Розміри податку на додану вартість у готелях країн Європейського Економічного Співтовариства

Країна	Зменшений розмір податку	Стандартний розмір податку
Бельгія		18,6 (люкс-готель)
Франція	5,5
Греція
Ірландія
Італія		19,0 (*****)
Люксембург
Нідерланди
Португалія
Іспанія		12,0 (****, *****)
Данія		22,0
Німеччина		14,0
Великобританія		15,0

 

**** чотиризірковий готель.

***** п'ятизірковий готель.

Відсутність достатнього капіталу у більшості населення України, дорожнеча щодо залучення позикового капіталу, значний ризик щодо банкрутства є головними причинами гальмування розвитку приватного підприємництва у сфері готельного господарства в Україні. Їх питома вага у загальній кількості готелях складає близько 4%. Якщо за ціновими характеристиками й рівнем сервісу ці підприємства успішно контролюють з великими та середніми, то за вартісними показниками господарської діяльності значно відстають від них.

Необхідність утворення нових малих підприємств на ринку послуг цінності та підтримки діючих вимагає розробки комплексу заходів щодо розвитку малого бізнесу в сфері готельного господарства. У розвинутих країнах існує розгалужена мережа державної підтримки малого і середнього бізнесу, яка складається з урядових, змішаних і приватних організацій. Вони діють як на комерційній основі, так і на основі бюджетного фінансування. Цікавим є досвід Франції щодо державної підтримки малих і середніх підприємств. Малі й середні підприємства у Франції можуть одержувати декілька видів допомоги, які можна згрупувати за різними ознаками й критеріями: заходи загальнонаціонального й регіонального характеру, організаційні або функціональні (фінансування, інновації тощо).

Основними формами державної допомоги у вигляді пільг податкового характеру у Франції є:

1. Повне звільнення нових підприємств від податку на прибуток впродовж перших двох років, на 75% — на третьому, на 50% — на четвертому й на 25% — на п'ятому році діяльності.

2. Звільнення впродовж перших двох років роботи від сплати податку на землю.

3. Знижки з податків для підприємств у разі збільшення їхнього капіталу або

спрямування коштів на науково-дослідні роботи, на професійну підготовку кадрів, на поширення діяльності на іноземний ринок.

 

Певний досвід підтримки малих підприємств нагромаджено у країнах СНД. На жаль, що стосується фінансової допомоги, на сучасному етапі жодна з можливих форм не застосовується в Україні. Програма державної підтримки малого підприємництва у сфері готельного господарства України повинна враховувати всі можливі шляхи надходження фінансових коштів і передбачати заходи щодо забезпечення умов їх активного залучення.

Однією з найважливіших і найскладніших проблем оподаткування є тема встановлення податкових ставок. Саме недосконалість ставок може порушити як фіскальну значимість, так і регулюючу дію того чи іншого податку. Встановлення ставок податків може базуватись на емпіричному методі й економіко-математичному моделюванні. Суть емпіричного методу, який орієнтується здебільшого на фіскальну функцію податків, полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави й впливу кожного податку на фінансові ресурси платників. Суть методу економічно-математичного моделювання полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси платника і визначальні (в основному саме визначальні) фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншої податку. Крім двох названих наукових методів, у податковій практиці використовується також суто інтуїтивний підхід до ставок. Він базується на прогнозах і вольових рішеннях тих, хто ці ставки розробляє й затверджує.

Для удосконалення податкового механізму необхідно внести зміни і до порядку нарахування та стягнення місцевих податків і зборів. Зокрема, доцільно, щоб місцеві податки і збори, затверджені Верховною Радою України, сплачувались до бюджету за встановленими диференційованими та гнучкими ставками. Місцевими органами влади повинно бути прийняте рішення про їх введення з чітким визначенням кола платників, розмірів ставок, строків сплати і пільг. Надходження до бюджету місцевих податків і зборів стримується також тим, що за окремими рішеннями значні їх суми зараховуються не до бюджетів, а до позабюджетних фондів, на поточні рахунки органів виконавчої влади й рахунки господарських органів. Це вимагає посилення контролю за правильністю сплати податків і зборів, за їх ефективним бюджетним використанням на соціально-економічні потреби, в тому числі на розвиток матеріально-технічної бази та інфраструктури готельного господарства.

