інакше порожніє.

Молодіжні тарифи. Існує практика спеціальних знижок для молоді до 26 років, яка навчається, але при наявності квитка студентської асоціації чи молодіжного союзу. Прикладом всесвітньої системи, яка пропонує знижки для молоді, є картка ISIС, що дає можливість одержувати пільги не лише в Америці, але й у 96 інших країнах світу. При проведенні молодіжних з'їздів чи конференцій організатори можуть розраховувати на стандартні знижки у найкомфортабельніших готелях.

 

ТЕСТИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО

КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

1. За яких умов характер попиту на додаткові послуги готелю є еластичним?

1) Темп зростання попиту відповідає темпу зниження цін.

2) При зростанні ціни обсяг попиту знижується на необмежену величину.

3) Темп зростання попиту перевищує темп зростання ціни.

 

2. За яких умов характер попиту на послуги готелю є одинично еластичним?

1) Попит зростає більш високими темпами, ніж знижується ціна.

2) При зростанні ціни попит знижується на необмежену величину

3) Темп зростання попиту відповідає темпу зростання ціни.

 

3. За яких умов характер попиту на послуги готелю є нееластичним?

1) Попит зростає меншими темпами, ніж знижується ціна.

2) Темп зниження попиту менший, ніж темп зростання ціни.

3) При зниженні ціни обсяг попиту зовсім не змінюється.

 

4. Якщо будь-яка кількість послуг реалізується за однаковою ціною, то попит на цю послугу є:

1) досконало еластичним;

2) нееластичним;

3) одинично еластичним.

 

5. Якщо ціна на послугу нееластичного попиту зросла з 0,5 до 0,8 грн., то обсяг доходу готелю:

1) скоротиться;

2) зросте;

3) залишиться незмінним.

 

6. Оптимальний обсяг діяльності підприємства визначається рівністю:

1) АVС=ТFС;

2) МС=АVС;

3) МС=АТС.

7. Згідно з теорією трудової вартості об'єктивною основою визначення ціни товару є:

1) суспільна вартість товару;

2) співвідношення попиту і пропозиції на товар;

3) ринкова вартість товару.

 

8. Який вид зв'язку між ціною на додаткову послугу й попитом на цю послугу є характерним для закону попиту:

1) прямий;

2) зворотний;

3) немає зв'язку.

 

9. Якщо товари змінюють один одного (є товарами-субститутами), то зростання ціни на перший викличе:

1) падіння попиту на другий;

2) підвищення попиту на другий;

3) не призведе до зміни попиту на другий товар.

 

10. Ціна пропозиції на ринку чистої конкуренції — це:

1) мінімальна ціна, за якою послуга може бути запропонована

на ринку;

2) максимальна ціна, за якою послуга може бути запропонована

на ринку;

3) середня ціна, яка склалася на ринку.

 

11. Об'єктивною основою максимальної ціни послуги є:

1) повна собівартістю її виробництва й реалізації;

2) ціни на аналогічні послуги конкурентів;

3) платоспроможний попит покупців.

 

12. Мінімальна ціна на послугу розміщення у готелі визначається:

1) експлуатаційною собівартістю послуги;

2) повною собівартістю виробництва й реалізації послуги;

3) цінами на аналогічні послуги конкурентів;

4) платоспроможним попитом покупців.

 

13. Торговельна надбавка в складі регульованої роздрібної ціни товару встановлюється до:

1) роздрібної ціни товару;

2) ціни посередника;

3) відпускної ціни виробника.

14. Граничний рівень рентабельності застосовується як інструмент

формування:

1) фіксованої ціни;

2) регульованої ціни;

3) вільної ціни.

 

15. Яке співвідношення між ціною /Ц/ та основним якісним параметром /П/ базового й нового продукту має бути обов'язковим при встановленні ціни методом питомих показників:

1)Цб Пн ^Лн

2) Цб _Цн Пб Пн

3) Цб_ Цн_ Пб Пн

16. Відпускна ціна виробника на підакцизний товар розраховується за формулою:

1) (S+П+А)х1,2;

2) (S+П)х1,2+А;

3) (S+П+А+ПДВ)х1,2.

