Безмежна дитина в кабінеті психолога та соціального працівника.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Безмежна дитина в кабінеті психолога та соціального працівника.



 

До психолога або соціального працівника часто звертаються батьки, вчителі, вихователі з проханням „подивитись” дитину з незвичною поведінкою та надати якісь рекомендації або зайнятися з нею корекційною програмою.

Метою психолога є визначити, з чим ми маємо справу:

· порушеннями стану здоров’я;

· характерологічними особливостями;

· недоліками виховання;

· психотравмуючими обставинами, які змінили нормальну поведінку дитини.

Тому робота починається не з обстеження дитини, а із співбесіди з батьками, насамперед матір’ю дитини.

Виявляючи стан здоров’я дитини, слід звернути увагу на такі питання:

· Яким був перебіг вагітності?

· Як проходили пологи? Чи не було занадто швидких або повільних пологів?

· Коли дитину принесли на перше годування? (при нормальному перебігу пологів – одразу або протягом першої доби)

· Чи не перебувала дитина протягом першого року життя на обліку в невропатолога?

· Якщо так, то з якої причини?

· Чим хворіла дитина протягом першого року життя?

· Як відбувався її розвиток на 102 році життя?

· Чим хворіє дитина зараз?

· Чи переносила воно хвороби чи хірургічні операції нещодавно?

Цей етап співбесіди дозволить виявити ймовірні розлади нервової системи, алергічні захворювання, хвороби шлунково-кишкового тракту або недолічені аденоїди, які заважають дитині нормально вчитися та радіти життю. Будь-які корекційні програми або виховні заходи у цьому випадку мають бути погоджені з лікарем, а дитина – проходити відповідне лікування від основного захворювання. Якщо мати не приділяє належної уваги медичному обстеженню дитини, то психологу слід провести своє обстеження та зі своїми висновками спрямувати батьків до лікаря.

Виявити наявність характерологічних особливостей дитини у співбесіді з батьками допоможуть таблиці опитувальника, розташовані у третьому розділі цієї книги, та уважне вислуховування їх скарг на проблеми поведінки дитини.

Характерологічні особливості тісно пов’язані з темпераментом. Тому ми частіше будемо зустрічати прояви „безмежної дитини” не відокремлено, а по кілька, залежно від її темпераменту (див. малюнок).

 

Сангвінік Холерик
Цілеспрямованість Енергійність Нерегулярність Швидка позитивна перша реакція Емоційність Енергійність Нерегулярність Швидка позитивна перша реакція
Флегматик Меланхолік
Цілеспрямованість Повільне пристосування Буває: негативна перша реакція Песимістичний світогляд Емоційність Чутливість Повільне пристосування Негативна перша реакція Недостатня уважність

 

Якщо ж зустрічається якесь „дивне” поєднання – наприклад, дитина водночас чутлива, цілеспрямована, енергійна та з повільним пристосуванням, то ймовірно, що щось з цього є наслідком не характеру, а порушень у стані здоров’я, особливостей виховання або психотравм.

Також у бесіді з батьками бажано виявити, в кого ще у родині зустрічаються ті ж самі риси характеру, бо вони часто мають спадковий, конституційний характер. Якщо гіпотеза про саме характерологічні особливості дитини підтвердилися і в подальшому обстеженні – дитина не має вад у розвитку психічних процесів, навпаки, деякі з них розвинуті краще за звичайну норму, то батьки потребують інформації з приводу виховання дітей такого типу (дайте їм почитати цю книгу!)

Виявляючи особливості виховання, психолог може задати наступні запитання:

– Що у поведінці дитини вам подобається, а що ні?

– Що вона може і має робити самостійно, що – з вашою допомогою або у вашій присутності, а що – чітко заборонено?

– Що заборонено, але „як покричати – то можна”?

– Чи дотримуються інші члени родини тих самих поглядів щодо виховання дитини?

– Наскільки велика розбіжність цих поглядів і як вона проявляється у реальних стосунках з дитиною?

– Як ви хвалите дитину?

– Які покарання ви використовуєте?

– Наскільки ефективно діє те і друге?

– Як би загалом ви визначили свої стосунки з дитиною (дружні, віддані, постійна боротьба тощо)?

 

Якщо психолог помітив, що батьки дотримуються зовсім розбіжних поглядів на виховання, за одну й ту саму поведінку бабуся хвалить, батько – б’є, а мати не помічає, або що у сім’ї відсутня похвала або присутні регулярні тілесні покарання – то найшвидше проблеми дитини пов’язані з невідповідним вихованням. Якщо це підтвердилося і при подальшому дослідженні (кінетичний малюнок сім’ї, тест PARI, опитувальник батьківського ставлення тощо), то родина насамперед потребує загальносімейного консультування з метою узгодити позиції батьків та ознайомити їх з віковими та характерологічними особливостями дитини.

