Змінні та постійні витрати на одиницю продукції (середні витрати).

При зростанні обсягу виробництва середні витрати зменшуються за ра­хунок розподілу постійних витрат на більшу кількість виробленого товару (продукції, робіт, послуг). Змінні витрати мають іншу динаміку. Спочатку вони зростають високими темпами, але в подальшому розши­рення діяльності відбувається дещо вищими темпами, ніж зростання змінних витрат, в результаті чого середні витрати знижуються (йдеться про «ефект масштабу»). Але зниження середніх витрат досягає лише певної межі, після чого цей показник починає зростати (внаслідок дії граничної дохідності, коли за законом спадної граничної корисності темпи зростання змінних витрат починають випереджати темпи зростання обсягу виробництва продукції).

З урахуванням цих закономірностей регулюються обсяг вироб­ництва й ціни на продукцію, товари і послуги шляхом визначення опти­мального обсягу діяльності та «граничних витрат».

Поділ витрат на постійні та змінні створює умови, що є найзручні­шими для їх нормування, а система управління собівартістю при цьому має назву «стандарт-костінг». Вона широко використовується в міжна­родній практиці ціноутворення.

Слід зазначити, що у міжнародній практиці організації обліку прийнятий поділ на фінансову й управлінську (виробничу) підсистеми, що об'єктивно обумовлено розходженням у їх цілях і завданнях.

Правила ведення фінансового обліку й складення зовнішньої фінан­сової звітності (фінансова підсистема) регламентуються державою.

Організація виробничого обліку — внутрішня справа кожного під­приємства. Адміністрація фірм самостійно вирішує, у яких розрізах класифікувати витрати; на скільки деталізувати ланки виникнення витрат і як їх пов'язувати з центрами відповідальності; вести облік фактичних чи стандартних (планових, нормативних), повних або часткових (змінних, прямих, граничних) витрат.

Найважливішою характеристикою західно-європейських систем управлінського (виробничого) обліку є оперативність обліку витрат. При цьому облік витрат поділяється на облік фактичних (минулих) витрат і облік витрат за системою «ставдарт-костінг». Система «стандарт-костінг» передбачає розробку норм і стандартів на витрати праці, матеріалів, накладних витрат, складення стандартної (нормативної) калькуляції та облік фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів (норм).

У теорії вітчизняного обліку добре відома розроблена ще за часів централізованої планової економіки система нормативного обліку, що є багато в чому схожою із західною системою «директ-костінг». Система іншого обліку містила у собі методи розробки й встановлення норм витрат виробничих ресурсів, розрахунок нормативної собівартості послуг систематичний облік змін норм і оперативний облік відхилень від норм із визначенням їх причин і винуватців.

Таким чином, система обліку, що застосовувалась у вітчизняній практиці відрізняється за своєю суттю від західної лише тим, що в ній враховувалися лише повні витрати й не здійснювався їх поділ на постійні(умовно-постійні) й змінні (умовно-змінні).

Поняття «директ-костінг» було введено в 1936 р. американцем Д. Харрісом. З поночатку практичного застосування цієї системи до собівартості включалися лише прямі витрати (звідси й назва системи), а всі непрямі списувалися безпосередньо на фінансові результати. В даний система «директ - костінг» передбачає облік собівартості не лише в прямих змінних витрат, але й у частині змінних непрямих витрат. Крім того, у різних країнах ця система одержала різні найменування:

У Німеччині й Австрії — це система обліку граничних витрат, чи облік сум покриття; у США й Великобританії — облік маржинального доходу;

у Франції— маржинальний облік.

У зв’язку з цим, у різних країнах і навіть серед фахівців однієї й тієї ж система «директ-костінг» відрізняється не лише за термінологією, але й за визначенням суті даного поняття. Однак усі існуючі визначення об'єднує загальна характерна риса — усі вони як обов'язковий фактор передбачають поділ витрат, що включаються до собівартості продукції й послуг, на змінні й постійні та окремий їх облік.

Отже, «директ-костінг» є системою управлінського (виробничого) обліку заснованою на класифікації витрат на постійні й змінні залежно від обсягу виробництва чи діяльності та передбачає здійснення обліку й аналізу витрат і результатів, а також прийняття управлінських рішень.

Важливою особливістю системи «директ-костінг» є те, що у процесі пізнання можна вивчати взаємозв'язки і взаємозалежності між обсягом реалізації продукції (послуг), витратами (собівартістю) і прибутком та визначати обсяги діяльності підприємства в критичних точках: беззбитковості, мінімального, цільового, максимального прибутку.

Переваги системи «директ-костінг»:

• Використання даної системи обліку дозволяє аналітичне встановити зв'язки й пропорції між окремими видами витрат (прямі, змінні, граничні, постійні) та обсягами виробництва продукції (товарів, послуг) за допомогою методів математичної статистики, зокрема застосування методів кореляційного й регресійного аналізу, методів прогнозування та ін.