 

17. Збутова надбавка на підакцизний товар має таку структуру:

1) S+П;

2) S+П+А;

3) S+П+ПДВ;

4) S+П+А+ПДВ.

 

18. Якщо одновідсоткове зниження ціни товару призводить до двовідсоткового збільшення попиту на нього, то цей попит:

1) еластичний;

2) одиничне еластичний;

3) досконало еластичний.

 

19. Який із наведених висновків не стосується характеристики еластич­ного попиту на послугу:

1) коефіцієнт цінової еластичності =0,5;

2) обсяг доходів скорочується, коли ціна зростає;

3) обсяг доходів зростає, коли ціна зменшується.

20. Оптова ціна підприємства є меншою від відпускної ціни промисловості на суму:

1) прибутку підприємства;

2) податку на додану вартість;

3) податку з прибутку підприємства.

 

21. Підпускна ціна промисловості є меншою від роздрібної ціни товару на суму:

1) акцизного збору;

2) податку на додану вартість;

3) оптово-збутової надбавки.

 

22. У відпускну вартість додаткових послуг не включається:

1) податок з прибутку підприємства;

2) податок на додану вартість;

3) готельний збір.

 

23. До прямих податків належать:

1) Податок на прибуток;

2) Податок на додану вартість;

3) Акцизний збір.

 

24. Який з названих видів знижок роздрібної ціни товару відноситься до функціональних знижок?

1) знижка «Сконто»;

2) спеціальна знижка для постійних клієнтів (привілейованих покупців);

3) дилерська знижка.

 

25. Престижна ціна послуги — це:

1) ціна на послугу дуже високої якості, що має неперевершені властивості;

2) монопольно висока ціна унікальних послуг;

3) ринкова ціна, яка викликає ажіотажний попит.

 

26. Визначте фактори, які впливають на зростання ринкових цін на послуги гостинності для вітчизняних туристів:

1) перевищення обсягу пропозиції над обсягом попиту;

2) зниження рівня забезпечення грошових доходів населення товарною масою;

3) стабільність рівня доходів населення.

27. Визначте методи державного регулювання цін на послуги для іноземних туристів, які не порушують взаємозв'язок основних елементів ринку туристичних послуг:

1) встановлення середнього рівня цін на основні послуги для іноземних туристів;

2) встановлення норм відпуску на послуги міжнародного супутникового зв'язку в хвилинах;

3) встановлення податкових пільг на окремі види послуг.

 

28. Якщо продукт А використовується у виробництві продукту Б, а продукт Б є доповнюючим щодо продукту В, то можна очікувати, що зменшення ціни А призведе до:

1) зростання пропозиції продукту Б і зростання попиту на продукт В;

2) скорочення пропозиції Б і зростання попиту на В;

3) скорочення пропозиції Б і скорочення попиту на В.

 

29. Визначте, яка з ринкових моделей роздрібних цін на другі страви (Ц) в готельному ресторані є найменш гнучкою, якщо С — вартість сировини, необхідної для приготування страви у відпускних цінах промисловості; В — поточні витрати, необхідні для приготування страви; П — прибуток, який планує одержати ресторан; ПДВ — податок на додану вартість за встановленою ставкою; Н — максимальний розмір націнки у відсотках від вартості сировини, яку планує одержати ресторан:

1) Ц=С+В+П+ ПДВ;

2) Ц = С + В + ПДВ;

3) Ц == С (1 + Н/100).

 

30. Подайте визначення нормального прибутку підприємства:

1) нормальний прибуток можна отримати за умови, коли МС = МR;

2) прибуток, що відповідає середньогалузевому рівню рентабельності, є нормальним;

3) прибуток, необхідний для подальшого функціонування під­приємства на ринку, є нормальним.