Отже, система оподаткування українських готелів потребує суттєвого удосконалення. Цю роботу слід вести у таких напрямах:

• Звільнити низькорозрядні підприємства готельного типу (без категорії та одно-, двозіркових, яких переважна більшість на нашому ринку) від податку на додану вартість у розмірі 50% від діючої нині базової ставки, тобто встановлення її на рівні 10%. Таким чином, усі підприємства будуть поставлені у відносно рівні економічні умови з групою високорозрядних підприємств, які працюють з іноземною валютою. (З досвіду податкової політики зарубіжних держав: ПДВ у Франції для більшої кількості підприємств становить 5,5%, в Ірландії — 10%).

· Запровадити пільги податкового характеру для малих та середніх підприємств (які становлять основу ринку готельних послуг), зокрема, запровадити знижки з податків для підприємств у разі збільшення їхнього капіталу або спрямування коштів на науково-дослідні роботи, на професійну підготовку кадрів, на поширення пильності на іноземний ринок.

· Передбачити комплекс прямих і непрямих податкових пільг, зокрема, зменшення кількості податків і обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів і позабюджетних фондів з метою зменшення цін на послуги або мобілізації коштів на підприємстві.

· Знизити стандартну ставку готельного збору принаймні вдвічі, диференціювавши її відповідно до пропозицій, наведених вище.

 

Таким чином, законодавчі органи мають відіграти значну роль у створенні

сприятливих умов для розвитку готельного господарства в Україні. Радикальним вирішенням проблеми вдосконалення оподаткування підприємств всіх галузей народного господарства України, в тому числі підприємств індустрії гостинності та туризму може бути впровадження єдиного податку на одиницю доходу, або єдиного податку з обігу.

У процесі реалізації продукції та послуг доцільно створити такі умови, за яких би всі громадяни та підприємці оплачували вартість товарів і послуг «банківськими грошима» — чеками та електронними кредитними картками, тобто так, як це здійснюється у розвинутих країнах світу — безготівковим шляхом. Сучасний податок на додану вартість, що застосовується в Україні, фактично являє собою податок з продажу, бо нараховується на кінцеву ціну товару чи послуги, а прибуток підприємців оподатковується двічі: за ставкою оподаткування ПДВ - 20% та за ставкою оподаткування прибутку - 30%. Єдиний податок з продажу — це не що інше, як податок на споживання, тобто при цьому діє такий принцип: хто більше споживає, той більше коштів сплачує у бюджет. За таких умов оподаткування структура ціни товару чи послуги складатиметься з трьох частин: собівартості, прибутку на вкладений капітал та єдиного податку з обсягу виручки від його продажу. Застосування безготівкових розрахунків сприятиме скороченню сектора тіньової економіки в Україні та збільшенню доходів державного бюджету. Крім того, автоматично вирішується проблема уникнення подвійного оподаткування в процесі формування цін на товари й послуги.

Окремою проблемою є визначення розміру ставки єдиного податку з обсягу реалізації окремих товарів і послуг. Нині середній рівень оподаткування підприємств сфери туризму складає близько 30% від кінцевої ціни реалізації послуг. Якщо відмінити всі інші види податків з підприємців, це дозволить радикально спростити систему оподаткування та скоротити чисельність інспекторів податкової служби, а обсяг доходів державного бюджету, безумовно, зросте.

Експеримент у легкій та деревообробній промисловості у Чернівецькій області доводить суттєві переваги єдиного податку з продажу: обсяги виробництва у 2001 р. зросли на 43%, обсяг експорту — у 3 рази, податків надійшло більше на 28%, створено 400 нових робочих місць, підвищилась середня заробітна плата².