Банківські та фінансові послуги

Усі туристи хочуть отримати в подорожі й на відпочинку якнайбільше послуг, зробити покупки на свій розсуд, причому на розваги і покупки витрачають щоденно значно більше грошей, аніж у повсякденному житті. Власне вільне витрачання грошей як процес і є розслабленням і задоволенням для багатьох індивідуумів.

Туристи їдуть з грошима і не завжди зручно мати при собі велику суму готівки. Крім того, якщо врахувати, що про це знають кишенькові злодії, шахраї та лиходії.

Томас Кук один з перших займався проблемою організації туризму професійно і вивчив усі аспекти туристичної діяльності. Власне він винайшов дорожні чеки, - ці безпечні гроші спеціально для мандрівників, і організував контори при банках у всьому світі, де можна було обміняти ці чеки на місцеву валюту.

Дорожні чеки - вигідний та безпечний засіб збереження своїх коштів при поїздках за кордон, які можна використовувати як для оплати товарів і послуг (готелях, ресторанах, пунктах прокату автомобілів, торгових закладах тощо), так і для отримання готівки. Пред'являючи чек до оплати, його власник повинен поставити на чеку другий підпис. Оплата здійснюється в разі ідентичності на чеку обох підписів.

Зручність користування дорожними чеками є ще в тому, що за їх допомогою можна вивозити за кордон суму в еквіваленті до 5000 дол. США. Крім того, термін дії чеків необмежений і при випадковій їх втраті здійснюється безкоштовне відшкодування суми чеків.

Пізніше винайшли пластикові кредитні картки, створили світові платіжні системи VISA, AmEx та інші.

Використання цих платіжних засобів значною мірою усунуло потребу туристів у готівковій валюті, практично всі магазини, ресторани й інші підприємства туристичних центрів почали приймати безготівкові платежі за картками. Користуючись платіжними картками турист отримав можливість:

· швидкого та зручного доступу до готівки цілодобово в будь-якій країні світу;

· оформлення карток в гривнях, доларах США і Євро;

· нарахування високих відсотків по залишках на картковому рахунку;

· безпосереднього розрахунку карткою за товари та послуги;

· при перетині кордону відсутності у необхідності декларування коштів;

· немає необхідності отримувати дозвіл на вивіз іноземної валюти — лімітів на вивіз валюти за карткою не існує;

· автоматична конвертація коштів у валюту країни перебування, при розрахунках карткою за кордоном;

· за допомогою картки турист може забронювати номер в готелі, купити авіаквитки, путівки, оплатити послуги туристичних агенцій тощо;

· лише за допомогою картки можна взяти напрокат машину і туристу не потрібно залишати депозит в місцевій валюті, наявність картки є гарантією платоспроможності туриста;

· поповнення карткового рахунку третіми особами у разі відсутності власника платіжної картки;

· блокування картки при її втраті або крадіжці після відповідного звернення у банк;

· отримання відсотків на картковий рахунок за депозитами відкритими в банках України.

 

Інформаційні послуги в туризмі

Інформаційні послуги потрібні як власне туристові, так і організаторам туризму.

Турист, готуючись до подорожі, а також і під час неї, потребує додаткової інформації про місце перебування, норми, правила і звичаї місцевості та країни, детальний опис пам'яток, схем і карт, схем транспортних магістралей. Варто нагадати, що перші путівники були видані понад двісті років тому.

Описи подорожей видають у вигляді популярної та спеціальної літератури. У сучасній індустрії туризму велику увагу приділяють виданню яскравих буклетів, проспектів, котрі безкоштовно роздають потенційним туристам. Туристична галузь генерує приблизно в три-п'ять разів більше реклами, аніж яка-небудь інша. Всі великі туристичні центри видають інформаційні СD- диски для туристів і працівників туристичної галузі.

Велике значення мають сучасні електронні засоби інформації, до прикладу, мережа Інтернет, багато тисяч байтів якої пропонують користувачам детальний опис туристичних центрів, туристичних послуг, пам'яток і навіть віртуальні подорожі, наприклад, електронними музейними експозиціями. У мережі Інтернет можна не тільки вибрати собі подорож і турагентство, а й забронювати туристичну поїздку, квитки, оплатити послуги.