 

31. Назвіть структурні елементи оптової ціни підприємства на товар:

1) прибуток промислового підприємства;

2) оптово-збутова надбавка;

3) система знижок для привілейованих покупців.

32. Попит на які продовольчі товари є нееластичним (чи мало-еластичним)

1) сіль;

2) шампанське;

3) майонез.

 

33. Визначте об'єктивну основу мінімальної ціни товару:

1) рівень рентабельності виробництва товару;

2) рівень доходів споживачів;

3) собівартість виробництва товару.

 

34. Які з перелічених дій підприємства вважаються недобросовісною кон­куренцією:

1) застосування системи знижок для привілейованих покупців;

2) реклама високої якості своєї продукції;

3) використання фірмового знаку іншого підприємства.

 

35. Назвіть неузаконені методи державного регулювання попиту на ринку:

1) нормування обсягів продажу продукції харчування;

2) встановлення мінімального розміру заробітної плати;

3) встановлення державних замовлень і розміщення держзамов­лень на виробництво продукції.

36. Яке з вказаних явищ не може бути наслідком зниження споживчого попиту на послуги:

1) падіння норми прибутку;

2) скорочення обсягу пропозиції;

3) зростання цін на послуги.

 

37. Падіння попиту на туристичні послуги не може бути наслідком:

1) зменшення доходів споживачів;

2) скорочення обсягу пропозиції туристичних послуг;

3) зниження цін на туристичні послуги.

 

38. Визначити особливості формування вартості інклюзив-туру:

1) це загальна вартість повного набору послуг будь-якого туру (індивідуального чи групового);

2) це загальна вартість обслуговування й проїзду за жорстко спла­нованим маршрутом, часом, терміном, набором і якістю послуг;

3) це загальна вартість туру за взаємно погодженою домовленістю щодо туристського маршруту та програми обслуговування.

39. Які ціни виконують роль орієнтовних для підприємств?

1) світові;

2) оптові;

3) індикативні.

 

40. Яке з наступних тверджень є правильним?

1) бухгалтерські витрати + економічні витрати = нормальний прибуток;

2) економічний прибуток - бухгалтерський прибуток = явні витрати;

3) бухгалтерський прибуток — неявні витрати = економічний прибуток.

 

41. Що являє собою маржа туристичного підприємства?

1) це показник ефективності поточних витрат по реалізації туру;

2) це показник ефективності одночасних витрат по реалізації туру;

3) це різниця між ціною й обмеженою собівартістю туру.

 

42. Якщо ринкова ціна є нижчою від рівноважної, то це є наслідком того, що:

1) має місце надлишок товарів на ринку;

2) виникає дефіцит товарів на ринку;

3) формується ринок покупців.

 

43. Які складові включає «Європейський тариф»?

1) вартість розміщення й повного сніданку;

2) лише вартість розміщення (без вартості сніданку);

3) вартість розміщення й дворазового харчування (сніданок і обід або сніданок і вечеря).

 

44. Визначити особливості формування вартості «Туру на замовлення»:

1) це набір послуг будь-якого туру (індивідуального чи групового), загальна вартість якого дорівнює вартості повного набору послуг;

2) це загальна вартість обслуговування й проїзду за жорстко спланованим маршрутом, часом, терміном, набором і якістю послуг;

3) це загальна вартість туру за взаємно погодженою домовленістю щодо туристського маршруту та програми обслуговування.

 

45. Які елементи є складовими «економічних» витрат?

1) явні й неявні витрати;

2) явні витрати;

3) неявні витрати.

 

46. Обсяг платоспроможного попиту на певний тур визначається як:

1) Потреба, яку бажає задовольнити певна чисельність туристів;

2) Сума доходів, яку певна чисельність туристів готова заплатити за певний тур;

3) Кількість певних турів, яка може бути реалізована при встанов­леній ціні на тур.

 

47. З метою освоєння певної частки ринку за показником обсягу наданих послуг туристична фірма встановлює:

1) низький рівень цін;

2) високий рівень цін;

3) середній рівень цін.