• Інформація, отримана при використанні системи «директ-костінг», дозволяє визначати найвигідніші комбінації ціни й обсягів вироб­ництва продукції (товарів, послуг), а відтак проводити ефективну політику ціноутворення.

• В умовах ринкової економіки система «директ-костінг» надає інформацію щодо можливості реалізації стратегії конкуренції, спрямованої на зниження цін (з метою завоювання ринків збуту, у періоди тимчасового скорочення попиту на пропоновані фірмою послуги тощо).

• Використання «обмеженої собівартості» продукції, товарів і послуг дозволяє спростити нормування, планування, облік і контроль статей витрат, собівартість стає «більш доступною для огляду», а окремі витрати — краще контрольованими.

• При застосуванні системи «директ-костінг» сума постійних витрат за даний конкретний період показується в звіті окремим рядком, і тому її вплив на величину прибутку підприємства видно навіть без проведення глибокого аналізу.

• Система «директ-костінг» дає можливість оперативніше регулювати постійні витрати. Так, при системі обліку повної собівартості частина нерозподіленої суми накладних витрат переходить з одного періоду до іншого, тому контроль над ними слабшає. «Директ-костінг» дозволяє знизити трудомісткість розподілу накладних адміністративних та інших загальногосподарських витрат.

Підхід до обґрунтування вихідної ринкової ціни товару (послуги) потребує врахування комплексного впливу зовнішніх факторів і, на­самперед, виявлення конкретної потреби у товарі, співвідношення між його ціною та якістю (послуги), цінністю товару (послуги) в уяві покупця, його ціновою еластичністю та характером попиту на нього. На ринкову ціну товару (послуги) суттєво впливає цінова політика держави. Крім того, на цінову політику підприємства здійснюють вплив конкуренти та їх можлива реакція на зміни цін конкретних товарів і послуг, тому важливим етапом обґрунтування цінової політики є вивчення цін конкурентів.

Розглянемо методику визначення впливу зазначених факторів. Один з головних факторів ціноутворення — реакція споживачів на зміну ціни. У взаємовідносинах між покупцем та продавцем товару (послуг) при встановленні ринкових цін необхідно враховувати сегментацію споживачів за ціновою еластичністю попиту. В процесі маркетингових досліджень застосовується сегментація споживачів за певними ознаками:

За статтю, віком, соціальною структурою, розміром сукупного доходу на одного члена сім'ї тощо. Головна мета сегментації споживачів — визначити найпривабливіші сегменти щодо їх частки в загальному обсязі попиту на регіональному ринку та перспектив розвитку конкретного підприємства-виробника товарів (послуг) на цьому ринку. Покупці суттєво відрізняються також за своєю реакцією на зміни цін товарів і послуг, що дозволяє визначити характер цінової еластичності попиту.

Еластичність — це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну.

Важливим елементом, що визначає характер еластичності попиту за ціною на товари і послуги, є доступність для споживача його замінника (товару-субститута). Коли є такий замінник, попит на товар (послугу) відносно еластичний по ціні, тому що споживачі мають можливість перейти на споживання його замінника при зростанні ціни товару (має місце перехресна еластичність попиту).

Ціни на послуги й товари, які є взаємодоповнюючими (комплементи), також впливають певним чином на еластичність попиту.

Іншим важливим чинником цінової еластичності попиту є інтервали часу, в межах яких приймається рішення щодо придбання товару. За певних причин на короткотривалих проміжках часу споживання товару попит є менш еластичним, ніж на довгострокових. Суттєве значення має важливість потреби та невідкладність купівлі товару (послуги). Цінова еластичність попиту закономірно впливає на формування виручки від реалізації товарів і послуг, що дозволяє прогнозувати можливу динаміку обсягу виручки згідно з коливаннями цін.

Для вимірювання гнучкості попиту застосовуються різні показники його еластичності: коефіцієнти, графіки, аналіз співвідношення темпів зміни цін і попиту.

На практиці вимірюють цінову й нецінову еластичність попиту, коли

визначають вплив інших факторів на обсяг попиту, наприклад, сукупного доходу сім'ї, складу сім'ї тощо. Еластичність попиту відносно ціни показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни Коефіцієнт цінової еластичності являє собою відношення відсоткової зміни обсягу попиту до відсоткової зміни ціни:

Наведена формула визначає зміни у попиті на споживчі товари (послуги) при зміні ціни на 1 %. Еластичність попиту має місце тоді, коли коефіцієнт цінової еластичності перевищує одиницю. При цьому навіть незначні зміни цін істотно впливають на обсяг попиту.

За характером цінової еластичності попит класифікують таким чином (табл.4).

Таблиця 4