Організатори туризму користуються великим спектром інформаційних послуг. Формуючи туристичний продукт, вони вивчають спеціальні професійні путівники. Всесвітній туристичний путівник „World Travel Guide”, котрий що два роки перевидає видавництво „Columbus Press”, містить детальні описи за однаковими схемами 200 країн, туристичних центрів і територій. Видаються також різноманітні каталоги туристичних агентств і туристичних операторів, розклади руху транспорту різних країн і навіть всього світу. Такі розклади є в електронному вигляді на СD-дисках, а також у глобальних світових інформаційних системах, системах автоматизованого бронювання туристичних послуг (Amadeus, Sabre та інших).

Велике значення мають туристичні спеціалізовані виставки. Туристичні виставки призначені переважно для гуртового продажу туристичного продукту. Такі виставки, зазвичай яскраві й багатолюдні, проводяться 4-5 днів. Найбільша туристична виставка в Європі - Берлінська туристична біржа (Німеччина), - проводиться на початку березня (вона залучає до 60 тис. учасників, площа 160 тис. м²).

В Україні також щорічно проводять великі міжнародні туристичні виставки, наприклад, у Києві - в жовтні, у Львові – у вересні.

 

РОЗДІЛ 4.

Безпека туристичної подорожі

 

Відправляючись у подорож, турист зіштовхується з низкою проблем, що при збігові обставин можуть призвести до несприятливих наслідків для його здоров'я і майна, зробити туристичну поїздку неможливою або негативно вплинути на туристичне враження.

Турист постійно перебуває під впливом обставин підвищеної небезпеки в незнайомому довкіллі, яке відмінне від звичайного довкілля його проживання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості тощо.

У проектуванні туру і туристичних послуг потрібно уважно вивчити усі можливі чинники ризику та їхні джерела, дослідити можливість і ймовірність вияву джерела на небезпечному для людині рівні, схильність людини до впливу джерел небезпеки і передбачити комплекс заходів для захисту здоров'я і життя туриста та його майна.

Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна класифікувати так:

· небезпека травмування;

· вплив довкілля;

· пожежонебезпека;

· біологічні впливи;

· психофізіологічні навантаження;

· небезпека випромінювань;

· хімічні впливи;

· етап перевезення;

· підвищена запиленість і загазованість;

· специфічні чинники ризику;

· інші чинники.

Різні несприятливі чинники мають різноманітну ймовірність настання та інтенсивність впливу і важкість наслідків. Розгляньмо деякі з них.

 

Небезпека травмування

Небезпека травмування може виникнути в результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, складного рельєфу місцевості, переміщення гірських порід (каменепадів, селів, лавин), несприятливих ергономічних характеристик туристського спорядження й інвентарю, що спричиняють травми (незручне взуття - потертості шкірних покривів у туристів тощо), небезпечних атмосферних та інших природних явищ.

Небезпеку травмування можна знизити:

· захисними пристроями й огородженнями рухомих механізмів, предметів, небезпечних ділянок території (підйомників, канатних доріг, ділянок осипів у горах, біля водоймищ, гірськолижних трас тощо);

· використанням засобів індивідуального захисту (страхувальних мотузок, обв'язок при перетинанні складних ділянок туристського маршруту, головних шоломів, льодорубів, „карабінів" та іншого страхувального спорядження);

· дотриманням ергономічних вимог до туристського спорядження й інвентарю;

· дотриманням вимог будівельних норм, правил до житлових і громадських будинків, вимог відповідних нормативних документів до технічного стану транспортних засобів, що використовуються для перевезень туристів (екскурсійних автобусів, плавзасобів тощо);

· попереджувальним інформуванням туристів про чинники ризику і заходи із запобігання травмам. Туристи повинні бути інформовані про те, як уникнути можливих травм, яких заходів вжити і що зробити у випадку одержання травми.

 

Вплив довкілля

Вплив довкілля зумовлений підвищенням або зниженням температури, вологістю і рухом повітряних мас, опадами в зоні обслуговування туристів, різкими перепадами барометричного тиску.

Показники мікроклімату в приміщеннях обслуговування туристів, а також у транспортних засобах мусять відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам. Шкідливим впливам цих чинників ризику можна запобігти:

· вибором сприятливої пори року, часу доби для проведення туристського заходу;

· раціональним проектуванням траси туристського маршруту;

· врахуванням погодних умов району;

· спорудженням на трасах туристських маршрутів укриттів від негоди;

· оснащенням приміщень і транспортних засобів кондиціонерами, засобами дезодорації повітря, опалення, автоматичного контролю і сигналізації;

· забезпеченням відповідного екіпірування туристів, включаючи засоби індивідуального захисту;

· своєчасним інформуванням туристів про реальні й прогнозовані умови на маршруті (про кліматичні умови, перепади висот на маршрутах).