 

48. З метою виживання та збереження існуючого становища готель встановлює:

1) низький рівень цін;

2) високий рівень цін;

1) середній рівень цін.

 

49. З метою опанування певної частки ринку за показником якості послуг готельний ресторан встановлює:

1) низький рівень цін;

2) високий рівень цін;

3) середній рівень цін.

 

50. Які з наведених видів поточних витрат туристичного підприємства не беруть до уваги у процесі прийняття рішення щодо оптимізації обсягу випуску послуг:

1) умовно-постійні витрати;

2) умовно-змінні витрати;

3) бухгалтерські витрати.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО

КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Характеристика комплексного туристичного продукту як товару та його відмінності від товару.

2. Економічна сутність ринкової ціни й ринкової вартості туристич­ного продукту та окремих видів туристичних послуг.

3. Альтернативні теорії ринкового ціноутворення.

4. Роль і функції ціни в умовах ринкових відносин.

5. Система та класифікація цін на товари й послуги споживчого ринку, особливості їх застосування на підприємствах індустрії гостинності та туризму.

6. Повноваження органів державної виконавчої влади й місцевого самоврядування в галузі ринкового ціноутворення.

7. Структура ринкової ціни туристичного продукту та характеристика її складових.

8. Структура готельного тарифу та його елементи.

9. Структура ринкової ціни на послугу розміщення туристів та характеристика її складових.

11. Структура ринкової ціни на послуги підприємств громадського харчування й роздрібної торгівлі, характеристика її складових.

12.Аналіз внутрішніх факторів, які впливають на формування ринкової ціни туристичного продукту.

13.Аналіз впливу зовнішніх факторів на динаміку ринкової ціни туристичного продукту.

14.Класифікація факторів, які впливають на динаміку цін на послуги гостинності. Фактори стратегічного й тактичного характеру.

15.Об'єктивна основа мінімальної та максимальної ціни послуги.

16. Економічна сутність суспільно-необхідної вартості, споживної вартості та відчутної цінності послуги для споживача.

17..Принципи, методи та особливості державного регулювання цін на споживчому ринку України.

18.Цінові податки та особливості їх застосування на підприємствах готельного господарства та туризму.

19.Структура ціни туристичної угоди та ціни обслуговування одного туриста. Механізм формування ціни туру.

20. Дослідження цінової еластичності й характеру попиту на основні та додаткові послуги готельних підприємств.

21. Державне регулювання цін у складі антимонопольного законо­давства України.

22. Сутність та види цінової політики підприємств на ринку послуг готельного господарства та туризму.

23. Управління прибутком у складі ціни на послуги підприємств індустрії гостинності та туризму.

24. Аналіз динаміки ринкових цін на послуги туристичних під­приємств.

25. Прогнозування попиту на основні й додаткові послуги під­приємств готельного господарства за показниками його цінової еластичності.

26. Міжнародний досвід та особливості ціноутворення на окремі види турів (інклюзив-тур, пекідж-тур, тайм-шер, тур на замов­лення, індивідуальний тур та ін.).

27. Міжнародний досвід застосування диференційованих тарифів на послуги проживання у готелях.

28. Методи диференціації цін на послуги розміщення залежно від категорії номера та розряду готелю.

29. Калькулювання вихідних ринкових цін на послуги харчування в готелях.

30. Калькулювання вихідних ринкових цін на додаткові послуги підприємств готельного господарства.

31. Характеристика факторів, що впливають на зростання чи зни­ження цін на послуги й товари туристичного попиту.

32. Співвідношення якості та ціни на окремі види туристичних послуг як показник їхньої конкурентоспроможності.

33. Поняття цінової політики підприємств індустрії гостинності та туризму.

34. Види цінових стратегій та особливості їх застосування в діяль­ності туристичних підприємств.

34. Методи визначення вихідних ринкових цін на туристичні послуги.

35. Методи визначення базових готельних тарифів на послуги проживання.