Виявляючи вплив психотравмуючих обставин на дитину, слід поцікавитися:

– Чи такі особливості поведінки були в дитини завжди, чи з’явилися останнім часом?

– Які зміни та події відбувалися перед цим?

– Як реагувала дитина на ці події і як реагували ви?

– Як ви ставилися до емоційної реакції дитини?

 

Якщо зміни поведінки сталися після якоїсь події і переїзду, розлучення, зміни школи, хвороби, і батьки не дали можливості дитині достатньо емоційно відреагувати та зрозуміти свої почуття – то, можливо, ця поведінка - наслідок психотравмуючих обставин.

При обстеженні дитини ми маємо перевірити наші гіпотези, а також дізнатися про рівень розвитку психічних процесів, особливості характеру, емоційний стан дитини.

Якщо на перший план виступають розлади у розвитку психічних процесів – уваги, пам’яті, мислення, помітні порушення у формуванні інтелектуальних здібностей дитини – вона потребує насамперед консультації лікаря-психоневролога.

 

– А як спрямувати батьків у такому випадку до лікаря? Вони ж не підуть!

– Так і спрямувати! Ваша співбесіда вже на початку має сфокусувати увагу батьків на медичних проблемах дитини: перебіг вагітності, пологів, хвороби, перенесені у різному віці. Обстеження (особливо дошкільників) також потрібно проводити у присутності батьків, щоб і вони самі могли помітити, з чим справляється, а з чим ні їхня дитина. Спрямовуючи до лікаря, треба видати батькам на руки висновки вашого обстеження з ретельним описом результатів усіх використаних методик і тестів.

При необхідності, можна пояснити батькам, до яких наслідків може привести відсутність належного обстеження і лікування. А надалі – це вже їх вибір.

Але психолог не може починати корекційну програму з такими дітьми за відсутності інформації та підтримки з боку лікаря.

Діти з недоліками у сімейному вихованні та з наслідками психотравм потребують спеціальних корекційних заходів, про які – в інших книгах цього ж видавництва (____, _________).

 

А зараз – про корекційні програми та окремі вправи, розраховані на безмежних дітей.

 

Побудова корекційної програми буде складатися з кількох кроків:

1. Визначення, які саме особливості характеру притаманні саме цим дітям.

2. Досягнення згоди і розуміння, які стратегії саморегуляції потрібні дітям.

3. Побудова окремого заняття з урахуванням усіх характерологічних особливостей.

4. Впровадження програми та перевірка її ефективності.

Тут не може бути типової, стандартної програми, бо кожна дитина має свої вікові особливості, свою ситуацію у сім’ї, свою „мозаїку” з рис характеру.

1. Спробуйте самостійно зорієнтуватися у побудові корекційних програм, заповнюючи цю таблицю.

 

  Діти
     
1. Які особливості характеру у них наявні?      
2. Які стратегії саморегуляції потрібні? – саморегуляція у стані гніву; – відреагування печалі або образи; – розуміння і регуляція почуття тривоги; – здатність домовлятися; – розуміння іншої точки зору; – здатність „відсторонюватися” від неприємних фізичних вражень; – довільна концентрація уваги; – здатність переключитися з одного виду діяльності на інший; – бачення позитивних аспектів нових подій; – уміння робити непомітну м’язову гімнастику; – навичок бачити приємні або гумористичні аспекти ситуацій; – ще щось? ______________________________ ______________________________        
3. Які вправи ви знаєте і хотіли б запропонувати цим дітям? ______________________________ ______________________________ ______________________________        
4. Скільки ви маєте часу на окреме заняття та на всю корекційну програму щодо кожної дитини?      
5. Що буде для вас ознакою успішності вашої корекційної програми?      
6. Які можливі перешкоди з боку батьків або адміністрації можуть виникнути?      

 

У кожного психолога існують свої улюблені вправи групової та індивідуальної корекційної роботи. Наявні вони і у вас. Тут ми спробуємо навести приклади деяких вправ, що їх можна запропонувати безмежним дітям шкільного віку.

 

Емоційність.

Робота з активною уявою.

Використовується тоді, коли дитина продовжує ображатися чи відчувати якісь негативні емоції і не бажає цього.

1. Уяви себе в цій ситуації і збоку, так, ніби вас знімали на відео...

2. Переглянь весь сюжет. Що в ньому найгірше?

3. Спробуємо його змінити. Зробити більш:

· яскравим,

· тьмяним,

· чорно-білим,

· взятим у рамочку,

· перетворити на фотографію,

· запустити ззаду наперед,

· лишити свою фігурку нормальних розмірів, а інші – зменшити.

Увага! Ми не міняємо змісту подій, а лише засіб „запису” зображення!

4. Продовжуємо зміни, доки ставлення дитини не зміниться.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.013 с.)