Особливо небезпечні чинники виявляються при переміщенні в інший часовий пояс та кліматичні умови, що різко відрізняються від звичних. Оскільки туристська подорож короткочасна, то організм туриста не завжди може швидко пристосуватися до зміни цих умов. Турист не висипається і погано почуває себе при невідповідності місцевого часу, погано сприймає інформацію на екскурсіях, і для нього навіть є визначення „червоне око". Потрапляючи у спекотний клімат, організм піддається підвищеному тепловому впливу і, якщо, наприклад, в Ізраїлі влітку не споживати достатню кількість води (до 5 літрів на день), то може настати зневоднення організму, яке матиме серйозні наслідки для здоров'я туриста. Тому програма туру завжди має бути старанно відпрацьована з урахуванням фізичного стану туриста, не бути зайво напруженою, давати туристам час на адаптацію до місцевих умов і відпочинку.

 

Пожежна безпека

Туристові слід точно дотримуватися вимог нормативних документів пожежної безпеки (Правил пожежної безпеки), засобів розміщення, щоби захистити туристів від впливу чинників ризику цієї групи.

 

Біологічні чинники

Біологічні чинники (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань, викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції).

Щоб запобігти впливу цих чинників ризику на туристів, слід:

· дотримуватися установлених санітарних норм і правил обслуговування;

· застосовувати устаткування і препарати для дезінфекції, дезінсекції, стерилізації, дератизації, автоматизації виробничих процесів;

· використовувати знаки безпеки та маркування на предметах оснащення і спорудах, що використовуються в обслуговуванні туристів (посуду, кухонного інвентарю, у т.ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);

· проводити попередні й періодичні медичні огляди персоналу обслуги;

· інформувати туристів про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення яких збігаються з туристичним маршрутом, про те, як уникнути небажаних контактів, яких невідкладних заходів слід вжити, що зробити у випадку одержання травми (контакту).

У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до місцевих небезпечних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Характерні особливості цих хвороб такі:

1. ЧУМА (PLAGUЕ) - хвороба здебільшого з летальним наслідком, спричинена чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі - пневмонія.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), зона поширення чуми охоплює такі країни:

· в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;

· в Азії: Індія і В'єтнам;

· у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу.

Втім, це не означає, що в кожній з цих країн поширена чума, але потенційно ця інфекція там присутня.

Заразитися чумою досить легко, особливо легеневою формою. Тут навіть суворе дотримання правил особистої гігієни не порятує. Якщо хворий на легеневу форму чуми проїде у автобусі чи у вагоні трамваю або метро, то буде реальна загроза епідемії чуми у населеному пункті і подальше її непередбачуване поширення по країні. Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70%, тому прищеплюють так звані „групи ризику", тобто осіб, що працюють у зонах можливої „появи" хвороби. Імунітет виробляється на 10-й день після щеплення і досягає свого максимуму після 21 дня.

ВІСПА (Smallpox) - спричинена вірусом, характеризується лихоманкою і висипкою, яка залишає рубці. Передається повітряно-крапельним шляхом і через предмети ужитку.

З 1981 р. ВООЗ скасувала однакову вимогу щодо щеплень проти віспи насамперед тому, що немає повної гарантії виробити імунітет, хоча вважають, що людство уже позбулося віспи.

ХОЛЕРА (CHOLERA) - кишкова інфекція, симптоми -нудота, блювота, рідкий стілець, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо.

За даними ВТО, зона поширення холери у країнах світу така (втім, це не означає, що там обов'язково будуть спалахи інфекції):

• в Африці: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кейп Верде, Чад, Кот-д-Івуар, Джібуті, Гана, Гвінея-Бісау, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан Томі і Прінсипі, Сьєрра Леоне, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;

• в Азії: Афганістан, Бутан, Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Лаос, Малайзія, Майнмар, Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В'єтнам;

• у Європі: Албанія, Росія, Україна й інші держави СНД;

• в Океанії: Тувалу;

• у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Перу, Сурінам, Венесуела.

З 1973 р. ВООЗ скасувала вимогу сертифіката щодо холери через те, що ні щеплення, ні які-небудь інші препарати не гарантують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери трапляються все частіше і набули вже катастрофічного характеру, забираючи тисячі людських життів.

ЖОВТА ЛИХОМАНКА (YELLOW FEVER) - вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, жовтухою; переноситься комарами. Від неї у світі щорічно вмирають кілька тисяч осіб.

Існує спеціальний туристський (медичний) термін - „зона жовтої лихоманки", що охоплює велику частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, включаючи паразитарні).

Країни „зони жовтої лихоманки": Ангола, Бенін, Берег Слонової Кості, Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Прінсипі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сурінам, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвіана, Чад, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія.

Для поїздки в кожну з країн цієї зони потрібно зробити щеплення, для цього слід надати в медзаклад довідку від лікаря про те, що немає протипоказань, і паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки - це один укол (0,5 мл), що забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника. Без сертифіката прищеплення проти жовтої лихоманки туриста не допустять до поїздки (рейсу). І ніхто не зважатиме на аргументи про терміновість або невідкладність візиту. У країну відвідування без сертифіката також не пустять, або, відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил ВООЗ від 1969 р., туриста-по-рушника можуть помістити у карантин-ізолятор на весь інкубаційний період. Зокрема через ці жорсткі заходи в Україні не було жодного смертельного випадку від жовтої лихоманки. За наявності протипоказання до щеплень (вагітність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток та інші) турпоїздка в країни „зони жовтої лихоманки" неможлива. Причому такі попередження клієнтам турфірми зобов'язані зробити на початку підготовки до поїздки.

МАЛЯРІЄЮ у закордонних поїздках у тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та Середньоазіатських республіках) є дев'ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші - малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. Малярія характеризується приступами лихоманки, головний болем, ломотою в тілі, нудотою, задухою, блідістю шкірного покрову, хворого кидає то в жар, то в холод.

Динаміка захворювань на малярію в СНД свідчить, що коли раніше малярією заражалися переважно в державах Екваторіальної Африки, то тепер „чорний список" поповнили країни Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.

З малярійними комарами й іншими комахами в туристських районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники біля готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.

За даними Інституту медичної паразитології і тропічної медицини ім. Є.І. Марциновського (Росія), відомі чотири види малярії: тропічна, триденна, чотириденна й овале. Назви „триденна" і „чотириденна" походять від кількості днів, через які трапляються напади хвороби. Смертельна тільки тропічна малярія. Хоча на початковій стадії хвороби ознобу немає, протікає вона надзвичайно важко; основні симптоми: підвищена температура, біль суглобів і м'язів, розлади шлунку. Критичним днем є шостий. Якщо хворому відразу ж не надати кваліфікованої медичної допомоги, то на шостий-восьмий день він вмирає.

Деякі форми малярії виявляються тільки за рік-два після укусу комара.

За даними ВООЗ, летальний результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, буває, здебільшого, з таких причин:

· туристи не були інформовані або не зважали на небезпеку зараження малярією під час поїздки;

· симптоми малярії (особливо Falciharum Malaria) схожі із симптомами багатьох інших хвороб, тому що починаються від застуди, і спочатку навіть кваліфікованому лікареві важко встановити правильний діагноз;

· лікареві не повідомили, що хворий недавно був у тропічних країнах.

Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідемнагляду, зобов'язані попереджати туристів про те, що у країнах маршруту є малярія і повідомляти про загальні правила поведінки й профілактики. Захист від малярії залежить від поведінки самих туристів, тому вони повинні:

• зібрати максимально повну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;

• знати, що, незважаючи на вжиті заходи, вони можуть все ж занедужати, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;

• подбати про захист від укусів комарів (не виходити з приміщення в темну пору доби, коли комарі особливо активні; носити одяг, що захищає від укусів комах; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навколо ліжок, за узгодженням з лікарем вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до і під час поїздки (делагіл, хлорохіл, метакельфін, фансидар).

Украй важливо, щоб туристи знали, що при найменших симптомах хвороби (головний біль, жар), слід негайно звернутися до лікаря, зробити аналіз крові - тільки тоді є шанс врятуватися. Самолікування в надії, що це застуда або грип, призводить до летального результату.

Щоб виробити імунітет до небезпечних інфекційних захворювань, туристів зобов'язують зробити щеплення й одержати медичний сертифікат, без якого в країну просто не впустять (а в деяких випадках - навіть не продадуть авіаквитка). Ця вимога особливо актуальна при відвідуванні країн Африки, Південної Америки і Південної Азії. У документах ВООЗ - Міжнародний сертифікат про щеплення (International Certificates of Vaccination) дати обов'язково вказують у такому порядку: день, місяць, рік, причому назва місяця повинна бути зазначена тільки буквами, наприклад: „Січень 5,1990". У сертифікаті англійською і французькою мовами вказують відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника.

У табл. 3 представлено дані за кількістю тих, хто захворів, відвідавши країни зі спекотним кліматом.

 

Табл.3.